Абетка бойової пропаганди (Соціальне — Створення)

Зміст

  1. Абетка бойової пропаганди (А-В)
  2. Абетка бойової пропаганди (В-Е)
  3. Абетка бойової пропаганди (Ефект)
  4. Абетка бойової пропаганди (Е-З)
  5. Абетка бойової пропаганди (З-К)
  6. Абетка бойової пропаганди (К-Н)
  7. Абетка бойової пропаганди (Обхід)
  8. Абетка бойової пропаганди (О-П)
  9. Абетка бойової пропаганди (П-С)
  10. Абетка бойової пропаганди (Соціальне — Створення)
  11. Абетка бойової пропаганди (Створення)
  12. Абетка бойової пропаганди (С-Х)

Соціальне схвалення

«А зараз — рекламна пауза!» Ця сакраментальна фраза всім нам добре відома. Провідні розважальні шоу зазвичай випереджають нею черговий рекламний блок, що перериває телепрограму. Можливо, ви звернули увагу, що проголошення вищезгаданого заклинання незмінно супроводжується «реакцією залу»: тривалими оплесками і схвальними вигуками публіки, яка сидить в студії. Навіщо це робиться? Просто телевізійним босам добре відомі результати соціально-психологічних досліджень. Оглушливі оплески і вітальні вигуки служать в якості соціального схвалення. Це сигнал, що говорить нам: «Всі погоджуються з цим повідомленням, і тобі слід вчинити так само!». Це один із способів «вимкнення» психологічного захисту у людини, яка сприймає рекламне повідомлення. Таким чином намагаються мінімізувати наше роздратування від того, що цікава телепрограма переривається тупими (іноді) і примітивними (найчастіше) рекламними роликами.

Соціальне схвалення — один з психологічних автопілотів, якими нас в надлишку забезпечила матінка-природа. Згідно з цим принципом ми визначаємо, що є хорошим і правильним, спостерігаючи, що вважають хорошим і правильним інші люди. Дії тих, хто нас оточує, багато в чому визначають нашу думку і поведінку. Коли безліч людей робить одне і те ж саме, ми готові допустити, що, можливо, вони знають щось таке, чого не знаємо ми. А отже, слід швидше приєднатися до більшості, щоб не залишитися в дурнях. Головну роль в нашому мисленні починає відігравати стадний менталітет. Отут і криється психологічна пастка.

Подібна техніка використовується з давніх-давен продавцями чудодійних ліків і різноманітними цілителями, які підсаджують в аудиторію зазивателів, які прикидаються, ніби вони вилікувалися від недуги, і співають дифірамби на адресу «рятівників». Політики проводять публічні виступи, залучаючи до участі в передвиборних мітингах т.зв. «групи підтримки». Такі групи завжди розташовуються біля трибуни і вітають свого патрона гучними оплесками та схвальними вигуками. Телевізійні продюсери вставляють в свої комерційні шоу записані на плівку сміх і оплески (фонограма сміху змушує телеаудиторію сміятися довше і частіше, навіть якщо пропонований гумор найбільш низькопробної якості). Рекламодавці наймають акторів, щоб ті грали ролі простих людей, які розхвалюють той чи інший продукт; зображують пропоновані товари в якості таких, що користуються великим попитом (рекламний ролик, де домогосподарки в супермаркеті жорстоко б’ються за володіння останньою упаковкою «ексклюзивного» прального порошку тощо). До речі, під час зйомок гумористичних телепередач і новорічних «блакитних вогників» гості студії також сміються і аплодують не по-справжньому, а навмисно, тобто на камеру. А потім їхні великі плани монтують як реакцію на виступи колег.

Подібні ситуації покликані створити враження, нібито більшість людей діє таким чином, яким хочуть змусити діяти вас. У всіх перерахованих вище випадках кидається в очі відкритий характер шахрайства. Організатори зазвичай навіть не вважають за потрібне приховувати його. Психологічний автоматизм соціального схвалення дуже потужний, він настільки глибоко сидить в нас, що працює навіть тоді, коли ми добре усвідомлюємо сам факт пропагандистської маніпуляції. Психолог Роджер Фюллер (R.Fuller) встановив, що фонограма сміху змушує більшість людей сміятися і тоді, коли вони знають, що сміх штучний, змодельований на комп’ютері.

Варіантом соціального схвалення виступає т.зв. Рейтингування — публікація псевдосоціологічних рейтингів з метою переконати нас, що певного політика чи виборчий блок «любить» більшість населення країни і збирається за нього голосувати.

Протилежним соціальному схваленню є пропагандистський прийом Соціального несхвалення. Він використовується для створення ілюзії засудження дій тих чи інших суб’єктів з боку громадської думки. Здійснюється, наприклад, добиранням негативних висловлювань «лідерів думки», представників різних верств населення, «простих людей з вулиці», відповідних даних соціологічних опитувань тощо.

ТЛ: Ця схема використовується всіма організаторами політичних ток-шоу. Повсюдно і постійно.

