Абетка бойової пропаганди (А-В)

Автор — Тимур Литовченко

Прошу поставитися до цього матеріалу вкрай серйозно! Мій внесок у нього: (1) переклад українською; (2) редагування і впорядкування українського перекладу за абеткою; (3) наведення прикладів, взятих з теперішніх реалій російсько-української гібридної війни та з інформаційних кампаній в сучасній Україні. Мої вставки помічені позначкою «ТЛ:». Звісно, я не тішуся надіями на те, що по прочитанні цього матеріалу всі й одразу ж піднімуться на рівень Дмитра Чекалкіна. Але запам’ятавши бодай 25% від прочитаного, завсідники «Лінії Оборони» все ж таки зможуть краще фільтрувати інформаційний потік. А це вже щось!..


© Віктор Сороченко, 2002 р.

Енциклопедія методів пропаганди

 (Як нас обробляють ЗМІ, політики й реклама)


ЗМІ сьогодні є інструментом ідеології, а не інформації. Головне в їхніх повідомленнях — ідеї, впроваджувані в нашу свідомість контрабандою.

С. Кара-Мурза

Чим краще люди дізнаються сутність технологій, що впливають на свідомість, тим більша ймовірність, що вони зрозуміють їхнє призначення, і тим менша ймовірність, що ці технології будуть використані.

Дж. Маркс


Зміст

  1. Абетка бойової пропаганди (А-В)
  2. Абетка бойової пропаганди (В-Е)
  3. Абетка бойової пропаганди (Ефект)
  4. Абетка бойової пропаганди (Е-З)
  5. Абетка бойової пропаганди (З-К)
  6. Абетка бойової пропаганди (К-Н)
  7. Абетка бойової пропаганди (Обхід)
  8. Абетка бойової пропаганди (О-П)
  9. Абетка бойової пропаганди (П-С)
  10. Абетка бойової пропаганди (Соціальне — Створення)
  11. Абетка бойової пропаганди (Створення)
  12. Абетка бойової пропаганди (С-Х)

Виявляти прийоми політиків і журналістів — захоплюючий інтелектуальний спорт. І якщо вже доводиться дивитися телевізор і читати газети, варто іноді ним займатися. Хоча б у профілактичних цілях, щоб зайвий раз переконатися, що ми — це все ще ми, і поки не перетворилися остаточно на «електорат» або «сегмент ринку».

 

(А) Анонімний авторитет

Улюблений прийом введення в оману, активно використовуваний усіма ЗМІ. Він відноситься до т.зв. «сірої» пропаганди. Давно доведено, що одним з найбільш ефективних методів впливу є звернення до авторитету. Авторитет, до якого звертаються, може бути релігійним, це може бути вагома політична фігура, діяч науки або іншої професії. Ім’я авторитету не повідомляється. При цьому може здійснюватися цитування документів, оцінок експертів, свідків звітів та інших матеріалів, які необхідні для більшої переконливості. Приклади: «Вчені на підставі багаторічних досліджень встановили…», «Лікарі рекомендують…», «Джерело з найближчого президентського оточення, яке побажало залишитися невідомим, повідомляє…». Які вчені? Які лікарі? Яке джерело? Повідомлювана таким чином інформація в більшості випадків є брехнею. Посилання на неіснуючий авторитет додають їй солідності й ваги в очах обивателів. При цьому джерело не ідентифіковане і ніякої відповідальності за неправдиве повідомлення журналісти не несуть. Отже, якщо пасаж в популярних ЗМІ починається словами «джерела інформують» або «вчені рекомендують», будьте впевнені — це не інформація, а пропаганда чи прихована реклама; причому автори послання дуже далекі від вченості й так само далекі від впевненості в своїй правоті.

ТЛ: І все ж бувають ситуації, коли довіряючи журналістові ту чи іншу інформацію, людина дуже ризикує. Можливо — власним життям… Тому не всі випадки використання неідентифікованих джерел є пропагандою чи прихованою рекламою. І журналістові доводиться терпіти несправедливі звинувачення, але не розкривати джерело інформації. Така от вада професії!..

 

(Б) «Буденна розповідь»

«Буденна» або «звичайна» розповідь використовується, наприклад, для адаптації людини до інформації явно негативного змісту, що викликає спротив. У спеціальній літературі цей метод описується спокійно і по-діловому. Зокрема, якщо потрібно привчити людей до насильства, крові, вбивств, злодіянь різного роду, то благовидий телеведучий зі спокійним обличчям і рівним голосом, немовби мимохідь, повідомляє Вам щодня про найтяжчі злочини. За кілька тижнів такої обробки населення перестає реагувати на найжахливіші злочини і масові вбивства, які чиняться в суспільстві. (Настає психологічний ефект звикання.)

Даний прийом застосовувався, зокрема, під час державного перевороту в Чилі (1973), коли було необхідно викликати індиферентність населення до дій піночетівських спецслужб. На пострадянських просторах його активно застосовують при висвітленні масових акцій протесту, дій політичної опозиції, страйків тощо. Наприклад, відбувається багатотисячна демонстрація противників чинного режиму, яка розганяється ОМОНом за допомогою кийків і сльозогінного газу. Жорстоко б’ють її учасників — жінок і літніх людей, лідерів політичної опозиції заарештовують. Наступного дня журналісти буденним і діловим тоном, без емоцій, мимохідь розповідають нам, що, мовляв, напередодні була проведена чергова акція протесту, органи правопорядку змушені були застосувати силу, заарештовано стільки-то порушників громадського спокою, проти яких порушено кримінальні справи «у відповідності до чинного законодавства» тощо. Такий прийом дозволяє ЗМІ зберегти ілюзію об’єктивного висвітлення подій, але, водночас, девальвує значущість події, створює у масової аудиторії уявлення про дану подію як про щось незначне, не варте особливої уваги і, тим паче, громадської оцінки.

 

(В) Використання медіаторів

Дана техніка ґрунтується на двох постулатах. По-перше, спеціальні дослідження встановили, що найсильніше на формування у «середньостатистичної» людини думки з будь-якого питання впливають аж ніяк не масовані пропагандистські кампанії в ЗМІ. Найбільший ефект спричиняють, як не дивно, міфи, чутки і плітки, що циркулюють в суспільстві. Другий постулат випливає з першого: ефективний інформаційний вплив на людину здійснюється не безпосередньо від засобів масової комунікації, а через значущих для неї, знайомих їй авторитетних людей («лідерів думки») — трансляторів думок і чуток. Неофіційні особистісні комунікації для людей більш значущі, ніж «офіційні» повідомлення ЗМІ.

У більшості випадків думки людей з приводу будь-чого складаються в процесі спілкування в родині, в колективі тощо. У бесідах між собою родичі, друзі, товариші по службі осмислюють події і факти, виробляють загальний підхід відповідно до звичних для них цінностей і норм. Думки з кожного питання (від простого — який пральний порошок купувати, до складного — за кого голосувати) складаються й утверджуються під впливом певних авторитетів. Це люди, які або займають формально (батьки, подружжя, старші брати/сестри, начальник, лідер серед однодумців) центральне положення в групі (лідери групи), або визнані експертами в даній сфері (лідери думки). Іншими словами, пропагандистський вплив ЗМІ завжди має опосередкований характер.

ТЛ: Пам’ятаєте початок к/ф «Вигнанець» («Cast away») Земекіса? Інспектор служби доставки FedEx Чак Ноланд (роль Тома Генкса) відправив сам собі через свою ж службу увімкнений електронний годинник, їдучи до Москви. Потім він влаштував прочуханку всім співробітникам за надто повільний темп роботи, однак перед цим обдарував невигадливими призами хлопчика, який ніс посилку на останньому етапі — в Москві. От це і є зразок створення медіатора: працюйте, як малий — отримаєте «плюшки»!

Якщо ж повернутися у царину політики, то доводилося читати, що в ході президентської кампанії 2016 року команда Трампа використовувала новітні технології обробки великих масивів даних. Зокрема, приділялася увага виявленню лідерів невеликих груп і цілеспрямованому інформаційному впливу на них через соцмережі та адресну розсилку інформації.

(Далі буде)

About the Author

Tymur
Письменник, журналіст і блогер

18 Comments on "Абетка бойової пропаганди (А-В)"

  1. pan_futiy | 07.04.2021 at 18:47 |

    Скачал себе для чтения оффлайн:
    https://royallib.com/book/sorochenko_viktor/entsiklopediya_metodov_propagandi.html

    • Чудово! Але треба врахувати, що там багато “наїздів” на США і на Захід як такий. До того ж, теперішня російсько-українська війна дала багато прикладів застосування маніпуляцій і пропаганди – що для нас значно актуальніше, чим війни у Чечні, на яких робить акцент Сороченко. Отож я трохи актуалізував його “Енциклопедію методів пропаганди”. 🙂

      • pan_futiy | 07.04.2021 at 19:50 |

        Ну, оно понятно, что за 19 лет что-то потеряло свою актуальность, что-то, наоборот, появилось новое и очень актуальное. И также понятно, что кто-либо из парашки что сейчас, что тогда, что когда-либо вообще просто не может обойтись без “наездов” на США и Запад, особенно если находится повод…

  2. Domino | 07.04.2021 at 19:54 |

    Звідки взявся термін “бойова пропаганда”? Його ніхто ніде не використовує. Є поняття спеціальна пропаганда.

    • “Його ніхто ніде не використовує” (с)
      *****
      Хіба?!
      Ви в цьому впевнені?!
      А якщо знайду???
      =====
      УКРАИНА КРИМИНАЛЬНАЯ
      Что такое боевая пропаганда
      https://cripo.com.ua/likbez/?p=193406/
      ———-
      Я учился на журфаке МГУ, у нас была военная кафедра. В обстановке секретности нас учили боевой спецпропаганде — искусству сеять раздор в рядах противника с помощью дезинформации и манипуляции сознанием. Страшное, доложу вам, дело. Без шуток. Боевая, или «черная», пропаганда допускает любое искажение реальных фактов ради решения пропагандистских задач.

      Автор: Владимир Яковлев, sguschenka.squarespace.com
      =====
      Ну от, бачите?! А кажете, ніхто не використовує…

    • Ба навіть більше… У того ж таки Віктора Сороченка можна знайти приклад вжтвання терміну “ВІЙСЬКОВА пропаганда”:
      =====
      © Виктор Сороченко
      Принципы военной пропаганды
      https://psyfactor.org/propaganda3.htm
      =====
      Просто Сороченко – автор російський, отож використовувати написане ним треба… так би мовити – обережно. “Енциклопедію методів пропаганди” я обрав для адаптації лише тому, що в ній коротко перелічені основні прийоми сучасної пропаганди в розумінні росіян, з якими ми воюємо вже 8-й рік поспіль. І розташований матеріал зручно – за абеткою. Але переписувати на “Лінію Оборони” весь ресурс “Пси-фактор” я не збираюсь.

  3. Domino | 07.04.2021 at 21:40 |

    Воєнна пропаганда таки да, як різновид пропаганди. Але ж не бойова.
    Книга Сороченка від 2002 року чудова. На неї багато хто посилається, вона є актуальною. Єдине, що там в алфавитному порядку описуються загальні методи пропаганди як такої з більшістю прикладів в галузі політики, журналістів та ЗМІ без заглиблення у воєнну специфику. Звісно, використовувати треба, бо більшість описаних методів годяться і для воєнної пропаганди. Це, так би мовити, загальна методологічна база пропаганди як такої.

    • Я сам мав під рукою матеріали і Віктора Сороченка, і Сергія Кара-Мурзи, коли почав працювати в журналістиці – а прийшов я в цю сферу 3 березня 1997 року… Не пам’ятаю, що саме читав у 1997-1999 роках. Були там якісь передруки, що давно загубилися.
      Але “Манипуляцию сознанием” Кара-Мурзи я придбав у 2000 році – це точно. Навіть пам’ятаю, де саме придбав 🙂 Ця книга е мене досі десь у книжковій шафі стоїть.
      А “Энциклопедия методов пропаганды” Сороченка була у мене скачана з якогось сайту саме в тому вигляді, як вона лежить на “Пси-факторе” вже багато років, коли я прийшов працювати в штат “Політики і культури (ПіК)” – а це було саме в 2002 році…
      Отож зараз я й вирішив трохи осучаснити “ЕМП” й викласти на “Лінії Оборони”. Бо в умовах гібридної війни чим більше наших людей буде обізнана в питаннях маніпулятивного впливу на свідомість, чим впевненіше розрізнятиме пропаганду, що ллється на нас – тим для нас же краще!!! 😀

      • Ой, вибачте – не 3 березня, а 4 березня 1997 року!.. 🙁 Моїм першим журналістським матеріалом стала стаття про відставку Віктора Пинзеника з посади віце-прем’єра. Він з цього приводу давав прес-конференцію в Клубі Кабміну, куди можна було зайти без журналістського посвідчення… І було це 4.03.1997.

        • По цимбалам | 08.04.2021 at 02:34 |

          Ось так і починається “СРАЧ”, коли два шановних пана добре розуміючи про що йде мова, акцентують свою увагу на тлумаченні “те же яйца, только вид сбоку”.

  4. На мій погляд – головне не мати цих самих авторитетів.Не створи собі кумира – так здається? А що б , хто не говорив, завжди піддавай сумніву! Все, абсолютно все треба перевіряти, інакше “божа роса”” проллється тобі у вуха та на чоло…

    • Ух ти!!! А Ви, часом, не читали піратську копію мого оповідання “Страта через помилування, або Фантом” чи роман “Приречений жити”?! Бо чесно кажучи (маленький спойлер) – в фіналі сюжет виходить саме на цю тезу… 🙂

  5. Влад | 08.04.2021 at 14:53 |

    Да, этого Сороченко тяжело читать.
    С одной стороны, раскрывает часть методов совковой пропаганды.
    С другой – сам, не снимая крестика, так жирно пропагандирует за СССР и против «проклятого Запада», что реально невыносимо, пришлось бросить.

    Спасибо пану Тимуру за “улучшенную версию” )

Comments are closed.