Мораль та мотивації (Частина 2)

Саме тому, існують національні інтереси, і чомусь ніхто з поборників інтернаціоналізму, не називає їх існування фашизмом, нацизмом чи ксенофобією. Певно, за виключенням московитів, і лише коли вони кажуть про Україну.

Що об’єднує з нами простого селянина, який живе у найвіддаленішому куточку України та зрідка буває за межами свого села? Українське громадянство. Юридичні обов’язки, як громадян держави. А те, що той селянин ніколи не ходить на вибори, є його правом, згідно з нашими законами. Якщо йому байдуже, як живуть гондурасці чи нігерійці, то у тому немає ні злочину, ні осуду.

І ніяк не може бути моральним те, що веде до руйнації та занепаду України. Та хіба існують ті аптекарські ваги, які точно вкажуть, коли національні інтереси однієї держави наступають на інші та слід негайно зупинитися? Основа життя — це конкуренція. Ніхто не буде враховувати Ваші інтереси, допоки Ви голосно не заявите про них іншим. У мережі Ethernet використовують множинний доступ з принципом виявлення колізій, який виявився ефективнішим за традиційну адресну систему допуску в єдину мережу. Саме так працює внутрішньоклітинний рух, який вивчає цитологія.

Так само наївні ідеалістичні мрії анархістів та лібертаріанців про межі індивідуальної свободи, які обмежуються лише свободою ближнього. Математична теорія автоматичного регулювання безсила, коли треба розрахувати взаємодію більше ніж одного замкненого контуру. Тобто, якщо б на Землі жили тільки Адам-анархіст та Єва-ліберторіанка, то їхня взаємодія мала б форму гармонічних коливань, з точки зору математики та негармонічних вибриків, з точки зору етики.

Теоретично, можна лише зменшити амплітуду коливань. У техніці це роблять з допомогою ПІД-регуляторів, адаптивних методів завчасного регулювання, а в житті: флегматичним відношенням до образ, гасінням конфлікту у зародку, а іноді навпаки — миттєвою та гострою контратакою.

Реальне життя, це не два, три, десять, а багато людей, які ходять поряд, штовхають Вас і наступають на ноги. Життя вимагає наявності товстої письменної «тори» взаємно-зав’язаних прав з обов’язками, які регулюють наше співіснування. Якщо немає державної єдності, то природний розпад на більш стійкі загали, або швидше за все, на захоплення всього «вільного», до чого дотягнуться інші, більш розумні та моторні політичні нації.

Що погане у гаслі: «Україна понад усе!»? Лише те, що про це доводиться постійно нагадувати пришелепкуватому та непасіонарному загалу. Розумні держави і так знають, що вони понад усе. Еміграція буває вимушена та добровільна. Остання вмотивована виключно егоїстичними причинами. Ті люди, які щось справді вміють робити, але не готові чекати та боротися, шукають інші країни, де їх здібності зразу ж використають та щедро винагородять. Тому легенди про бравих лицарів-космополітів, які готові однієї лівою підняти економіку України, або кинутися під ворожий танк з гранатою, є самозакохані казочки сценаристів у виконанні акторів погорілого кварталу, який недобрав до сотні.

Наскільки народ зденаціалізований, настільки він аморальний.

Держава = політична нація, і як вона сформована, це питання точно не найперше. З племен, етносів чи різних народів, головне щоб була одна мотивація до соборної єдності. Політична нація = народ + історія, бо тяглість історичних традицій скріпляє націю. А створити зовсім нову націю у ХХІ столітті є цілковитим маревом. Можна б було пожартувати, що чим молодша нація, тим довше вона проживе. Та чомусь усі в старигани пруться.

