Мова ненависті (2)

Третій [пункт]. Ліппман вважав, що пропаганді для ефективності потрібно мати цензурування. Отож якщо певний факт замовчують, а значущість його значна, це може бути доказом його правдивості.

Четвертий [пункт]. Оскільки ми довіряємо конкретним спікерам за своїм минулим досвідом, цей же метод довіри може бути використаний і для оцінки нових ситуацій.

П’ятий [пункт]. Довіряйте авторитетним нейтральним джерелам. Наприклад, за радянських часів всі слухали BBC, розглядаючи цю радіостанцію як джерело, що заслуговує на довіру.

Шостий [пункт]. Доброю ознакою є відсутність емоційних перекосів у висвітленні. Коли ж вони присутні, градус суперечки завищений, є варіант того, що перед нами пропагандистський матеріал.

Сьомий [пункт]. У кожного з нас часто бувають свої власні свідки подій. Це можуть бути родичі, знайомі родичів, дуже часто їхні свідчення відрізняються від того, як трактують події ЗМІ. І це відхилення також потрібно фіксувати.

Восьмий [пункт]. Раптовий початок і закінчення інформаційної кампанії (або її чітких етапів). Вхід і вихід з кампанії відбувається стрімко, оскільки підпорядковується не інформаційним, а зовсім іншим законам.

Дев’ятий [пункт]. Наявність на телеекрані обмеженої кількості спікерів, яких запрошують всі телеканали, також видає спеціально організовану інформаційну кампанію.

Десятий [пункт]. Мова ненависті ніколи не може бути мовою об’єктивного викладення фактів. Тому використання негативу, особливо щодо цілої країні, етнічної групи відразу повинні сигналізувати про пропагандистські цілі.

Сучасними дослідниками ненависть трактується як екстремальні негативні почуття і уявлення щодо групи або конкретних представників групи. Ненависть проявляється в мові й діях.

К.Берк відносить до мистецтва лідера створення з різноманітних ворогів ворога одного типу. Ще він зазначає гідність за правом народження (арійська раса), символічне відродження, географічну матеріалізацію (Мюнхен), об’єднаний голос, створення цапів-відбувайлів, комерційне використання (прибираючи євреїв, відродиться арійська економіка). Берк зауважує: «Ефективність гітлеризму — це ефективність єдиного голосу, що проводиться через тотальну організацію».

Все це доволі тонкі спостереження над нацистською пропагандою. Причому багато з цих пунктів вибудовані так, щоб споживач інформації відчув «вигідність» для себе, якщо він прийме подібну точку зору.

Дослідники мови ненависті на комерційному радіо виділили наступні чотири типи спотворень:

  • фальшиві факти,
  • неадекватна аргументація (наприклад, сюди потрапило невірне уявлення позиції опонента),
  • мову, що розділяє ( «ми проти них»),
  • дегуманізаційні метафори (наприклад такі, що викликають поняття ворога, криміналу, корупції, зла тощо).

Пропаганда 2.0 ховає своє «коріння» дуже глибоко, тому доказ її маніпулятивного характерну утруднений. Ще складніше просувається справа і в тому випадку, коли відбувається нескінченне її повторення. Політичні психологи вважають, що в цьому випадку не можна її просто спростовувати, все це вже введено в масову свідомість намертво, можна тільки вибудовувати поруч альтернативну версію.

Є тести, що навчають журналістів розпізнавати мову ненависті, щоб не давати її на поширення. В одному з таких тестів — п’ять пунктів:

  • статус мовця: коли мовою ненависті промовляють непублічні люди, це може бути проігноровано;
  • поширеність мови: приватна бесіда не може завдати такої шкоди, як поширення мови ненависті в медіа мейнстрімі;
  • цілі мови: хто може стати жертвами такої мови;
  • зміст і форма мови: журналіст повинен запитати себе, чи не є ця мова небезпечною;
  • економічна, соціальна і політична ситуація: якщо вона напружена, то слід уникати посилення напруженості, можна згадати про промову, але без прямих цитат з неї.

Сюди можна додати ще один фактор: один сегмент населення може бути стриманим, а інший може вибухнути від такої мови ненависті. Наприклад, Н.Сноу зазначає, що США, гадаючи, нібито говорять з арабської вулицею, насправді тримають перед собою англомовний сегмент арабського населення. До речі, таке «відхилення» властиве всім: від пропагандистів і рекламістів до спічрайтерів. Все це відбувається, коли вони орієнтуються на самих себе як на свою аудиторію. Справжня ж аудиторія завжди буде іншою.

Мова ненависті в цілому не є маніпулятивною мовою. Вона нічого не приховує, а атакує свого опонента, часто роблячи це безпосередньо. І в цьому її серйозна небезпека, оскільки вона вмикає емоційні реакції максимальної потужності. А вони завжди є автоматичними з боку аудиторії, тому добре прогнозовані авторами таких кампаній.

Пропаганда завжди буде «дратувати» споживача, оскільки:

  • а) її продукує держава, а населення завжди ставиться з підозрою до комунікацій такого штибу,
  • б) пропаганда бореться з альтернативністю, її треба приймати в цілому,
  • в) пропаганда, особливо в ситуаціях конфлікту, починає утримувати світ в термінах «ми» або «вони», що відповідає найважливішій реакції «свій/чужий», яка вмонтована в людину з найдавніших часів.

(Далі буде)

About the Author

Tymur
Письменник, журналіст і блогер

8 Comments on "Мова ненависті (2)"

  1. Лисий із Бразерс | 06.04.2021 at 14:31 |

    Восьмий [пункт]. Раптовий початок і закінчення інформаційної кампанії (або її чітких етапів). Вхід і вихід з кампанії відбувається стрімко, оскільки підпорядковується не інформаційним, а зовсім іншим законам.
    __________
    Чомусь одразу згадав атаку на Порошенко по “свинарчукам”. Стрімкий початок (початок передвиборної кампанії) і стрімке завершення (завершення виборів).
    А потім у тих “атакуючих” (або корисних ідіотів) питаєш: “Агов, добродії, так ось же крадуть на оборонці! Порошенко вже не у влади. Ось факти. Ось докази. Ку-ку! Ви де?”

  2. Еще хорошо выдает пропаганду использование одинаковых “обидных” слов.Пример,если и сетевой троль и “независимый эксперт” в один день начинают использовать термин”укробандеровцы”,когда это еще не было трендом,то об их общих корнях можно сразу думать

  3. Укроп | 06.04.2021 at 16:04 |

    Не знаю, ставил ли уважаемый Тимур целью чтобы возникла следующая мысль, но вот мне показалось что очень важно чтобы человек понимал и осознавал, что он именно “разговаривает на языке ненависти” и не чувствовал ни малейших угрызений совести на эту тему. А то у меня есть знакомый, человек безусловно “наш”, россию ненавидит всеми фибрами души, как говорится, но когда радуется их проблемам и желает чтобы у них этих проблем стало “выше крыши”, то как то рефлексирует и считает это каким то “грехом” желать врагу чтобы он был уничтожен, наверно подсознательно видит там “жертв бесчеловечного ражима”, ага, щас! 🙂 Мне кажется, “на языке ненависти” надо хотя бы с собой во время “внутреннего диалога” говорить без малейшей рефлексии и я считаю ненависть к лепрозорию самым естественным чувством, за которое не стоит чувствовать ни малейшего стеснения. Ну и действовать в соответствии с убеждениями…

    • Я ставив перед собою більш загальну мету: доки шановний Анти-Колорадос обмежено виходить в ефір – таки провести бодай стислий лікнеп серед завсідників “ЛО” у сфері маніпуляцій та пропаганди. Звісно, я не тішу себе ілюзіями, що всі негайно піднімуться на рівень Дмитра Чекалкіна… Але якщо люди запам’ятають бодай 25% з прочитаного – це вже буде неабияким досягненням… 🙂

      • Укроп | 06.04.2021 at 19:17 |

        Дуже добре що Ви зараз зайнялися цим “курсом молодого бійця”! Таке враження що Ви з Автором домовилися про “вікно” 🙂 Дякую, дуже корисно!

        • Ні про яке “вікно” ми не домовлялися 🙂
          Просто згадайте ось цей матеріал: “Дискуссионный вопрос (Часть 1)” – і мій соментар до нього:
          https://defence-line.org/2021/02/diskussionnyj-vopros-chast-1/#comment-320888
          Я тоді побачив у словах нардепа від партії “ЄС” приклад застосування такого маніпулятивного прийому, як “Сендвіч”. Інші ж того не побачили, через що й виникла дискусія… От саме тоді я й вирішив, що на “ЛО” слід дати огляд основних маніпулятивних прийомів, які застосовуються сучасною пропагандою! Шановний Anti-Colorados проти цього не заперечував…
          Але сказати – це одне, а зробити – трохи інше… У мене почався невеличкий роздрай, руки не доходили до задуманого. Але тепер, коли Anti-Colorados дещо зменшив присутність на “ЛО”… Коли ж іще, як не зараз?!
          Отже, все сталося саме собою 🙂

  4. Згадується свідчення Олени Степової, яка розказала про обстріл із терикону Свердловська бойовиками у 2014 році. Це бачило майже усе місто, але по телевізору розказали, що обстріл зробили “укрофашисти” і це спрацювало. Повірили телевізору, а не власним очам.

Comments are closed.