 

Створення асоціацій

Об’єкт в очах громадськості штучно прив’язується до чогось такого, що сприймається масовою свідомістю як дуже погане (або навпаки — гарне). Для цієї мети широко використовуються метафори.

  • «Сталін — це Ленін сьогодні» — радянська пропаганда;
  • «С.Хусейн — арабомовні Гітлер» — американська пропаганда;
  • «НАТО — фашизм» — югославська пропаганда.

ТЛ: «Укрофашисти», «хохлофашисти», «жидобендери», «київська хунта» — сучасна російська пропаганда.

Метафори, вмикаючи асоціативне мислення, дають величезну економію інтелектуальних зусиль. Саме тут і прихована чергова пропагандистська пастка. Спокуса заощадити інтелектуальні зусилля змушує людину замість вивчення й осмислення сутності проблем вдаватися до асоціацій і Хибних аналогій: називати ці речі якоюсь метафорою, що відсилає до інших, вже вивчених станів. Найчастіше є ілюзорною й сама упевненість в тому, що ті, інші стани, через які він пояснює собі нинішній [стан], йому відомі або зрозумілі. Наприклад, російський патріот каже собі: нинішній путінський режим — немов за часів Петра Першого. Він упевнений, що знає, якими були часи Петра Першого, і в цьому, можливо, його перша помилка — і перша умова успіху даної маніпуляції.

Поетична метафора створює в уяві барвистий образ. Він надає чудодійний ефект і надовго відбиває здоровий глузд. Переконати людей, в голови яких вбита проста і приваблива помилкова метафора, буває дуже важко. Досягти чогось за допомогою логіки тут неможливо, потрібно запускати контрметафору.

Іноді словесні метафори замінюються відповідним відеорядом. Має місце, наприклад, маніпулювання образами політичних супротивників — в телерепортажах про них підверстується відеоряд із зображеннями нацистів, Гітлера, черепів та ін.

Для створення потрібних асоціацій зовсім не обов’язково користуватися метафорами. Існують також інші фактори асоціативної прив’язки до об’єкта. Наприклад, в історії колишнього СРСР в період «перебудови» таким фактором став економічний [фактор]: політичні вимоги в пропагандистських повідомленнях співвідносилися з рівнем життя. У перебільшеному вигляді можна сказати, що такий фактор, як відсутність багатьох товарів в магазинах, став одним з основних обґрунтувань необхідності «встановлення демократії».

Сьогодні на просторах СНД широко практикується пов’язування імені політичного опонента з тяжким становищем народу. Незадовго до виборів часто-густо в ЗМІ можна зустріти численні приклади. Цікаво те, що «наїзди» на конкретного діяча відбуваються в різних ЗМІ, але однаковими фразами: «В якості глави уряду, Василь Пупкін став ініціатором підвищення цін на комунальні послуги (хліб, ліки, проїзд у транспорті тощо). Він є винуватцем банкрутства найбільшого банку країни, через що мільйони вкладників втратили свої заощадження. Крім того, він нещодавно зустрічався з відомим терористом NN, публічно обнімався з ним і тиснув йому руку…». Загалом — негідник зневажає свободу, п’є народну кров, оббирає бідних, заохочує несправедливість, бреше та ін. Однаковість тексту, опублікованого в різних джерелах, іноді просто вражає. Негативна асоціація, з якою вдається в масовій свідомості пов’язати супротивника (фашист, сталініст, хабарник, мафіозі тощо) змушує відвернутися від нього всіх тих, хто вагається.

Зазвичай кампанії зі створення негативних асоціацій починаються одночасно кількома ЗМІ й так само блискавично припиняються. Така синхронність наочно демонструє «свободу» преси і телебачення та слугує надійною ознакою пропагандистської операції.

ТЛ: І як тут не пригадати кампанію з дискредитації Порошенка напередодні президентських виборів 2019 року?! «Порох — барига», «бізнес на крові», «Свинарчуки», «Роттердам+», «Томос = термос»… Найприкріше, що команда самого Порошенка не змогла протидіяти цій кампанії з дискредитації… від слова «зовсім»!..

На використанні асоціацій сьогодні побудовано безліч рекламних і пропагандистських повідомлень. Найголовніші з цих прийомів були визначені Вільямом Джемсом:

  • асоціація за суміщенням (зображення на одній рекламі банана і дитини);
  • асоціація за несподіванкою, властива сюрреалізму (розріз печінки Венери Мілоської, яка занурюється в мінеральну воду Віші);
  • асоціація за суміжністю (текст, що складений із заміток, пов’язаних тільки тим, що вони надруковані поруч на одній сторінці);
  • асоціація за звуковою подібністю рекламних гасел і товарних знаків і т.ін., якими користуються автори.

