Автор — Тимур Литовченко

Ну що ж, дорогі мої співвітчизники! Ось і настало воно — те саме американське кіно. Маю на увазі надзвичайно популярну та неодноразову екранізацію однойменного роману жахів Стівена Кінга «It»… Адже у 2019 році 73% виборців так хотіли «нових облич»!.. Так хотіли, що обрали оте саме «ВОНО». І той нещасний лохторат так радів, так радів, що обране ними «ВОНО» має такий ніжний «зелений» колір!.. Адже це — і колір молодої соковитої травички, і хрусткої «капусти», прикрашеної портретами іноземних президентів!!! Що це також колір плісняви — думати тоді, в 2019 році не хотілося. Однак тепер «ВОНО» раптом скинуло прикольну клоунську машкару, і з-під неї виринуло… ЩО??? Що виринуло, те виринуло — давайте подивимось, що саме!..

Китайська державна агенція новин «Сіньхуа» повідомила, що голова фракції «Слуга народу» у Верховній Раді України (точніше, поки що, слава Богу — все ж таки України…) Давид Арахамія заявив у свіжому інтерв’ю китайським засобам масової інформації, що парламентарі з ЗЕ-монобільшості мають намір переймати досвід Комуністичної партії Китаю в управлінні економікою та побудові держави.

До речі, як-то кажуть, не «зеленою» монобільшістю єдиною… Нещодавно на українському книжковому ринку з’явилася дуже показова новинка — перший том фундаментальної праці тепер вже беззмінного лідера КПК товариша Сі Цзіньпіна «Про державне управління в Китаї». Багатотомник почав виходити в світ в одному з провідних приватних видавництв України. Українською мовою, до речі. Й якщо уважно придивитися до фото з презентації першого тому, то ліворуч можна побачити представника опоблоку Вадима Новинського, а праворуч — фатальну жінку з косою, більш відому під абревіатурою ЮВТ.

Отож якщо у ЗЕ-монобільшості забракне інтелектуального потенціалу для того, щоб розібрати знайомі літери хоча б у першому томі капітальної праці сонцеликого товариша Сі, то повірте: у Верховній Раді знайдуться більш тямущі колеги, які розтлумачать їм зміст тонкощів державного управління в Китаї! Навіть якщо в тому опусі немає достатньої кількості картинок, без яких читати багатотомник нудно й нецікаво…

До речі, про картинки! Запевняю, що всі тонкощі процесу державного управління в Китаї ЗЕ-монобільшість бачить, як відому фотографію з головної китайської площі Тяньаньмень. Так-так, вони прекрасно пам’ятають і про студентську Революцію на граніті, і про Помаранчеву фронду, і про Революцію Гідності. Пам’ятають також, що жодного разу не дійшло до танків на Хрещатику, які б безжально чавили все, що трапиться на шляху: людей — то людей, барикади — то барикади, намети — то намети…

Кучма свого часу на щось подібне на наважився.

Овоч не наважився також.

Якщо ж «слуга народу» Арахамія прямо заявляє про намір переймати досвід КПК в побудові держави, то будьте певні: насамперед, обране лохторатом «ВОНО» мріє саме про те, як би влаштувати у нас площу Тяньаньмень!!! У цих «нових облич» рука не здригнеться… Особливо якщо перед тим «дунути доріжку» чи «забити айкос»: після такої процедури стає так весело, так весело!.. Що можна і танки кинути на черговий Майдан, як на головну китайську площу!.. Просто папріколу.

Ну що ж…

Якщо «слуги народу» намагаються відкотити ситуацію в Пекін зразка початку червня 1989 року… То в нашому — українському минулому є відповідь їхнім намаганням. Адже давно, дуже давно попереджав київський поет Тарас Ліпольц:

Какие б ветры нам ни дули,
Какие б ни пестрели флаги,
На нас уже отлиты пули,
Для нас уже построен лагерь.
Все так же сытые жируют,
Но между звоном винных чарок
Они успешно дрессируют
На наши запахи овчарок.
Свобода — это не подарок,
Ее не выиграешь в карты.
Свобода не дается даром,
К ней путь один — на баррикады!

І якщо обране лохторатом «ВОНО» нарешті скинуло клоунську машкару та продемонструвало приховану під нею скажену тварюку… Отже, саме напрошується. Отже, їм таки прилетить на порядок більше того, що вони готують нам! Інакше буде, як у старому анекдоті, розказаному на новий лад:

В городе Си-Цзиньпинске (бывший Киев) на улице имени Си Цзиньпина (бывшая улица Льва Толстого) в ресторане «Наш великий вождь Си» (бывший «Велюр») сидят два китайца, и один другому говорит:

— Додик, прекрати наконец-то щуриться!

На что первый китаец робко переспрашивает:

— Вовочка! А ты точно уверен, что никто посторонний за нашим поведением не наблюдает?..

А до такого у нас точно не дійде. Нехай і не сподіваються!..

А як же китайські танки на площі Тяньаньмень?! Нехай спитають про свою майбутню долю у БТРа, закиданого «коктейлями Молотова» на в’їзді з Інститутської на Майдан. Тим паче, тепер, після кількох років АТО/ООС українці можуть при бажанні дістати з загашників дещо ефективніше за аматорську «скляну артилерію».

---

UPD-1. Оскільки вірш Тараса Ліпольця був сприйнятий позитивно ось вам ще один. Про натовп і про вибір натовпу. Так би мовити — до пари.

На смерть журналиста

Нет, журналист — не камикадзе,
Не выбирал он смерть в бою.
И вы убили не Гонгадзе,
А демократию свою.
А вместе с вами убивала
Ее слепая саранча —
Та, что вчера голосовала
За президента-палача.

UPD-2. До речі! Виявляється, ще 30.06.2021 було підписано українсько-китайську Угоду про розширення співпраці в області інфраструктурних проектів: