Зміст

1. Абетка бойової пропаганди (А-В)
2. Абетка бойової пропаганди (В-Е)
3. Абетка бойової пропаганди (Ефект)
4. Абетка бойової пропаганди (Е-З)
5. Абетка бойової пропаганди (З-К)
6. Абетка бойової пропаганди (К-Н)
7. Абетка бойової пропаганди (Обхід)
8. Абетка бойової пропаганди (О-П)
9. Абетка бойової пропаганди (П-С)
10. Абетка бойової пропаганди (Соціальне — Створення)
11. Абетка бойової пропаганди (Створення)
12. Абетка бойової пропаганди (С-Х)

---

 «Очевидці» події

Дуже ефективний прийом, нерідко використовується для створення Емоційного резонансу. Опитується багато випадкових людей, зі слів яких формується необхідний смисловий і емоційний ряд. Особливо потужний ефект справляють волаючі старі, діти, які плачуть, молоді інваліди.

ТЛ: Як тут не згадати жінку, котра на власні очі бачила, як «укропи» розіп’яли епічного «хлопчика в трусіках», а його матері зв’язали руки колючим дротом, прив’язали до танка і тягали довкола розіпненої дитинки?!

 

(П) Переписування історії

Метод ефективний в тривалій перспективі, коли потрібно поступово сформувати потрібний світогляд. Щоб «промити мізки» цілого суспільства, реалізувати велику програму маніпуляції над ним і відключити здоровий глузд декількох поколінь, треба в першу чергу зруйнувати історичну пам’ять.

Сучасні технології маніпуляції свідомістю здатні зруйнувати в людині знання, отримане від реального історичного досвіду, замінити його штучно сконструйованим «режисером» знанням. Штучно сформована картина історичної дійсності передається окремим індивідам за допомогою книг, лекцій, радіо і телебачення, преси, театральних вистав, кінофільмів тощо. Таким чином вибудовується ілюзорний світ, який сприймається як справжній. В результаті все реальне життя людина може сприймати як неприємний сон, а ті химери, які йому навіює пропаганда, реклама і мас-культура, ввівши його в транс, сприймає як реальність.

ТЛ: Багато просторікувати на цю тему нема потреби. Кардинальне переписування історії Московського царства з довколишніми землями почалося за часів Петра І та Катерини ІІ, щоб отримати необхідну государям-«анпіраторам» історію Російської імперії. Потім історію РІ переписували і доповнювали радянські вчені. За часів СРСР історія переписувалася синхронно з коливаннями «лінії Партії»… А коли в Незалежній Україні почалися доволі-таки делікатні спроби відновити справжню історію нашої країни — «з-за парєбріка» вмить полетіли прокльони на адресу тих, хто «переписує історію на догоду Дядечку Сему та Гей-ропі»…

 

Перспектива

Висвітлюючи будь-який конфлікт, «незалежні» ЗМІ надають слово тільки одному учасникові й фактично грають на його боці, створюючи однобічну перспективу. Зокрема, цей прийом використовується при висвітленні військових дій.

ТЛ: Ситуація до болю знайома. Подивіться, як російські мас-медіа висвітлюють події в Україні — побачите, що таке «однобічна перспектива».

 

Підміна

Підміна — це один з варіантів горезвісних «подвійних стандартів». Полягає у використанні сприятливих визначень (евфемізмів) для позначення несприятливих дій і навпаки. Основною метою застосування прийому є створення сприятливого іміджу насильницьких дій. Наприклад, погроми називаються «демонстраціями протесту», бандитські формування — «борцями за свободу», найманці — добровольцями.

Свого часу великих успіхів на цьому терені досягли пропагандисти Третього Рейху. Щоб знизити гостроту сприйняття мародерства, тортур, вбивств і геноциду, здійснюваних як державна політика, нацисти використовували численні евфемізми. Наприклад, гестапо не заарештовувало громадян, а «робило попереднє затримання». СС не грабували власність вбитих євреїв, а «брали її під надійну охорону». Вторгнення в Польщу в 1939 році було «поліцейською акцією», а подальше вбивство її громадян стало «екстраординарною акцією з умиротворення». Будівлям в концтаборах давали радісні назви типу «Щасливий соловей», «Райський куточок». В’язнів там ніколи не труїли газом і ніколи не вбивали; їх просто приводили до «остаточного вирішення» або застосовували до них «спеціальне поводження».

Взагалі, метод вербальної підміни використовується дуже широко. Якщо ви летите бомбити військові об’єкти в іншій державі… ні, ви не агресор, ви — «учасник миротворчої операції». Це у нас ловлять «шпигунів», у них же — наших «розвідників». Коли наші спецслужби ліквідують державних злочинців — це «вимушена самооборона», коли їхні — це «брудні політичні вбивства». Коли тубільці воюють проти нас — вони «душмани» (бандити), коли на нашому боці — «моджахеди» (борці за віру). Список можна продовжувати до нескінченності.

 

Повторення

«Маси називають істиною інформацію, що найбільш знайома, — писав Йозеф Геббельс. — Звичайні люди зазвичай набагато більш примітивні, ніж ми уявляємо. Тому пропаганда, по суті, завжди повинна бути простою і без кінця повторюваною. В кінцевому рахунку, найвидатніших результатів у впливі на громадську думку досягне тільки той, хто здатен звести проблеми до простих слів і виразів і у кого вистачить мужності постійно повторювати їх в цій спрощеній формі, попри заперечення високочолих інтелектуалів».

Один з найефективніших способів пропаганди — невпинне повторення одних і тих самих тверджень, щоб до них звикли і стали сприймати не розумом, а на віру. Людині завжди здається переконливим те, що вона запам’ятала, навіть якщо запам’ятовування відбулося в ході суто механічного повторення рекламного ролика або настирливої пісеньки. При цьому треба впливати не на ідеї і теорії супротивника, а на буденну свідомість, повсякденні «маленькі» думки, бажання і вчинки середньої людини. Італійський філософ Антоніо Грамші писав: «Це — не висловлення якоїсь істини, яка зробила би переворот у свідомості. Це величезна кількість книг, журналів, брошур, газетних статей, розмов і суперечок, які без кінця повторюються і в своїй гігантській сукупності утворюють те додаткове зусилля, з якого народжується колективна воля, яка необхідна, щоб вийшла дія».

Психологами проведено величезну кількість досліджень з метою з’ясувати характеристики повторюваних повідомлень, що забезпечують запам’ятовування. Виявлено наявність критичної тимчасової величини: цілісне повідомлення повинно вкладатися в проміжок від 4 до 10 секунд, а окремі частинки повідомлення — в проміжки від 0,2 до 0,5 секунд. Щоб сприйняти повідомлення, яке не вкладається в 8-10 секунд, людина вже має докласти зусилля, і мало хто його хоче робити. Таке повідомлення просто відкидається пам’яттю. Тому кваліфіковані редактори телепередач доводять текст до примітиву, часто викидаючи з нього логіку і зв’язний сенс, замінюючи їх асоціаціями і грою слів.

Повторення — головний засіб несумлінної пропаганди. Тому воно слугує доброю ознакою її наявності. Якщо раптом починають щодня жувати одну і ту саму тему і використовувати одні й ті ж самі словесні конструкції — справа нечиста.

Наприклад, щорічно до часу збирання врожаю організовується плач преси з приводу високих податків на дизпаливо; періодично виникають кампанії проти скасування пільг монополістам, проти заборони реклами алкоголю і тютюну; незадовго до виборів всі урядові ЗМІ, як на підбір, починають вихваляти одних діячів і лаяти інших тощо. Тут робиться явна ставка на навіювання, оскільки ніяких розумних доводів зазвичай не існує — просто має місце звичайне тіньове замовлення, сплачене енною кількістю банкнот із зображеннями ненаших президентів.

ТЛ: Нагадаю, що В.І.Ульянов-Ленін встановив за правило: виділивши у тій чи іншій своїй роботі якусь важливу тезу, повторювати її шестикратно. Для надійного запам’ятовування читачами (слухачами). Отож чим займався зазначений В.І.Ульянов-Ленін?! По всьому виходить — несумлінною пропагандою!..

(Далі буде)