«101 рік України». Книга Відлиги. 1954-1964

Автор — Тимур Литовченко

Часовий проміжок між 1914 роком (початком першої книги — «Книги Пожежі. 1914-1922») і 1964 роком (на якому завершується поточна книга) складає 51 рік. Таким чином, «Книга Відлиги. 1954-1964» точно завершує першу половину нашої художньої епопеї.


Анотація: Смерть товариша Сталіна обернулася потеплінням суспільного клімату в усьому СРСР загалом та в Українській РСР зокрема: змінилися методи роботи каральних органів, на всіх рівнях влади з’явилися нові — принаймні ззовні більш привабливі обличчя, була реформована, а згодом і трансформована система ГУЛАГу, із таборів та заслань почали повертатися люди. У повітрі ширяв дух призабутого вільнодумства… Водночас вкрай загострилося протистояння з капіталістичними країнами, а Угорська революція 1956 року продемонструвала небезпечні суперечки в соцтаборі. Не дивно, що на небачений приплив ентузіазму від початку Космічної ери наклалося жахіття техногенної катастрофи в столиці УРСР — Києві… Насамкінець, налякане невизначеністю наслідків «відлиги», радянське керівництво згорнуло її.


Відлига настала, коли на неї вже ніхто особливо не розраховував. Смерть товариша Сталіна обернулася потеплінням суспільного клімату в усьому Радянському Союзі загалом та в Українській РСР зокрема. Методи роботи каральних органів змінилися у бік формального пом’якшення, була реформована, а згодом і трансформована система ГУЛАГу, із таборів та заслань почали потроху повертатися безневинно засуджені люди — звісно, ті, кому пощастило дожити до цього часу… На всіх рівнях влади з’явилися нові — принаймні ззовні більш привабливі обличчя. У повітрі ширяв дух призабутого вільнодумства.

Все це давало людям слабку надію на те, що відтепер життя тільки покращуватиметься. Квінтесенцією змін став знаковий ХХ з’їзд КПРС, на якому відбулося розвінчання культу особи Йосипа Сталіна. Здавалося, ця «мотузочка» тепер почне розмотуватися все далі згори донизу, розкриваючи правду про «окремі помилки і прорахунки», які насправді були системними вадами радянської влади…

Проте одночасно з описаними процесами, почалося поступове загострення відносин з капіталістичними країнами. До того ж, Угорська революція 1956 року продемонструвала небезпечні суперечності в «соцтаборі». Тоді найвище радянське керівництво швидко збагнуло, що привселюдне відкриття всієї правди про глибину і масштаби репресій сталінських часів може, у підсумку, спровокувати демонтаж усієї радянської системи — а тоді доведеться відмовитись від мрій про Світову Революцію та визнати помилковим вчення марксизму-ленінізму. Звісно ж, допускати цього ніхто не збирався.

Тому хоч «А» було сказано, ніякого переходу до наступних літер абетки так і не відбулося. Як і слід було чекати, часткова, половинчаста правда обертається такою ж самою половинчастою брехнею. У підсумку, хрущовська «відлига» так і залишилась епохою нереалізованих прагнень, низкою гідних задумів, так і не доведених до логічного завершення. Адже налякане невизначеністю наслідків своїх власних дій, радянське керівництво почало швидко згортати свої ж починання.

Ймовірно, саме з цієї причини цей час позначився вкрай суперечливими досягненнями. З одного боку — початок Космічної ери, виведення на орбіту першого в історії штучного супутника Землі, орбітальний політ космонавта №1 став безперечним досягненням Радянського Союзу. З іншого ж боку, в столиці УРСР сталася жахлива техногенна катастрофа — Куренівська трагедія 13.03.1061 року, наслідки якої ретельно приховувалися. Що ж до сфери міжнародних відносин, то Карибська криза 1962 року поставила світ на межу ядерної війни, яка могла б обернутися самознищенням людства.

Годі й дивуватися, що генсек Микита Хрущов зрештою був відсторонений від влади. До речі, його американському візаві Джону Кеннеді пощастило значно менше: він був застрелений при величезному скупченні народу — однак таємниця його вбивства не розкрита й досі…


UPD. До речі, збройна боротьба прихильників самостійної України тривала, навіть не зважаючи на загибель в останньому бою Романа Шухевича (1950 рік) та вбивства Лева Ребета (1957 рік) і Степана Бандери (1959 рік). Зокрема, зіткнення останньої підпільної боївки УПА з радянськими військами та силами КДБ сталося в лісах Тернопільщини 14 квітня 1960 року.


В «Книзі Відлиги. 1954-1964» нарешті з’являється останній опорний (для сюжету епопеї в цілому) артефакт:

  • так званий «калиновий кулон» — ювелірна прикраса, помічена ім’ям власниці, яка в складеному стані являє собою срібну китицю калини на тендітному калиновому листочку з ягідками у вигляді криваво-червоних гранатів, а при одночасному натисканні на дві ягідки він розкладається на срібний браслет (в тексті йде відсилка на історію створення прикраси, а також на трагічні події 1941 року).

Буктрейлер на «Книгу Відлиги. 1954-1964»:

https://www.youtube.com/watch?v=7yeT068G7XY

About the Author

Tymur
Письменник, журналіст і блогер

4 Comments on "«101 рік України». Книга Відлиги. 1954-1964"

  1. Совсем не из вредности и прошу прощения, что не в тему, но, возвращаясь к напечатанному: https://defence-line.org/2021/04/populyarnoe-xoluevedenie-chast-3/comment-page-1/#comment-334627

    • Овва! Таки нема картинки… Треба повідомити Анти-Колорадоса! 🙁

    • Все, написав листа Анти-Колорадосу! Якщо щось таке стається – пишіть і Ви також: адже вихід на техніків має лише він, як творець і власник “Лінії Оборони”. Я ж ніяким чином нічого полагодити не можу, бо я – лише запрошений автор… Вибачте… 🙁

Comments are closed.