Исторические корни непонимания (Часть 2)

В общем, тогда Штаты нашли лекарство и от морской блокады, расширив свою территорию до Восточного побережья, но для того, чтобы не дать повода еще раз бодаться с Британией, решили задекларировать свое невмешательство в дела Старого света. Но одновременно Вашингтон распространил свои интересы на всю Америку, Северную и Южную, поскольку оказался в окружении колоний или квази-колоний Испанской и Британской империй. Так был сформулирован принцип американского изоляционизма, и надо только представить, сколько труда пришлось положить на то, чтобы придерживаться доктрины Монро почти 100 лет (с 1824 года), а потом таки послать свои войска в Европу.

Кстати, после этого короткого отступления от доктрины, США снова откатились на прежние позиции, а когда Вторая Мировая уже стала вырисовываться со всей неизбежностью, то правительству США пришлось снова переламывать дух изоляционизма. Если бы не Перл-Харбор, то еще неизвестно, как развивались бы события этой войны. А прямо сейчас Трамп эксплуатирует ровно ту же риторику, в плане того, что надо уйти из Европы и сосредоточиться на делах Америки. Именно это и означает лозунг его фракции в республиканской партии: «Сделаем Америку великой снова». На самом деле, это заплесневелые лозунги изоляционизма и фактический отказ от статуса сверхдержавы, который не останется вакантным, если только бестолочи поддержат Чубчика.

Вот эти обстоятельства стали решающими в том раскладе, который сложился после окончания Первой Мировой. Штаты не стали участвовать ни в разделе сфер влияния, ни в формировании условий мирного договора с Германией, которая после распада Австро-Венгерской империи, получила на свои плечи всю тяжесть ответственности, как побежденная сторона. Ну а в этом дуумвирате новые реалии послевоенной жизни распределились следующим образом. Франция, обладающая крупной и хорошо оснащенной армией, контролировала все, что происходило на суше, а Британия, имея самый мощный флот в мире, делала тоже самое на море.

Если межвоенный отрезок времени рассматривать именно под таким углом зрения, то ответственность за ренессанс германского милитаризма можно смело уложить на плечи Франции. Она оказалась просто не готовой для роли континентального жандарма и какой бы великой себя не считала, но со времен Наполеона, она вылетела из обоймы мировых держав первого ряда. В данном случае, на нее была возложена роль сверхдержавы, которая кроме всего прочего, была обязана обеспечивать незыблемость установленного миропорядка. И в общем, здесь дело не только в праздности французов, которую можно наблюдать и сейчас, а в том, что там и близко не было духа страны, которая была способна взять на себя ответственность глобального или даже регионального плана.

В итоге, немецкий милитаризм снова входил свою активную фазу и случилось это не за год или два, но за шесть лет, и Франция последовательно проваливала все те мероприятия, которые могли достаточно легко остановить развитие истории по самому мрачному сценарию. Сейчас там стараются обходить эту тему стороной, но постфактум вполне можно говорить о том, что Британия отыграла свою роль пусть и не на все 100%, но войну на море она обеспечила знатную, а кроме того – довольно цепко воевала и на суше, что на самом деле, должна была обеспечивать именно Франция.

(Окончание следует)

12 Comments on "Исторические корни непонимания (Часть 2)"

  1. IvaMar | 20.11.2022 at 12:29 |

    … Коли хтось заводить розмову про “злобне США” і що американці “унічтожалі індейцев” то я відразу нагадую, що власне саме індейці являються корінними американцями, а Кортес наприклад був іспанцем. І чому в такому разі жалко лише індейців? Чому не пожалкувати за народами Сибіру, яких знищувала Російська імперія?

    • “Чому не пожалкувати за народами Сибіру, яких знищувала Російська імперія?”-могли б згадати і Аляску, де москалі знищували корінні народи(алеутів, ескімосів та різні племена індіанців). І робили це ще більш жорстоки, аніж рейджери США.

      • Укроп | 21.11.2022 at 12:40 |

        Робили доки не отримали по щам від місцевих! А потім це сором’язливо прикрили “продажею Аляски” 😀 Послухайте ролики історика Палія, він цю тему розбирав!

  2. Chieftain | 20.11.2022 at 12:55 |

    Є певні неточності з цією оцінкою повоєнної ролі США.

    Як мінімум варто поглянути, як так звані 14 пунктів Вільсона створили турбулентну ситуацію для країн Антанти, що вплинуло негативно на стабільність у Центрально-Східній Європі, де самовизначення низки країн поклало початок протиріччям, які у 1938 – 1941 роках призвели до активної підтримки кількох дружніх нацистам національних рухів в Хорватії та Чорногорії (Окуповані Сербією у 1919), Словаччині (частина Чехословаччини з 1918 року), Україні (окупована Польщею, Румунією та СРСР у 1921 році).
    Також ці пункти використовувались як виправдання спроби аннексії Францією прикордонних з Німеччиною територій, у прикордонних суперечках Італії, Чехословаччини, Польщі, Румунії та Болгарії.

    США відмовились від публічно-політичної складової переділу (за рахунок відмови Конгресу США від ратифікації Версальської мирної угоди 1922 року і, як наслідок, підписання сепаратної мирної угоди з Німеччиною) на користь практичних дивідендів у вигляді Вашингтонської морської угоди 1922 року та денонсації англо-японської союзної угоди 1902 року.

    Англо-французький діумвірат теж не був ідеальним, особливо під час окупації Саарленду та визначення меж і методів репарації, які покладено Антантою на Німеччину.

  3. “де самовизначення низки країн поклало початок протиріччям, які у 1938 – 1941 роках призвели до активної підтримки кількох дружніх нацистам національних рухів”-це взагалі цікава тема: національно-визвольні рухи та тоталітарні режими. Справа в тому, що члени антигітлерівської коаліції теж не були однозначно білими та пухнастими.Великобританія (як і Франція) мала купу проблем з колоніями(насамперед з Індією, але не тільки).Про совдепію я взагалі мовчу, але інші теж мали проблеми. Тут і Югославія, точніше Сербія, яка в різний час змогла анексувати Македонію(населення якої тяжіло до Болгарії), в недалекому минулому незалежну Чорногорію, та Словенію і Хорватію, які прагнули до незалежності. Була ображена Тріанонським договором Угорщина, а також Болгарія, яка не змогла звільнити землі, населені дружнім до Болгарії населенням. Чехословаччина вдало відхватила Тєшін з прилеглою місцевістю, коли Польська республіка застрягла у війні з ЗУНР, а сама Польська республіка відхватила Віленський край у Литви. Так що у Гітлера був простір для різних комбінацій з використанням ображених. Назвати “усташів” дружніми до Гітлера рухом є трохи перебільшенням, в усякому разі в Хорватії такими їх не вважають.
    “особливо під час окупації Саарленду”-пишіть просто-Саар, англійські назви там ніхто не вживає.

    • Puzat-Pasuk | 20.11.2022 at 18:06 |

      Kaжуть,що македонці то взагалі болгари.А серби виліпили з них нову націю,притягнувши до болгарів великих античних македонських завойовників і обуривши греків

      • “Kaжуть,що македонці то взагалі болгари”-різниця між ними така, як між молдаванами та румунами.

    • Chieftain | 20.11.2022 at 18:40 |

      Так про те, що американські фантазії серйозно похитнути баланс влади у французьких та британських колоніях, я й казав.

      От щодо усташів можна посперечатись. Принаймні вони мали доволі суттєву підтримку Райху в обмін на доволі жорстку політику відносно сербів та сербських сил спротиву (як четників, так і червоних сил Тіто).

      • “Принаймні вони мали доволі суттєву підтримку Райху в обмін на доволі жорстку політику відносно сербів”-після відновлення незалежності керівництво Хорватії теж вело проти сербів жорстку політику. Навздогін за кремлядями в чому ви їх звинуватите?! До речі, Тіто-хорват за національністю. Щодо Райху, то усташі його використали для отримання незалежності, а Райху були потрібні союзники. Нічого особистого, тільки бізнес.

        • Chieftain | 20.11.2022 at 20:45 |

          “після відновлення незалежності керівництво Хорватії теж вело проти сербів жорстку політику. Навздогін за кремлядями в чому ви їх звинуватите?!”
          Ми говорили про взаємовідносини між усташами та НСДАП у 1940 – 1945 роках, при чому тут сучасна Хорватія?

          “До речі, Тіто-хорват за національністю.”
          І що? Так само, як і містер Гітлер австрієць, що не завадило обом переробити свою історичну батьківщину у частину великого наднаціонального конструкта (Третій Райх та СФРЮ відповідно).

  4. ”На самом деле, это заплесневелые лозунги изоляционизма и фактический отказ от статуса сверхдержавы, который не останется вакантным, если только бестолочи поддержат Чубчика.” Во времена СССР была поговорка «где не работаем мы, там работают наши враги». Было бы неплохо, если бы американцы приняли такую ​​политику.

Comments are closed.