«101 рік України». Книга Зневіри. 1946-1953

Автор — Тимур Литовченко

Другий віртуальний том художньої історичної епопеї «101 рік України» ми відкрили «Книгою Зневіри. 1946-1953». І хоча входить вона до складу віртуального тому під назвою «Миру — мир», проте назвати цей час абсолютно мирним можна лише умовно. Адже для патріотів, які заради набуття Україною самостійності чинили опір радянській владі зі зброєю в руках, боротьба лише загострилася…


Анотація: По завершенні війни з фашистською Німеччиною люди почали відновлювати розорену країну й облаштовувати мирне життя, мріяти про щасливе майбутнє і створювати нові сім’ї. Вони навіть уявити не могли, що мета найвищого партійного керівництва зовсім інша — пере­мога комунізму в світовому масштабі! Для цього, як і для зміцнення комуністичних режимів у країнах новоявленого «соцтабору», потрібні неабиякі кошти. Це обернулося новим — післявоєнним — голодомором на селі, новою хвилею репресій, яка дала приплив свіжої робочої сили в ГУЛАГ, новим «рихтуванням» історії та людських доль. Протистояти «совіцькій окупації» намагаються підпільники УПА, на яких нещадно полюють працівники держбезпеки.


Коли завершилася війна з нацистською Німеччиною, люди почали поступово повертатися до мирного існування й відновлювати розорену, переорану снарядами і бомбами країну. Звісно, вони сподівалися на краще майбутнє і поступово прибираючи уламки старого життя, мріяли про щастя, створювали нові сім’ї, народжували дітей… Людям здавалося, що перемога, оплачена десятками мільйонів життів і незліченною кількістю понівечених доль, дає їм право на маленьке щастя.

При цьому прості громадяни навіть уявити не могли, що мета найвищого партійного керівництва зовсім інша — торжество комунізму в світовому масштабі! У повоєнний час в переважній більшості країн Європи, звільнених від нацистської окупації радянською армією, або в країнах-сателітах вщент розгромленої Німеччини, не без допомоги «старшого брата» були встановлені комуністичні режими. Всі вони утворили так званий «соціалістичний табір». Однак для його зміцнення були потрібні неабиякі кошти! А ще доводилося пильнувати, чи не готуються де антирадянські виступи на кшталт «фашистського заколоту» 1953 року в Німецькій Демократичній Республіці…

Окрім того, після розгрому спільного ворога СРСР доволі швидко перейшов до протистояння із вчорашніми союзниками по антигітлерівській коаліції. Наявність у Сполучених Штатів атомної зброї, нищівна дія якої була продемонстрована наприкінці ІІ Світової війни, задавала кардинально інший тон наступним воєнним конфліктам. А що попереду маячить примара ІІІ Світової — радянські керманичі не сумнівалися: адже постулат про розпалювання Світової Революції зі світової війни і досі лишався в силі…

Таким чином, і підтримка комуністичних режимів у країнах «молодої демократії», і створення кардинально нових видів озброєння, не кажучи вже про ліквідацію руйнівних наслідків війни на власній території, потребувало колосальних коштів. Щоб їх роздобути, радянське керівництво вдалося до старих, перевірених ще в 1930-х роках методів. Знову українським селянам були доведені нереально високі плани хлібозаготівель, що обернулося новим — післявоєнним голодомором на селі, третім поспіль у радянській історії.

З іншого боку, поступово почала нарощуватися чергова хвиля репресій, яка дала приплив свіжої робочої (точніше — дармової рабської) сили в сталінський ГУЛАГ. Тепер «на зону» їхали не тільки військовополонені, але й «вороги народу», які воювали «не на тому боці». Або вчорашні остарбайтери, повернуті з територій розгромленого ІІІ Райху. А ще за колючий дріт могли відправити тих, хто «не досидів» довоєнний строк… І це не враховуючи новітніх справ за старими, «добре знайомими» політичними статтями!..

Звісно, подібне ставлення до людей, жорстоке «рихтування» людських доль та історії цілих народів, паплюження самої пам’яті про пережиту війну пригнічувало, навіювало розчарування у майбутньому, не дозволяло сподіватися на торжество справедливості хоча б у віддаленому майбутньому. Водночас, навіть найвідданіші радянські патріоти потроху починали замислюватися, а чи настільки вже правильними є порядки, встановлені в їхній країні?.. Годі й казати, що подібні умонастрої також відстежувалися працівниками НКВС.

Насамкінець, «совіцькій окупації» дієво опиралися підпільники УПА, проти яких чекісти розгорнули справжню, хоча й не оголошену війну. А на цій війні будь-які засоби вважалися прийнятними, аби тільки вони дозволяли досягти поставленої мети! В хід пішла практика, випробувана ще на початку 1920-х років: в жертву могли бути принесені як провідні митці або партійні та радянські працівники, так і пересічні люди — і всі ці жертви приписувалися «кривавим бандерівцям».

І тим не менш, боротьба за самостійну Україну не вщухала!..


Буктрейлер на «Книгу Зневіри. 1946-1953»:

https://www.youtube.com/watch?v=ULBC88N3lGI

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

About the Author

Tymur
Tymur
Письменник, журналіст і блогер

2 Comments on "«101 рік України». Книга Зневіри. 1946-1953"

  1. Лисий із Бразерс | 21 Квітня, 2021 at 15:36 | Відповіcти

    Не по темі.
    Шановний пане Тимуре, нажаль, я читаю статті та усі коменти на ЛО з невеличким лагом в декілька днів. Це тому що на вихідних не читаю ЛО, а потім декілька днів “наздоганяю” усіх і десь приблизно до четверу або п ятниці наздоганяю 🙂 Є, звісно, і плюси цього, бо читаєш коментарі вже всіх, хто хотів прокоментувати та можна перевірити короткострокові прогнози пана Антиколорадоса.
    Я тільки но прочитав Ваш пост “Спадок Амалика” і пишу свій коммент тут, бо туди Ви вже, мабуть, і не загляните. І хочу сказати, що абсолютно погоджуюся з Вами і мені немає чого Вам заперечити. Як на мене, дуже вдале порівняння з Біблійними подіями. А ще більше мене зацікавили коментарі до Вашого посту. В мене склалося враження, що читачи ЛО, які були з Вами незгодні:
    – або не можут весь текст посту сприйняти як єдине ціле;
    – або чомусь вважають, що Ви виступаєте адвокатом “колективного Заходу”
    – або нервово реагують на слово “євреї”
    – або нервово реагують на все, що якось дотичне до релігії.
    – або ще не досягли п ятої стадії “прийняття” того, що “наша з Кацапстаном війна дуже надовго”.
    _______________________________
    Також тут висловлюю свою підтримку Вашим коментам на минулому тижні (вже, мабуть, і не знайду де це було) стосовно Криму, унітарності, Турції та кримських татар. Там Ваша точка зору зпівпадає з моєю.

    • Красно дякую, шановний! Я не вважаю себе, білого і пухнастого, істиною в останній інстанції. Тому зі мною можна не погоджуватися, скільки й кому завгодно. І якщо я сперечаюся з кимось – то це зовсім не означає, що я прагну перетягнути опонента на свою “кочку зору”. Я просто обстоюю власні погляди…
      Щодо нервової реакції на слово “євреї” та на мої релігійні погляди – це теж нормально. Зрештою, я не зелена купюра номіналом $100, й любити мене чи поважати не зобов’язаний ніхто. Не подобаюсь? Ну, що ж… Так і буде.
      Нарешті, щодо мого “адвокатства”… На мій останній день народження шановний Анти-Колорадос сказав чудову річ (цитую):
      https://defence-line.org/2021/01/s-dnem-rozhdeniya-pan-timur/
      =====
      Так вот, наш коллега Тимур, выдающийся украинский писатель, как раз и является одним из тех немногих маяков. Причем, как и положено такой фигуре, он самодостаточен и стоит на своем, невзирая ни на что и ни на кого.
      =====
      Саме Анти-Колорадос є засновником “ЛО”. Отож мені важливо, щоб саме він, а не хтось інший, розумів: я самодостатній і стою на СВОЄМУ! І якщо захищаю – то не колективний Захід, не РФ, а Україну. Бо така мета стоїть перед цим ресурсом. Томі я і тут… 🙂

Leave a comment

Your email address will not be published.


*


Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: