«101 рік України». Книга Спустошення. 1939-1945

Автор — Тимур Литовченко

Ця книга завершує віртуальний перший том «Від війни до війни» нашої художньої історичної епопеї «101 рік України». Пригадую, з яким розчаруванням гортали цю книгу відвідувачі Львівського книжкового ярмарку в 2018 році. Чому?.. Бо вони хотіли бачити не ⅓ твору, а одразу ж всю епопею в цілому. А при спробі пояснити, що написати й видати за один рік усі десять книг просто нереально — лише зітхали й розчаровано махали руками: мовляв, обіцянка — цяцянка, а дурню казочка! Бо відверто не вірили, що такий твір можна написати у доволі-таки стислі терміни.


Анотація: За два десятиліття радянської влади виросло нове покоління, виховане тотальною пропагандою, яке марило військовими подвигами «в ім’я світлого майбутнього». Мільйони українців пішли в засвіти у жахливих муках, втілюючи цю ідею в життя. Спочатку сталося військове зіткнення з Японією, потім із Польщею, затим з Фінляндією. А от початковий етап війни з Третім Райхом склався аж ніяк не на користь СРСР. У цей же період міцнішає національна свідомість патріотів України…


Й ось епопея нарешті завершена, і «Книга Спустошення. 1939-1945» знаходиться в ній ближче до початку, ніж до кінця… Так було задумано, так і сталося. Однак значення фінальної книги першого тому ця обставина зовсім не применшує.

Адже саме на сторінках цієї книги в самостійне доросле життя вступило покоління однолітків Революції, «громадянської війни» та радянської влади. Справді, молодим людям, народженим у 1922 році (на якому завершується перша книга нашої епопеї), у 1939 році виповнилося 17. І тут лишається пригадати слова Віктора Суворова, сказані на адресу «сталінських соколів» (льотчиків) в одній з його книжок:

«Пташенят готували на забій».

Якщо придивитися уважніше — з’ясується, що «на забій» готували не самих лише льотчиків, але усе покоління тогочасної радянської молоді. Їх усіх до нестями накачували героїчною пропагандою, на кшталт кінофільмів «Щорс», «Трактористи» та ін., а потім… Потім результат не барився: молоді люди мріяли про те, щоб бути достойними, не осоромитися тощо.

І вони були «достойними» — героїчно несли комуністичні ідеали сусіднім (і не дуже) народам. Як зовсім нещодавно в Іспанії («Я хату покинул, пошел воевать, Чтоб землю в Гренаде крестьянам отдать…») — так само тепер на Халхин-Голі, в Польщі, в Фінляндії та інших місцях. З таким розрахунком, щоб тепер вже «подвиги» першого покоління молодих людей, народжених при радянській владі, слугували взірцями для їхніх нащадків…

Але в далеко не прекрасний день 22 червня 1941 року сталося непередбачуване: Адольф Алоїзич посварився з Йосипом Вісаріоничем, і війна з чужих територій раптом перекинулася на свої, де розгорілася не на жарт. Визволяти ж рідну домівку… а потім, звісно, і народи Європи від «коричневої чуми» довелося довгих чотири роки. І між іншим, в реальності війна виявилася не красивою «кінокартинкою», а жорстокою кривавою «м’ясорубкою», вискочити з якої живим і неушкодженим не вдавалося майже нікому. До того ж, розібратися, хто кому друг чи ворог, виявилося значно складніше, ніж здавалося колись. Тим паче важко було зрозуміти, чому деякі героїчні битви були… надійно позабуті на офіційному рівні.

З іншого боку, почали піднімати голову патріоти, які прагнули воювати не за комуністичні ідеали, а за Україну вільну й самостійну. Хоча і в їхніх лавах єдності не було, оскільки мельниківці не могли порозумітися з бандерівцями, бандерівці — з бульбівцями… В будь-якому разі, навесні 1945 року для патріотів війна не скінчилася.

В «Книзі Спустошення. 1939-1945» з’являються ще три опорних (для сюжету епопеї в цілому) артефакти:

  • планшет комбата;
  • щоденники Олександра Довженка, нібито спалені ним у Москві, а насправді збережені;
  • камінчик-гладунчик з берега Дніпра, підібраний одним з героїв на пам’ять про друга, загиблого під час підриву чекістами греблі ДніпроГЕС в 1941 році.

В принципі, в цій же книзі мав би фігурувати й калиновий кулон — останній, восьмий опорний артефакт. Але його історія буде розказана в одній з наступних книг в якості спогадів вже дорослої героїні про дитинство.


Буктрейлер на «Книгу Спустошення. 1939-1945»:

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

About the Author

Tymur
Tymur
Письменник, журналіст і блогер

Be the first to comment on "«101 рік України». Книга Спустошення. 1939-1945"

Leave a comment

Your email address will not be published.


*


Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: