Про статут УПЦ (ФСБ) МП

Автор: Сергій – готельєр-бандерівець.

Я не юрист. Але я дуже полюбляю читати первинні документи – закони, постанови, кодекси та інші важкочитаємі тексти.

За фахом я військовий. Кадровий офіцер ще Радянської армії. Так ось, тоді, у 80-ті та 90-ті роки, там ще були дуже виховані та освітчені офіцери. І мені пощастило з деякими з них служити. І от якось мені один мій Командир сказав: «Якщо чогось не знаєш чи не розумієш, читай Статут. Там знайдеш усі відповіді.»

І я читав. Статут внутрішньої служби. Статут караульної служби. Стройовий статут. Різні бойові статути.

Військові статути мені вже не цікаві. Але за минулий тиждень в житті моєї Неньки, з проведенням Об’єднавчого Собору Православної Церкви України, сталися суттєві зміни.

І ось, панове, я вирішив прочитати та проаналізувати Статут УПЦ (ФСБ) МП. Та для себе відповісти на питання, чи дійсно ця московcька церква незалежна від Москви?

Далі – тільки цитати. Вибачте, що деякі московською мовою, але так в оригіналі.

20.12.2018 17:23

Принятый Верховной Радой Украины закон об изменении названия Украинской православной церкви Московского патриархата является популистским и его будет практически невозможно реализовать. Об этом заявил глава информационно-просветительского отдела УПЦ МП архиепископ Климент.

Климент заявил, что этот закон не имеет отношения к УПЦ МП, так как ее религиозный центр находится в Киеве и к России административно он не относится.

«О том, что административной принадлежности нашей церкви к Русской православной церкви не существует, записано в уставе (УПЦ — ред.), который зарегистрирован украинским государством», — подчеркнул архиепископ.

Также в УПЦ МП просят президента Петра Порошенко ветировать принятый Радой закон.

«Считаем этот закон антиконституционным и намерены защищать свои права всеми законными способами. Обращаемся к президенту Украины применить к этому закону право вето», — говорится в заявлении юридического отдела УПЦ МП.

Ну, якщо цей закон не відноситься до московських попів, то чого так хвилюватися? Прочитали та забули. Але є але…

А тепер само цитати-витяги зі статуту УПЦ (ФСБ) МП

СТАТУТ ПРО УПРАВЛІННЯ

УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

РОЗДІЛ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Пункт 3. Українська Православна Церква з’єднана з Помісними Православними Церквами через Руську Православну Церкву.

Пункт 4. Українська Православна Церква здійснює свою спасительну діяльність на основі Святого Письма та Святого Передання, неухильно дотримується догматів православної віри та священних канонів і у своєму управлінні керується постановами Архієрейського Собору Руської Православної Церкви від 25-27 жовтня 1990 року та даним Статутом при повазі до державних законів і дотриманні їх.

Пункт 5. Українська Православна Церква об’єднує єпархії, синодальні установи, благочиння, парафії, монастирі, духовні навчальні заклади, братства, сестринства та місії і є самокерованою частиною Руської Православної Церкви.

РОЗДІЛ ІІ

СОБОР УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Пункт 6. До обов’язків Собору належить:

б) збереження канонічної єдності Української Православної Церкви, а також її канонічної єдності з Руською Православною Церквою та з усіма Помісними Православними Церквами;

в) нагляд за втіленням у життя рішень Помісних Соборів Руської Православної Церкви, Соборів Української Православної Церкви та ухвалених ними статутів;

РОЗДІЛ ІІІ

СОБОР ЄПИСКОПІВ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Пункт 5. Собор єпископів діє на підставі священних канонів Церкви, постанов Помісних і Архієрейських Соборів Руської Православної Церкви, а також Соборів Української Православної Церкви.

РОЗДІЛ V

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Пункт 8. Як Предстоятель Української Православної Церкви, Митрополит Київський і всієї України є постійним членом Священного Синоду Руської Православної Церкви.

Це витяги зі статуту, де прямо згадується РПЦ. А скільки там непрямих посилань на церков гундяєва!

Отже, панове, як вчить цей сайт, читайте та робіть висновки.

Автор: Сергій – готельєр-бандерівець.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

24 Comments on "Про статут УПЦ (ФСБ) МП"

  1. Автор: Горький Лук | 22.12.2018 15:04
    Солнцеворот вручную, або Четыре минуты в день

    Подводить баланс прошедшего года лучше всего заранее, чтобы не толкаться в очереди. И день зимнего солнцеворота для этого подходит оптимально — на улице снег по колено, но день теперь будет становиться все дольше, и где-то далеко, на расстоянии трех месяцев от нас в своей берлоге во сне уже заворочалась весна. В общем, с символизмом все в порядке.

    Помнится, в начале девяностых так же сидели — и думали: что будет дальше? Иной жизни, кроме как в Союзе мы не знали, чувствовали себя рыбами, впервые вылезшими на берег, и осторожно предполагали будущее как в СССР, только без СССР. Это был наивняк такого же уровня, как «жить так же, но с женой», «жить так же, но в Америке», жить так же, но с язвой желудка. Ничего необычного не предполагалось, кроме как поменять паспорта.

    Однако жизнь начала сурово обламывать уже с первых аккордов. Работа исчезла, деньги превратились в говно, сигареты подорожали в шесть раз, а на страну, размахивая рукавами, двинулись оккупанты — турецкие свитера и польские спортивные костюмы. Фантастический успех выглядел как фантастического цвета кюрасао за фантастические деньги с фантастическим похмельем.

    Ага! — сычали верные ленинцы, — хотели пожить при загнивающем капитализме, так живите.

    Если бы мы были тогда умнее и опытнее, то ответили, что живем при классическом загнивающем социализме, который уже сдох, но труп убрать некому. Капитализмом еще и не пахло. Потому что ни при каком капитализме директор завода не может просто так забесплатно стать его владельцем, государство не допечатывает деньги в режиме нон-стоп, а милиция не смыкается с ОПГ в одну структуру почти официально.

    То есть, такое бывает в мире — но это не совсем капитализм. Капитализм с такой хуйней как раз борется, потому что она представляет угрозу его сущестованию.

    Но откуда нам было тогда знать, если мы капитализм видели в основном в каталоге «ОТТО»?

    Так и жили. Постепенно все лучше, социализм естественным путем разложился, как в песне «Гражданской Обороны», на плесень и липовый мед, хата немного проветрилась от трупной вони и спирта «Ройял» в пакетах, и стало почти совсем хорошо. Не всем, правда, но после кюрасао это был серьезный прогресс. Коммунистические символы почти не раздражали, памятник Ленину выглядел как привычная деталь ландшафта, бульвар Давыдова ассоциировался с гусарским партизаном-песенником, а не с советским партийным деятелем. И вообще, переучивать названия улиц было лень.

    И даже незаметно было, что день становится короче на четыре минуты каждые сутки.

    Стало понятно только тогда, когда время в сутках совсем кончилось, и однажды утром вместо привычного солнца на востоке взошел пиздец. С перспективой перехода в бесконечную полярную ночь.

    И опять было непонятно что делать. Как в 1991 году многие думали-гадали: может, оно на самом деле так и выглядит — это «счастье»? Откуда нам знать, мы же при нем никогда не жили. Может, снова надо потерпеть. Пережили турецкие свитера — и к ватникам привыкнем понемногу. А там опять хорошо станет.

    Ведь чем, по сути, плоха Россия? Да ничем. Язык мы их понимаем, вера одна, история общая. Культура — Кобзон, «Ирония судьбы», Ани Лорак, голубой огонек. Диды опять же воевали. Крым они вежливо отжали, никто не погиб — ну, кого-то нечаянно убили, подумаешь. В дэ-тэ-пэ больше гибнет. Кроме того, обещали что въезд-выезд через границу будет свободным. Скидки на газ. Преференции по торговле. Битлз никто не запрещает. Чемпионат мира по увеболлу в 2018 вместе проведем — парочку групповых матчей можем даже в Донецке и Киеве устроить, старшему брату не жалко.

