Абетка бойової пропаганди (В-Е)

Зміст

  1. Абетка бойової пропаганди (А-В)
  2. Абетка бойової пропаганди (В-Е)
  3. Абетка бойової пропаганди (Ефект)
  4. Абетка бойової пропаганди (Е-З)
  5. Абетка бойової пропаганди (З-К)
  6. Абетка бойової пропаганди (К-Н)
  7. Абетка бойової пропаганди (Обхід)
  8. Абетка бойової пропаганди (О-П)
  9. Абетка бойової пропаганди (П-С)
  10. Абетка бойової пропаганди (Соціальне — Створення)
  11. Абетка бойової пропаганди (Створення)
  12. Абетка бойової пропаганди (С-Х)

Відволікання уваги

Для пропаганди, як і будь-якого іншого виду маніпуляції, важливим завданням є подавлення психологічного опору людини навіюванню. Тому, на думку більшості фахівців, будь-яка пропаганда має бути комбінацією розважального, інформаційного і переконливого компонентів. Під розважанням розуміється будь-який засіб, що збуджує інтерес до повідомлення і водночас маскує його істинний сенс, блокує критичність сприйняття.

У 1960-і роки було виявлено, що повідомлення, спрямовані проти будь-якої думки чи установки, виявляються більш ефективними, якщо в момент їхньої передачі відвернути увагу одержувача від змісту повідомлення (наприклад, програючи популярну музичну мелодію). В цьому випадку ускладнюється осмислення інформації одержувачем і вироблення ним контрдоводів — основа опору навіюванню. Дослідження 60-х років підвищили ефективність маніпуляції в пресі й на телебаченні. Газети стали застосовувати «калейдоскопічне» розташування матеріалу, розведення важливих повідомлень плітками, суперечливими чутками, сенсаціями, барвистими фотографіями і рекламою. Телебачення стало по-новому компонувати відеоряд, точно підбираючи образи, що відволікають увагу. Сьогодні практично всі новинні телепередачі є калейдоскопічним набором привабливих візуальних образів та інформаційних повідомлень про ніяк не пов’язані між собою події. У цьому є своя логіка. Зокрема, І.Калінаускас вважає, що коли різноманітної інформації занадто багато, людина виявляється не в змозі її осмислено обробити. Тому доводиться вписувати її собі в свідомість як єдине ціле, тобто сприймати її некритично.

«…Іноді, навпаки, жорстко запрограмовані (традиційні) події можуть бути використані для відволікання уваги від політичної акції, яка в інший час викликала б підвищену суспільну активність. Наприклад, дуже вміло був виведений у відставку Єльцин — 31 грудня 1999 року, коли всі люди готувалися зустріти новий рік, а потім перебували в похміллі до 4 січня». (За матеріалами книги С.Кара-Мурзи «Маніпуляція свідомістю»)

Виключно сильною відволікаючою дією наділені безпрецедентні й незвичні події (вбивства, катастрофи, терористичні акти, гучні скандали). Під їхнім прикриттям політики зазвичай поспішають провернути всі темні справи.

До техніки відволікання уваги відносяться також передвиборні концерти і всілякі народні гуляння, під час яких естрадні зірки кричать нам зі сцени: «Голосуй або програєш!», «Батьківщина в небезпеці!», «Захистимо російську культуру!», — отримуючи за це американські долари.

ТЛ: На відволікання уваги потужно працюють «новини» ґламурної тусівки — повідомлення про те, як чергова «зірка оголила апетитні сідниці» або «запостила фото без макіяжу». А також масовані прогнози астрологів, нумерологів, тарологів, ворожок і чаклунів. В ще народні рецепти подолання лупи, карієсу, псоріазу й імпотенції. Інший приклад відволікання масової уваги — політичні ток-шоу: хто кому «врізав правду-матку в очі» чи начистив мармизу, хто кого облаяв чи облив водою… У підсумку виходить, як в старій інтермедії Жванецького: «Лично меня очень волнует ситуация в Родезии». Ну, і Ґрету Тунберг не забудемо також!..

 

(Г) Голодування

Ефективний прийом емоційного впливу на електорат і психологічного тиску на владу. Підбирається група добре оплачуваних молодих людей з міцним здоров’ям, які, нічим не ризикуючи, організовують «курс лікувального голодування» в будь-якому публічному місці. Навколо цього ЗМІ здіймають неймовірний рейвах. Постійно лунають звинувачення в нелюдяності режиму, організації або конкретної особи. Проти цього прийому встояти вкрай складно (за умови, що він проводиться професійно), бо влада в будь-якому випадку змушена реагувати на висунуті «борцями» вимоги.

ТЛ: Просто шикарний приклад впливу на широкі маси людей кампанії з голодування під час теперішньої російсько-української війни дала Надія Савченко. Та ще й голодувала вона в путінській «катівні»!.. У вишиванці!..

 

(Е) Емоційний резонанс

Техніку емоційного резонансу можна визначити як спосіб створення у широкої аудиторії певного настрою з одночасною передачею пропагандистської інформації. Емоційний резонанс дозволяє зняти психологічний захист, який на розумовому рівні вибудовує людина, свідомо намагаючись відмежуватися від пропагандистського або рекламного «промивання мізків». Одне з основних правил пропаганди говорить: насамперед потрібно звертатися не до розуму, а до почуттів людини. Захищаючись від пропагандистських повідомлень, на раціональному рівні людина завжди здатна вибудувати систему контраргументації і звести всі зусилля по «спецобробці» до нуля. Якщо ж пропагандистський вплив на людину відбувається на емоційному рівні, поза її свідомим контролем, ніякі раціональні контраргументи в цьому випадку не спрацьовують.

Відповідні прийоми відомі з давніх часів. В їхній основі лежить феномен соціальної індукції (емоційного зараження). Річ у тім, що відчуті нами емоції й почуття — це багато в чому соціальні явища. Вони можуть поширюватися подібно до епідемії, заражаючи часом десятки і сотні тисяч людей і змушуючи маси «резонувати» в унісон. Ми — істоти соціальні і легко сприймаємо почуття, що виникають у інших. Це добре помітно на рівні міжособистісних відносин — коли справа стосується близьких людей. Всім відомо, що означає «зіпсувати настрій» близькій людині й як часом легко це можна зробити. Зокрема, матір, якою оволоділи негативні почуття, завжди передає їх своїй маленькій дитині; поганий настрій когось із подружжя може миттєво передатися іншому тощо.

Особливо потужно ефект емоційного зараження проявляється в натовпі — ситуативній безлічі людей, не пов’язаних усвідомлюваною метою. Натовп — це властивість соціальної спільноти, що характеризується подібністю емоційного стану її членів. У натовпі відбувається взаємне зараження емоціями і як наслідок — їхня інтенсифікація. Природа масового емоційного зараження майже не вивчена. Одна з цікавих гіпотез стверджує, що головну роль в цьому відіграє виникнення резонансних коливань в структурі електромагнітних полів, утворених людським організмом.

Механізм поведінки людини в натовпі описаний у багатьох джерелах, всі вони згодні в тому, що людина, стаючи частиною маси, потрапляє під владу пристрастей. Типові ознаки поведінки людини в натовпі — переважання ситуативних почуттів (настроїв), втрата інтелекту, відповідальності, гіпертрофована сугестивність, легка керованість. Ці стани можна підсилити за допомогою різних засобів. Необхідні настрої викликаються за допомогою відповідного зовнішнього оточення, певного часу доби, освітлення, легких збуджуючих засобів, різних театралізованих форм, музики, пісень тощо. В психології існує спеціальний термін — фасцинація, яким позначають умови підвищення ефективності сприйманого матеріалу завдяки використанню супутніх фонових впливів. Найчастіше фасцинація використовується в театралізованих виставах, ігрових і шоу-програмах, політичних і релігійних (культових) заходах та ін. — для зараження людей в натовпі особливим емоційним станом. На цьому тлі передається відповідна інформація, причому потрібно прагнути того, щоб її не було занадто багато.

