Наследие (Часть 12) | Линия обороны

Наследие (Часть 12)

Люксембург
Фото ЛО

После этого длительного обзора, можно сделать некоторые выводы, которые будут полезны нам как на материнской части Украины, так и на территориях, которые вскоре будут освобождены. Без понимания сути проблемы, можно наступить на все те же грабли, на которые мы наступаем постоянно.

Итак, большая часть того, что сейчас ассоциируется с Францией, Люксембургом, Германией или Польшей и является неким корневищем их культур, воплощено в какие-то архитектурные формы, которые можно увидеть и потрогать руками. Так срабатывает связь поколений и замыкается огромный круг времени, наполненный именами и событиями. Причем, самых старых строений, даже на Западе, сохранилось не очень много и все они являются центром внимания, будь то парижский Нотр Дам или огромный Кёльнский собор. Скажем так, в Люксембурге была отреставрирована часть старинной стены, на которой крупно написали дату ее создания, чтобы все могли видеть, как глубоко во времени находятся их корни.

Но глядя на все это, невольно ловишь себя на мысли, что в Киеве, Чернигове и некоторых других местах нашей Родины, сохранились либо целые здания, либо их зримые остатки, как в Люксембурге, которые либо равны по своему возрасту, либо еще старше. Например, знаменитый Нотр Дам, у стен которого постоянные толпы туристов, построен примерно в 1163 году. Кёльнский собор начали строить на сто лет позже и до сих пор не закончили стройку, ибо по преданию, окончание строительства совпадет с Концом Света.

Но вот что интересно, Выдубицкий монастырь в Киеве начал функционировать за сто лет до постройки Нотр Дама и за двести – до начала строительства Кёльнского собора. Михайловская церковь и сейчас функционирует, как это было на протяжении, без 40 лет – тысячелетие. А если вести речь о зримых остатках старых сооружений, то Десятинная церковь была построена еще раньше – в 996 году. Но еще больше памятников потеряно безвозвратно. Тем не менее, к Нотр Даму, Саграда Фамилия, Сакра Кер даже наш турист идет сплошным потоком, а то, что есть просто под рукой, многие даже и не знают. Но это речь идет о культовых сооружениях, что-то более или менее старое, но в плане городской застройки, почти не сохранилось.

И тут возникает вопрос, который мы подробно рассматривали на примере Франции. Может надо было не сопротивляться и просто ждать, пока оккупант (если таковое случается) сам схлынет? К сожалению, такой номер мог бы пройти в Люксембурге или еще где-то внутри Европы. Ее карта столько раз перекраивалась, что уже просто невозможно припомнить, кто, кого и когда оккупировал. Но все эти события имели одну важную характеристику. Оккупант приходил на новую территорию и устанавливал там свои политические, экономические и общественные порядки. Местное население, как побежденное, просто переводилось в разряд «второго сорта» и тем все заканчивалось. Англичане и даже испанцы оккупировали части Франции, сами французы оккупировали Испанию, Германию, да и всю Европу, кроме Англии, Германия оккупировала Францию и этот винегрет можно продолжать бесконечно. Но оккупант никогда не ставил себе целью уничтожение идентичности местного населения с его жесткой ассимиляцией. Эти неписанные правила стали отличительной четой Западной цивилизации. Просто оккупант оказывался сильнее, в определенный промежуток времени и понимал, что завтра он сам может быть оккупированным теми, кого он сейчас оккупирует. Пример Германии и Франции – можно брать как образец и ставит в рамочку.

Но если не ставилось задачи по уничтожению идентичности народов, то не было смысла бороться и с проявлениями этой идентичности – языком, культурой и конце концов – местной архитектурой. Как пример, оккупация австрийцами Кракова, когда королевский дворец просто превратили в казарму и конюшню, но никто не уничтожал его под корень.

Посему тактика, которую мы проследили во Франции и Люксембурге, у нас работать не могла в принципе. Если они находились внутри территории Западной цивилизации, то Украине выпала судьба быть на ее окраине, а потому и оккупант, который неоднократно захватывал нашу землю, был другим. Если бы Люксембург захватила Орда или Московия и удержала бы под собой лет 100-200, то не было бы ни Люксембурга, ни тех надписей на колоннах и балконах.

В общем, Русь была оплотом цивилизации на самой ее восточной окраине и было это до того времени, пока не пришла Орда. Вот она жгла и рушила все, что ей сопротивлялось, а что сдавалось – ассимилировала. Европа почти не увидела этого захватчика, ибо дойдя до Оломуца и Триеста, войска Батыя остановились, а потом и попятились назад, в виду внутренних конфликтов Орды. Но  как описывают современники тех событий, войска Орды уже во многом состояли не из азиатов, а из населения тех земель, которые сдались без боя. Как тут не вспомнить французскую дивизию Шарлемань. И как потом стало понятно, этими не азиатами, были жители Залесья или нынешней РФ. Они быстро ассимилировались и стали настоящими ордынцами, да и вели себя как ордынцы, уничтожая всех, кто им не подчинялся и кто не был на них похож по линии поведения. После гибели Оды, какое-то время ее наследовало Крымское Ханство, но с 1700 года началось восстановление очертаний земель орды, уже под флагами московского царя, а потом и императора Петра 1. От орды он унаследовал способ оккупации новых земель – уничтожение непокорных и ассимиляция сдавшихся без боя. Основой имперской политики было стирание национальной идентичности покоренных народов. Уничтожалась культура, язык и любые зримые памятники, могущие стать основой восстановления идентичности.

То же самое, но еще в более жесткой форме, практиковал и совок, а теперь – РФ. То есть, если говорить о Московии как об оккупанте, то она всегда будет оккупантом ордынского, но не западного типа, с уничтожением любого проявления национальных различий. По этой причине большевики взорвали центр Киева в 1941 году и добили его бомбежками в 1943. Это – варвар, который хочет иметь однородную массу орков, готовых выполнить любую волю хана. Любое отклонение воспринимается им как бунт и посягательство на власть.

Именно по этой причине, мы не имеем выбора в тактике борьбы с оккупантом. Он не просто хочет уничтожить нас, он хочет уничтожить нашу суть, нашу идентичность и это прямо сейчас мы наблюдаем на оккупированных территория. Первое, что там делают – уничтожают все украинское и убивают всех, кто позиционирует себя как носителя украинского.

Если мы это понимаем и видим, чего желает добиться наш извечный враг, то мы должны действовать, исходя из этого понимания, выжигая эту дрянь везде, где она только проникла. И в этом критическом вопросе европейцы нам не советчики, они просто не понимают, с чем мы имеем дело. Это значит, что мы обязаны максимально сохранить свою идентичность, во всех возможных компонентах и предпринимать быстрые и решительные меры для вытеснения любых элементов московского уклада, который внедрен обманом или силой.

Мы находимся в гораздо более тяжелом и опасном положении, чем это могут себе представить европейские партнеры, а потому – их рецепты решения этой фундаментальной проблемы, нам не помогут. Поэтому пулемет не просто надо чистить, а он должен быть всегда начищенным и готовым быть заправлен лентой за лентою!

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

60 комментариев to “Наследие (Часть 12)”

  1. parabellum:

    Автору:
    Саграда Фамилия находится в Барселоне. А что кельнский собор недостроен — впервые слышу. И именно про Саграду пошла легенда о конце света.

    • anti-colorados:

      Про Саграду — в курсе. Она тут приведена как намного более поздний оппонент Выдубичей. А про Кёльн — копните. Мне это местный специалист рассказывал прямо в нем, в соборе.

  2. slava:

    Якби ці прекрасні дописи звучали нашою величною українською мовою-може колись дочекаюсь..

    • Fnam:

      Слава, із задоволенням почитав би ваш переклад на українську статтю Автора. Це цілком серйозно)

  3. yuris:

    А ще Софія 1037 рік. Головний храм Київської метрополії (Константинопольского патріархату). Було б логічно продовжити використання цього храму після ухвалення томосу, до речі. Заради історичної і символічної спадкоємності, яку можна використати для зміцнення ідентичності.

  4. Лексеич /харьковский/:

    нe боись, дружищe, с кулeмeтом всe в порядкe.
    Главноe — имeть жeланиe eго использовать.
    Я много в жизни повидал, людeй, стран, спeц, золотьіe руки.
    Продал машину, чтобьі получить МБА образованиe, в ужасe от нашeго “”бизнeса“”……Вьі спроситe мeня, а что жтьі засранeц на сайтe лeпишь, а нe Батьківщину поднимаeшь?У мeня два судeбньіх дeла, проигрьішньіх, гдe судьи нагло сфальсифицировали дeла. Пока нe врeмя рeшитeльньіх дeл, новаторских, но оно прийдeт.
    Я искрeннe вeрю в Украину, шо мьі будeм лучшeй страной в составe Eвропьі, просто потому, что мьі трудолюбивьій народ. А пeрвоe, что дeлаeт настоящий украинeц, єто облагораживат собствeнноe и окружающee пространство!

  5. Kaріна:

    Я погоджуюсь з Автором. Але мені теж дуже б хотілося читати ці цікаві і повчальні статті саме українською. Бо саме наша українська мова і є цим зв’язком між поколіннями, який відповідає нам на питання «хто ми?» і «звідки ми?» Це те, що ми успадкували від наших предків і перекажемо нашим нащадкам.

  6. parabellum:

    Автору:
    Извините, я просто не знал насчет Кёльнского собора. Всегда знал, что там богослужения идут полным ходом. Поэтому удивило, что он не достроен. Сам я там не был. Там еще «Фемен» свою дебильную акцию устроили, об этом писалось. Или не «Фемен», не помню точно.

  7. sk13:

    Начну с философии.

    Гуй Гу-цзы, Гл.2
    В древности великие водители мира жили одной жизнью с Бесформенным. Посему они обращали свой взор назад, дабы обозреть прошедшее, и обращали свой взор на себя, дабы постичь будущее. Они смотрели назад, чтобы познать древность, и обращались к текущим делам, чтобы знать настоящее. Всматриваясь назад, можно понять других; обращаясь к текущим делам, можно познать себя. Ежели должное положение вещей не соответствует тому, что творится в мире, обращайся к прошлому и в нем ищи ответ.
    Гл.9
    Повадки жуков обусловлены тем, что у них есть твердый и толстый панцирь. Повадки ос обусловлены тем, что у них есть острое и ядовитое жало. Звери и птицы пускают в дело то, что дает им преимущество. Таковы и мужи, искусные в речах: они пользуются тем, что, как они знают, принесет пользу.
    — — — — — — —

    Наша, украинская идентичность. Ну, пока был сельский жизненный уклад, хотя и с обеднённой культурой, была и неплохая основа для украинского будущего. Сейчас же многое размыто и перешло в унифицированный городской стиль. Увы. Надо думать…
    Творения рук человеческих из прошлого, как мощный фактор самоидентификации — 100%, особенно архитектура. У Европы западной сие в наличии, а у нас — так, крупинки. И вот вопрос: израильтяне и евреи по разным странам за счёт чего себя успешно(!) самоидентифицируют?
    Китайцы посоветовали 1) обратиться к прошлому, 2) посмотреть на сегодня, 3) поискать своё преимущество.
    Что у евреев с этим? Что у украинцев? Что у американцев?

    • yuris:

      Не варто так от одразу зводити все до сільського укладу, міська європейська культура та самоуправління міст (навіть Київ свого часу мав магдебурське право) мали місце ще в середні віки на теренах України. І європейські штани (жах!) були у вжитку довше і частіше, ніж шаровари.

  8. captainsolo2012:

    сами французы оккупировали Испанию, Германию, да и всю Европу, кроме Англии

    ******************************

    А як же битва при Гастингсі та перезавантаження Англії?

  9. IVAN:

    «восстановление очертаний земель орды, уже под флагами московского царя» — тому ж і в Крим поперлись, тільки ніяк не хочуть називати себе ордою, соромляться, що окрім руйнувань і смерті нічого більше дати не можуть. Зло в чистому вигляді.
    Ханський палац в Криму зруйнували відбійними молотками, могли просто бомбу скинути, але вирішили прикрити злочин словом «реставрація». Може вони щось шукають в тому палаці; книжку мудрості останніх з династії Гіреїв(про те де розпалювати щоб згоріла вся Москва і як часто це повторювати)? Ну як талісман, якщо ним заволодіти, то все буде добре. Або ж тупа злоба, зоопсихологія вже не встигає за всіма новинами від кацапів.

