Право на свободу (частина 2)

Звісно, сам по собі Вихід не міг спричинити ліквідацію рабства в цілому, як системного явища. Адже головні проблеми — вкрай низька енергоозброєність людини й нерозумність тяглових тварин, — нікуди не ділися. Тому рабство продовжило існувати. Тому і сам поділ на рабів і господарів, і своєрідний кодекс поводження з рабами (що включав як підстави для навернення в цей стан, так, до речі, і звільнення з рабства) були прописані в тій-таки Біблії.

Наступними прецедентами, що завдали потужного удару по наявній системі рабовласництва, стали масові повстання рабів на територіях Стародавнього Риму: перше і друге Сицилійські повстання, а також найпотужніше — повстання під проводом Спартака. Прикметно, що учасники останнього теж прагнули здійснити щось на кшталт «Виходу» — себто, збиралися організовано полишити римські території та повернутися кожен на свою батьківщину. Однак низка несприятливих обставин завадила реалізації цих планів…

Перипетії останніх двох століть перед Р.Х. виявили суттєву ваду наявної на той момент системи рабовласництва: за своєю ефективністю батіг і stimulus (загострена палиця погонича худоби) менш дієві, ніж морква, підвішена на вудці перед мордою тварини. Інакше кажучи, як тяглових тварин, так і рабів краще не стимулювати до виконання робіт силовими методами, а мотивувати, використовуючи ті чи інші внутрішні чинники. З’ясувалося, що вільновідпущеник, змушений продавати господареві свою робочу силу, свої здібності, працює ефективніше, ніж раб під примусом. На цих принципах людство і протрималося під час Середньовіччя. Хоча… тут можна посперечатися, оскільки повсюдно залишкові острівці класичного рабства продовжували співіснувати разом з новими формами суспільних відносин.

Але зрештою, низка науково-технічних революцій допомогла подолати обидві базові проблеми, що сприяли виникненню рабства. По мірі того, як зростала енергоозброєність людей, а також дедалі досконаліші, потужніші та «розумніші» машини й механізми поставали на заміну тягловим тваринам — рабство, у свою чергу, перетворювалося на щось архаїчне, несумісне з поняттям прогресу. Десь процес ліквідації рабства відбувався у відносно мирний спосіб, в інших місцях він супроводжувався силовими зіткненнями — як-от Громадянська війна в США. В будь-якому разі, ухвалення Генасамблеєю ООН наприкінці 1948 року Загальної декларація прав людини, де зафіксовані фундаментальні права на життя, на свободу і на особисту недоторканність, заборона рабства і работоргівлі в усіх їх видах, а також заборона тортур і жорстокого, нелюдського поводження й покарання — остаточно вивели рабство за цивілізаційні межі.

Чи все ж не вивели?!

Якщо подивитися на історію СРСР, а також на теперішню Російську Федерацію — сумніви таки з’являються. Адже система ГУЛАГу, де фактично використовувалася рабська праця, була реформована лише після смерті Сталіна. Паспортизація ж радянського селянства відбулася тільки починаючи з 1974 року. Що ж до путінської РФ, то зараз від різних «балакучих телеголів» можна почути ностальгічні промови на адресу кріпацтва: мовляв, для народу це «природний» стан, що забезпечує людям «стабільність, визначеність і упевненість у завтрашньому дні»… Дивно чути подібне в ХХІ сторіччі!

Дивно було також почути байку про те, що «кожному укропу пообіцяли клаптик донбаської землі та двох рабів», що долинали до нас з окупованих українських територій. Це зайвий раз засвідчує, що російські окупанти, які навіяли місцевому населенню подібні байки, мислять в категоріях рабства — бо на щось інше у них тривіально бракує фантазії. Як-то кажуть, на злодії шапка горить…

Здійснивши Революцію Гідності, мисляча частина українського суспільства яскраво продемонструвала, що не бажає мати нічого спільного з такими негідниками, котрі намагаються нав’язатись нам у «брати». І хоча любителі «руSSкого міра» у нас ще й досі не перевелися — будемо сподіватись, що це смердюче болото так і залишиться «за парєбріком», там собі і гнитиме. А нам своє робить! В цивілізованому світі без рабства…

About the Author

Tymur
Письменник, журналіст і блогер

23 Comments on "Право на свободу (частина 2)"

  1. Damian | 04.04.2021 at 18:48 |

    Дякую, шановний пане Тимуре!

  2. Укроп | 04.04.2021 at 19:26 |

    Дякую, шановний пане Тимуре! Тема цікава, сподіваюсь, це явище залишиться тільки за тим парканом, з зовнішнього боку якого буде “рів з крокодилами” та будуть баражувати “літаючі кулемети”, як вже розробили собі турки 🙂
    Хотів підкинути для роздумів екстраполяцію ситуації у недалеке майбутнє. Без найменших сумнівів, в історії цивілізації буде наростати роль роботизації процесів, як на виробництві, так і у побуті, сюди теж добереться. То як до цього відноситися? Домашній робот, який займається прибиранням, готуванням їжі та т.ін. це “реінкарнація рабства”, чи ні? Так, розумію що робот це всього лише машина, вона себе не усвідомлює (колись усвідомить, але мабуть ще дуже не скоро), але ми то себе усвідомлюємо і для нас ці пристрою – аналог рабів, а значить ми “рабовласники” з усіма психологічними наслідками для людського соціуму… Чи все таки ні? Доречі, цю тему вже розробляв Айзек Азімов у своїх творах
    https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2_%D0%AD%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B6_%D0%91%D0%B5%D0%B9%D0%BB%D0%B8_%D0%B8_%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82_%D0%94%D1%8D%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%BB_%D0%9E%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE
    Якщо коротко – є “зовнішні світи”, заселені землянами, де дуже високий рівень життя забезпечують дуже досконалі роботи, які до того ж себе усвідомлюють.
    Розумію, що нам до цього ще далеко, але пан Тимур підштовхнув – чисто як вправа для розуму 🙂

  3. pan_futiy | 04.04.2021 at 19:47 |

    Насколько я помню, во многих городах и государствах раб, в случае военных действий по обороне города или государства от нападения внешнего врага, сражавшийся и “проливавший кровь” наравне со свободными гражданами, при успешном окончании войны получал освобождение.
    А теперь вспомним штрафные батальоны и что служило основанием для освобождения из них.
    Так есть ли разница?

    • Якщо йдеться про ІІ Світову війну і штрафбати радянської армії – то це була ЕЛІТА Червоної Армії!!! Принаймні так тепер розповідають російські ветерани ВВВ по російському телебаченню:
      https://www.youtube.com/watch?v=GpQ6sN5IVOk
      Це лише перша частина. А далі там йшлося про зовсім цікаві речі. Зокрема про те, що солдати й офіцери САМІ РВАЛИСЯ, щоб потрапити воювати до штрафбатів…

      • Владислав | 04.04.2021 at 21:07 |

        Це щось із циклу “Свобода – это рабство”? Я про “ветераків” із кацапщини”.

        • Владислав | 04.04.2021 at 21:08 |

          Пардон. Треба читати “ветераНів”. Зовсім не хотів паплюжити таке шляхетне звання.

        • Угу! Тепер росіяни доповнили Орвелла: “Штрафбати – це армійська еліта!”

      • Укроп | 04.04.2021 at 22:43 |

        Они скоро начнут говорить что в ГУЛАГ люди стремились добровольно, а “шарашки” – высшая ступень научно-исследовательских институтов, где люди вследствие своей высочайшей сознательности и следования моральному кодексу строителя коммунизма, работали за тарелку баланды чтобы не нагружать любимое государство справедливыми выплатами 🙂 Смотреть что говорят эти лжецы – это надо только по долгу службы, кто занимается исследованиями их методов пропаганды, а добровольно – опасно для ментального здоровья смотрящего эту мерзость.

        • “Смотреть что говорят эти лжецы – это надо только по долгу службы, кто занимается исследованиями их методов пропаганды” (с)
          *****
          Як журналіст, я саме й розбирався у методах пропаганди! Отож все так і є: ми на інформаційному фронті гібридної війни, отож мусимо розбиратися в методах пропаганди ворога. 😀

  4. Санто | 04.04.2021 at 21:36 |

    Низька енегроозброєність людини призвела до використання зовнішніх джерел енергії, як то коні чи слони, та до відставання внутрішнього духовного розвитку людини. Тим не менше, у слонів і коней взагалі не відбулося ніякого духовного розвитку, хоч тих коней по дванадцять запрягай. Але зараз енергоозброєність людства переходить з кількості в якість. І середньостатистичний громадянин цивілізованої країни, забезпечений всім, починає нагадувати дикуна племені мумбо-юмбо з екваторіальних країн, де, щоб вижити, треба просто простягти руку і зірвати з пальми банан. Ні пошуків, ні полювання, ні боротьби. Звичайно, різниця в потребах є – цивілізованому піплу треба смартфон з ютубом, а дикуну достатньо банана, але ментально – вони однакові, бо не розвиваються. І таких 73%, як показує практика. А 25% шукають, борються і полюють – і тут, і в джунглях. Розхитати споживачів дармових цивілізаційних – чи природних – бананів може лише якийсь катаклізм – повень,засуха, цунамі, війна. Та нажаль – невідомо, скількох і в який бік. Телевізійні ж відосики повагу до прав людини ніяким чином виховати не зможуть…

  5. Andriy Moderator | 04.04.2021 at 22:19 |

    “Десь процес ліквідації рабства відбувався у відносно мирний спосіб, в інших місцях він супроводжувався силовими зіткненнями — як-от Громадянська війна в США.”

    Кстати, неформально рабство в США продолжает существовать. Вот например жесткая и непримиримая дискуссия о нелегалах – это о чем? О рабах.

    Рабочая виза – это тоже форма рабства.Ты имеешь право работать только на своего работодателя, шаг вправо-шаг влево – под зад коленом из страны. В качестве морковки за хорошее поведение работодатель обещает (когда-нибудь) оформить грин-карту, от работодателя же и после ее получения, вроде как и вольную получил, но на этого работодателя нужно еще отработать “разумный” срок, иначе будет считаться что грин-карта получена обманом.

    • Укроп | 04.04.2021 at 22:37 |

      Ситуация похожая, но согласитесь что по рабочей визе на Вашу личную свободу не посягают? И “под зад коленом” из страны означает что человек свободен в выборе чем ему дальше заниматься, “классический” раб такого выбора не имел.

      • Andriy Moderator | 04.04.2021 at 22:44 |

        “на Вашу личную свободу не посягают”

        Вообще-то зависит от определения “личная свобода”.

        ““классический” раб такого выбора не имел.”

        Ну так другие времена, другая “классика”. Согласитесь, “классический” раб в США, раб в каких-нибудь британских колониях, куда отправляли в том числе и преступников, раб в Африке и раб в Российйской Империи сильно отличаются. Но что-то у них все же есть общее. И кстати рабы в СССР тоже были разные – от зеков до колхозников и до “вольных граждан”, они тоже отличались от “классики”, но тем не менее были рабами. Как и рабы в Северной Корее.

        • Укроп | 04.04.2021 at 22:47 |

          Я имел в виду свободу “выйти на улицу” к примеру…
          А в ССР все были по большому счету рабами, вспомните выездные визы, что это как не “разрешение от барина чуточку проветриться рабочему скоту”? Думаю, что общим у них все таки будет отсутствие свободы передвижения. Депортация из страны это конечно плохо, но свободу у человека в “примитивном смысле” она не отнимает.

          • Andriy Moderator | 04.04.2021 at 22:59 |

            “Я имел в виду свободу “выйти на улицу” к примеру…”

            Ну так и “классический раб” мог “выйти на улицу”.

            Мне например пытались устроить выволочку, когда я начав работать решил что пора жене приезжать.
            Как то мы чуть не загудели в тюрьму, поскольку с собой паспорта не было, а была только копия (классический ID был при себе).
            “Побег” от “хозяина” хоть и возможен, но чреват разными неприятностями, так что тут нужно очень осторожно.
            “Хозяин” очень часто (чуть не в большинстве случаев) таких “рабов” сдает внаем – “рабы” работают не на “хозяина”, но “пайку” продолжают получать у “хозяина”.

            Но да, так чтобы убить за непослушание – такого не было. А вот среди нелегалов – вполне случается. В некоторых случаях платой за переправку нелегалов через границу является последующая работа по охране плантаций конопли в глубине каких-нибудь Национальных Парков. А вот там уже все очень жестко.

        • Укроп | 04.04.2021 at 23:06 |

          Да, я немножко в курсе, знакомые так уезжали в США, попадая в зависимость от своего “покупателя”, который пытался выгодно “перепродать раба”, выплачивая зарплату ему из своего кармана, хотя он работал уже на другого. Да, рабовладение, но “мягкое”. Потом человек конечно “срывается с цепи”, но нужно несколько лет терпеть. Хорошего мало, о чем тут спорить…

          • Укроп | 04.04.2021 at 23:15 |

            Мне например пытались устроить выволочку, когда я начав работать решил что пора жене приезжать.
            ===
            История давняя уже, со времен, когда я “был молод и красив”, а сейчас – только красив 🙂 В фирму, где я тогда работал, пришла вербовщица. Суть предложения была “вы молодые ребята, обладающие хорошими скиллами и имеющие хорошие шансы на трудоустройство в Канаде, но судя по тому что вы еще здесь, му вас на переезд нет денег. Мы предлагаем вам вариант фиктивного брака с женами “новых русских” (да, времена те самые), а там разводитесь и каждый восстанавливает семью”. Мы с женой посоветовались и решили в эти игры не играть, фиктивный брак перерастет в настоящий, да и там возникнут вопросы кто на чьем горбу въехал в рай. Поэтому я так и не эмигрировал 🙂

          • Andriy Moderator | 05.04.2021 at 07:22 |

            Нарушив закон человек становится рабом. Хорошо когда все выполняют свои обязательства. А когда нет? Пойдешь в суд с контрактом, что брак фиктивный?

            Именно поэтому я никогда и никому не советую путь нелегальной миграции и всегда предупреждаю чем это может закончиться. В случае рабочей визы как вы правильно заметили рабство “мягкое”. Потому как человек все же защищен законом. И в случае чего он понесет потери, но эти потери не будут касаться его жизни и свободы. Финансы, карьера, перспективы на будущее – да.
            В случае нелегала он вне закона. Поэтому рабство может быть совершенно натуральным, в самом жестком варианте. Это происходит с мексиканцами, которые потом вынуждены заниматься наркотиками, или популярные некоторое время назад предложения работы домработницами по гостевой визе, которое часто заканчивается исчезновением за дверью борделей.

  6. Віктор | 04.04.2021 at 22:54 |

    Хотів би уточнити, що крім енерготрат варто весь час пам’ятати і про біологію. Тобто про ту обставину, що людина – істота ЗГРАЙНА.
    А у зграях – тут потрібно дивитись і на зграї всяких тварин, біологія ж! – порядки часто бувають вельми жорсткі, не м’якше, ніж у рабовласника й раба.
    Ну а коли це врахувати, то навіть абсолютна забезпеченість енергією та всім іншим, анітрохи не ослабить прагнення володіти іншими людьми. Або готовності підкорятись.
    Бо це ж інстинкти. Безумовні. А дуууууже мало є людей, над якими інстинкти не мають цілком достатньої влади.

    • “Бо це ж інстинкти. Безумовні. А дуууууже мало є людей, над якими інстинкти не мають цілком достатньої влади” (с)
      *****
      А от для цього й пишуться закони, які починають обмежувати, регулювати й підправляти те, що в зграї регулюється виключно інстинктами.

      • Вуйко з Донецька | 05.04.2021 at 08:38 |

        Дуже влучне тлумачення необхідності законів. Дякую.

      • Віктор | 05.04.2021 at 11:19 |

        🙂 “Закони” пишуть ті самі – з точністю до мікрона! – люди. Точно так само підлеглі всім інстинктам, точно такі ж члени зграї. Причому ж – гарантовано не альфа-самці. Але й не омега.
        Цілком природно, що закони ті у них виходять саме такі, які треба альфам. Це помітити аж надто легко.
        Ну ясно, що розум при цьому використовується. Але ж основа, що напрям задає – ні, тут не розум.

  7. Виктір | 06.04.2021 at 13:47 |

    Посперечаюсь щодо повстання гладіаторів у Римі. Скоріш за все, не дуже вони хотіли повертатись по домівках, до хатин з очерету та посуду з черепахових панцирів. Тому й повернули, коли вже майже вийшли з Італії.

Comments are closed.