(Далі буде)

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

About the Author

Tymur
Tymur
Письменник, журналіст і блогер

10 Comments on "Абетка бойової пропаганди (Соціальне — Створення)"

  1. Дякуємо, шановний пане Тимуре за “лікбез”! Щось звісно кожен з нас знав, щось не знав, але за те, що це все звели у один матеріал щоб оте “знав-не знав” нейтралізувало пробіли.
    Який все таки брехливий світ, у якому ми живемо… На жаль…

    • Пропущене слово “дякуємо”, пробачайте…
      “але за те, що це все звели у один матеріал щоб оте “знав-не знав” нейтралізувало пробіли – дякуємо!”

      • Приєднуюсь до подяки шановного пана Укропа. Він дуже добре сказав. Ще раз дякую, шановний пане Тимуре!

    • “Щось звісно кожен з нас знав, щось не знав, але за те, що це все звели у один матеріал щоб оте “знав-не знав” нейтралізувало пробіли” (с)
      *****
      От в тім-то й біда!!! 🙁
      Хтось щось знав. Хтось щось підозрював. Хтось щось відчував…
      Але я вам надав лонґрід, де всі ці маніпулятивні прийоми презентовані КОМПЛЕКСНО, У ВЗАЄМНОМУ ЗВ’ЯЗКУ! Більш того, я навмисно пов’язав кожну частину лонґріду з попередньою і з наступною частинами через відповідні гіперпосилання на початку й наприкінці: “(Попередня частина)” і “(Далі буде)”. Отож натрапивши на одну частину, можна “прогулятися” по всій “Абетці”!
      😀
      Єдине, що мене дивує – то це чому нічого подібного не зробив хтось інший?! Адже судячи з коментарів, на “Лінії Оборони” присутні завсідники, обізнані на цій тематиці краще від мене. Адже повторюю: я не маю профільної освіти і пропагандистом ніколи не працював! Просто прийшовши в журналістику в 1997 році – відчув, що без самоосвіти тут не обійтися. Займаючись самоосвітою – натрапив на “Энциклопедию меодов пропаганды” Віктора Сороченка і взяв її собі на замітку. А от тепер переклав українською, поредагував, осучаснив і виклав на “Лінії Оборони”… Але ж присутні тут фахівці, мабуть, могли б зробити щось на порядок краще й ефективніше, ніж я – от в чім річ!!! Але чомусь не зробили… Чому?! Не знаю. Але мені шкода…
      🙁
      А втім, як-то кажуть, за першу добу після прочитання людина забуває 50% від прочитаного, ще через добу – наступні 50% від перших 50%… А от фінальні 25% запам’ятовуються вже більш-менш надовго! “Абетку бойової пропаганди” я розбив на 12 подач. Отже, післязавтра ті, хто дочитає матеріал до кінця – запам’ятають приблизно 3 подачі з 12-ти. Плюс до того оте “ЩОСЬ”, яке вони знали раніше… Плюс вони знатимуть, що шукати на “Лінії Оборони”… Ну, все ж краще, ніж нічого!
      😀 😀 😀 😀 😀

    • Так, дійсно, цікавий, а головне, дуже корисний словничок!

  2. Дякую. Отримую не тількі задоволення, але й виникають думки.
    Пане Тимуре, ці публікації з доданими тестовими завданнями стають підручником пропаганди.
    Цікаво, а чи можна створити “підручник антіпропаганди”?
    Заздалегідь дякую за можливу відповідь.

    • Якщо поставити таку меті – можна! Інша річ, що робити це мають професіонали з відповідною освітою у бекґраунді. Наприклад – Дмитро Чекалкін… Він справді може! Я ж провалюся на методології. Отож відповім, як Чапаєв Петькє в радянському фільмі:
      – Нет, Петька, в международном масштабе я командовать не могу. Языков я не знаю!.. (с)
      😀 😀 😀 😀 😀
      Але повторюю: сама по собі ідея підручника з КОНТРПРОПАГАНДИ має право на життя!

      • Шановний пане Тимуре! Ви цілком маєте рацію щодо підручника з контрпропаганди. Проте неможна обмежуватися тільки захистом. Треба постійно йти в наступ зі своєю пропагандою. Тобто підручник має бути комплексним. Якщо я правильно пам’ятаю, то на сторінках ЛО неодноразово згадувалося, що наші попередні керманичі (незважаючи на їх величезні злобутки) все ж прогавили саме пропаганду, як складову інформаційної війни. А наші вороги, – ні!

  3. В качестве “сбоку бантика” — режим Путина таки подобен режиму Петра 1-го. Старые вожаки волчьих стай в человеческом обличье (народ тамошний, Залесский) – бояре, не справились, наступил кризис. Новые вожаки, дворяне – порядок навели, своих лесных дикарей загнали в крепостное право, как в казарму. А Пётр 1 мог хоть па-де-де танцевать, главную задачу он сделал: просто возглавил процесс.
    Путин то же самое сделал по сути, просто возглавил процесс становления новых псевдо-дворян и удержания российской толпы под контролем. Но это так, к слову…

Leave a comment

Your email address will not be published.


*


Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: