Вслед за Николае и Муамаром? (Часть 1)

Наблюдая за ситуацией по различным источникам, часть из которых – совершенно не каноничного характера, мы делаем вывод о том, что кремлевская верхушка таки треснула, хоть еще и не сыплется. Более того, скорее всего, мы и не увидим того самого процесса, когда она будет сыпаться, поскольку она схлопнется практически мгновенно. Такой вывод можно сделать из того, сколько усилий там прилагают к тому, как все выглядит во вне. То есть, имитация стабильности и крепости верхушки там будет до самого последнего момента вполне успешной, как это было в Румынии, времен Чаушеску. Как мы помним, именно внешнее проявление обрушения верховной власти там было стремительным.

Там тоже ситуация казалась стабильной и контролируемой, хоть и слегка напряженной, и даже был собран проправительственный митинг, на котором Чаушеску должен был выступить вживую, прямо посреди площади. Уверенный в своих ораторских способностях и овеянный ореолом жесткого диктатора, Николае  полагал, что такая сцена покажет народу, что вождь держит власть в кулаке и что хватка у него не ослабела. Но 21 декабря 1989 года митинг не удался. Митинг стал первым и последним неудачным митингом для Чаушеску, который перед его началом был полностью уверенным в том, что безусловно контролирует ситуацию. 

А уже 22 декабря у себя дома был найден мертвым министр обороны. По официальной версии, он застрелился сам, и Чаушеску с женой и несколькими ближайшими соратниками решили бежать в Болгарию на вертолете. Заметим, прошли всего сутки от того момента, когда Чаушеску чувствовал себя фараоном и возможно, тоже величественно делал свои дела в чемодан, и вот на следующий день он решил заделаться беженцем. Превращение произошло практически мгновенно, поскольку в конце этого дня военные уже задержали и Чаушеску, и его жену и они были отданы под суд. 

Прошло всего полтора суток. 25 декабря чета Чаушеску получили приговор суда – смертную казнь, после чего была расстреляна здесь же, у здания, где и был провозглашен приговор. Таким образом, от первого зримого признака развала верховной власти до физического уничтожения диктатора прошло четыре дня. То, что казалось немыслимым 21 декабря, стало свершившимся фактом 25-го. Причем, все было закончено ультимативно, не просто свержением, но и уничтожением диктатора. 

Ну а суд там имел явно формальный характер, поскольку действующий тогда закон давал Чаушеску 10 суток на апелляцию, но понятно, что сам судебный процесс носил вынужденный характер, поскольку вряд ли кто-то ожидал, что удастся его поймать живым. Логика событий говорила о том, что его должны были уничтожить во время захвата, но поскольку взяли живым, то суд стал вынужденной декорацией для его уничтожения. Случись это в момент захвата, то все это было бы очень похоже на уничтожение Каддафи, и складывается впечатление, что у прутина будет именно такая концовка, которая была у Муамара, и от которой случайно уклонился Чаушеску.

Но тут важно учитывать еще один важный момент. Именно в случае с Чаушеску, ситуация только внешне выглядела стабильной вплоть до 21 декабря. Да, были какие-то отдельные моменты, которые выплывали наружу, но власти удавалось сохранять видимость спокойствия и стабильности практически до последнего момента, хотя внутренние процессы уже набрали довольно высокие обороты, а недовольство диктатора стало критическим. То есть, внешний вид и внутреннее содержание уже не были идентичными, и скорее, одно уже не соответствовало другому.

(Окончание следует)

3 Comments on "Вслед за Николае и Муамаром? (Часть 1)"

  1. Цей прост на майбутні теми.
    Декілька цитат з однієї української статті.
    З 1934р. він (Альфред Розенберг) — уповноважений фюрера у справі нагляду за загальним духовним та ідейним навчанням і вихованням у НСДАП. …
    Оперативний штаб рейхсляйтера Розенберга (Einsatzstab Reichsleiter Rosenberg, далі ОШР) … з початку його заснування у 1940р. створювався як потужна ідеологічна, культурологічна та напіввійськова організація, покликана вивчати ідеологічних противників рейху, в тому числі феномен більшовизму, або, як називали його самі нацисти, «більшовицький експеримент».
    Крім того, мала бути заснована ще одна установа — … «Східна бібліотека» Розенберга (die Ostbucherei Rosenberg), що мала зібрати всю основну літературу з політичної, ідеологічної, культурної, економічної областей для розуміння більшовизму та російської післяреволюційної дійсності. У «Східній бібліотеці» планувалося збирати й дореволюційну літературу, що подавала загальні уявлення щодо історичного розвитку, географії, політики, культури та економіки територій Східної Європи…
    Був і інший, більш значний аспект подібної діяльності — дослідження проведення своєрідного «більшовицького експерименту», тобто впровадження та реалізації комуністичних засад у такій окремо взятій великій і неоднорідній державі, як Радянський Союз.
    Такий план, як «Sichtungsplan Ost», мав дещо іншу спрямованість:
    1) народи та люди у «східному просторі» (встановлення відмінностей між окремими народами, всебічна оцінка народів, мешканці України, населення Білорусії, спостереження щодо типу окремої людини, німецьке населення у «східному просторі»);
    2) рушійні (продуктивні) сили радянської системи (єврейство у ра- дянській державі та партії, євреї як ідейні носії більшовизму, внутрішні протиріччя між радянськими політиками, «Сталінізм – нове вчення чи система?»);
    3) більшовицька ідеологія (світова революція чи національна держава та ін.);
    4) більшовицьке керування людьми та пропаганда;
    5) проведення світової революції (приготування до війни);
    6) життя у більшовицькій державі (політика щодо національностей, більшовизація щойно окупованих областей, політика щодо населення та ін.);
    7)боротьба проти більшовизму тощо.
    … Вражає розмах досліджень та тематична різноманітність праць (ОШР) щодо ідеології, пропаганди, культури, релігії, освіти, судочинства, військової справи, промисловості в СРСР, що не лише всебічно вивчали більшовизм, а й надавали матеріал пропаганді, що проводилися (німцями) в умовах окупації, зокрема, аспект розкриття злочинів радянської влади проти своїх громадян, неспроможність організувати економіку, проводити національну політику, дискредитація лідерів більшовизму, критика діяльності апарату партії тощо.
    -= і ще на завершенння доволі цікавенька цитата =-
    Безпосередній керівник Управління ОШР Герхард Утікаль у своїй промові від 6 червня 1943р., присвяченій приїзду рейхсляйтера Розенберга до України, говорячи про поточні теоретичні та практичні завдання ОШР, підкреслив:
    «Чим довше триває війна, тим значнішим є те, що зі своїм противником ми протистоїмо не лише військово, а й ідеологічно та духовно. Це війна, що ведеться за життя різних народів».
    Рейхскомісар України гауляйтер Еріх Кох в одному зі своїх виступів у березні 1943р. стверджував:
    «… ми звільнили ці землі від більшовизму. Тут ще ніколи не було так добре, як під нашим управлінням… Ми прийшли сюди не для того, щоб роздавати манну небесну, … ми прийшли, щоб створити передумови для перемоги над більшовизмом».
    кінець цитат
    Так, навіть переповнені власною диктатурою німці зрозуміли, що треба системно та наполегливо протистояти і тій Росії, і тому комунізму.
    У німців голвний мозок був, чого ж сперечатись?…

  2. Похоже, вы пытаетесь реабилитировать нацистов?sk13 | 6 Жовтня, 2022 at 09:34 | Відповіcти

  3. Ватасгинь | 07.10.2022 at 10:46 |

    По поводу митинга 21го.По моим сведениям кто то отключил микрофон и вместо уверенного в себе суперпупермачо чаушеску народ увидел бегающего по сцене и размахивающего руками невзрачного карлика.Это был конец.

Comments are closed.