  10. Укроп:

    slava:
    Июнь 8, 2018 в 19:25

    Якби ці прекрасні дописи звучали нашою величною українською мовою-може колись дочекаюсь..
    ===
    Але ж Ви не маєте сумніву що автор, може так виявитися — куди більший патріот України, аніж деяка територіально місцева сволота, яка добре навчилася нашій мові, або вона взагалі є їхньою рідною? Хіба таких мало? Тобто, згоджуючись що «мова — це ДНК нації», будемо сприймати з розумінням, що автор — людина російськомовна. І здається мені — нація має мати розум щоб сприйняти з вдячністю допомогу кожного, хто є патріотом України, незалежно від його мови. Я з поваги до Автора майже завжди пишу тут російською і вважаю це абсолютно нормальним. Зрештою, куди важливіше ЩО говориться, аніж ЯКОЮ мовою. Ви згодні? Це сайт друзів України, не переймайтеся…

  11. Є «підозра», що Автор вже має намір копнути далі у глиб сто/тисячоліть щодо України/Руси. Бажаю наснаги і терпіння. Але там потрібно брати для дослідження інші «інструменти».

  12. IVAN:

    SK 13 «Что у украинцев? У Европы западной сие в наличии, а у нас — так, крупинки.»

    Треба нам всім жити одностайно, бо коли кожна крупинка сама по собі — каші не звариш .
    Добрий погляд, ласкаве слово, співпраця, настрій на перемогу. 1% українців самоідентифікувалися настільки, що з них можна шаблю кувати. А кому не вистачає, пропонуйте ходити в краєзнавчі музеї( є здається в кожному місті), читати Лінію Оборони, Лука Горький. А ще можна прийти на станцію переливання крові.
    І у нас перевага зараз над всіма, бо в нас є ворог.

  13. yuriy:

    Я знаю, что Украина вобъет осиновый кол в эту биопомойку населенную упырями! Не знаю только когда, но хотелось бы наблюдать такое неповторимое действо собственными глазами. КаРФаген должен быть разрушен!

  14. yuris:

    «И вот вопрос: израильтяне и евреи по разным странам за счёт чего себя успешно(!) самоидентифицируют?
    Китайцы посоветовали 1) обратиться к прошлому, 2) посмотреть на сегодня, 3) поискать своё преимущество.
    Что у евреев с этим? Что у украинцев? Что у американцев?»

    У євреїв з історією та спакоємністю ідентичності повний порядок, і це відрізняє Ізраїль від Штатів та України (Штати дуже молода країна, а історія України це історія боротьби за державність, та спустошливих війн і періодів занепаду державності і культури). Власне, я переконаний, що Україна може відбутися насправді тільки тоді, коли ми зможемо розвернути погляд с минулого, де одні втрачені можливості, в майбутнє, де можливості виникають (як роблять американці). Історія це важливо, але майбутнє важливіше. А ідентифікуватися в 21-му столітті краще за допомогою своїх власних вчинків, відкриттів, досягнень та перемог.

    До речі, це стосується архітектури теж. Чому б, замість совкового жаху, який однозначно треба зносити, не будувати щось нове та цікаве в плані естетики, екології та енергоеффективності? Я б особисто був би не проти, щоб з центру Києва, наприклад, випиляти все совкове монументальне, і заповнити пустоти новими будівлями так, щоб історія сучасність та майбутнє переплітались гармонійним чином.

    • Ксин:

      підтримую! подивіться, як приклад, на Батумі! безліч туристів, дивовижна сучасна архітектура, випиляли весь совок!

  15. gal:

    Наиболее беспощадные войны шли именно на границах суперэтносов, Христианский мир и Мусульманский, Степные народы с оседлыми, ИТД, Исключение Евреи, которых можно отнести к суперэтносу, но не имеющему определенных или природных границ, По сути они создатели первых транснациональных компаний, из за уникальности своего положения, На территории современной Украины существовали в основном представители разных этносов, земледельцев и степняков, Они нуждались друг в друге были регулярно союзниками, Стычки, набеги святое, но на общий фон не влияли, Посмотрите как описуют нашу историю, Греки Причерноморье и скифов, о ариях ноль или сказки, Русь, обратный процесс, О руських все о сарматах половцах максимум как о дикарях, все, Дальше Сичь, она тоже какае то отдельная от Украины, Киева давно нет, Показателен период УНР, обледенение с ЗУНР, Остальные в своей жизни, Там красные, белые, Махно ИТД, До этого момента в оценке Украины кремлевские стратеги со своей мало и новоросией правы! Произошли события которые они и сегодня скромно обходят стороной, Террор, голодомор, войны, урбанизация, пром-развитие, Стерлись все базовые различия, Сегодняшняя Украина это качественно новая нация, Поздравляю кацапов, они таки создали гремучую смесь,

  16. User:

    Ну вообще-то и на западе жестко ассимилировали. В частности, французы Окситанию и другие составляющие того, что позже было названо единой Францией. Другое дело, что сегодня такое в голову не приходит даже великоиспанцам в Каталонии. Только Франко что-то там чудил и то по мелочи. В отличие от хронически отсталых.

    • Йовіш:

      Окситания ббыла так давно, что почти неправда. Тут гораздо уместнее вспомнить оккупанта самого западного»» типа по классификации автора — Англию и её жертву Ирландию. Там конечно никакой ‘жёсткой ассимиляции’ не было. Тольки чему ирландци забыли сфою мову?

      • Norfolk Moderator Norfolk Moderator:

        А кто вам сказал что ирландцы не говорят на своем Irish Gaelic языке? Половина населения на нем говорит с рождения

  17. captainsolo2012:

    Може вони щось шукають в тому палаці; книжку мудрості останніх з династії Гіреїв(про те де розпалювати щоб згоріла вся Москва і як часто це повторювати)? Ну як талісман, якщо ним заволодіти, то все буде добре.

    *******************************************
    точно!

    звідси і жадоба Хуйла взяти Алеппо — обладунки хрестоносців приміряє

  18. Roman:

    Россияне в Крыму хотят уничтожить все, что есть от татар включая и самих татар. Помнят кому дань платили до 1700 года, вот и мстят.

    • Norfolk Moderator Norfolk Moderator:

      А еще кацапня оставила наследие- 100 миллиардов баксов, которых лишила Украину. Эти бабки, срашки будут отрабатывать поколениями (им не привыкать быть домашним рабочим скотом)

      • Шалтай-болтай:

        Из них работники — как из говна пуля. Без украинцев там бы волки продолжали на болотах выть…
        Им об этом говорили давно, даже их петрушка первый — сифилитик и тот выдавил из себя, что без украинцев «..мы в неавантаже оказаться можем..»

  19. Александр:

    У Москвы/СССР была одна важная особенность по отношению к оккупированным землям. Москва по разному пыталась ассимилировать тех, кого считала «братскими» и тех, кто существенно отличался — поляков, финнов, грузин. Даже в царской России Польша и Финляндия были формально обособлены (как царство Польское и Великое княжество Финляндское), а поляки имели свою конституцию. Политика русификации и насаждения казёного православия проходила одновременно с заигрыванием с местной элитой, для которой пребывание под властью России делалось экономически выгодным. Кнут и пряник. Растворяя элиту, народ делали уже совсем беззащитным, но это все же был более долгий и осторожный процесс. СССР элиту уничтожал первым делом, но подменял её местными национальными кадрами (хотя за каждым первым секретарем из местных стоял второй секретарь — русский). А страны Восточной Европы Москва и вовсе не пыталась ассимилировать — силы были уже не те. Там все было как бы советское, но местное, а едва советские войска ушли — так местные и расправились с навязанным «социализмом».

    Что касается тех, кого Москва с XIV века считает «своими» (Украина и Беларусь) — вот тут она действует намного более свирепого. Национальная, сознательная элита уничтожается под корень, а население русифицируется и ассимилируется так, чтобы никаких отличий, самобытности, особенностей, ничего не осталось. Ничего, что позволило бы провести грань «Мы — они».

    Это означает, что если завтра Россия захватит, скажем, Польшу, то ей оставят и национальное правительство и язык, и даже границы, только сделают послушно-лояльной. А вот если Россия захватит Украину — мы будем уничтожены, быстро, надёжно, эффективно. Война с Россией для нас — война на уничтожение.

  20. Док:

    Тысяча лет это много, не спорю, но 3-4 тысячи лет еще больше. В «Истории Украины-Руси» М. Грушевский пишет о том, что форма и строение черепа людей из захоронений 3-4 тысячелетней давности, обнаруженных в пределах территории Украины, совершенно идентична той, что встречается в современных захоронениях. Это говорит о том, что на этой земле всегда жили те люди, которых, по культурным приметам, относили к кельтам, готам, аварцам, славянам, скифам и т.д, но они были кровными родственниками. Наши предки меняли культуры, языки и религии, но от этого они не перестали быть нашими предками. Они всегда жили на этой земле, в которой теперь лежат их кости. В какой-то период они стали русинами, затем украинцами. Мы точно не знаем, когда это произошло, но это и не имеет первостепенного значения. Эта земля наша по праву наследства. Те, кто от нее оторвался по каким-то причинам могут считать себя украинцами, но право наследства они утратили. Наша земля делает нас теми, кто мы есть. Своя земля есть у любого народа, те кто утратил память о ней, становятся изгоями, как ассирийцы, как ромы. Есть еще одно племя, вернее — племена, утратившие память о своей земле и своих предках. Они навязывают себя в родичи к другим народам, говорят на заимствованном у них языке, присваивают себе чужую культуру и технические достижения. Это очень многочисленные и опасные изгои. От них нужно обороняться, как делали наши предки, только более эффективно и жестко. Настало время это понять всем, на каком бы диалекте русинского-украинского языка они ни говорили

  21. АнтонОвич:

    Для slava та Каріна: я теж (гадаю, як і всі щирі прихильники ЛО і сам Автор) фанат нашої мови — багатої, мелодійної, древньої. Але, бачте, Лінія оборони — це зброя, а, погодьтесь, зброю потрібно використовувати зі всією вбивчою ефективністю. Цей ресурс читають не тільки українці, що легко володіють, принаймні, двома мовами (чи мовою і язиком), але і істоти штибу недавнього «сосєда по планєтє». Кожен раз, коли кацапу на очі потрапляє будь-який з дописів Антиколорадоса, у москаля, як говорять, «знатно пригоряє» (я не кажу, що воно там над чимось замислиться). А коли у кацапа «пригоряє», він починає лютувати, а, значить, робить помилки. Як би статті Автора були на українській мові, кацапи їх автоматично перегортали б не читаючи, а це був би мінус до ефективності зброї.
    Маю думку, що після нашої перемоги Автор напише не те, що статтю, а цілу книгу на щирій українській мові. А поки що — лента за лентою.

  22. Сергій:

    «Ах, лента за лентою,— набої подавай!..»
    Дякую!

  23. Док! Ты хочешь знать на каком языке говорили наши предки? Прочитай вслух. Это словяно -украинская песня! — Січень, Лютий, Березень, Квітень , Травень, Червень, Липень, Серпень, Вересень, Жовтень, Листопад, Грудень. Это тайный код и послание наших предков через тысячелетия. Это то, что связывает нас украинцев с землёй, политой потом и кровью предков! Это украинский календарь месяцев года—ему более 1000 лет.

  24. Добавлю! В Украинском календаре месяцев года все события, которые происходят на землях Украины опережают события на землях Московщины на месяц —поэтому украинский календарь не может быть стырен и «заимствован» . Поэтому это и есть тайный код и программа .

  25. Damian:

    yuris:
    Июнь 8, 2018 в 22:02
    «Чому б, замість совкового жаху, який однозначно треба зносити, не будувати щось нове та цікаве в плані естетики, екології та енергоеффективності? Я б особисто був би не проти, щоб з центру Києва, наприклад, випиляти все совкове монументальне… »
    ===============================================
    Випиляти споруди набагато простіше, ніж випиляти совкове зі свідомості співвітчизників. Читачі та дописувачі ЛО для себе це зробили. Випиляли. Але совкова (чи марксистсько-ленінська) ідеологія є більш заразною ніж СНІД чи чума. Вона базується на понятті, що все можна здобути без праці, не прикладаючи зусиль. Найбільш простий шлях «відібрати та поділити». Більш складна конструкція «Від кожного за здібностями, кожному за потребами». Дуже спокусливо! Всі в захваті! Але чомусь не пояснюють, що потреби визначаються не споживачами, а спеціальними особами, аж до фюрера включно. І кожен отримає за потребами 1 пару штанів на 5 років, суповий набір з кісток і таке інше. Хто має пом’ять, згадає, як це було за комуністів. Самі ж комуністи для себе визначали зовсів інші потреби. Тому вичавити з себе совок — така ж важлива задача, як «вичавити з себе краплями раба». І це має зробити більша частина населення України (в ідеалі — усі).

    • yuris:

      А хіба в данній серії статей автор не натякає на зв’язок архітектури зі способом сприйняття дійсності та самоідентифікацією? Єдиною причиною, чому досі стоять архітектурні пам’ятники кацапської оккупації, ассиміляції та поневолення, є совкове сприйняття дійсності більшістю українців. Необхідність викорінення совкового рабства з душ та мізків рано чи пізно буде усвідомлена і перетворена в конкретні дії.

      Це буде початок справжнього руйнування каРФагену.

  26. Валентин:

    Слово «українські повстанці» треба вживати акуратно.Українці завжди мали Українську державу,тільки вона була тимчасово окупована .Українці тривалий час визволяли її від окупантів.Не повстанці,а визволителі.

  27. Damian:

    yuris:
    Июнь 9, 2018 в 09:22
    Взагалі, згоден з Вами. Автор правильно каже про архітектуру. Але не хочеться щоб ми перейшли до софізму, що є первинним — курка чи яйце. Вважаю, що первинною все ж є свідомість, бо архітектура є саме втіленням тієї чи іншої свідомості та ідеології, що складають частину культури та світогляду. Люди будують споруди, монументи, палаци, собори відповідно до власного сприйняттю дійсності і навіть його прогнозування на майбутнє, тому що архітектура реалізується , можливо, в першу чергу, для нащадків, а для сучасників — подруге. Тому ж, на мою думку, варто боротися, в першу чергу, за свідомість. це найбільш складна задача і я особисто не бачу простого шляху її розв’язання. З архітектурою простіше — хоч зруйнувати щось непотрібне, хоч побудувати гідне — результат є очевидним і його можна навіть помацати. А змінити світогляд — і швидко не зробиш, і результат складно побачити, чи є він, чи немає.

    • yuris:

      Damian, я повністю згоден з Вами, що головний акцент робити, і зусилля треба прикладати в роботі зі сприйняттям, усвідомленням та самоідентифікацією нації.

      Проте, переконаний, що не варто впадати в суб’єктивний ідеалізм, стверджуючи первинність свідомості по відношенню до дійсності. В системах зі зворотнім зв’язком про первинність чи вторинність сигналу та відповіді не йдеться, тут все впливає на все і все від всього залежить.

      Вибачте за занудство 🙂

  28. Andy:

    У Франції (Метц) є одна з найстарших церков Європи — базиліка Сен-Пьер-Окс-Нонне — час заснування бл. 380 р. Р.Х.
    А Sagrada Família у Барселоні почав будувати Гауді у 19ст. виключно(!) за гроші приватних пожертв, й будівництво зупинилося після його трагічної смерті. Було виконано заледве четверту частину задуму.
    На разі цей шедевр добудовується ентузіастами й послідовниками (які змогли зберегти креслення Гауді попри війни) — знов-таки за кошт пожертв.
    Мають плани закінчити до 2026р. — до сторіччя смерті Гауді.
    Може в Західній Європі трохи більше поваги до власного історичного насліддя — тому й туристів більше?
    Парашка ж завжди намагалася знищувати культуру поневолених народів, аби потім привнести своє, манкуртське.
    Надуваючи при цьому щоки про вєлічіє мацкви…
    Лише після 17р. 20 ст. у Києві знищили більше сотні церков, включно з Михайлівським собором.
    Тому й палили окупанти древні бібліотеки й забороняли друк книг українською мовою сторіччями.
    Для порівняння — під час німецької окупації в Україні були відкриті більшість церков, які большевікі позакривали. Цей факт був однією з причин, чому Сталін терміново створив руками Берії у 1943р (неканонічно!) нову організацію — МП РПЦ = філію НКВД.
    І у 1946-47рр гучно відмітили 500-лєтіє масковской цєркві = МП.
    Правда, потім схаменулися й почали рахувати вже від Києва — ісконно руццкава города.
    Бо рукавадящая роль кгб указала сотруднікам в рясах як краще прихопити собі ще 500 років чужої історії.
    На сєм і дєржится земля руццкая — на лжи і воровстве.

  29. OS:

    Сайт на крайняк мав би бути двомовним. Якщо вже справді є віра, що той язик потрібен для ефективністю війни з ворогом.
    У що я особисто якось мало вірю. Бо коли щось по-справжньому цікаве й дістає, то таки виявляється, що й там, за поребриком, українську розуміють зовсім навіть непогано. Й навіть відповідати чи нам писати нерідко намагаються українською, з гугл-перекладачем, само собою, але все ж.
    Бо вже почали звикати, що наша мова таки є і що, коли хочеш надіятися до нас «достукатися» — треба українською.
    Якщо ж є такі екземпляри, які, побачивши мову, відразу покинуть ресурс, то це явно примітиви й до них намагатися щось донести — всеодно марна трата сил і часу.
    Люди, не полінуйтесь проаналізувати населення й історію різних країн. Щоб таки виявити, що нема ЖОДНОЇ високорозвинутої країни, державотворчий народ якої користувався би язиком недавніх окупантів-колонізаторів, а не своєю споконвічною мовою.
    Зате в кінці списку, де найубогіші — ВСІ такі.
    ))) Не треба спішити з прикладами США, Австралії…
    Бо там державотворчим народм були англійці, то ПОТІМ туди накотилося всякої тварі по парі. Однак ті всі культурно прийняли мову й порядки державотворчих англійців.

    • yuris:

      Підтримую. Саме тому, я дописую в коменти виключно українською.

      Втім, це особистий вибір кожного. І особиста відповідальність.

  30. Вася Пупкин:

    Наша София Киевская — храм очень уникальный и построенный на заре христианства, и что оочень важно — дошелдо нас в первозданном виде с оригинальными мозаиками и фресками, аналоги этому на Западе — редки. Разве что недостроенный Нотр-Дамм де Пари , кельнский собор например, перестраивался и видоизменялся множество раз, поэтому в нашей Софии туристов моглобыть во сто крат больше -нужна только грамотная раскрутка этого туристического объекта.
    А что же уникального в Софии?
    1) Богоматерь на заглавной мозаике собора в одиночестве, без Сына — такие изображения однозначно очень старые и редкие -при этом это МОЗАИКА — коих кроме Софии в Константинополе можно пересчитать на пальцах одной руки в такой сохранности.
    2) Самое главное и уникальное — изображение Исуса старым или если хотите пожилым человеком на поточной мозаике — такого второго изображения именно в храме — даже не припомню.
    3) Старые графити- нацарапанные руками простых и непростых прихожан (но это показывает уровень грамотности Руси)надписи на стенах собора, коих нашлось многие тысячи и кои также подтверждают ,что наши предки говорили на том языке, который теперь называют украинским. Таких примеров в мире также крайне мало
    4) ну по мелочи — это знаменитые кресты в виде свастики (собственно свастика и есть форма христианского креста) на алтарном полукруглом орнаменте под Богоматерью , какие ведут к предкам козаков — готам и поэтому присутствуют в соборе, как и изображение например семьи князя Ярослава.

    Есть ли аналогичные примеры в парижских соборах? или в немецких? молчу уже про английские

    • yuris:

      Мене особисто вразили найбільше орнаменти в мозаїках та розписах Софії, використиння архаїчних солярних символів та ботанічних мотивів в орнаментах.

      І сама атмосфера в храмі… чутлива людина може доторкнутися своєю душею до переживань пращурів. Софія непростий дуже храм, іншого такого просто немає.

  31. Natalia Moder:

    anti-colorados:
    @»Оккупант приходил на новую территорию и устанавливал там свои политические, экономические и общественные порядки. Местное население, как побежденное, просто переводилось в разряд «второго сорта» и тем все заканчивалось…
    Но оккупант никогда не ставил себе целью уничтожение идентичности местного населения с его жесткой ассимиляцией. Эти неписанные правила стали отличительной четой Западной цивилизации».

    Благодарю Автора за интересную серию статей, особенно, за данную.

    Ой, как всё правильно подмечено! Особенно, по части различия оккупации и самих оккупантов!

    Орки — самые страшные оккупанты на планете: жизнь это уже показала/доказала. Абсолютно безжалостные, жестокие убийцы, которые с лёгкостью убивают, как военных, так и мирняк, включая малых детей, как это сейчас продолжают делать расейские палачи на Донбассе и в Сирии (в недавней бомбардировке убили 44 мирных жителя. для чего? зачем?! ответа нет..).

    Ну, и сравнить малообразованных и некультурных солдат красной армии (ага, фигушки, я буду это писать с заглавной буквы, как того требовало правописание на тот момент) и дисциплинированных
    вышколенных солдат Вермахта, которые, хоть,и говорили на другом
    языке, но гораздо больше иногда проникались жалостью к нашим людям в оккупации, чем орки. И вспомните различные приказы сталина, который требовал, чтобы при отходе красных войск, все деревни, а неважно, что там оставались жители, были сожжены вместе с поголовьем скота, провизией и пр.

    Кстати, недавно попалось мне на глаза фото сумасшедшей зои космодемьянской, которая зимой поджигала дома своих односельцев, и с которой, наконец, немцы разобрались радикальным способом по просьбе жителей села. Она один-в-один копия надюшки сцявченко, нашей террористки. Ну, вот, а вы, амигос, не верите в реинкарнацию, а она существует. Во-первых, одно и то же лицо, в смысле, внешности; во-вторых, оно совершает злостные, умышленные действия, направленные против нормальных людей.

    Слышала истории от разных людей, как немцы их подкармливали в войну; об этом писалось даже на этом сайте. Не буду повторяться.

    Совершенно не хочу оправдывать немцев и их зверства, но, всё таки, жизнь доказала (кстати, это полностью укладывается и в парадигму Автора), что в тех местах, где им не оказывали сопротивления на оккупированной территории, жизнь местных значительно отличалась.

    Хочу напомнить вам про Локотскую республику. Набрела на интересный материал, который с большим удивлением прочитала. Спешу поделиться с вами, амигос.

    Статья А.Широпаева, росс. публициста «ЛОКОТСКАЯ РЕСПУБЛИКА в свете залесского регионализма»

    «О феномене Локотской республики советская и постсоветская историография предпочитает врать или умалчивать. Причина проста: как и совок, его нынешние наследники боятся правды о МАССОВОМ сопротивлении советчине в годы Второй мировой войны со стороны русского населения «центрального» региона России (казалось бы, самого «патриотичного»). Локотская республика опровергает миф о безальтернативности российской истории и свидетельствует об огромных творческих силах русского народа Залесья. Как только под натиском немцев Орда-Евразия отхлынула на восток – так сразу же народными усилиями Орловщина и Брянщина стали превращаться в процветающий европейский край. Пора открыто сказать, что Локоть – это не «коллаборационизм», а уникальный феномен русского народного государственного строительства и смелого исторического творчества».

    Подробнее https://shiropaev.livejournal.com/20649.html

  32. Natalia Moder:

    Док: Июнь 9, 2018 в 01:34 (Изменить)
    @»Тысяча лет это много, не спорю, но 3-4 тысячи лет еще больше. В «Истории Украины-Руси» М. Грушевский пишет о том, что форма и строение черепа людей из захоронений 3-4 тысячелетней давности, обнаруженных в пределах территории Украины, совершенно идентична той, что встречается в современных захоронениях. Это говорит о том, что на этой земле всегда жили те люди, которых, по культурным приметам, относили к кельтам, готам, аварцам, славянам, скифам и т.д, но они были кровными родственниками. Наши предки меняли культуры, языки и религии, но от этого они не перестали быть нашими предками. Они всегда жили на этой земле, в которой теперь лежат их кости…
    Эта земля наша по праву наследства».

    Спасибо, уважаемый Док! Своим великолепным постом Вы ответили мне на вопрос, который давно меня мучил. Вернее, Вы подтвердили мою догадку.

    Часто смотрю по ТВ серию передач «Рассекреченная история» или «Машина времени», которые представляют для меня интерес.

    И, вот, в одной из передач говорилось о том, что орки «от науки» постоянно копались в наших культурных слоях, нашем наследии. С этой целью они украли (!) и вывезли на Парашу останки древнего украинского князя 16-го в., который лежит себе у них в музее!

    Также, там говорилось, что эти «научные исследователи» также вывозили на Мордор все кости наших предков ВАГОНАМИ! Мне пришла в голову мысль, что это делалось для того, чтобы потом нельзя было сделать реконструкцию по костям и восстановить внешний облик наших князей, и чтобы никто не узнал, что нами правили вполне себе европейцы с характерными чертами лица в отличие от орков и их узкоглазых кнАзэй с азиатской внешностью.

  33. Евгений О.:

    yuris:
    Июнь 8, 2018 в 22:02

    …Власне, я переконаний, що Україна може відбутися насправді тільки тоді, коли ми зможемо розвернути погляд с минулого, де одні втрачені можливості, в майбутнє, де можливості виникають (як роблять американці). Історія це важливо, але майбутнє важливіше. А ідентифікуватися в 21-му столітті краще за допомогою своїх власних вчинків, відкриттів, досягнень та перемог…
    ___________________________________________________________

    Так, шановний пане yuris, в минулому завжди втрачених можливостей безліч нескінченна.
    Мене ще зі школи цікавило одне питання, яке, як надалі стало ясно, ставити вголос у ті часи було вкрай небезпечно.
    І от тепер мені стало цілком зрозуміло, чому при викладанні літератури української нам у переважній більшості розповідали про страждання і муки народні, а викладачка російської літератури сприймалась як суттєво більш позитивна та оптимістична особа.
    Так формувалась глибинна відраза у молоді до своєї власної культури. Не можна сказати, що ці совєцькі зусилля не мали успіху…. На превеликий жаль.
    Сьогодні, цілком погоджуся з вами, майбутнє важливіше. Бо те, що було, воно вже було і це не змінити. Ставитись до минулого можна по різному. В залежності від багатьох факторів, що вплинули на формування особистості в даний момент її, особистості, розвитку.
    Але, коли замість орієнтирів на прогрес і сьогоднішні досягнення кожного особисто і Держави, Вітчизни, в цілому пропонуються багатослівні, далеко не завжди фактично об’єктивні, а значною мірою літературизовані диспути щодо історії , то якось все зупиняється…. В той час коли поруч продовжується рух. Далі можна наводити багато яскравих аналогій, але не хочу…
    Помітив я одну цікаву річ, ще з часів Народного Руху. Коли яскраво виступаючого з культурно-історичних питань пана, чи то пані, літературного, чи кололітературного діяча, спитати про значення чи то економіки, чи то виробництва, то відповідь можна було отримати в досит зверхньому тоні, в кращом випадку на грані пристойності, а не рідко і в іншій формі. Зокрема мені запам’яталась теза про продажність за ковбасу.
    На той час, коли моя, тоді досить суттєво засмічена радянщиною свідомість, не давала мені пристойної відповіді на протиріччя між моїм бажанням працювати для своєї країни і дивним не розумінням цього з боку тих, хто наче б то боровся за її незалежність. Навіть жертвуючи своєю свободою, а то і самим життям…
    Фактично, ми, на превеликий жаль, втратили, на відміну від, наприклад Польщі, чи країн Балтії, забагато часу на важливі для самоідентичності, алн не зовсім своєчасні, диспути, які таки суттєво гагальмували наш розвиток, і, як це не прикро,але дали можливість прийти до влади людям, цілі та глибинні бажання яких були занадто далекі від добра для України.
    Тепер ми повинні, холоднокровно і чесно осмисливши недалеке минуле, знайти свій, виключно свій власний шлях розвитку…

  34. Антонина:

    Я вдячна автору за його прекрасні вислови про Україну і укрїнців, про наше не легке життя.
    Про наші зради, про досягнення, про все актуальне, і дуже розумно. Дякую Вам за це. У нас українців дуже мало з такими поглядами на нашу реальність.
    Дай Боже Вам натхнення та наснаги.

  35. OS:

    yuris і Евгений,
    Про які «диспути» та «втрачені можливості» в НАШИХ КОНКРЕТНИХ умовах можна говорити?
    Я твердо й може нахабно скажу: не було жодних диспутів! Були безкінечні монологи відірвані від реалій, але зате цілком і повністю чорнушні.
    Надіюсь ви помітили, що практично відразу після референдуму про незалежність наші ЗМІ як підмінили в дусі подачі. Якщо до референдуму було повно позитиву, перспектив, то після — валом пішла чорнуха. Чорно про все. І про сучасність, і про історію.
    Історію нашу, мовляв, можна читати тільки із бромом…
    А нафіг той бром, якщо, наприклад, за роки Хмельниччини всього одна-єдина битва була програна (те саме Берестечко), а у всіх — ВСІХ! — інших ми перемагали?
    Ну й що, це заважало нашим старим типу історикам бубоніти винятково про Берестечко? А поспільству тупо вірити їм і в необхідність брому?
    Я у свій час спецом помістив у «Народних блогах» цикл статей про всі інші — переможні! — битви. Народ читав, дивувався, піднімав свій дух.
    Тому не сама історія наша страшна. Страшне тільки успадковане від імперії абсолютно викривлене її бачення. Бромоване.
    В той час, як реальна історія була нічим не гірша, ніж у людей. А в чомусь навіть і краща.
    Викривлення завжди йшло в один бік — опустити нас, деморалізувати, змусити тікати від свого — до чужого, їхнього.
    Звичайнісінька асиміляція, просто це її методи.
    Теоретично можна взяти й наплювати на всі ті історії й почати з чистого листа, думаючи тільки про майбутнє.
    Але куди діватись від того факту, що на планеті Земля нема ЖОДНОЇ високорозвинутої країни, державотворчий народ якої був би недавно асимільований у себе ж, на своїй же землі. Зате в кінці списку, де найубогіші — ВСІ такі, недавно асимільовані.
    Надіятись бути першими, хто зуміє одурити Бога (Природу) й стати високорозвинутими?
    Сумніваюся, що вдасться. Бог (Природа) не фраєр…

  36. Damian:

    Евгений О.:
    Июнь 9, 2018 в 16:11
    Ви маєте рацію. Ще Оруел писав, що хто володіє минулим, той володіє майбутнім. І показав весь механізм опертивного переписування не просто історії, а навіть газет з подіями вчорашнього дня. В цьому тренді хотілось би сказати про неймовірне враження, яке справв на мене хор імені Григорія Верьовки, коли ві перебував з гастролями в нашому місті. Слухаючи всі ці пісні, мене не віпускала думка про те, наскільки українська культура є більш стародавньою, гуманістичною, яскравою, з народним юмором. Це наочно показує багатство української культури порівняно з примітивізмом російської. Нажаль, не так часто є можливість послухати це наживо. Немає таких російських пісень , які можна було б поставити на одну дошку з українськими.

  37. yuris:

    Damian, є цілі пласти історії та культури смертельно небезпечні для кацапів, тому все це дуже ретельно редагувалось. Українська барокова культура, наприклад (там і поезія і музика і жипопис, тощо), історія України в складі ВКЛ, все витиралось з усіх видань і хрестоматій. Взагалі подача, образ «малоросса» не мав нічого спільного з історичними фактами.

    Яущо дивитись не упереджено, можна сказати, що в середні віки періоду ВКЛ Україна була передовою європейською державою. В освітньому та культурному плані, рівень освіти населення був безпрецедентним, в порівнянні з середньоєвропейським. Книговидавництво процвітало, міста мали магдебурзьке право, і, чорт забирай, ніяких шароварів!

    Послухайте пісні Т.Компаніченка — людина все життя серйозно займається відтворенням музичної середньовічної культури України, послухайте музику, яку слухала українська шляхта. Всі більше-менш чули пісні народні, а як щодо пісень та композицій з щляхетного стану суспільства? Цю музику слухали Леся Українка, Вишневецькі… Шляхта Руси-України, Литви, Жемайтії, Польщі і Кримського ханства мали інтенсивні стосунки та культурний обмін в ті часи. Нам конче необхідно заповнити ці прогалини у викладанні історії та культури України, і позбутися окупантської історичної брехні і пропаганди.

    Москалі найретельнішим чином знищували саму ідею можливості наявності української шляхти. Малоросс — це затюканий колгоспник, безправна скотина, рогуль, раб за походженням; не було ніякої еліти, ніякої культури, крім сільських рогульских звичаїв та пісеньок — на службу цій тезі було поставлено все — переписана історія та створена псевдоукраїнська шароварна культура — все для поневолення на самому істотному плані існування нації.

    Ми не втратили час в 90-х — в нас його тоді ще не було, тому що тоді не було ніяких нас, були окремі порядні люди та диссиденти, номенклатура кпсс-комсомолу, та сіра масса «молодших братів» «великого братнього народу». Як на мене, то наш дух відродився в нас, не найкращому субстраті, прямо скажемо, надзвичайно швидко! Років 10 назад я вже починав думати, що рашка візьме на поступово без всякої війни і тоді кінець всім сподіванням. На наше щастя, вони зробили єдину річ, яку їм робити було не варто — спочатку принизили нашу країну впаривши нам таки з другої спроби Хама, а потім, коли дух волі та честі раптово засяяв над Києвом, пішли на нас підлою війною. Тепер мусимо виграти, тільки перемога може зламати віковічні пути окупантської неволі, і у цій війні кується майбутня Україна.

  38. yuris:

    Допис вище був не тільки для Damian, заодно і для Евгений О. та OS.

  39. Lfor:

    Згадалося на підтвердження думки про нав’язування страждальних настроїв у українців: колись одна колега із-за Хутора Михайлівського родом возбухала на весь коридор установи, що вона не сприймає нетужливих українських пісень в принципі. Їх для неї просто не існувало.
    А українські життєстверджувальні пісні я вперше почула в 90-му році в поході по Буковині, і це дійсно стало для мене відкриттям

    • yuris:

      Lfor, так це ж основи воєнної пропаганди для супротивника, переконати що все дуже погано, а буде ще гірше, ми нікчеми, і самі з викликами не впораємося, ми приречені на програш.

  40. yuris:

    А от на тужливих піснях, якраз, кацапська пропаганда обламалась, бо кацапи на піснях знаються, як свиня на апельсинах. Мене дуже тішить що у ВСУ тепер буде новий гімн, в якому є такі слова:

    «Бо плач не дав нікому ще свободи,
    А хто борець, той здобуває світ.»

    Послухайте уважно, це перероблена стара повстанська пісня: https://www.youtube.com/watch?v=RgdANpB9PnY

    Ну і От Вінта, Пирятин «Арта», Kozak System співають воєнні пісні, наповнені веселою злістю переможця, радше ніж тужливим ниттям в стилі афганських пісень, про те як командування підставило і душмани вбили всіх пацанофф.

    Цей тренд в воєнних піснях мене радує, нам нафіг не потрібні пісні про поразки і зраду, або пафосне ліцемірне лайно.

  41. Natalia Moder:

    yuris: Июнь 9, 2018 в 19:17 (Изменить)
    @»Damian, є цілі пласти історії та культури смертельно небезпечні для кацапів, тому все це дуже ретельно редагувалось. Українська барокова культура, наприклад (там і поезія і музика і жипопис, тощо), історія України в складі ВКЛ, все витиралось з усіх видань і хрестоматій. Взагалі подача, образ «малоросса» не мав нічого спільного з історичними фактами».

    Дякую Вам, шановний yuris, за Ваш прекрасний пост! Ви дуже близько підійшли до правди, яку тільки зараз починають нам дозовано вкидати в суспільство.

    Були такі носії української культури — кобзарі, з якими нквд боролося аж до виколювання їм очей, а то і до повного їх знищення.

    «27 грудня Москва начала кампанию по ликвидации украинского кобзарства. Помним, не простим.
    В эти дни в 1933 году началась кампания по ликвидации украинского кобзарства». — https://oleg-leusenko.livejournal.com/8462527.html

  42. Natalia Moder:

    https://oleg-leusenko.livejournal.com/tag/%D0%BA%D0%BE%D0%B1%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%96 на цей сторінці ще багато матеріалів про кобзарей и пр.

  43. Volodymyr:

    Дякую. Дуже багато нового для себе взнав з історії України. Розповсюджувати треба і побільше, для молоді особливо.

  44. Natalia Moder:

    Не в тему, но интересно. Совкодро#еров прошу не читать.

    «Какое же дерьмо мы потеряли: СССР, В — Величие.
    П’ять копійок: Текст этого объявления печатался в то время, когда по телевизору совковым рабам обещали коммунизм к 1982-му году. Нормальный украинец никогда не назовет СССР страной, тем более «которую мы потеряли». СССР — это московская оккупация, советский ГУЛАГ с пропиской, советский барак с московскими вертухаями и пайком-дефицитом».

    Подробнее https://oleg-leusenko.livejournal.com/9573621.html

  45. oleg:

    anti-colorados
    Nu prosto slov net,moi misli v sluh. Podpisivajusi pod kajdim slovom.

  46. Кум Вова:

    OS:
    Июнь 9, 2018 в 13:15
    Індія.

Написать комментарий



Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: