Спадок Амалика (частина 1)

Автор — Тимур Литовченко

Нас дивує нерішучість провідних європейських країн, які все ще не наважуються дати гідну відсіч спробам росіян дестабілізувати ситуацію там, куди тільки дотягнуться їхні руки. Здавалося б, чого вже простіше?.. Й навіщо тягнути?.. А може, покарати б усіх одразу ж: і тих вірнопідданих, які понад два десятиліття одностайно висловлюють «одобрям-с!» цинічному вбивці — і самого лисого недофюрера?! Мені здається, що не все аж настільки просто.

Для початку — цитата:


Если посмотреть на то, что и как делает Путин последние лет 10, то можно смело говорить о том, что он – носитель ментального бешенства и заражает, в первую очередь – свое окружение и свое население. Да, вопрос о том, кто кого заразил, он – свое общество или наоборот, спорно. <…>
Безусловно Путин – продукт больного и кровожадного общества и он схватил свой вирус бешенства от общества…
Альтернативные шахматы: «Ход конем» (Часть 2)


Останнім часом і справді доводиться читати (причому не тільки на «Лінії Оборони») багато матеріалів на тему майбутньої ліквідації як самого персонажа, прізвище якого на «Ху-» починається та на «-йло» закінчується, так і всього «лепрозорію», йому підконтрольного. «Читанки» супроводжуються іноді відкритими, іноді завуальованими випадами на адресу цивілізованих країн Заходу та їхніх лідерів: мовляв, навіщо вони тягнуть?! З якої ласки?! Здавалося б, є отой лисий «Окурок», є хворе на голову населення, що тотально (на 86%) підтримує вождя. Така підтримка має місце або через ураження головного мозку синдромом «ПуГМ» — або через тотальний страх перед «системою», побудові якої самі ж «запутінці» й потурали, як могли.

Тоді чого ж колективний Захід з ними церемониться?! Здавалося б, є сили для негайного припинення паскудства лисого «Окурка»… Але ж рішучості явно бракує!!! То про що це свідчить?! Захід виродився — от в чому біда!.. Нема потужного лідера, який би міцною рукою… та так, щоб лише океанічні хвилі плескалися там, де колись той «лепрозорій» був!.. І далі за текстами численних матеріалів, в залежності від фантазії авторів.

Знайома ситуація, чи не так?!

Але що ж в ній, власне, не так?!

Адже якби все було так, як треба — тоді б на місці «лепрозорію» вже давно би плескалися хвилі Ocean of Dreams — Океану Мрії… Ризикну висловити припущення, що в цій ситуації «не так» і, власне, з ким саме «не так». Це саме припущення, бо на власній правоті я в жодному разі не наполягаю. Однак все ж таки ризикну припустити, що річ в так званій колективній відповідальності. Цивілізований Захід через це пройшов, відрефлексував, і тепер ставлення до колективної відповідальності там переважно негативне.

А почалося все… з Біблії. Звісно, капці в мене можуть полетіти вже зараз — одразу ж після цих слів. Втім, не поспішайте. Краще зрозумійте, що сучасні атеїсти й агностики просто не беруть до уваги Святе Письмо. Хоча дарма: адже сучасна західна цивілізація вийшла з лона християнства. Тому згадати доведеться. Хоча б у загальних рисах.

Отже, після того, як давні євреї вийшли з єгипетського рабства, проблукали пустелею 40 років, прийшли в землю обітовану і там утвердилися, пророк Самуїл, на їхнє колективне прохання, висвятив давнім євреям на царство Саула. І от в 1-й книзі Самуїловій (в російському синодальному православному перекладі — 1 Книга Царств) описаний епізод, коли пророк Самуїл звернувся до царя Саула з наступними словами:

«Так сказав Господь Саваот: Я згадаю, що зробив був Амалик Ізраїлеві, що клав йому перешкоду на дорозі, коли він виходив із Єгипту. Тепер іди, і поб’єш Амалика, і вчиниш закляттям усе, що його, і не змилосердишся над ним. І позабиваєш усе, від чоловіка аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, від вола й аж до штуки дрібної худобини, від верблюда й аж до осла» (1 Самуїлова 15:2-3)

Знищити всіх амаликитян — від дорослих аж до немовлят?! Причому включно з худобою?! Та цей Божий наказ є безпрецедентним за жорстокістю! Зазвичай його списують на «мстивість Саваота — племінного божка давніх євреїв», після чого з полегшенням зітхають. Але погодьтесь:

  • на шляху з Єгипту до землі обітованої давні євреї воювали багато з якими племенами, однак піддати тотальному винищенню (аж до немовлят і худоби!) було наказано лише й виключно амаликитян;
  • наказ «мстивого божка Саваота» аж надто нагадує бажання багатьох українців бачити на місці сусіднього «лепрозорію» лише безмежний Ocean of Dreams… а що це, як не тотальний геноцид «запарєбріка»?!

Отже, українці зараз перебувають в такому стані, що можуть по-новому переосмислити і краще зрозуміти деякі місця Старого Заповіту. Звісно, я не стану читати лекцію про систему ПаРДеС — це довго, нудно і для агностиків з атеїстами нецікаво. Лише коротко зазначу: в юдаїзмі (саме там, а не в християнстві чи в ісламі!) обґрунтовано доводиться, що амаликитяни були не просто язичниками-ідолопоклонцями, а… «народом нечистого». Отже, безпрецедентний наказ на їхнє тотальне винищення був покликаний раз і назавжди викорінити «диявольський народ». Вузеньке «вікно можливостей» для цього відкрилося один раз, як і сказано в 1 Книзі Самуїловій 15:2-3…

(Далі буде)

About the Author

Tymur
Письменник, журналіст і блогер

12 Comments on "Спадок Амалика (частина 1)"

  1. Андрій | 19.04.2021 at 10:40 |

    Не таким уже й безпрецидентним був отой наказ. Практично те ж саме трапилось із мадіанитянами (Книга Чисел, 31), тільки “сини ізраїлеві” винищили лише чоловіків, а жінок та дітей захопили… за що й відгребли персонально від Мойсея. Він сказав приблизно наступне: “Що ж ви, сякі-такі, наробили?! Та як ви могли повбивати всіх чоловіків… а жінок та дітей – залишити живими?! Так от, тепер всіх хлопців (незалежно від віку) і всіх жінок, що вже з чоловіками були – під ніж, а дівчат, – вже хай так і буде, – собі забирайте.”
    А потім був же ще й Єрихон, де те саме повторилось, тільки вже й дівчатам не пощастило – вирізали “сини ізраїлеві” все, що ворушилось, незалежно від віку, статі і видової приналежності.
    Що характерно, відбувалось це все невдовзі після того, як отой самий Мойсей приніс із гори дві великі каменюки, на одній з яких пальцем по каменю написано було буквально наступне: “Не убий!”
    Дивна книга Біблія, добра така…

    • Ні, наказ на винищення амаликитян все ж вирізняється своєю безпрецедентною тотальною всеохопністю навіть на тлі того, що Ви перерахували.

      • Ilya56 | 19.04.2021 at 11:46 |

        А в мене одне питання – де мешкали оці амаликитяни?

        • Десь посередині між землею обітованою та Єгиптом. У мене є мапи тогочасної Палестини – але там надто дрібні написи, й без збільшуваного скла я вже їх не розберу 🙁

  2. Valerian | 19.04.2021 at 12:03 |

    Пане, Тимуре. Ось це з нашої вікіпедії…”У єврейській пост-біблійній релігійній традиції — загальна назва для позначення ворожих євреям народів або груп — вірмен, хрестоносців, козаків, нацистів, палестинців тощо[1].” Це маячня, чи як?

    • Амаликитяни в давнину – це конкретний народ. Ви ж цитуєте положення про “пост-біблійну релігійну традицію” – а це те, що в “Абетці бойової пропаганди” називається “Створенням асоціацій”:
      https://defence-line.org/2021/04/abetka-bojovo%d1%97-propagandi-socialne-stvorennya/
      Ви маєте розуміти, що своєрідна “бойова пропаганда” ведеться душпастирями в усіх РЕЛІГІЙНИХ середовищах постійно. Тому як релігійні євреї можуть називати ворожі угрупування “амаликитянами”, так і релігійні християни, наприклад, таврують євреїв “юдами-христопродавцями”, “кровопивцями”, “вбивцями Христа” і т.ін. Тому все у релігійників відбувається на взаємній основі, так би мовити. І вживають “мову ненависті” щодо іновірців в усіх релігіях. М’яко чи жорстко – але вживають.
      🙁 🙁 🙁
      Наприклад, релігійні євреї іноді пишуть: “Сталін – це Гаман наших днів”. Пишуть через розкручену при Сталіні кампанію зі “справою лікарів-отруювачів”, що мала завершитися масовими арештами й висилками радянських євреїв до Біробіджану в березі 1953 року – одразу ж на свято Пурим. І чого Сталіну не вдалося зробити тільки з причини смерті… Ну от, Гаман – це амаликитянин (аґаґянин).
      Але звісно ж, “Гаманом наших днів” називають найчастіше Гітлера – за намагання “остаточно вирішити єврейське питання”.
      Приблизно в тому ж ключі порівнювали в релігійній літературі з Гаманом і Богдана Хмельницького, а козаків часів Національно-визвольної війни 1648-1657 років – з амаликитянами через масові погроми й різанину. Таких самих епітетів удостоїлися гайдамаки Залізняка і Гонти – з тієї ж причини…
      Про вірмен і хрестоносців подібних згадок я не зустрічав – але, ймовірно, тому, що я не можу перечитати всю релігійну літературу світу.
      Про палестинців, можливо, розкаже щось шановний pan_futiy – він живе в Ізраїлі, там на цю тему знають більше…
      В будь-якому разі, йдеться про РЕЛІГІЙНЕ середовище. Доки євреїв тримали за межею осідлості – зустріти нерелігійного єврея було майже неможливо. Бо життя в громаді вимагало дотримання традицій. Але по мірі ліквідації межі осідлості й єврейських гетто в різних країнах, “євреїв за паспортом” ставало дедалі більше. А ще більше було асимільованих євреїв, яким їхнє коріння було загалом до лямпи. Отож порівняти з амаликитянами хоч козаків, хоч хрестоносців, хоч нацистів цим людям якщо і спаде на думку, то в останню чергу.
      Особисто ж про себе можу сказати, що я не став би порівнювати з амаликитяами ні козаків, ані гайдамаків. І навіть порівняння з амаликитянами нацистів є доволі-таки умовним, а тому неточним – а точність я поважаю. Якби це було не так, то я б не дописував на “Лінії Оборони” й не писав би художні твори на тему історії України.

      • Valerian | 19.04.2021 at 13:31 |

        Дякую. Зрештою, перш ніж озвучувати питання до вас, я ознайомився з матеріалами про Амаликитян. Щоправда інформації вкрай мало. Та мене здивувало ось це в українській Вікіпедії. Я міг очікувати щось подібне на російському ресурсі. Тому я запитав: чи не маячня це. А ось “Абетка бойової пропаганди” у мене в закладці 🙂 і наразі прочитав двічі. І якщо ви вбачаєте тут пропаганду, просто постає питання кому і для чого це потрібно? Яка мета? У цьому місці у мене проблема з причинно-наслідковим зв’язком…

        • Мета може бути навіть не одна…
          Приклад №1.
          Щоб утримати євреїв в штетлі, рабин може проповідувати їм, що ззовні – у “великому світі” вони неодмінно наштовхнуться на козаків/гайдамаків, які є “сучасними амаликитянами”. Бо якщо вони думатимуть, що “великий світ” налаштований до них дружньо – то частина євреїв втече зі штетла. А там – асиміляція, змішані шлюби й відпадіння від громади.
          Приклад №2.
          Після погрому часів початку Визвольної війни під проводом Хмельницького, десь в Німеччині, наприклад, з’являється група втікачів, які ледь врятувалися – і то кому дуже пощастило… Це – класичні біженці, яких треба десь розмістити, а також забезпечити їм якісь мінімальні умови для існування. Хоча б на перший час… І всі ці турботи падають на плечі місцевої єврейської громади. Отож щоб викликати співчуття й забезпечити собі кращі умови існування “в гостях” – біженці розповідають, що на них накинулися козаки – “ну, це просто амаликитяни якісь!..”
          Знайдіть і почитайте твір Натана Ганновера “Пучина бездонная” – в російському перекладі він є в мережі.
          Приклад №3
          Американських євреїв під час і після ІІ Світової війни просять виділити допомогу спочатку на утримання, а потім і на переїзд до новоствореного Ізраїлю євреїв, постраждалих від Шоа (Голокосту). При цьому їм кажуть: “Наші європейські родичі постраждали від Гітлера – Гамана наших днів”.
          Ось Вам лише три приклади ситуацій, де можуть наводитися подібні асоціації. При бажанні я міг би навести більше прикладів – але сподіваюсь, Ви й без того все зрозуміли.

      • pan_futiy | 19.04.2021 at 16:05 |

        Тимур | 19 Квітня, 2021 at 13:08
        Про палестинців, можливо, розкаже щось шановний pan_futiy – він живе в Ізраїлі, там на цю тему знають більше…
        Нет такого народа/народности/национальности “палестинцы”! Есть арабы.
        Это не только мое мнение, это реальность. Об этом время от времени неоднократно писали даже сами арабы из числа адекватных. Термин “палестинцы” был придуман и пущен в оборот… угадайте с одного раза, где!… Правильно! На Лубянке. (Надо признать, идея оказалась очень успешной, и во всем мире, в том числе в Израиле (особенно среди левой швали) применяется до сих пор и в официальной обстановке, и, тем более, в “бытовой” разговорной речи.)
        На самом же деле, “палестинцы” – это просто жители Палестины. Моя преподавательница иврита в ульпане, родившаяся в Палестине в 1948г. ДО провозглашения независимости Израиля, рассказывала, что в удостоверении личночти у нее записано место рождения “Палестина”. Так что она – “палестинка”. Хотя по родителям – 100% еврейка (ее родители в 30-40е годы бежали в Палестину из Европы.)
        Точно также сейчас уже нет египтян – есть арабы, проживающие в Египте. И т.д.

  3. Арабы мыши братья?Адин нарот?
    Это взгляд из Израиля,арабы так не считают.

  4. Сегодня мы не можем указать на определенную расовую единицу среди народов, о которой мы можем с уверенностью сказать, что это амаликитяне. Как мы видим сегодня, не существует особого народа, который был бы Амалеком, но это злая сила, рассеянная среди всех народов, потому что Сеннахириб смешал народы, и все они переженились между собой. Об этом говорится в трактате Брахот 28-а

Comments are closed.