Патріотизм та демократія — це дві необхідні умови для динамічного розвитку держави. Знову таки, необхідні але недостатні. Причина недостатності проста — конкуренція націй між собою. Патріот, який бере хабарі, чи гребе гроші з бюджету собі до кишені — це такий ж oxymoron, як пуйло-миротворець. Розмови про кумівство, як національну рису українців, теж «дотепна дурість» — що у перекладі на грецьку звучить, як латинське слово, написане реченням вище. Якщо це і риса, то ватного малороса типу Пузиря, героя комедії «Хазяїн», перефразуючи якого отримаємо відповідне гасло: «Україна мені без надобності». До речі, Зеленський був у Пузиря простим економом та «сором’язливим» хабарником, як і зараз при Коломойському.

Висновки, це те що більш за все цікавить читачів. Перший висновок стосується моралі, та того, що вона породжується спільними мотивами певних груп людей. Розвиток цивілізації є зростанням щаблів моралі, від егоїстичної, родової, племінної, через кланову до національної моралі. Остання є найвищім рівнем моралі, а міжнародне право є простою домовленістю між рівними (як принаймні декларується) суверенними сторонами. Дмитро Донцов писав, що міжнародного арбітра не існує. Нас довго переконували, що він помилявся, що світ нарешті змінився. Що світове співтовариство не допустить…

Другий висновок стосується патріотизму та його значення для будь-якого народу. Цей висновок безпосередньо походить від першого, але завжди викликає неймовірні, штормові хвилі обурення та пустослів’я. А все просто, бо він безпосередньо зачіпляє інтереси інших держав, та що найголовніше, інтереси прихованої п’ятої колони. Ніхто не хоче мати зайвого конкурента: економічного, політичного, ідеологічного. П’ята колона намагається взяти собі у союзники зманкрутизілих, «номінальних» громадян країни, граючись їхніми забобонами та малоосвіченістю. Тут у п’ятої колони є найелементарніший та найнешкідливіший мотив: у нормальній патріотичній державі їм не доручать і віником на вулиці підмітати.

Нарешті, слід розуміти, що єдиними мотиваціями дій для інших держав є усунення загроз їх національним інтересам. Окремо слід наголосити про мотивації РФ, які наші високомудрі політологи зводять лише до хотєлок пуйла. Не факт, що він досі живий. Можливо, він є просто колективним обличчям ФСБ. Слід розуміти мотивацію більшості громадян РФ, їх потаємні сподівання та надії.

У РФ є дві біди, і це не те, про що писав Гоголь. Суто теоретично, за рахунок трильйонів нафтових доларів, можна було прокласти бетонні дорожні плити до Чукотки та зробити найкращу середню освіту у світі. Нехай, це ненаукова фантастика, та все ж таки, на це були гроші. 

Перша біда РФ — це регіональний сепаратизм. З ним завчасно намагається боротися центральна влада, знищуючі федералізм. Допоможе? Не лусне перецентралізована розлога держава? Чи не краще було мати конфедеративний союз держав? Про конфедерацію ще згадають у майбутньому, як при розвалі СРСР похапцем згадали про оновлений союзний договір, про який у 1989 році і говорити не хотіли.

Та квіточками є головна біда РФ — геть брехлива історія. Згадаємо, що держава — це матеріальний народ та його нематеріальна, але правдива історія. Ніколи та ніхто не буде воювати за правду, тим більш історичну. Тим більш у ХХІ столітті, переступаючи всі домовленості та нищачи свою економіку. Якщо так хочеться підняти свою національну пиху, то влаштовуйте міжнародні історичні полемічні битви у середовищі фахових істориків. А от якщо причина політичного конфлікту історична брехня?

Це геть не зрозуміло іноземним політикам та політологам, бо такий рівень історичної брехні, як у РФ, є унікальним явищем в історії всього світу. Усі шукають аналогів у минулому та не знаходять їх. Думаєте, вони спитають у нас? По-перше, наші політологи самі ще до дійшли до усвідомлення справжньої причини конфлікту України з РФ, або чомусь соромляться про неї сказати. По-друге, зарозумілість іноземних фахів дає свої криві плоди. Нарешті, вони щиро не розуміють, як події 500, 700, навіть 1000 річної давнини можуть бути причиною конфлікту зараз?!

А у громадян РФ нічого більше немає, крім вигаданої історії. Усі надії на гасло: «Уперед до щасливого минулого!». Та на таму шляху мирно собі стоїть Україна. Її мова, її історія. Всі ми заважаємо РФ, навіть та дурна п’ята колона, яку при нагоді знищать першою за всіх.

Якщо не вдається достукатися до розуму більшості громадян України, слід впливати на їх сигнальну систему.

Неможливо побудувати неукраїнську Україну.

46 Comments on "Мораль та мотивації (Частина 2)"

  1. Олег | 01.01.2022 at 10:21 |

    Не вибачайте за тавтологію, але!
    Геніально!
    Дякую вам Гена.
    Беру цю зброю собі.

    • Ольга | 01.01.2022 at 11:30 |

      +++

    • Олександр | 02.01.2022 at 00:38 |

      Гена в своїй аргументації та висновках, на мою думку, правий. Так воно і є.

  2. Санто | 01.01.2022 at 10:50 |

    Оце мають викладати в школі! А зараз зелень поспіхом будує неукраїнську Україну – будує на всю катушку. Он, вчорашній новорічний телевізор – це тріумф п’ятої колони. Все – на “язьіке”, всі фільми – радянські. Невже п’ятій колоні таки вдасться повернути нас в обійми “мьішебратьев”?

  3. ++

  4. “геть брехлива історія”-РФ,єто точно на все 100%.Брехня во всех сферах,подтасовки фактов и дат и т.д. и т.п.

  5. Ясно видящій | 01.01.2022 at 11:50 |

    Що до мотивації:

    У суботу, 1 січня, в Україні вводиться в дію закон “Про основи національного спротиву”, ухвалений Верховною Радою в липні 2021 року.
    Відповідно до закону, національний спротив є складовою частиною комплексної оборони держави, що включає в себе комплекс заходів для максимально широкого залучення громадян України до забезпечення військової безпеки, суверенітету і територіальної цілісності країни, стримування і відсічі агресії.
    Водночас загальне керівництво національним спротивом здійснює Верховний головнокомандувач збройними силами – президент України.
    Складовими національного спротиву є територіальна оборона (ТО), рух спротиву та підготовка громадян України до національного спротиву. Безпосереднє керівництво ТО здійснює Головнокомандувач ЗСУ через командувача силами то ЗСУ.
    Законопроект передбачає, що в рамках системи ТО можна також створювати добровольчі формування територіальних громад, яким дозволено використовувати власну мисливську зброю.
    Провідна роль в організації, підготовці, підтримці та виконанні завдань спротиву повинна належати Силам спеціальних операцій (ССО) ЗСУ, а керівництво рухом спротиву здійснюватиме командувач ССО.
    Закон набув чинності з дня, наступного за днем його опублікування – 1 серпня 2021 року, і вводиться в дію з 1 січня 2022 року.
    Як повідомлялося, за президентський законопроект №5557 “Про засади національного спротиву” у другому читанні і в цілому проголосували 313 народних депутатів на пленарному засіданні 16 липня. 29 липня Зеленський підписав закон.

    https://interfax.com.ua/news/general/789397.html

  6. Олександр | 01.01.2022 at 12:35 |

    Цікаво. Дякую.

  7. rudolf_bochkin | 01.01.2022 at 12:39 |

    “Нематеріальна” історія насправді дуже “матеріальна” – це звіт держави щодо подій, у котрих вона безпосередньо чи опосередковано приймала участь.
    Тому виграш відбувався або завдяки співпраці з іншими державами, або завдяки “обігруванню” інших держав.
    Цілком зрозуміло, що останній з наведених досвідів є неприємним отим самим державам, які “програли”. Тому зрозумілим є намагання “підправити” погляд на історію.
    З одного боку позбавити тим самим можливості у майбутньому “виграти”, а з іншого – підготувати “лоха” для “програшу”.
    ЦІЛКОМ І ПОВНІСТЮ МАТЕРІАЛЬНОГО (і “виграшу”, і “програшу”)

    Щиро подякував автору за допис.
    Дуже влучно.

  8. Леонид | 01.01.2022 at 12:44 |

    Надо вводить паспорт избирателя. Чтобы люди сдавали экзамен на вменяемость. И голосовали на выборах только они.

  9. Дуже добре ви навели аналогію з принципом роботи мережі Ehternet – CSMA/CD (Carrier sense multiple access with collision detection)

  10. Алдр | 01.01.2022 at 13:03 |

    Недавно подумалось: если имперские украинофобские замашки рахи исходят не от )(уйла, не от фсб/гру, тогда центром ненависти может являться некий коллективный орган, не имеющий официального статуса, построенный по принципу массонской ложи. В таком варианте борьба Украины за независимость может растянуться на столетия, а юридическая победа может оказаться фактическим поражением, когда все будущие правители Украины будут одобряться или браковаться за пределами нашей страны… Век воли не видать!

    • “не от )(уйла, не от фсб/гру, тогда центром ненависти может являться некий коллективный орган, не имеющий официального статуса,”-коротше, глубинний народ.
      ” В таком варианте борьба Украины за независимость может растянуться на столетия,”-ні, до краху ерефії.
      “когда все будущие правители Украины будут одобряться или браковаться за пределами нашей страны… “-в принципі так воно і є. Виняток-Ющенко, та й той свій перший візит наніс до Москви.

  11. “По-перше, наші політологи самі ще до дійшли до усвідомлення справжньої причини конфлікту України з РФ, або чомусь соромляться про неї сказати.” – Ви якихось не тих політологів слухаєте.
    Наприклад Олександр Палій все чітко ставить на свої місця.

    https://www.youtube.com/channel/UCdQeOB_aOevBnQANCHkg4sg

    • СергейБелогор | 01.01.2022 at 13:39 |

      Знаєте, пане Taras, от якраз такими “правельными”, як Ви і встлана наша дорога в…ад. Ви ж абсолютно точно знаєте, що Палій якраз і є тим виключенням, що тільки ще раз доводить правильність того, що було сказане. Але ж Вам, шановний, мабуть кортить, як і тім, що в 2019-му так любили проявляти свою “правильність”, заявляючи:”Я не маю нічого проти Порошенко, але…”, чи отаке: “Я за Порошенка, але ж і в нього…”.
      Ось і добились своєю “правильносттю” того “маємо, що маємо”.

      • Центровий | 01.01.2022 at 14:22 |

        Ще зі шкільних років заводила в ступор фраза: “виключення лише підтверджують правило”. Ніколи не розумів, якщо є виключення, то яке ж це “правило”?

        • Владислав | 01.01.2022 at 14:56 |

          Не знаю кому належить авторство цього оксюморона і знати не хочу, бо це був звичайний далекий від логіки гуманітарій. Виключення нічого не підтверджує і не спростовує, а лише вказує на те, що правило охплює не всю множину елементів.

        • Вовк | 01.01.2022 at 23:31 |

          Авжеж!
          Просто ТУПІ правила зазвичай описують тільки емпіричний досвід. Всьо, що не підтверджує таке “правило”, замітається під килимок…

        • Uri_El | 02.01.2022 at 12:54 |

          Як майже всі “цитати”, що їх наводили в школі – викривлені або обрізані, ця також неповна. В оригіналі вона має значно інший сенс: “існування виключення підтверджує наявність правила”.

  12. Игор | 01.01.2022 at 13:19 |

    Исключительно хорошая и грамотная статья. Большое спасибо!

  13. Олександр Таллінн | 01.01.2022 at 13:54 |

    Дякую.

  14. Микола КР | 01.01.2022 at 13:56 |

    добре

  15. Віктор | 01.01.2022 at 14:01 |

    Якщо говорити, що держава – то політична нація, то треба тоді згадати, що політичні нації можуть бути кращої або гіршої якості. Від чого й будуть залежати успіхи держави та її населення.
    А тепер висловлююсь прямо: Якісною та успішною політична нація може бути тільки тоді, коли має в основі якісну етнічну націю.
    А чіткі ознаки такої якісної етнічної ось вам:
    – вона в своїй країні – чітка більшість, принаймні на період державотворення;
    – вона в той же період керується своїми традиціями;
    – вона користується своєю споконвічною мовою, саме нею, бо, викинувши мову, вона неминуче викине і традиції.
    Ну і, оскільки викидання свого тільки для того, щоб прогнутись перед якимись зайдами – річ явно аморальна й при тому дуууууже огидна, то безумовно правий автор, який регулярно нагадує, що
    Неможливо побудувати неукраїнську Україну.

  16. Віктор | 01.01.2022 at 14:14 |

    Щодо націоналізму-інтернаціоналізму.
    Маючи походження з московської імперії – маємо і намертво в’їдені в мозок викривлені розуміння слів.
    Всього-навсього проаналізуйте слово інтер-націоналізм. Інтер – ланинською означає “між”. Між націоналізмами. Тобто нормальні, мирні, дружньо-ділові стосунки між націоналістами різних країн.
    А у тій імперії це слово означало фактично те, що нормально має називатися словом “нацизм”. Бо у них воно передбачало зникнення-розчинення всіх націй крім їхньої, московської
    Патаму шта нужна жє опщєє для всєх, а те “опщєє” в їх розумінні могло бути виключно їхнім. Ну а вже хто цього “патаму шта” не визнає – ті в їхньому розумінні нацисти й фашисти.

  17. “Неможливо побудувати неукраїнську Україну. — А чи можливо побудувати “українську Україну”, але неукраїномовну? І що робити тим будникам-захисникам України, які й надалі бачать себе російськомовними? І що робити мені, україномовному українцю?

    • “які й надалі бачать себе російськомовними?”-вивчити українську мову! Все інше від лукавого!
      ” І що робити мені, україномовному українцю?”-створити такі умови, щоб без знання української мови жити було неможливо.

  18. Щира подяка!

  19. Анатолій | 01.01.2022 at 17:30 |

    “Наскільки народ зденаціалізований, настільки він аморальний”

    Повністю згоден, оскільки бути зденаціоналізованим означає в наших умовах бути радянською людиною яка не визнає інституту приватної власності. Отже не розрізняти “моє-не моє”.

    Український народ тим і відрізняється цивілізаційно від російського, що його звичаєве право основане на інституті приватної власності. І тому українці вважають парламентську демократію, яка регулює відносини власності в соціумах з інститутом приватної власності, належним і справедливим способом способом управління державою.

  20. Ніт. Принципово не погоджуся з формою викладення, хоча суть майже та сама.

    Нація аж ніяк не є вершиною розвитку цивілізації та найвищим мірилом моралі “на всі віки”. Усі земні нації разом узяті за космічними мірками — бліда блакитна крапка. Інша справа, що наразі вся наша кулька перебуває на досить печерному рівні розвитку і толком не має ще механізмів запобігання будь-яким війнам чи іншим глобальним проблемам. Але такі механізми поступово виробляє і обов’язково виробить.

    Міжнародне право є результатом міжнародних домовленостей. А яке право не є домовленістю — якщо це справді право, а не диктат? Суспільство загалом еволюціонує від грубої сили до більш цивілізованого порядку. Настане доба і загальнопланетного, і міжпланетного і т. д. права. У ЄС суверенні нації делегують йому частину суверенітету та виробляють спільні правила, зберігаючи при цьому право на вихід та інші ознаки того, що ця домовленість є добровільною і не перетворюється на тиранію. Так само НАТО; власне цим вони відрізняються від імперій. Ще вище йде рівень ООН. Це вже не перша спроба побудувати загальнопланетну міжнародну організацію, але поки що найуспішніша. Імовірно, її доведеться ще реформувати, щоб зробити по-справжньому ефективною; але наразі це найкраще, що ми маємо. І без підкріплення на національному рівні міжнародний сьогодні не реалізується, наприклад миротворці ООН — це військові країн-учасників, а не якийсь окремий контингент (не виключено, що такий колись може з’явитися, але сьогодні структура така). Тобто це спільна справа, така собі “республіка народів”.

    Націоналізм буває різним. Починався він взагалі не так давно, в 19 ст. і був вагомим кроком уперед саме в загальнолюдському розумінні як ідея, що всі народи мають рівні права. Це був реальний прорив універсального права та моралі — до того колоніальна система намагалася “освятити” нерівність між народами, одні з яких начебто можуть і мають панувати над іншими. Тому спроба автора заперечувати універсальні моральні цінності виглядає якось дивно й недолуго. Націоналізм визволення поневолених народів — це і є яскравий приклад еволюції універсальності. І він передбачає, поміж іншого, що імперські народи мають обмежити свої інтереси там, де починаються невід’ємні права інших народів і людей, з яких вони складаються.

    Однак був і інший націоналізм, який саме проголошував примат “егоїстичних” національних інтересів над будь-чим іншим, відкидав пріоритет міжнародного права та універсальну мораль, і це призвело і призводить до важких наслідків. Такий націоналізм, на межі нацизму, нав’язує путінська ОЗГ народам імперії, впарюючи їм, що “велич” захоплення чужих територій, вбивств і псування стосунків з іншими народами — це начебто якийсь показник їхнього розвитку. Щоб усі жили в лайні, а вони сиділи посеред цього лайна на троні.

    Справжній інтерес у тому числі російських народів — у кооперації, а не у конфронтації. Ніяких реальних національних інтересів за кримнашем та іншими злочинами немає, так само як жодних інтересів німців не було в тих злочинах, які чинили нацисти. Були і є інтереси лише ОЗГ, які захопили владу і промивали мізки населенню вищезгаданим “націонал-егоїзмом”, аби тільки її утримати будь-якою ціною.

    Ніт, ми такими не будемо і не маємо бути. І не лише тому, що ми для цього надто слабкі, а тому, що це очевидне зло. Не маю наміру тут проповідувати релігію — для християн мірилом універсальної моралі є, звісно, Бог, але є й інші нерелігійні етичні системи, які не зводяться до егоїстичного “націоналізму” — імітації справжнього, конструктивного руху до рівноправності людей, народів, у перспективі — будь-яких інших спільнот носіїв розуму.

    • Eugen moderator | 01.01.2022 at 18:38 |

      Випередили…
      Приєднуюсь.

      • Віктор | 01.01.2022 at 20:17 |

        🙂 До чого приєднуєтесь – до красивословенького сю-сю-ля-ля?
        Не було жодних “інших націоналізмів”, були нацизми!
        Люди, ну навчіться ж розрізняти сутності й називати їх відповідними словами. А то прийде якась мода на якісь слова і ними називають мало не все на світі. Як, наприклад, тепер на екстраверти-інтроверти, в які вліплюють усе без винятку, начисто забуваючи, що є іще велика купа розрізнень.
        Так і тут. Є націоналісти, а є нацисти, є інтернаціоналісти, а є й інтернацисти. Ну і, само собою, є проміжні стани і більшість байдужих. Байдужих конкретно до того, що з “нац”, але зате не байдужих до якихось “лібер” чи “дем” чи “ком” і т.д. Ну і всеподавляюча більшість небайдужих до грошей…
        .
        🙂 Але все таки з Новим роком вас!

        • Eugen moderator | 01.01.2022 at 20:50 |

          А я й не сподівався на Ваше розуміння.
          З Новим Роком ! Хай Радості у Вашому житті переважатимуть.

  21. “А у громадян РФ нічого більше немає, крім вигаданої історії. Усі надії на гасло: «Уперед до щасливого минулого!».-найкраще висловився з цього приводу колишній канцлер ФРН Гельмут Коль:”Росія-країна з непередбачуваним минулим!”

  22. Andriy Moderator | 02.01.2022 at 10:55 |

    “Неможливо побудувати неукраїнську Україну.”

    Еще раз, в этот раз прямо, безо всяких намеков, прошу – было бы очень неплохо, возможно в виде отдельной статьи, разобрать этот лозунг. По пунктам – что такое “украинская Украина”, что такое “неукраинская”, почему нельзя построить “неукраинскую” и почему можно (и нужно) “украинскую”. И что нужно делать, чтобы строить именно “украинскую”. А не “неукраинскую”, думая при этом, что строишь “украинскую”. И чего не нужно делать ни в коем случае.

    А если применять этот лозунг к месту и не к месту (а я пока вижу его использование исключительно не к месту, безо всякой связи с окружающим текстом), как “Слава КПСС”, то и отношение к нему будет такое же точно, от безразличия до резкого неприятия. Если уж вы заговорили о психологии, то вам это должно быть известно.

    • Гена | 02.01.2022 at 18:12 |

      Перед цим треба розібрати такі тези:
      – Створити зовсім нову націю у ХХІ столітті є цілковитим маревом.
      – Мораль тісно пов’язана з мотиваціями, як окремих людей так і колективу.
      – Любити геть усіх — це не любити нікого.
      – Неможливо, принаймні у ближньому майбутньому, створити єдину «землянську» державу. Тому і не існує глобальної моралі, як вищого закону для людства.

      • Eugen moderator | 02.01.2022 at 18:22 |

        Звичайно. Ще й як треба.

      • Andriy Moderator | 03.01.2022 at 02:57 |

        Вы можете разбирать что хотите и в каком хотите порядке, но пользоваться можно только уже определенными понятиями. И к месту.

        А вы пользуетесь совершенно не к месту лозунгом, в котором присутствуют неопределенные понятия. И как вы думаете к нему отнесутся?
        Ну вот например навскидку – можно ли строить Украину, если она уже построена? Что такое “украинская Украина”? “Масло масляное”? А “неукраинская Украина” – оксюморон.

    • ” По пунктам – что такое “украинская Украина”, что такое “неукраинская”” — єто жє єлємєнтарно, Ватсон! -“неукраинская” – суть есть малоросия в ее расширенном, базовом \греческом\ смісле.

      • Andriy Moderator | 03.01.2022 at 03:01 |

        “Неукраинской” Украины не бывает – тогда это будет НЕ УКРАИНА.

        • Гена | 03.01.2022 at 12:52 |

          Це Україна януковська, бойківська або медведчуковська.
          Вона могла б бути, принаймні доволі довгий час, якщо б не існувало РФ.
          Даю слово Анатолію Стреляному:
          “У России, короче, есть только один враг, при мысли о котором она тоскует поистине смертельно. Это не США, не Запад в целом, не Китай. Это – украинский язык.”
          “России при наличии Януковича не нужен был Крым – она располагала всей Украиной. Языковой закон Кивалова – Колесниченко, поставивший крест на украинстве, был русскому сердцу дороже всех межгосударственных договоров.”.
          “Если бы Ющенко произносил неприятные для Москвы речи на домашнем русском языке, она и ухом бы не повела.”.
          Анатолий Стреляный: Русская душа
          https://www.svoboda.org/a/28522949.html

          • Eugen moderator | 03.01.2022 at 14:27 |

            Борис Нємцов висловлювався виключно “на домашнем русском языке”.
            І На Майдані теж.
            Результат знаємо.
            Та чи він один такий був? БУВ! Ключове слово.
            Тому, перепрошую, в даному випадку подібні спрощення аж ніяк не є корисними для становлення держави Україна.
            Позаяк, дякуючи цілком об’єктивним обставинам, що формувались достатньо тривалий час, населення України сьогодні аж надто різноманітне в культурному і мовному сенсі.
            Ви мабуть не звернули уваги на те, що сьогодні можна таки сказати – українська мова серед людей розумних таки стає трендом.
            А це фактор, що свідчить про цілком усвідомлене бажання саме єдиної незалежної України.
            До цього треба ставитись дуже і дуже бережливо, уникаючи радикалізму, здатного образити тих, хто цього зовсім не заслуговує.
            Інакше виходить робота на ворога. Навіть за умови самих патріотичних проукраїнських мотивацій.
            Стосовно ж “Радіо Свобода”, то після Г. Герман і, як на мою думку, фактичного сприяння ними в передвиборчий час утворенню сьогоднішньої картини в українській владі, я б не сприймав би вислови з того джерела за абсолютну істину. Мало того. ставився б до таких з великою часткою скептицизму і обережності.

          • Andriy Moderator | 03.01.2022 at 22:07 |

            То есть для вас единственный фактор “украинскости” – украинский язык? Здраствуйте, товарищ Сурков!

            Напомнить события 14-го года? Закон о языке? Страшилки для рукссокязычных? Вспомним, сколько среди защитников Украны русскоязычных?
            Или может хотите поговорить о чистоте украинского языка? В Киеве например. Или во Львове. И тогда мы договоримся, что настоящая Украина находится в Канаде.

            Украина не может быть “януковська, бойківська або медведчуковська”. Украина всегда была Украиной, по крайней мере с тех пор как перестала наываться Русью.
            А правители приходят и уходят, и к их именам относится только маленький период из истории Украины.

            P.S. Мовный срач здесь пресекается безусловно. По указанным выше причинам. Это просто к сведению.

        • Гена | 04.01.2022 at 11:34 |

          Мовный срач здесь пресекается безусловно.

          Це Ви про себе? Чи це спроба щось там, та типу відповісти?

          МОВА йде про МОТИВАЦІЇ РФ! ВИ їх, особисто не цікавите. ЇМ треба знищити Україну і геть усіх громадян України. Саме тому, Ходорковський такий ж, як писав ще Винниченко: ліберал до межі українського питання.

          Не факт, що Немцов-президент не скотився до звичної політики РФ. А причина проста: вона не у “могутності” української мови, чи навіть ментальності громадян РФ.
          Причина у БРЕХЛИВОСТІ РФ!А справжня демократія несумісна з історичною брехнею.

          Ні, Ви НІЧОГО не зрозуміли…

          • Eugen moderator | 04.01.2022 at 13:56 |

            Шановному панові вже варто було б зрозуміти, що на цьому ресурсі намагаються дотримуватись предметних аргументів. При додержанні абсолютної рівноправності учасників. Але лише за однієї умови.
            Умови поваги до співрозмовників та відсутності відверто екстремальних посилів.
            Якщо хтось чогось не зрозумів, то перш за все то є причина того, хто пояснював.
            За виключенням випадків, коли оте нерозуміння є функцією або ж відвертого невігластва, або іншого, ворогом інспірованого.
            Сподіваюсь, я виклав це достатньо зрозуміло.

          • Andriy Moderator | 04.01.2022 at 20:42 |

            “Це Ви про себе?”

            Это я предупредил. На всякий случай.

            “Ні, Ви НІЧОГО не зрозуміли…”

            “Если вы что-то не можете объяснить 6-летнему ребёнку, вы сами этого не понимаете.” (с)

Comments are closed.