Автор — Дід Панас

Із серії «Новітні казки Діда Панаса»

Добрий вечір вам, малятка, любі хлопчики й дівчатка! Сьогодні я приніс вам казочку — ще й бубликів в’язочку! А казочка моя буде про газ для Сербії… Отож, діточки, сідайте довкола своїх комп’ютерних моніторчиків, планшетиків чи смартфончиків та слухайте мене уважненько.

Насамперед скажу я вам, мої маленькі, що як не ви самі, то ваші старші братики або ж сестрички, а батьки —то це вже точно пам’ятають паливну кризу 2009 року. А що то за криза була? Якщо пояснювати дуже спрощено, то виглядало усе приблизно наступним чином.

У 2008 році ціна на російський природний газ для України становила 180 доларів за 1000 кубометрів. На той час газопостачання з Росії в Україну здійснювалося через посередника — компанію РосУкрЕнерго, яка мала борг перед російським «Газпромом» за вже закачаний у сховища газ. Українська сторона намагалася прибрати цього посередника так, щоб у «Газпрому» блакитне паливо купував безпосередньо наш український «Нафтогаз».

Наприкінці грудня зійшлися на тому, що ціна газу для України складатиме 235 доларів за 1000 кубометрів. Однак тодішній український президент Ющенко вимагав, аби вона була не вищою ніж 205 доларів за 1000 кубометрів. Оскільки досягнути цього не вдалося — Ющенко відкликав українську делегацію з газових переговорів. Тоді російська сторона раптом заявила, що з 1 січня 2009 року ціна на газ для України складатиме 450 доларів, а потім — і всі 470 доларів за 1000 кубометрів!

Далі, з 9:00 1 січня 2009 року газопостачання в Україну було припинене. Це позначилося на тому, що 1 по 18 січня 2009 року відбулося істотне скорочення постачання газу до країн Центральної та Східної Європи. В самій же Україні через морози постала загроза колапсу всієї системи житлово-комунального господарства, підприємства теплокомуненерго працювали на межі можливостей. Лише 18 січня 2009 року прем’єр-міністри Путін і Тимошенко домовилися про відновлення газопостачання в Україну і про транзит газу через нашу територію та країни Євросоюзу.

Але при цьому Україні був нав’язаний вкрай невигідний контракт, що закріпив монополію російського «Газпрому» на постачання природного газу в Україну, а також закріпив принцип «бери або плати»: тобто, у разі недобору російського газу в законтрактованому обсязі, для української сторони передбачалися штрафи у розмірі ціни недобраного газу. У підсумку, реальна середньорічна ціна російського природного газу для України в 2009 році, з урахуванням 20-відсоткової знижки, склала 228 доларів за 1000 кубометрів. Але вже у 2012 році вона підстрибнула до 516 доларів за 1000 кубометрів!.. Скасовувати цей контракт довелося у Стокгольмському арбітражі.

Отаку вкрай непросту епопею довелося пережити нам у відносинах з російським монополістом — «Газпромом». А згадав я про все це, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка, на тлі наступного повідомлення, що надійшло з такої балканської країни, як Сербія:

---

Росія озвучила Сербії нову формулу розрахунку вартості газу.

Як заявив президент Сербії Олександр Вучич, згідно з новою формулою розрахунків, ціна злетить майже в три рази — до 790 доларів за кубометр.

За словами політика, такі суми його країна просто не зможе виплачувати.

Вучич зазначив, що зараз Сербія купує газ у «Газпрому» по 270 доларів.

«Росіяни сказали, щоб ціну розрахували на 70% за біржовою вартістю і на 30% за нафтовою формулою, тобто 790 замість 270 доларів, які ми зараз платимо 100% за нафтовою формулою», — сказав Вучич.

Глава Сербії зазначив, що запропонував, щоб ціна на газ на 70% розраховувалася за нафтовою формулою і на 30% — за біржовою вартістю. У такому випадку Сербія купувала б паливо по 510 доларів за кубометр.

Нинішній газовий договір діє до кінця року.

---

Ну то що скажете, мої маленькі?! Хіба не нагадує усе це ту ж саму ситуацію, яку пережила Україна в 2009 році й пізніше?! Прикметно, що наприкінці 2008 року українці цілком дружно, у більшості навіть доброзичливо ставилися до Росії — як раптом отримали стрімке зростання ціни на газ, підкріплене зимовим припиненням газопостачання!

І ось тепер щось подібне загрожує Сербії. От тільки якщо українці є людьми миролюбними… звісно, якщо нас не чіпати, як це зробили деякі запарєбрікові лаптеноги… То на відміну від нас, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка, серби — це такі собі запарєбрікові лаптеноги з Балканського півострова. Вони були безпосередньо причетні до розв’язання І Світової війни та взяли дієву участь у ІІ Світовій війні.

І не знаю як у вас, мої маленькі, але у мене складається враження, що зовсім недарма російський монополіст «Газпром» оголосив про кардинальне підвищення ціни на газ для Сербії саме зараз! Бо якщо все станеться так, як розраховує «Газпром» — то авторитет вищого керівництва Сербії впаде в очах населення нижче плінтуса. А як і запарєбрікові лаптеноги, серби можуть спробувати відшукати розраду в маленькій переможній війні. А вони вже там знайдуть, з ким повоювати. Знайдуть, можете не сумніватися…

От на цьому казочка моя нарешті добігла кінця. А тепер на добраніч, мої маленькі! Ідіть собі, вмивайтеся, нехай вас батьки напоять тепленьким молочком з медяниками, щоб вночі вам наснилися хороші сни про ті часи, коли люди нарешті второпають, що мати довірчі стосунки (тим паче монопольні) з запарєбріковими лаптеногами — собі дорожче… Й нарешті відгородяться від них височезним парканом з колючого дроту, ровом зі злими кровожерливими крокодилами і кулеметними вежами.

На добраніч, малята, на добраніч!