Абетка бойової пропаганди (З-К)

Зміст

  1. Абетка бойової пропаганди (А-В)
  2. Абетка бойової пропаганди (В-Е)
  3. Абетка бойової пропаганди (Ефект)
  4. Абетка бойової пропаганди (Е-З)
  5. Абетка бойової пропаганди (З-К)
  6. Абетка бойової пропаганди (К-Н)
  7. Абетка бойової пропаганди (Обхід)
  8. Абетка бойової пропаганди (О-П)
  9. Абетка бойової пропаганди (П-С)
  10. Абетка бойової пропаганди (Соціальне — Створення)
  11. Абетка бойової пропаганди (Створення)
  12. Абетка бойової пропаганди (С-Х)

Зміщення акцентів

Використовується, наприклад, при повідомленні останніх новин. Суть прийому добре пояснює американський анекдот часів холодної війни: Американський президент і радянський генсек взяли участь в забігу на довгу дистанцію. Переміг генсек. Американські коментатори повідомляють наступне: «Наш президент прийшов другим, а генсек — другим з кінця». Формально все сказано правильно, а насправді слухачі введені в оману.

Даний прийом дуже часто використовують провідні світові інформагенції.

 

Зрощені пропозиції

Метод «зрощених пропозицій» призначений для обходу критичності сприйняття пропагандистського повідомлення. Він створює один смисловий ряд з декількох, не пов’язаних між собою, інформацій. Всі ці інформації нарізно є правдою, але їхнє з’єднання в результаті дає спотворене уявлення про подію. Тобто це ще один приклад використання псевдологічних причинно-наслідкових зв’язків, доповнених «фактографічною пропагандою».

На техніці зрощених пропозицій побудовані багато рекламних і передвиборних гасел. Нерідко вони включають в себе і додатковий директивний компонент. «Зараз ви дивитеся в наші очі, тому зможете проголосувати за нас», — передвиборний телеролик. «Ви можете стати в житті переможцем. За вашою шкірою повинен бути надійний догляд» (реклама чоловічого одеколону). Дві ніяк не пов’язані між собою події об’єднуються в одне ціле і сприймаються одержувачем інформації як причинно-наслідкова послідовність.

 

(І) Інформаційна блокада

Епіграфом тут може послужити цитата з аналітичної записки МВС Росії: «Там, де ціна інформації виражається в людських життях, не може бути місця демократії, гласності та так званому об’єктивному висвітленню подій…».

Інформаційна блокада завжди тісно пов’язана з інформаційним домінуванням. Це дві сторони однієї медалі. До них вдаються як у випадку воєнних дій, так і в мирний час (наприклад, під час виборів). Має місце створення інформаційного вакууму по якомусь питанню з подальшим поширенням тенденційної інформації про нього. Дуже часто владні структури блокують інформацію з будь-якої проблеми, а потім видають її в безальтернативному режимі. Оскільки інтерес до даного питання в суспільстві дуже сильний, вигідна для влади інформація отримує максимальне поширення. Це дозволяє забезпечити єдину інтерпретацію подій і являє собою, по суті, масове зомбування людей. В цьому випадку фіксована позиція ЗМІ не підлягає зміні, тому інша точка зору практично недоступна для широкої аудиторії.

ТЛ: До речі, в питанні блокади ворожої інформації Україна явно пасе задніх. Достатньо згадати, що робота російських соцмереж (Одноклассники, ВКонтакте), деяких програмних продуктів («Парус», Яндекс), поштових доменів (mail.ru) тривала на наших теренах аж до весни 2017 року, а «медведчуківські» телеканали були заблоковані лише на початку лютого поточного — 2021 року. Що це, як не надлишкова демократичність, котра в умовах війни межує з державним самогубством?..

Чим пояснити таку цензуру? Відповідь на це запитання була дана ще під час Першої Світової війни 1914-1918 років тодішнім військовим міністром Великої Британії Ллойд-Джорджем: «Якби люди знали правду про війну, вона була би припинена вже завтра. Але вони її не знають і ніколи не дізнаються».

Г.Почепцов на прикладі війни в Чечні класифікує блокуючий контроль інформаційного простору в такий спосіб:

  • Контроль вербальних позначень (див. Підміна). Прикладом слугують такі обтічні фрази як «Килимові/крапкові бомбометання», «Зачистка території» тощо, які прибирають зі свідомості смертоносний характер.
  • Контроль візуальної картинки, відповідно до якого на телеекрані відсутні зображення поранених і вбитих, втрата техніки з боку федеральних військ.
  • Контроль єдності інтерпретації подій. Наочним прикладом є спеціальна вказівка міністра Лесіна, який заборонив показ на телеекрані інтерв’ю з боку чеченських бойовиків.

У російських ЗМІ прикладом інформаційної блокади може слугувати не тільки висвітлення подій в Чечні, але і в країнах близького зарубіжжя: Білорусі, Україні, Грузії, Молдові. Спеціальні дослідження 2000-2001 років показали, що 90-95% матеріалів про ці країни являють собою суб’єктивні коментарі російських кореспондентів або редакцій. Іншими словами, російська преса практично не дозволяє представникам цих країн самостійно висловлювати свою позицію. (В кращому випадку все обмежується їх окремими фразами, вирваними з контексту.) По суті, це один з варіантів цензури. Результат: ці країни, якими вони постають з телеекранів або сторінок російських газет, нерідко мають так само мало спільного з реальністю, як і класичний стереотип про ведмедів, які вештаються Москвою з балалайкою під пахвою і дудлять горілку з горлечка [пляшки].

До інформаційній блокаді часто вдаються під час виборчих кампаній. Заангажовані ЗМІ створюють інформаційний ажіотаж тільки навколо кращого кандидата. При цьому його опонент повністю позбавляється можливості висловити в ЗМІ свою позицію, відповісти на випади на свою адресу. У кращому випадку телеканали нам його показують «без звуку», супроводжуючи відеоряд тенденційними журналістськими коментарями. Тут є важливий нюанс: замість того, щоб надати слово безпосередньо пану N, журналісти починають нам розповідати про нього. Розповідають, що, де, коли і як він говорив, коментують його вчинки тощо. Тому інформаційна блокада тісно пов’язана з іншим пропагандистським прийомом — Коментуванням.

 

(К) Класифікатори

Психолог Гордон Оллпорт писав, що сутність будь-якої мови — класифікація і розподіл за категоріями того «безперервного гудіння інформації», з яким ми щомиті стикаємося. Саме ця головна функція мови дає їй владу переконувати. Коли ми називаємо якийсь об’єкт, ми тим самим підкреслюємо якусь його специфічну особливість, не звертаючи уваги на інші характеристики. Те, як об’єкт описується (класифікується), і манера, в якій представляється образ дії, спрямовують наші думки й емоційні реакції в певне русло. За допомогою класифікаторів, що описують об’єкти або події, інформація форматується так, що одержувач пропагандистського повідомлення приймає нав’язане йому визначення ситуації. Класифікатори, по суті, являють собою слова-приправи для будь-якого інформаційного повідомлення. По-перше, це слова і сполучення, корисні для опису власної «позитивної і конструктивної позиції». По-друге, це «контрастні слова» для того, щоб в негативному ключі охарактеризувати супротивника (див. Принцип контрасту).

Переважні в російських ЗМІ класифікатори зазвичай відображають загальний напрям поточної політики владних структур, перш за все інформаційної. Достатньо згадати, як в державних (а в останні роки і в недержавних) ЗМІ висвітлюються різні політичні акції. Типовий варіант повідомлення в новинах:

  • «учасники акції»… (варіанти: літні люди, особи без певних занять, серед яких є злочинні елементи, алкоголіки і наркомани; радикально налаштовані молоді люди, які сповідують екстремістські погляди…);
  • «акція проводиться на гроші»… (варіанти: Б.Березовського; кримінальних структур; іноземних спецслужб; міжнародних терористичних центрів…);
  • «метою акції є»… (варіанти: дестабілізація ситуації в країні, створення негативного іміджу нашої держави в світі; перешкоджання роботі органів влади…);
  • «державні органи»… (варіанти: пропонують вирішити питання в цивілізований спосіб; демонструють готовність до конструктивного діалогу; обіймають позитивну і прагматичну позицію, не сприймають ультиматумів…);
  • «правоохоронні структури»… (варіанти: неухильно дотримуються вимог закону; діють адекватно ситуації; застосовують відповідні сили і засоби; мужньо протистоять деструктивним силам і антидержавним елементам…);
  • «прості громадяни»… (варіанти: не підтримують акцію; засуджують призвідників заворушень; виявляють розуміння дій правоохоронних органів; схвалюють дії глави держави під час кризової ситуації…).

Як правило, для посилення смислового й емоційного ефекту класифікатори супроводжуються відповідним відеорядом.

Застосування класифікаторів в комерційній рекламі розглядати не будемо, оскільки це очевидно (згадайте самостійно будь-який нав’язливий рекламний слоган).

(Далі буде)

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

About the Author

Tymur
Tymur
Письменник, журналіст і блогер

6 Comments on "Абетка бойової пропаганди (З-К)"

  1. Ох… Звичано ж дякую. 🙂

  2. Я вводный анекдот еще помню по рассказам родственников, события там времен Хрущева. Суть: состоялся забег между Никитой Сергеевичем и президентом Кеннеди. Кенеди пересек черту вторым от конца, а Никита Сергеевич занял почетное второе место

  3. Уточнение анекдота: Кеннеди пришёл предпоследним, а Никита Сергеевич занял почётное второе место

    • Я теж знаю цей анекдот. Його потім “осучаснили” на дует “Брежнєв – Картер”. Але Віктор Сороченко навів його саме як американський анекдот! Чому? Не знаю. В усякому разі, я залишив його варіант, оскільки з нього стаття ПОЧИНАЄТЬСЯ.

Leave a comment

Your email address will not be published.


*


Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: