Зміст
36 стратагем (частина 1)
Група №1: Стратагеми для перемоги (стратагеми 1-6)
36 стратагем (частина 2)
Група №2: Стратагеми для супротивника (стратагеми 7-12)
36 стратагем (частина 3)
Група №3: Стратагеми для нападу (стратагеми 13-18)
36 стратагем (частина 4)
Група №4: Стратагеми для заплутування (стратагеми 19-24)
36 стратагем (частина 5)
Група №5: Стратагеми для з’єднання (стратагеми 25-30)
36 стратагем (частина 6)
Група №6: Стратагеми для відступу (стратагеми 31-36)
36 стратагем (частина 7)
Дві класифікації стратагем
36 стратагем (частина 8)
Про антистратагеми (антистратагеми 1-5)
36 стратагем (частина 9)
Антистратагеми 6-10

Група №5: Стратагеми для з’єднання

Стратагема 25:
«Вкрасти несучі конструкції й замінити крокви»
(Стратагема видалення ядра)

Змінити зміст без зміни зовнішньої форми.

Походження Стратагеми пов’язано з описом фізичної сили останнього імператора династії Шан (інша назва — Йін, XIV-XII ст. до н.е.), який нібито міг міняти крокви будинку, утримуючи його дах на плечах.

ТЛ: За подібним принципом здійснюється, наприклад, модернізація комп’ютера, що полягає в нарощуванні оперативної пам’яті — це дозволяє іноді суттєво покращити роботу цього технічного приладу. Або пригадайте роман Ремарка «Три товариша»: відремонтувавши застарілу легкову автівку, яку герої твору назвали «Карлом», під її капот встановили гоночний двигун… що ставало повною несподіванкою для водіїв, яких Роббі Локамп, Отто Кестер і Готтфрід Ленц зустрічали на дорогах.

 

Стратагема 26:
«Лаяти шовковицю, мітити в акацію»
(Стратагема непрямої критики)

Зміст Стратагеми пов’язано з символічними значеннями акації й шовковиці в китайській культурі: починаючи з кінця XI ст. до н.е., акація висаджувалася у дворі імператора і хоча не мала великого економічного застосування, символізувала вищі прошарки суспільства; шовковиця ж, що давала кращу їжу для шовкопряда і широко використовувалася простим народом в господарському житті, символізувала людей, не пов’язаних з вищими колами.

Стратагема 26 застосовується, коли:

1. через статус або становище об’єкта критики пряма критика небезпечна, але ситуативно дуже необхідна;
2. об’єкт критики, маючи яскраво виражене почуття власної гідності й намагаючись самостійно виправляти свої помилки, може бути ображений прямий критикою;
3. пряма критика тільки збільшить помилки об’єкта критики.

ТЛ: Люди старшого піонерського віку пам’ятають, як за радянських часів сприймалися виступи сатирика Аркадія Райкіна. З якихось своїх причин, цьому сатирику дозволялося «перегинати палицю» так, як це не дозволялося нікому іншому. Ось, наприклад, інтермедія «Шпигун», яку Аркадій Райкін виконував разом зі своїм сином Костянтином. Звісно, це непряма критика радянського устрою (хоча формально критикувався абстрактний директор абстрактного комбінату) — але виглядало це дуже-дуже сміливо!..

 

Стратагема 27:
«Грати роль дурня, не божеволіючи»
(Стратагема невинної овечки)

Свідоме розігрування слабкості й недієздатності.

Стратагема згадується вже в трактаті «Мистецтво війни майстра Суна», що має більш ніж 2500-річну історію, як формула «розігрувати нездатність попри наявну здатність». Сучасного вигляду Стратагема 27 набула відносно пізно…

ТЛ: Знов-таки люди старшого піонерського віку, можливо, пригадають японський трилер «Небезпечна погоня» (1976 рік). Сюжет наступний: такий собі японський «супермен» — прокурор Маріока виводить на чисту воду медичну компанію, яка займається виробництвом психотропних порошків і пігулок, а ще за їхньою допомогою перетворює людей на своїх безвільних маріонеток, здатних навіть вкоротити собі віку після отримання відповідної команди. По ходу заплутаного слідства, Маріока потрапляє до психіатричної клініки, де його годують тими самими психотропними ліками. Однак насправді прокурор регулярно вибльовує все, чим його годують санітари — і водночас, щоб уникнути завчасного викриття, «супермен» змушений майстерно удавати безвільного покірливого «овоча».

 

Стратагема 28:
«Заманивши на дах, прибрати драбину»
(Стратагема безвиході)

Збільшити свої сили за рахунок рефлекторного використання внутрішніх резервів у кризовій ситуації.

Вперше Стратагема описана в VI ст. до н.е. в трактаті «Мистецтво війни майстра Суна», а також мається на увазі в IV ст. в трактаті «Мистецтво війни майстра Ву»: кожна битва є «кров’ю, стражданням і смертю», але військо, готове до боротьби не на життя, а на смерть, скоріше залишиться в живих, ніж військо, що прагне лише вижити.

ТЛ: До дій такого штибу можна прирівняти, наприклад, прецедент часів першої експедиції тоді ще проконсула Гая Юлія Цезаря в землі давніх германців (55 рік до Р.Х.): після переправи через Рейн він наказав спалити за собою міст, щойно зведений з величезною майстерністю. Це унеможливило відступ римської армії й тим самим підвищити рішучість легіонерів.

Аналогічним чином Вільгельм Завойовник спалив свої кораблі, коли висадився в Англії у 1066 році. Так само конкістадор Ернан Кортес наказав потопити кораблі, на яких іспанці дісталися берегів Північної Америки, коли екіпажі відмовилися вирушати разом із ним в сухопутну експедицію.

 

Стратагема 29:
«Прикрасити дерево квітами»
(Стратагема ремонту фасаду)

Сховати застарілий вміст, що потребує відновлення, за більш привабливою формою.

Датувати походження Стратагеми складно, проте, в одному з романів XIV ст. н.е. згадується народне свято, пов’язане з прикрашанням квітами пагорбів і зростаючих на ньому дерев.

ТЛ: Побудувати «соціалізм з людським обличчям» у другій половині 1980-х років намагався радянський Генсек товариш Горбачов. А ще раніше (починаючи з 1979 року) на шлях ринкової реконструкції «фасаду» держави встав комуністичний Китай. Разом з тим, суттю обох держав лишалася тоталітарна радянська ідеологія.

 

Стратагема 30:
«Перетворитися з гостя на господаря»
(Стратагема викрадення трону)

Шукати спосіб перетворитися з того, хто реагує на створені іншими ситуації, в суб’єкта, який активно конструює ситуації в конкретній царині.

Перша згадка Стратагеми в сучасному розумінні відноситься до IV ст. до н.е.: під «господарем» розуміється армія, яка заздалегідь зайняла позицію (як правило — на власній території), під «гостем» — армія-агресор (як правило, вторгається в чужі межі).

ТЛ: В кінострічці «Розповідь про те, як цар Петро арапа женив» (1976 рік) є дуже промовистий персонаж — Філька, денщик Ібрагіма Ганнібала. Попервах Ганнібал (Володимир Висоцький) підбирає Фільку (Валерій Золотухін), вертаючись із Парижу до Санкт-Петербургу. На цьому етапі мета Фільки — всього лише дістатися території Російської імперії… Однак в Петербурзі він наштовхується на свого колишнього пана, від якого колись втік, і знов шукає захисту Ібрагіма Петровича. Тому доводиться прийняти Фільку до себе денщиком… Однак останній «прислужує» арапу доволі таки дивним чином: цілий день тільки й читає різні книжки свого господаря, а також досхочу наїдається і напивається усім, що тільки знайдеться в домі. Денщик буквально поводився в домі свого пана, немов справжній господар.

(Далі буде)