В сучасному світі пережиті нами емоції значною мірою є результатом індукції, що викликається засобами масової комунікації. Створення емоційного резонансу — одне з головних завдань більшості інформаційних повідомлень і розважальних шоу. ЗМІ завжди намагаються викликати у широкої аудиторії потужні емоції, і якщо необхідно, то ці емоції вони доводять до судом (див. Психологічний шок). Простий приклад: зверніть увагу на ті інтонації, з якими радіо- або телеведучі зачитують нам інформацію про події в країні і в світі. Коли йдеться про трагічні події (катастрофа, війна, терористичний акт), інтонації зазвичай сповнені шляхетної скорботи чи обурення на адресу винуватців. Якщо ж, наприклад, слідом за цим йде повідомлення про чергову зустріч глави держави з шахтарями (льотчиками, вчителями, лікарями), ви помітите, як екранна телемармиза миттєво зміниться і в її голосі почнуть виразно проступати «конструктивний оптимізм» і впевненість у щасливому майбутньому нації. Цей прийом називається «емоційне підлаштування під ситуацію». В такий нехитрий спосіб можна формувати емоційне ставлення масової аудиторії до тієї чи іншої події.

Крім емоційногої підлаштування існують і інші методи, що змушують «вібрувати» аудиторію з потрібним ступенем інтенсивності. Один з них — риторичний прийом «Градація»: коментатор повторює доводи з дедалі зростаючою напругою: «Наш народ терпів, довго терпів, дуже довго терпів! Ми терпіли голод, бідність, приниження, ганьбу! Ми страждали, довго страждали, дуже довго страждали! До яких пір…» Такий прийом емоційно «заводить» слухачів. Щоб підсилити емоційну дієвість повідомлення, нерідко його насичують конкретними подробицями, які краще запам’ятовуються і краще засвоюються. Особливо ефективні «Свідчення очевидців», оскільки вони несуть опору на елементи особистісного досвіду людини. Для створення емоційного резонансу використовуються і різноманітні Класифікатори.

Багато прийомів створення у медійної аудиторії потрібних настроїв були відпрацьовані в Німеччині в період Другої Світової війни і незадовго до її початку. Зокрема, в радіопередачах використовувалися прийоми звукового впливу, який штучно підсилював агресивні переживання. Всі промови А.Гітлера супроводжувалися музикою з опер Вагнера, яка гнітюче впливала на слухачів: важка, складна, вона створювала відчуття насування нацистської військової машини, здатної розчавити людину, і носила загрозливий характер. Для нагнітання масового психозу проводилася трансляція по радіо парадів, маршів, мітингів.

А ось більш складний приклад емоційного резонансу: численні телесеріали, а також розважальні реал- і ток-шоу, в надлишку представлені на сучасному телебаченні. Зверніть увагу на ту високу емоційну напругу, на якій протікають подібні дійства. Герої серіалів постійно з’ясовують стосунки на підвищених тонах, бурхливо виявляють свої емоції, сюжети цих фільмів покликані тримати глядача в постійній емоційній напрузі: «А що ж буде далі?». Професійно підготовлені учасники ток-шоу, які відіграють роль «простих людей з вулиці», розповідають свої «життєві історії» яскраво й емоційно, постійно намагаючись звести рахунки зі своїми кривдниками просто в «прямому ефірі». Чи не обов’язковий елемент таких телешоу — бійка або бурхливе з’ясування відносин, покликане емоційно «завести» глядацьку аудиторію, зачепити її за живе… Все це робиться не просто так. Мета — створення у глядачів емоційної залежності. Звикнувши отримувати дозу гострих емоційних переживань з даного джерела, людина і в подальшому віддаватиме йому перевагу. Таким чином телевізійні боси збивають собі постійну аудиторію серіалозалежних, шоузалежних та ін. людей, зомбують їх, щоб прив’язати саме до такого способу отримання гострих емоційних переживань. А постійна аудиторія — це вже товар, який можна дуже вигідно продати рекламодавцям. Мас-медійні зомбі, як і будь-які наркомани, намагатимуться підтримувати свій «кайф» без кінця і краю — а отже нестримно поглинатимуть все нову й нову телепродукцію, щедро розбавлену комерційною та політичною рекламою…

(Далі буде)

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

About the Author

Tymur
Tymur
Письменник, журналіст і блогер

11 Comments on "Абетка бойової пропаганди (В-Е)"

  1. Увы,народ не читает такого..задача нормальной власти очистить свое информационное пространство от чужой пропаганды…любыми методами..лицензиями на вещание,языковыми законами,налогами…

    • Ті, хто відвідує “Лінію Оборони” – вони прочитають! Саме тому я переклав матеріал українською й оздобив прикладами з сучасної війни, бо він розрахований на мислячий “золотий четвертак”. 😀

  2. Відносно Надії Савченко її кремлівські боси зробили помилку, хоча не впевнений що так вже багато хто на це звернув увагу. Після їх “голодування” 🙂 треба було на неї надіти якийсь безфоромний балахон, а вона приїхала (прилетіла) у джинсах в обтяжку, я ще тоді сказав “так наголодувалася, що ледве в двері пролазить” 🙂 Тоді ще не знали що то “троянська кобила”,а Петро, добра душа, літак свій послав…

    • “…треба було на неї надіти якийсь безфоромний балахон, а вона приїхала (прилетіла) у джинсах в обтяжку…” (с)
      *****
      Просто кремлівські куратори вирішили, що “для этих тупых хахлов и так сайдёт”. Отож і прокололися на рівному місці…

  3. Кстати, вот еще результат пропаганды мракобесия:

    Эрмитаж получил жалобу о вредном влиянии обнаженных скульптур на детей
    https://www.newsru.co.il/world/07apr2021/ermitage_516.html

    “Генеральный директор Государственного Эрмитажа в Санкт-Петербурге Михаил Пиотровский рассказал РИА Новости, что руководство музея получило “из официальных органов” жалобу на то, что обнаженные скульптуры оказывают вредное влияние на детей….”

    • Коли я був школярем старших класів (здається, то був десь 7-8-й клас), то я відвідував гурток екскурсоводів при міському Палаці піонерів. І ми цим гуртком їздили в Ленінград. І там мала місце отака “картина олією”…
      В рамках тієї поїздки була у нас екскурсія в Петергоф. А там – фонтани, фонтани…
      Ну от, стою я перед фонтаном “Данаїда” й обираю найкращий ракурс, щоб сфоткати золоту статую цієї Данаїди.
      http://spbfoto.spb.ru/foto/details.php?image_id=1080
      Раптом позаду чую:
      – Ти що це робиш?!
      Обертаюся – там стоїть один з наших “юних екскурсоводів” і дивиться на мене, роззявивши рота.
      – Хіба не бачиш? Статую фотографую, – відповідаю я дещо здивовано.
      – Ти що, здурів?!
      – А-а-а… Тобто?..
      – ВОНА Ж ГОЛА!!!
      – Хто???
      – Статуя ця!!!
      – ?!?!?!
      – Це ж порнографія!!!
      – При чім тут порнографія?! Яка це порнографія?! Це ж мистецтво…
      Хлопець подивився на мене, як на придурка, і мовив з недовірою:
      – Хм-м-м… Ну, якщо ти такий сміливий… Бо мені батьки за такі фотографії тільки ременякою по с**ці вріжуть, і все.
      Для довідки: Це був приблизно 1977-1978 рік.

      • Ханжество-с, сэр!
        В начале 80-х я очень непродолжительное время посещал фотоклуб.
        Тогда практиковался межклубный обмен клубными коллекциями фотографий “по кольцу”.
        Т.е., клубная коллекция фото 30х40 штук 30-40 отправлялась из А в Б, из Б в В и так далее, пока не возвращалась из Я в А, по кольцу. В эти коллекции очень не любили включать снимки обнаженной натуры.
        По одной-единственной причине: при пересылке ВСЕГДА возникали проблемы. Пересылалось бандеролями с объявленной ценностью и описью вложения. И вот при сверке фото с описью почтовые чиновницы практически всегда либо отказывались принимать “порнографию”, либо принимали и тут же стучали мусорам о “фактах пересылки порнографии”. А каждый раз читать незапланированные лекции по искусству, да еще такому контингенту – сами понимаете, удовольствие ниже среднего…
        Но то ладно, дремучий совок, в котором даже “секса не было”.
        Но до сравнительно недавнего времени в супер-пупер-современной мордокниге банили за фото матери, кормящей грудью ребенка! Куда уж дальше?

        • “Ханжество-с, сэр!” (с)
          *****
          Причому святенництво рафіноване.
          Можна сказати – махрове!..

          P.S. До речі, я колись у дитинстві був філателістом… То чув історію, як якомусь юнаку дали статтю за розповсюдження порнографії. А він всього лише збирав комеморативні марки на тему мистецтва. З репродукціями картин у стилі “ню”. Марки, ага!.. 🙁

    • Мне почему-то сразу вспомнился http://www.lib.ru/WELLER/laokoon.txt : )

Leave a comment

Your email address will not be published.


*


Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: