Автор — Тимур Литовченко
Відволікшись на історико-політичні теми, я залишив осторонь мистецтво. Спробую виправити цей прикрий ухил, розповівши про цікавий літературний проект, що засвітився на цьогорічному Книжковому Арсеналі. Загалом-то, цей ювілейний (десятий) фестиваль особисто мені видався вкрай невиразним та бляклим через низку змін та обмежень, обумовлених пандемією COVID-19. Можливо, він навіть став найгіршим за весь час існування. З іншого боку, торік Книжковий Арсенал загалом не проводився — отже, нарікати не варто. Тим паче, цікавинки серед нечисленних фестивальних заходів усе ж траплялися…
Що являє собою «Зоряна Фортеця»? Таку назву має конкурс фантастичних оповідань. Водночас, це і літературне об’єднання письменників-фантастів. Але за великим рахунком, це цілий світ україномовної фантастики, яку створюють переважно літератори молодої генерації. Зважаючи на наближення 30-ї річниці Незалежності України, саме в їхньому середовищі народилася вельми креативна ідея, безпосередньо пов’язана з майбутньою річницею.
Справді, якщо подивитися на непростий, часом дуже тернистий шлях, пройдений нашою державою за три пострадянські десятиліття, складається враження, що іноді нам вдавалося вистояти буквально дивом. І що долею України опікуються невідомі, однак явно могутні вищі сили. Вони втручаються щоразу, коли все летить шкереберть, відтягаючи країну від прірви, в яку вона мала б ось-ось зірватися.
Мимоволі згадується відома притча про сліди янгола.
…Померши й поставши перед Богом, чоловік почав дорікати Йому, що прожила на землі без належної уваги вищих сил. У відповідь Бог продемонстрував чоловікові панораму піщаного морського узбережжя, яку перетинали два ланцюжки слідів. І прокоментував це наступним чином:
«Ось бачиш? Один ланцюжок слідів залишив ти, другий залишив янгол, посланий Мною на допомогу тобі. Отже, ти ніколи не лишався сам-на-сам зі своїми проблемами, якими б тяжкими вони тобі не здавалися».
«Але ж є місця, де один з ланцюжків слідів час від часу переривається! Отож виходить, що Твій посланець час від часу кидав мене напризволяще», — дорікнув чоловік. На що Бог заперечив, посміхнувшись:
«Ні, не так. Це ті самі моменти, коли ти падав, знесилений і зневірений. Тоді Мій янгол підхоплював тебе на руки і ніс далі, доки ти відновлював сили».
Щось подібне можна сказати і про новітню історію України. Однак письменники-фантасти (особливо представники молодої генерації) звикли мислити іншими трохи категоріями, що не стосуються небесної ієрархії. От чому подібну підтримку не може здійснювати… наприклад, якийсь супергерой?! Або ціла група супергероїв, наділених надзвичайними здібностями, що дозволяє їм корегувати хід історії?! Себто, коли на очах когорти суперагентів, які працюють в дуже таємничій організації — в Агенції «Незалежність», ситуація в Україні ризикує безповоротно змінитися на гірше — вони втручаються і виправляють помилки розвитку таким чином, що історія входить у загальновідоме русло.
По ідеї, такий підхід змусить майбутніх читачів замислитися: те, що маємо зараз — це все ж таки непоганий варіант реальності. Бо все могло би скластися гірше, значно гірше!.. Такий піджанр фантастики називається криптоісторією.
Криптоісторія (англ. secret history або shadow history) — жанр фантастики, заснований на припущенні, що реальна історія людства відрізнялася від відомої нам, але була забута, прихована чи сфальсифікована; це ревізіоністська інтерпретація вигаданих, реальних (чи відомих) фактів.
Термін «криптоісторія» був введений в обіг Генрі Лайоном Олді (колективний псевдонім харківських фантастів Дмитра Громова й Олега Ладиженського). Зображує реальність, яка ззовні не надто відрізняється від звичайної історії, але в якій брали участь невідомі чинники, що мають іноді реалістичну природу, а іноді фантастичну (прибульці, маги та ін.). Також може описувати події, що нібито відбулися насправді, однак лишилися невідомими широкому загалу.
Літературний проект «Агенція «Незалежність» об’єднав три десятки українських письменників різного віку, які віддають належне жанру фантастики. Робота над проектом розпочалася у віртуальному режимі, а на Х Книжковому Арсеналі відбулося декілька очних зустрічей, супроводжуваних фотосесіями. Вихід збірки, що складається з трьох десятків оповідань (по одному на кожен рік Незалежності), очікується вже найближчим часом.
Термін «криптоісторія» для мене новий, дякую. буде що шукати…
На наших теренах криптоісторія не надто розповсюджена. Г.Л.Олді виділяють тут, насамперед, Андрія Валентонова (Шмалька):
https://uk.wikipedia.org/wiki/Андрій_Валентинов
Та оскільки всі вони належать до Харківської школи фантастики, то це можна розцінювати і як такий собі “піар свого своїми”. Нічого поганого тут нема, звісно – просто з поля зору випадають інші…
Тоді як мій авантюрно-історичний роман “Помститися імператору” – це теж, за великим рахунком, криптоісторія. Не тому, що там діють “прибульці, маги та ін.” – зовсім ні! Просто в цьому сюжеті описані “події, що нібито відбулися насправді, однак лишилися невідомими широкому загалу”: граф Сен-Жермен виявився етнічним українцем, колишнім сердюком гетьмана Мазепи, який ледь вцілів у Полтавській битві, якого у напівмертвому стані витягнув звідти “хатній єврей” Мошко, котрий виходив хворого, а згодом навчив кабалі та завдяки вжитим заздалегідь заходам – допоміг набути величезних статків.
За таким же принципом ми з дружиною згодом написали й авантюрно-історичний роман “Кинджал проти шаблі”, де зробили Дмитра “Байду” Вишневецького сином Роксолани, народженим ще до того, як вона потрапила в гарем до Сулеймана Кануні та стала його султанною, якого (сина) вона прагнула відшукати все життя і якого сама ж і вбила… Знов-таки, ніяких “прибульців, магів та ін.”. Просто в цьому сюжеті викладається невідома широкому загалу версія подій, хоч і неймовірна, але яка могла б мати місце за певного збігу обставин!.. Отже, це знов-таки криптоісторія.
Отакої!Можна продовжити історію сина Хурем,у нього був незаконний син на прізвисько Байдин,який поїхав воювати в Ірландію!
Можна! 😀 😀 😀
Але це вже буде, швидше, не криптоісторія, але альтернативна історія – це вже трохи інший, більш розповсюджений піджанр фантастики. Різниця між ними очевидна:
– АЛЬТЕРНАТИВНА ІСТОРІЯ – це коли в обраній “точці біфуркації” історичні події починають розгортатися за іншим сценарієм, що запускає розвиток подій в іншому руслі, відмінному від загальновідомого;
– КРИПТОІСТОРІЯ – це коли до реальних історичних подій, починаючи з якогось певного моменту, приводять не всім відомі й очевидні події, а ціла низка подій невідомих, неочевидних, ретельно прихованих від загальної уваги або позабутих.
В цьому полягає різниця двох жанрів, розумієте? 😎 😎 😎
Пояснюю на прикладах.
АЛЬТЕРНАТИВНА ІСТОРІЯ:
– Андрій Давидов (Олег Авраменко і Тимур Литовченко), “Влада блискавки” та “Воїни пекла” (дилогія про Карсидара). Завдяки появі з альтернативної реальності двох потужних магів – Карсидара і Читрадріви – в 1240 році Данило Галицький вирішує не кидати місто, щоб очолити натомість оборону галицьких земель, а дати бій загарбникам на берегах Дніпра. Обидва маги допомагають князеві взяти в полон Батухана (Батия) і вщент розгромити монголо-татар. Завдяки цьому Данило Галицький після 1240 року розпочинає відродження Русі зі столицею в Києві, як міцної централізованої держави східних слов’ян.
– Василь Кожелянко, “Дефіляда в Москві”. Під час ІІ Світової війни гітлерівська Німеччина перемогла СРСР завдяки тому, що взяла в якості військової союзниці Українську державу.
– К/ф “V означає ВЕНДЕТА”. Реалії цієї кінострічки також побудовані на тому, що Німеччина перемогла у ІІ Світовій війні.
😎 Оскільки в зазначених художніх творах показані події, відмінні від реально відомих, що розгортаються після обраної “точки біфуркації” – це таки альтернативна історія. 😎
КРИПТОІСТОРІЯ:
– Тимур Литовченко, “Помститися імператору”. Граф Сен-Жермен справді доклав руку до палацового перевороту, здійсненого братами Орловими, які скинули Петра ІІІ та звели на престол Катерину ІІ. Походження Сен-Жермена невідоме, мотиви його дій незрозумілі. В романі виписується оригінальна українська версія його походження, досі ніким іншим не розглянута.
– Тимур і Олена Литовченки, “Кинджал проти шаблі”. Базуючись на явній хронологічній помилці в біографії Роксолани, на яку науковці невідомо чому не звертають уваги, письменники виписують її альтернативну біографію та пов’язують безпосередньо з князем Дмитром “Байдою” Вишневецьким. Хоча в фіналі роману виписані абсолютно реальні історичні події: Байда гине, підвішений ребром на гак, невдовзі помирає й Роксолана.
– (Увага: СПОЙЛЕР!!!) Тимур і Олена Литовченки, “1994 рік. Справа про Чорноморський флот”/ У зб.: “Агенція “Незалежність”. Після сумнозвісних Масандрівських угод Україна опинилася перед перспективою повної втрати військових кораблів ЧФ в результаті угоди за формулою “флот в обмін на газ”. Однак навесні 1994 року з абсолютно невідомих (і абсолютно незрозумілих!) причин, формула розподілу була раптово змінена, й тепер Україна мала отримати вже 15-20% кораблів ЧФ. Звісно, 15-20% – це краще, ніж 0%… Автори показали, що це досягнення було забезпечене завдяки втручанню двох суперагентів з Агенції “Незалежність”.
😎 Оскільки в зазначених художніх творах показані події, які або в принципі могли мати місце в реальності, або були забезпечені незвичайними силами (суперагентами, наділеними надзвичайними здібностями) – і в підсумку вони привели до загальновідомих подій, то ці твори відносяться до жанру криптоісторії. 😎
Цікаво. Дякую.
Шановний пане Тимуре!
Мені зараз прийшла в голову думка, що може ви збираєте факти, що ілюструють ваші дуже цікаві теорії. Тому хочу у вас спитати, чи помітили ви факт відкриття “вікна Овертону” місяць тому відомим журналістом Віталієм Портниковим? Місяць тому, коли по наказу диктатора Лукашенка був захоплений пасажирський літак, у якому летів білоруський опозиціонер Протасєвич, цей Портников виступив на своєму каналі і заявив, що мабуть правильно зробив Зеленський, що зірвав операцію по захопленню “вагнерівців”, бо після неї Україна теж могла підпасти під санкції. Тоді я, як і більшість, сприйняв це як грубу помилку досвіченого аналітика. Але, нещодавно виявилося, що це був дуже нечастий випадок, коли ми були свідками відкриття “вікна Овертону”, бо рівно через місяць це все розповів нам преЗЕдент, майже слово в слово, тільки від першої особи. А потім шановний пан Тарас Чорновіл ламав голову, чому “наріт” сприйняв цю заяву преЗЕдента так спокійно. Бо ідея про те, що “можна захистити державу, зраджуючи її інтересам”, завдяки старанням пана Портникова, вже “прижилася” в голові багатьох, з його сухателів. Дякую за увагу
Так, я збираю факти, які або вкладаються в ту чи іншу теорію, або навпаки вибиваються з неї. От тільки писати про все помічене бракує часу, на жаль… Інакше бо на художню творчість забракне.
🙁
Що ж до зливу операції з “вагнерівцями” – то Ваше спостереження цілком вірне. І я бачу, що теорію “вікна Овертона” Ви сприйняли дуже нормально. Більш того – почали використовувати її для пояснення поточних подій.
😀
І от саме це дуже добре!!! Адже завдання “Лінії Оборони” як ресурсу, заснованого й розвиненого шановним Анти-Колорадосом – це змусити людей дивитися на речі під нестандартним кутом, самостійно аналізувати робити самостійні висновки, відмінні від нав’язуваних представниками мас-медіа та/або пропагандонами. Якщо у вас це проявляється – отже, “Лінія Оборони” свою функцію вже виконала…
😀
Розумієте?! Мета мого перебування тут – не похизуватися перед загалом, не показати, який я вумний і весь із себе хитросклепаний. Моя мета – допомогти шановному Анти-Колорадосу зробити “Лінію Оборони” дієвим інструментом, що допомагає відвідувачам і читачам (цитую) “противостоять чудовищной пропагандистской машине РФ, которая ваяет параллельную реальность и полностью лишает зрителей и читателей критического мышления и вообще – желания мыслить самостоятельно”.
https://defence-line.org/o-nas/
Чим більше людей почне мислити самостійно, нестандартно, застосовувати знання та навички, отримані по ходу прочитання матеріалів “ЛО” – тим КРАЩЕ!!!
😀 😀 😀 😀 😀
Більш того, я ніде й ніколи не стверджував і не стверджую, що є пупом землі та істиною в останній інстанції. Я навіть чудово розумію, що мене на “Лінії Оборони”… трохи забагато – бо євреїв завжди “забагато”. Як і українців єврейського походження…
😀 😀 😀
Як там у Губермана – пам’ятаєте?..
=====
Всегда еврей легко везде заметен,
Еврея слышно сразу от порога,
Евреев очень мало на планете,
Но каждого еврея – очень много.
=====
Тому я не просто не проти, а дуже навіть за те, щоб речі, подібні до “вікна Овертона”, “Абетки бойової пропаганди”, “36 китайських стратагем” та ін. завсідникам “Лінії Оборони” роз’яснювали інші люди. І вони таки справді є – ці інші люди! Почитайте коментарі до моїх матеріалів і переконайтеся: коментуючи написане мною, вони доповнюють сказане, іноді виправляють мене, вказують на вузькі місця тощо. Отже, ці люди більш освічені, ніж я! А тому було би КРАЩЕ ДЛЯ СПРАВИ, аби перелічені вище матеріали викладали на “ЛО” вони, а не я… Насамкінець, і мене б на “ЛО” трохи поменшало.
Бо власне мої напрацювання – це літературні тексти, теорія РФ як сучасної стадії Evil empire, а також Український Національний Соціальний і Економічний Комітет, побудований на тристоронній основі, як квінтесенція розвитку громадянського суспільства.
А теорія “вікна Овертона” – хіба вона моя?! Ні, це теорія американця Джозефа Овертона. Я ж просто спробував пояснити за її допомогою деякі ідеологічні аспекти Євромайдану та російсько-української війни, кинувся з цим до Івана Галенка. Потім ми удвох безуспішно намагалися донести це до вищого керівництва. А коли почався проект “Кіберджура” – Іван попросив мене спочатку прочитати лекцію на цю тему, а потім провести невеличкий показовий конкурс…
Хіба “Абетка бойової пропаганди” мною складена?! Ні – Сороченком. Я ж просто передивився його текст, переклав українською, наново впорядкував і додав актуальні приклади, по можливості – стосовно теперішньої війни.
Тим паче, “36 китайських стратагем” – це давні китайські знання. Я не виписував ні самі стратагеми, ні їхню класифікацію, ані 8 антистратагем. Мій внесок – це дві додаткові антистратагеми + коментарі та приклади.
Повторюю, на “ЛО” є люди, які б могли викласти все це краще і професійніше від мене. Але вони мовчать, лише зрідка коментують мене!!! А шкода!..
🙁
Отож я тут по ходу думаю, як би колись написати лонґрід, присвячений “Стратегії непрямих дій” Ліддел Гарда?! НМД, завсідникам “Лінії Оборони” це також буде корисно. А хто мовчить?.. Що є, нехай мовчить і далі. Це їхній вибір, про який лишається хіба що шкодувати.
🙁
Шановний пане Тимуре, Вас аніму якому випадку тут не “багато” так що не беріть дурне в голову та щира подяка за Вашу працю! Відносно ж “самореклами”,то письменник людина публічна, якщо читачі не знають про нові твори, то навіщо тоді їх писати? Так що не переживайте і творчої наснаги Вам обом!