    Мова? Да хоть захлебнитесь своей мовой. Мовьте себе на своих огородах, никто слова против не скажет. Даже вывески трогать не будем — они же такие смешные. «Хліп», «Аптіка», «Цірульня» , как там по вашему «больница»? — «Більница»? «Хворилка»? — гагага… чахлыки невмырущие… можете даже улицу Ленина переименовать в улицу Леніна, брат не против, культуру малых народов надо поддерживать.

    Сейчас даже трудно представить, на расстоянии скольких ничтожных миллиметров от нашего виска тогда со свистом пронеслась тяжелая чугунная рельса. Последний привет от Совка с того света.

    Хорошо, что мы не раздумывали тогда, как в 1991 году — будем жить как всегда, только без Украины. Только паспорта поменяем.

    Хорошо, что сон нации оказался не смертным. Хорошо, что у нас в огонь первой бесстрашно бросилась молодежь, уже незнакомая с совковым терпильством. Хорошо, что ненадолго отстали от нее сивые-чубатые, врубившиеся в бой с ревом — дітей б“ють! Хорошо что традиционно аполитичный тыл вместо лузгания семок перед телевизором начал лихорадочно плести масксети и собирать территориальную оборону. Что патриотический подъем не оказался бурным и одноразовым, как горящий тополиный пух, а лег в основу определения жизненной позиции.

    Хорошо, что мы не уснули навсегда в эту ночь. А ведь могли. Она наступала так незаметно — всего по четыре минуты в день. Что мы не проебали свою независимость так же равнодушно, как и получили ее. Два референдума подряд. Вы хотите сохранить Советский Союз? «Да, 70%». А хотите независимости? «Да, 90%». Так чего же вы хотите, блять? «Шоб только паспорт поменять и все как было как раньше, токо лучче».

    Мы не прошли тогда свой солнцеворот. Слишком мало было тех, кто понимал — в этом снегу можно безболезненно заснуть навсегда. Мы просто перевели часы и успокоились.

    Мы проходим его сейчас. Оказалось, что Солнце перевести труднее, чем часы. Что световой день надо увеличивать вручную, понемногу, по четыре минуты в сутки. Общим напряжением бригад, добробатов, волонтеров, трудом тыла, работой дипломатов, самоотверженностью врачей, электриков, снайперов, ремонтников. Даже связистов. Даже футболистов и юристов, помилуй Господи их грешные души.

    А шо делать?

    Но иначе весны не будет никогда.

  2. Отож!
    як то кажуть: “зі статуту слів не викинути”…
    😉

  3. Устав – документ прямого действия, не допускающий каких-либо толкований. Написано: “Українська Православна Церква з’єднана з Помісними Православними Церквами через Руську Православну Церкву.” Это означает, что данная церковь лишена права самостоятельно строить отношения с другими церквями, в обход Москвы. Или: “Українська Православна Церква… є самокерованою частиною Руської Православної Церкви.” В данном контексте слово “самокерованою” подчинено слову “частиною”. То есть она является частью целого, под названием “Русская православная церковь”. И слова “О том, что административной принадлежности нашей церкви к Русской православной церкви не существует, записано в уставе” говорят лишь о том, что батюшка сам не читал свой Устав, или читал, но ничего там не понял. Любой более-менее объективный суд в таком иске откажет, мотивируя это тем, что суть искового заявления не соответствует документу, на который ссылается истец. Так что “чемодан-вокзал-росия”

  4. Дякую, добродію. Ви портупею тримали десь у гаражі) Таку статтю розмножити і вручити кожному віруючому в Україні

  5. Возле храмов УПЦ МП необходимы баннеры с официальным новым полным названием.это же относится и ко всем.остальным

  6. Звичка працювати з першоджерелами та документами дуже корисна, і видає людину, яка мислить системно.

    Брехня про нібито незалежність упц від рпц це нормально, тому що попи упц це власне, ті ж кацапи. А коли кацап відкриває пельку, він бреше. Бреше навіть тоді, коли це очевидно і легко перевіряється (читанням їх власного статуту, наприклад). Просто вони не можуть інакше.

  7. Я, прошу вибачення, не читав так глибоко керівних та уставних документів. Але додаток “МП” до “УПЦ” теж не просто так виник? Він таки щось означає?

  8. “Руської православної церкви”? А що це за організація така “віртуальна”? Українською РПЦ називається не інакше РОСІЙСЬКА п. ц., бо російський прикметник “русский” перекладається як “російський”. І навіть пастафаріанська РПЦ МП — Російська Пастафаріанська Церква Макаронного Патріархату:)

    • Бо патологічні злодюги та крадії. За будь яку ціну хочуть примазатися до європейської цивілізації, і вкравши нашу історію оголосити себе руськими. Називатись московитами, своїм справжнім ім’ям – це для них смерть.

  9. Висновки вже зроблені. Тепер треба задавити цей феномен кацапського кацапізму в Україні.
    Чумадан-Магадан це найкращий вихід. Було б добре, якби кацапські попи самі здриснули.

  10. Василь Федорів | Грудень 23, 2018 at 14:38 | Відповіcти

    До теми:
    РПЦ з самого початку створювалася як відгалуження спецслужб комуністичного режиму в СРСР.
    Подаю переклад розсекречених документів спеціальних служб СРСР, які свідчать про те яким чином створювалися структури так званої «Русской православной церкві» у СРСР. Переклад здійснено з врахуванням особливостей орфографії російськомовного оригіналу:
    «Цілком таємно.
    НАРКОМАМ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ СОЮЗНИХ
    ТА АВТОНОМНИХ РЕСПУБЛІК
    НАЧАЛЬНИКАМ УНКДБ КРАЇВ І ОБЛАСТЕЙ
    8 вересня цього року у Москві відбувся собор єпископів русской православної церкви (тіхоновсько-сєргієвської орієнтації), який обрав митрополита Сєргія (СТРАГОРОДСКОГО) «патріархом московським і всєя Русі» й створив при ньому Священний Синод у складі 6 чоловік, у який увійшли: митрополит Ленінградській Алєксій (СІМАНСКІЙ), митрополит Київський та Галицький Ніколай (ЯРУШЕВІЧ), архієпископ Горьковський та Арзамаський Сєргій (ГРІШІН), архієпископ Красноярський Лука (ВОЙНО-ЯСІНЄЦКІЙ), архієпископ Ярославський Іоанн (СОКОЛОВ) і архієпископ Куйбишевський – Алєксій (ПАЛІЦИН).
    У зв’язку з тим, що протягом 2 років Вєлікой Отєчєствєнной войни русская православна церква провела значну патріотичну роботу в СРСР і за кордоном, Уряд найшов доцільним дозволити:
    а) відкриття богословських курсів для підготовки кадрів священнослужителів;
    б) єпископам за своєю ініціативою ставити перед місцевими органами влади питання про відкриття церков і розпоряджатися церковнопарафіяльними грошима;
    в) відкриття в єпархіях підприємств по виготовленню свічок й інших предметів дрібного церковного ужитку;
    г) видання журналу під назвою «Журнал московской патріархіі», перше число якого вийшло 12 вересня 1943 року (журнал додається).
    Для здійснення зв’язку між урядом СРСР і «патріархом московським і Всєя Русі» щодо питань русской православної церкви, які потребують розв’язання уряду СРСР, Рада Народних Комісарів Союзу РСР постановила організувати при РНК СРСР Раду у справах Православної Русской Церкви (постанова РНК СРСР № 993 від 14 вересня 1943 року).
    Порядок розв’язання питань про відкриття церков, створення богословських курсів й інших внутрішньо церковних питань, буде визначатися Радою у справах Православної Русской Церкви при РНК СРСР і доведений до відома місцевих виконавчих органів найближчим часом.
    Згідно з вищевикладеним, у подальшій роботі по церковникам НКДБ необхідно керуватися наступним:
    1. Не перешкоджати духовенству впроваджувати у життя офіційні ухвали Патріарха Сєргія і Синоду, які торкаються призначень і переміщень священників по єпархіям, відкриття богословських курсів, свічкових заводів, розповсюдження друкованих видань Патріарха та Синоду.
    2. Разом з цим забезпечити неослабне агентурне спостереження за діяльністю єпископів і решти духовенства православної церкви, пресікаючи можливі спроби з їхнього боку перевищення наданих їм прав або використання цих прав в антирадянських цілях.
    3. Кожну нову відкриту церкву забезпечувати перевіреною агентурою з числа духовенства або церковного активу.
    4. До особливих вказівок НКДБ СРСР не допускати розпаду обновлєнчєскої церкви та переходу обновлєнчєского духовенства до ведення московської патріархії, шляхом надання відповідних вказівок нашій агентурі з числа керівного складу духовенства.
    Не допускати також з боку обновлєнців будь яких нападок або активних ворожих дій проти сєргієвської церкви.
    5. Посилити агентурну роботу серед інших церковних течій та сектантів, особливо по нелегальним церковним організаціям і групам, пресікаючи можливі провокації та спроби активізувати антирадянську роботу з їхнього боку в зв’язку з ухваленими рішеннями стосовно сєргієвської православної церкви.
    З цією вказівкою ознайомити перших секретарів ЦК компартій Союзних Республік, крайових та обласних комітетів ВКП(б)
    Народний комісар державної безпеки СРСР
    Комісар державної безпеки 1 рангу В. Мєркулов
    № 84
    22 вересня 1943 р.
    м. Москва
    «ЗАТВЕРДЖУЮ»
    НАРКОМ ДЕРЖБЕЗПЕКИ СОЮЗУ РСР
    Комісар держбезпеки 1 рангу
    В. МЄРКУЛОВ
    НАРКОМАМ ДЕРЖБЕЗПЕКИ СОЮЗНИХ І АВТОНОМНИХ
    РЕСПУБЛІК
    НАЧАЛЬНИКАМ УНКДБ КРАЇВ ТА ОБЛАСТЕЙ
    У другій половині січня місяця 1945 року у Москві відбудеться помісний собор (з’їзд) русскої православної церкви для обрання «патріарха Московського і всєя Русі».
    Помісний собор буде складатися з архієреїв і виборних делегатів від духовенства та мирян.
    Виборчих зборів в церковних парафіях, в благочініях і єпархіях проводитися не буде, а делегати від духовенства та мирян будуть визначені в єпархіях по розсуду керуючого єпископа (єпархіального архієрея) із числа осіб, яких рекомендує духовенство єпархії, і які себе позитивно зарекомендували себе на священицькій або церковній роботі.
    На помісному соборі братимуть участь від єпархій, які мають архієреїв: архієрей, один священик і один мирянин (прихожанин); від єпархій, які не мають архієрея, тільки один священик.
    Для попереднього обговорення питань, пов’язаних з проведенням помісного собору в період з 14 по 20 листопада цього року в м. Москві буде проведено перед соборну нараду (архієрейський собор).
    У зв’язку з викладеним НКДБ СРСР пропонує:
    1. Приступити до підбору кандидатів для участі на соборі із числа духовенства та мирян, намітивши з цією метою осіб, які мають релігійний авторитет духовенства та віруючих і в той же час перевірених на агентурній або патріотичній роботі.
    Важливо забезпечити, щоб у числі намічених кандидатів переважали агенти НКДБ, здатні провести на соборі потрібну нам лінію;
    2. На всіх намічених кандидатів (за виключенням єпископів) подати до 1 грудня ц.р. довідки, в яких, поруч з викладенням короткої біографії, ділових якостей і політичної характеристики, вказати наскільки ця кандидатура авторитетна в церковних колах.
    Порядок просування кандидатур, намічених Вами для участі на соборі, буде повідомлений Вам після листопадової наради єпископів. До отримання додаткових вказівок, вступати в перемовини з агентурою про кандидатури, які намічаються для участі на соборі та взагалі про помісний собор не слід.
    3. Зобов’язати агентів із числа єпископів, учасників перед соборної листопадової наради, по прибуттю в Москву, зв’язатися з працівниками 5 Відділу 2 Управління НКДБ СРСР по телефонам:
    К-4-24-00, спитати Алєксєя Івановіча, або К-4-59-07, спитати Алєксандра Івановіча. Про їхній виїзд завчасно телеграфувати.
    НАЧАЛЬНИК 2 УПРАВЛІННЯ НКДБ СРСР
    Комісар Державної Безпеки 3 рангу ФЄДОТОВ
    НАЧАЛЬНИК 5 ВІДДІЛУ 2 УПРАВЛІННЯ
    Комісар Державної Безпеки КАРПОВ
    № 122.
    28 вересня 1944 року
    місто Москва»
    Ось такі документи які не потребують коментарів.
    На моє переконання факсимільні копії цих документів разом з перекладами українською мовою мають бути надруковані накладом достатнім для того щоб роздати кожному парафіянину та священику так званої УПЦ московського патріархату… .
    Слава Нації!
    P.S. Через звинувачення у «саморекламі» не подаю посилання на свій ресурс, тому читачі мають шукати світлокопії з допомогою пошукових систем.

  11. Василь Федорів:
    Декабрь 23, 2018 в 14:38
    _______________________________
    Дуже цікавий документ. Дякуємо. Маленьке зауваження: не треба було перекладати текст. Як результат, вийшло щось накшталт суржика, може й гірше. Навіть поде-куди зміст може бути перекручений. Загальновідомо, що всілякі тексти бажано читати в оригіналі. Оскільки оригінал написано не арабською чи китайською, а читачі ресурсу однаково володіють як укрїнською, так і російською, то переклад був зайвим.

  12. Василь Федорів:
    Декабрь 23, 2018 в 14:38
    ______________________________
    Хотів би додати, що публікація російською тільки б підкреслила джерело походження всьго цього непотребу, з яким сьогодні бореться Україна. А мова оригіналу все ж таки є важливою. Доводилося бачити в публікаціях керівні документи часів Голодомору та репресій, які було надруковано українською. Це є додатковим непрямим підтвердженням, що в Україні навіть тих часів українська була державною мовою.

  13. И еще о том, кто кому Рабинович…
    Проследим духовный путь “раба божьего”. Кто назначал, кто освобождал от занимаемых должностей??? http://www.patriarchia.ru/db/text/70984.html

  14. Ложь стала сутью любой информации, которую выплескивают все мало-мальски должностные лица Московии. Церковь Московии в этом плане, к сожалению. не является ни малейшим исключением. Как только открывают рот по любому вопросу касательно Украины, можно не сомневаться, то что будет сказано, будет неправдой. Любому иерарху, который говорит о независимости УПЦ МП извините, от МП, нужно сразу же в лоб задать вопрос: Участвовали ли иерархи от якобы независимой УПЦ МП в выборах Кирилла? Правильный ответ: ДА! Так где же здесь независимость?

  15. User:
    Декабрь 23, 2018 в 13:41
    _____________________________
    Дійсно, якась нісенітниця виходить. Що вони мали на увазі в уставі? Щодо перекладу, то, дійсно, граматично правильно буде “російська”. А якщо вони мали на увазі, що “керується постановами Архієрейського Собору Руської Православної Церкви”, тобто з Київської Русі, конкретно з Києва, то до чого тут росія з москвою? Так що слово “Руська”, мабуть, застосовано навмисно, щоб було можливим подвійне чи потрійне тлумачення та загублення первинного сенсу.

  16. Еще один вещдок “самостоятельности”, – обращение к пупкину через своего шефа http://news.church.ua/2014/03/01/misceblyustitel-kijivskoji-mitropolichoji-kafedri-nadislav-list-svyatishomu-patriarxu-kirilu/?fbclid=IwAR0KmzGs-bHWC-PKcIH1s7Qmkh5i_INY0OYrxiTJpImC7kYMXrEzfMWq2fk

  17. А “насельник” Киево-Печерской Лавры “паша-мерседес” не унимается. По наущению своих начальников, ФСБ-шников из соседней Нефтебазы, продолжает бубнить, шта “нічого не змінюється і вони як раз і є справжньою церквою, а не ті розкольники. І краще не ходити до їх церков.” Ага, канешна, а то денег не будет. Где же они тогда будут харчеваться? Шариковы – бессмертны…

  18. Московиты и их агенты типа новинского упираются и не хотят переименовывать УПЦ в РПЦ в Украине? Тогда пусть переименуют РПЦ в УПЦ на России. )))

  19. Не в тему, но важно и интересно.

    “Украинцы предложили восстановить обороноспособность страны путем восстановления ядерного оружия. Соответствующая петиция была размещена на сайте Президента Украины Петра Порошенко, – сообщает УНН.

    Так, в частности, Президенту предлагают привлечь специалистов для восстановления ядерного статуса страны, а также восстановить баллистические ракеты, способные нести ядерные боеголовки (“Скальпель”, “Воевода”) на предприятии “Южмаш”.”

    Подробнее: http://www.ostro.org/general/society/news/560806/

  20. Да-а, “спросіть Алєксєя Івановіча” в інструктивному листі з грифом “Совершенно секретно” – це шедевр. Шо – савсем таво? ілі я чогось-таки не доганяю?

  21. в 1922 г. белоэмигранской частью священников была организована Русская Православная Церковь Заграницей (РПЦЗ) не каноничная организацмя с точки зрения тогдашнего РПЦ МП. Интересно отношения каждой из этих организаций на смерть вождя и учителя всех народов Сталина.

    НА СМЕРТЬ ПАЛАЧА РУССКОГО НАРОДА СТАЛИНА

    «Церковная Жизнь», Издание при Архиерейском Синоде РПЦЗ,
    №№ 3-4, март-апрель, 1953 год, сс. 63-65.

    Смерть Сталина – это смерть величайшего в истории гонителя веры Христовой. Преступления Нерона, Диоклетиана, Юлиана Отступника и др. нечестивцев бледнеют пред лицом его страшных деяний. Никто не может сравниться с ним ни в количестве жертв, ни в жестокости к ним, ни в лукавстве при достижении своих целей. Вся сатанинская злоба, казалось, воплотилась в этом человеке, который в еще большей степени чем фарисеи заслуживает названия сына диавола.

    Православного человека особенно потрясает его подлинно сатанинская, жестокая и лукавая политика в отношении Церкви.

    Сначала попытка к уничтожению ее как через убийство выдающихся пастырей и верующих, так и через внутреннее разложение ее с помощью искусственно созданных расколов. Потом вынуждение искусственно подобранных ее возглавителей поклониться ему и всей руководимой им безбожной сиcтеме. И не только поклониться, но и восхвалять гонителя Церкви, как якобы ее благодетеля, пред лицом всего мира называя черное белым и сатанинское Божиим.

    Когда этого злейшего гонителя Церкви восхваляли падшие под тяжестью гонений архипастыри и пастыри при его жизни, это было знамением величайшего унижения Церкви. Утешением для нас могло служить то, что ложь эта посрамлялась подвигом безчисленных безстрашных мучеников и тайных христиан, отвергших все соблазны Сатаны.

    Древние гонения тоже бывали причиной падения и иерархов и мирян. И в те времена бывали люди, которые, будучи не в силах выдержать мучения за Христа, или явно окрекались от Него, или делали вид, что приносят жертву идолам, окольными путями получая удостоверение в принесении жертвы, которую они на самом деле не приносили (либеллатики). Церковь осудила не только первых, но и вторых за их лукавое малодушие и отречение от Христа если не в сердце, то пред людьми.

    Но история Церкви не знает другого примера создания целой церковной организации, во главе с Патриархом и Собором, которая была бы основана на преклонении колен перед явным врагом Божиим и прославлении его как якобы благодетеля. Кровь миллионов верующих взывает к Богу, но этого как бы не слышит иерарх, именующий себя Патриархом всея Руси. Он униженно благодарит их убийцу и осквернителя бесчисленных церквей.

    Смерть Сталина привела этот соблазн к своему высшему кощунственному проявлению. Газеты сообщили, не только о поклонении Патриарха Алексея праху безбожного врага Христова, но и о совершении по нем панихид.

    Можно ли себе представить что-нибудь более кощунственное, чем панихида по Сталине? Можно ли нелицемерно молиться о том, чтобы величайшего от века гонителя веры и врага Божия Господь учинил “в раи, идеже лицы святых и праведницы сияют яко светила”. Воистину, молитва эта в грех и беззаконие не только по существу, но и формально, ибо Сталин, вместе с другими народными Комиссарами, был отлучен от Церкви Святейшим Патриархом Тихоном и сам Патриарх Алексей, как он ни кланялся перед Сталиным, никогда не решился объявить о снятии с него этой анафемы.

    Молитва об упокоении со святыми нераскаянного отлученного от Церкви грешника есть кощунственная ересь, ибо является исповеданием того, что якобы можно стяжать на небе Царство Божие, гоня и истребляя сынов его на земле во имя уничтожения самой веры в Бога. Это есть смешение Царства Божия с царством тьмы. Это не меньший грех, чем явное отречение от Христа, вера в Которого т.о. исповедуется как необязательная для приобщения к Его Царству.

    В этом акте Московской церковной власти получил самое яркое проявление тот лежащий в основе ее грех, который так убедительно с 1927 года отличали наши исповедники в России и поныне обличает наша Церковь заграницей.

  22. ну, и, как говорится, почувствуйте разницу

    РЕЧЬ “СВЯТЕЙШЕГО” ПАТРИАРХА МОСКОВСКОГО И ВСЕЯ РУСИ
    АЛЕКСИЯ ПЕРЕД ПАНИХИДОЙ ПО И.В.СТАЛИНЕ, СКАЗАННАЯ
    В ПАТРИАРШЕМ СОБОРЕ В ДЕНЬ ЕГО ПОХОРОН (9.03.1953 г.)

    Журнал Московской Патриархии. 1953, №4. С.3

    Великого Вождя нашего народа, Иосифа Виссарионовича Сталина, не стало. Упразднилась сила великая, нравственная, общественная: сила, в которой народ наш ощущал собственную силу, которою он руководился в своих созидательных трудах и предприятиях, которою он утешался в течение многих лет. Нет области, куда бы не проникал глубокий взор великого Вождя. Люди науки изумлялись его глубокой научной осведомленности в самых разнообразных областях, его гениальным научным обобщениям; военные – его военному гению; люди самого различного труда неизменно получали от него мощную поддержку и ценные указания. Как человек гениальный, он в каждом деле открывал то, что было невидимо и недоступно для обыкновенного ума.

    Об его напряженных заботах и подвигах во время Великой Отечественной войны, об его гениальном руководстве военными действиями, давшими нам победу над сильным врагом и вообще над фашизмом; об его многогранных необъятных повседневных трудах по управлению, по руководству государственными делами – пространно и убедительно говорили и в печати, и, особенно, при последнем прощании сегодня, в день его похорон, его ближайшие соработники. Его имя, как поборника мира во всем мире, и его славные деяния будут жить в веках.

    Мы же, собравшись для молитвы о нем, не можем пройти молчанием его всегда благожелательного, участливого отношения к нашим церковным нуждам. Ни один вопрос, с которым бы мы к нему ни обращались, не был им отвергнут; он удовлетворял все наши просьбы. И много доброго и полезного, благодаря его высокому авторитету, сделано для нашей Церкви нашим Правительством.

    Память о нем для нас незабвенна, и наша Русская Православная Церковь, оплакивая его уход от нас, провожает его в последний путь, “в путь всея земли”, горячей молитвой.

    В эти печальные для нас дни со всех сторон нашего Отечества от архиереев, духовенства и верующих, и из-за границы от Глав и представителей Церквей, как православных, так и инославных, я получаю множество телеграмм, в которых сообщается о молитвах о нем и выражается нам соболезнование по случаю этой печальной для нас утраты.

    Мы молились о нем, когда пришла весть об его тяжкой болезни. И теперь, когда его не стало, мы молимся о мире его бессмертной души.

    Вчера наша особая делегация в составе Высокопреосвященного митрополита Николая; представителя епископата, духовенства и верующих Сибири архиепископа Палладия; представителя епископата, духовенства и верующих Украины архиепископа Никона и протопресвитера о. Николая, возложила венок к его гробу и поклонилась от лица Русской Православной Церкви его дорогому праху.

    Молитва, преисполненная любви христианской, доходит до Бога. Мы веруем, что и наша молитва о почившем будет услышана Господом. И нашему возлюбленному и незабвенному Иосифу Виссарионовичу мы молитвенно, с глубокой, горячей любовью возглашаем вечную память.

  23. Так та зарубежная российская церковь, вроде, в 1991 году получила свой томос. А потом, кажется, слилась. А теперь Варфоломей не забрал ли тот томос (что-то я слышала, но не очень вникла)?

Leave a comment

Your email address will not be published.


*


Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: