«У листі до Москви в 1654 році Б. Хмельницький дякував цареві Олексію Михайловичу за те, що той «все Військо запорозьке і весь світ православний російський під міцну і високу руку свою царську прийняти зволив».

В даному фрагменті впадає в око, що «Ве-Ве-Ху» пише про «весь світ православний російський» в лапках — бо на його думку, це ЦИТАТА!!! Отже, Богдан Хмельницький писав про РОСІЙСЬКИЙ світ, коли самого топоніму «Росія» ще навіть у проєкті не існувало?! Отакої… І трохи нижче:

«До складу Російської держави увійшли місто Київ і землі лівобережжя Дніпра, у тому числі, Полтавщина, Чернігівщина, а також Запоріжжя. Їхні мешканці возз’єдналися з основною частиною руського православного народу. За самою цією областю утвердилася назва «Мала Русь» (Малоросія)».

Не враховуючи жонглювання словами «російський» та «руський», які відрізняються так само, як «Росія» і «Русь», головний кремлін «Ве-Ве-Ху» дійшов до чергового витвору кабінетних вчених найманців — до «Малоросії»!!! І ще трохи нижче:

«Назва «Україна» тоді використовувалася частіше у значенні, в якому давньоруське слово «окраїна» зустрічається у письмових джерелах ще з ХІІ століття, коли йшлося про різноманітні порубіжні території. А слово «українець», якщо судити також на підставі архівних документів, спочатку означало прикордонних служивих людей, які забезпечували захист зовнішніх кордонів».

Отже, великий йазиковєдЪ геть не в курсі, що означає у письмових джерелах ще з ХІІ століття, на які він сам же й посилається, слово «украина» — саме так написане, з малої літери, а не з великої!.. Бо якби «Ве-Ве-Ху» про це знало, то не писало б дурниць про «різноманітні порубіжні території» та не намагалося б вивести звідти терміну «українець», як «прикордонну служиву людину». Бо чим далі великий йазиковєдЪ заглиблюється у мовні хащі, тим безглуздіші ідіотизми видає на-гора.

«Малороси багато в чому і творили велику спільну країну, її державність, культуру, науку. Брали участь у освоєнні та розвитку Уралу, Сибіру, Кавказу, Далекого Сходу».

Нє, ну а от це вже, мля, воопше!.. Справжні українці ніколи не забудуть, скільки їхніх співвітчизників були відірвані від рідної землі та заслані до Уралу, Сибіру, Кавказу, Далекого Сходу. А було їх переселено стільки, щоб утворити Сірий, Жовтий і Зелений Клини. Але назвати це настільки елегантно: «Брали участь у освоєнні та розвитку»?! Це таки вже воопше!..

«Одночасно в середовищі польської еліти і деякої частини малоросійської інтелігенції виникали й укріплювалися уявлення про окремий від російського український народ. Історичної основи тут не було і не могло бути, тому висновки будувалися на самих різноманітних вигадках. Аж до того, що українці ніби взагалі не слов’яни, чи, навпаки, що українці – це справжні слов’яни, а росіяни, «московіти» – ні».

«Росіяни» — це саме і є «московити», перехрещені на подібний манер анпіратором Петром І. Українці та московити/росіяни — це таки два окремих народи. «Історична основа» цієї відокремленості чітко простежується в історичних документах, про які величний істерикЪ і йазиковєдЪ «Ве-Ве-Ху», очевидно, геть нічого не знає. І навіть не підозрює, що це зовсім не вигадки «польської еліти і деякої частини малоросійської інтелігенції»…

«Після Лютневої революції, в березні 1917 року в Києві була створена Центральна Рада, яка претендувала на роль органу вищої влади. В листопаді 1917 року в своєму третьому універсалі вона заявила про створення Української Народної Республіки (УНР) в складі Росії. <…> Потім Центральна Рада в своєму четвертому універсалі проголосила Україну незалежною. <…> На прикладі УНР видно, наскільки несталими були різноманітні квазідержавні утворення, які виникали на просторі колишньої Російської імперії під час Громадянської війни та смути».

Як і слід було очікувати, російсько-українська війна 1918-1921 років названа «Громадянською війною та смутою», що виникла на теренах колишньої Російської імперії… Знов ця байка про «один народ»!..

«Так, на початку 1918 року була проголошена Донецько-Криворізька радянська республіка, яка звернулася до Москви з питанням про входження до Радянської Росії. Надійшла відмова. В. Ленін зустрічався з керівниками цієї республіки та переконував їх діяти в складі Радянської України».

А от цей фрагмент було б дуже корисно почитати всім сучасним «сєпарам», «донбасянам» чи як їх там називають… Бо звідси стає зрозумілим: як сто років тому ДКРР на чолі з товаришем Артемом «пришили» до УСРР — так і зараз ОРДЛО до остннього намагатимуться увіпхнути в тіло Незалежної України!.. Але ж великий істерикЪ і йазиковєдЪ написав це ненависною їм українською мовою — отож ті, кому треба, цього не прочитають. А шкода!..

---

На цьому дозвольте припинити огляд істерично-історичних екскурсів «Ве-Ве-Ху», бо треба мати нерви завтовшки з корабельні канати, щоб копирсатися у бридкій гидоті, вилитій цим покидьком на Україну та героїв нашої славетної історії. Я особисто прочитав усе до останнього слова — але не знаю, чи витримають ту маячню інші…

Натомість наостанок — трохи філології. Стаття написана, як я вже сказав, таки українською мовою. І це добра ознака, бо якщо вже саме «Ве-Ве-Ху» почало балакати нашою солов’їною мовою, а не своїм протухлим йазыкомЪ… О-о-о-о, будемо сподіватися, що це свідчить про наближення часів, коли над руїнами Кремля таки тріпотітиме жовто-блакитний стяг!!! Як варіант, можливий або синьо-жовтий — або червоно-чорний.

Разом із тим, деякі невеличкі зауваження до мови матеріалу я все ж таки маю. От хоча б наступні:

«Ці рішення приймалися на тлі драматичних подій у Польщі…»

Рішення ухвалюються, а не приймаються. «Приймати рішення/документ» — це загалом сучасний депутатський сленг.

«Зараз ці слова сприймаються деким в штики».

В багнети!!! «В штыки» ти у себе в Московії сприймай, а не у нас. Google Translate збойнув чи шо??? Чи у тебе там скрєпний Яндекс-перекладач??? То викинь його на смітник!..

«На просторі…»

На теренах!!! Академічний тлумачний словник української мови хай тобі допоможе… Бо коли наш прапор розвиватиметься над твоїм Кремлем — вивчати нашу мову буде вже запізно!!!