«101 рік України». Книга Пожежі. 1914-1922

Автор — Тимур Литовченко

Перший віртуальний том епопеї «101 рік України» — «Від війни до війни» було вирішено розбити на 4 частини. Початкова — «Книга Пожежі. 1914-1922» охоплювала період І Світової війни та недовгого існування Першої Української Республіки.


Анотація: «Історію України неможливо читати без брому», — стверджував відомий український політик, державний діяч і літератор першої половини ХХ століття Володимир Винниченко. Сказане (а також зроблене, зокрема, самим автором цих слів) повною мірою можна застосувати до періоду Першої Української Республіки. Життя окремих людей — всього лише маленькі епізоди у глобальній історії, і в людських долях залишає незгладимий слід і Перша світова війна, і наступні революції…


Як розпадаються імперії?! Несподівано. Хоча озираючись назад, можна виявити певні сигнали майбутнього розпаду. Це можуть бути як кришталево-легенькі «дзвіночки», так і потужні набатні «дзвони». Але в будь-якому разі, цих сигналів не помічає більшість навіть безпосередніх учасників майбутніх подій. Все стає очевидним лише з часом…

Звісно, можна сміливо стверджувати, що розпад Російської імперії почався з Лютневої революції 1917 року. Разом з тим, потужним набатним «дзвоном» майбутніх катаклізмів стало святкування 100-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка наприкінці лютого (ясна річ — за старим стилем) 1914 року. Справді, уявіть ситуацію: буквально за рік до того всі вірнопіддані Єдиного й Неподільного Престол-Отечества в одностайному патріотичному пориві відсвяткували 300-річчя царського дому Романових — як тут!.. раптом!.. ці дивакуваті «хохли» не менш заповзято кинулися святкувати ювілей якогось там «мужицького поета»!.. Чи не найприкрішим для затятих імперців було те, що дієво завадити раптовому «хохляцькому безумству» ніхто так і не зміг: ні сама влада, ані її «надія й опора» — патріотично налаштовані прошарки населення, які обмежилися хіба що відправкою вірнопідданських телеграм на адресу «царя-батюшки».

А далі вибухнула Світова війна, яку тоді ще ніхто не нумерував як І Світову і в якій Російська імперія воювала «поперек» власних інтересів. Гігантські маси населення були мобілізовані на цю війну в наказному порядку, без жодного бажання з їхнього боку. Були і патріоти, готові віддати «життя за царя»… або «за цісаря» — в залежності від країни проживання. Втім, дехто з молодих людей йшов на фронт, розраховуючи на значний прискорений підйом по соціальних сходинках.

Проте менш ніж за три роки загальне розчарування у війні зросло настільки, що це вилилося в російську Лютневу революцію. Хоча лихоманило не тільки імперську столицю — Петроград. У Києві до влади прийшла Українська Центральна Рада. Здавалося б, це прямий шлях до набуття самостійності України… Однак біда в тому, що УЦР діяла аж надто нерішучо, кидаючись з одних крайнощів до інших, то констатуючи прагнення України до волі та самостійності — то проголошуючи «не оддільність від всієї Росії». А все тому, що українські соціалісти не вбачали ворогів у російських соціалістах. Та й з чого б, здавалося б, їм ворогувати?..

Незалежність Української Народної Республіки була остаточно проголошена лише Четвертим Універсалом у січні 1918 року. Тільки тоді російські більшовики продемонстрували всю силу своєї «братньої любові» до українців, відправивши на розгін Центральної Ради червоні загони під проводом лівого есера Муравйова.

А далі суперечливі тенденції поховали Першу Українську Республіку. До безумовно позитивних досягнень слід віднести Акт Злуки УНР і ЗУНР — той самий, про який вперто «забувають» адепти теорії створення України або Леніним, або ж Сталіним. Хоча все було навпаки: це підконтрольні чи союзні російським більшовикам сили намагалися відгризти від УНР або ЗУНР більші чи менші кавалки територій: чи то Одесу, контрольовану Румчеродом, чи то Донецько-Криворізьку радянську республіку, чи то УСРР зі столицею в Харкові… А вже потім ці території, на яких звірствували чекісти, ставали плацдармами для подальшого наступу на вільну Україну.

З іншого боку, патріотично налаштовані, проте різновекторні проукраїнські сили продемонстрували «чудове» вміння воювати одна проти іншої. Для початку Центральну Раду змінила Українська Держава — гетьманат Скоропадського. По завершенні Світової війни гетьманат був так само змінений Директорією. Коли ж і вона зазнала краху — з більшовицькими загарбниками намагалися воювати окремі отамани.

Але тут зіграла свою роль ціла низка несприятливих факторів. Наприклад — невиправдані очікування від революції селян: з одного боку, вони гранично стомилися від калейдоскопічних змін влади, з іншого — поступово підкорилися чекістському терору, а з третього — купилися на гарні обіцянки більшовиків. Більшовики ж бо і справді обіцяли найбільше й найкраще від усіх конкуруючих політсил… До того ж, через своїх агентів впливу чекісти вміло підігрівали суперечки між різновекторними проукраїнськими силами. Були допущені й інші помилки та прорахунки.

Фінал цього періоду історії був закономірним: українські патріоти або полягли в боях за рідну землю (причому не завжди від рук загарбників), або втекли за кордон, або були змушені «перефарбуватися» і пристосуватися до більшовицької влади. До речі, далеко не завжди почивали на лаврах і російські маріонетки. Наприклад, очільник ДКРР товариш Артем загинув внаслідок катастрофи «червоного» технічного дива — аеровагону. А згаданого вище товариша Муравйова у підсумку розстріляли…

Насамкінець зазначу, що жоден з кількох сотень персонажів, задіяних в епопеї «101 рік України», не проживає описаний нами період часу від початку й до кінця. Натомість ми обрали 8 артефактів, які фігурують в епопеї, разом з місцями дії (територіями, містами, містечками та селами) пронизуючи сюжет наскрізь. В «Книзі Пожежі. 1914-1922» таких артефактів три:

  • пісня «Кача», слова якої були складені перед смертю вояком австро-угорської армії, котрий пішов воювати всупереч наполегливим вмовлянням матері й був за те проклятий нею;
  • «козацька» люлька, котру перед розстрілом викурив славетний полковник Болбочан, а власник люльки обіцяв розповідати про це усім своїм нащадками;
  • «Кобзар» отамана Лиха (Кирила Бондарука), пробитий чекістською кулею і залитий кров’ю власника.

Буктрейлер на «Книгу Пожежі. 1914-1922»:

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

About the Author

Tymur
Tymur
Письменник, журналіст і блогер

5 Comments on "«101 рік України». Книга Пожежі. 1914-1922"

  1. Дуже популярна в світі “Гра престолів” Джорджа Мартіна – це цілком фантазія, хоча персонажі дуже близькі до реальності. Тепер і Україна матиме свою епопею – таку само криваву і з несподіваною загибеллю героїв гру життя і смерті. Бо криваві фантазії російської/більшовицької/радянської/рускомирської імперії не може перевершити жожен письменик фантаст. Боже, скільки років і життів втрачено Україною. Нам могли б заздрити норвеги і шведи! А ми досі обираємо, куди рухатись – до світла цивілізації чи в руки своїх катів. Дякую, пане Тимуре.

  2. І знову те саме… Знову “зазирають в очі” наволчі, сподіваючись побачити там щось, крім лютої ненависті до нас… Невже незрозуміло – ненависть до україни від кацапні вона органічна тому що йде “суперечка про первородство”. Наволочі дуже хочеться вести свій родовід від древнього Києва, а щоб робити це безкарно – Київ повинен бути населений понаєхами з рязансьми рожами, і няяк інакше! Тому що тоді “первородство” залишається за нами, а “вони” – улус, який тільк триста років тому перестав платити данину Орді. Власне, киримли вони люто ненавидять так же само, за те, що ті є нащадками тих, кому русня платила данину. Все так прозоро і зрозуміло, але мабуть не для всіх? Так хочеться заглянути в дупу ВВХ, раптом там буде мир… Мир то кацапам треба, але оскільки кацапська мова убога, то одним словом там можна назвати різне, українською “нам треба мир” і “нам треба світ” (весь, щоб володарювати) не переплутаєш, а там – “на ура” тому що мова така… убога…

  3. Дякую!

  4. Семен Семеныч | 16 Квітня, 2021 at 20:27 | Відповіcти

    Звісно, можна сміливо стверджувати, що розпад Російської імперії почався з Лютневої революції 1917 року
    —————
    Дальше можно не читать! Распад РИ начался от отречения Николашки от власти. Т.Ч.К. Слабость власти, “наместник Бога”, святая вера и непогрешимость в царя батющку- кормильца, наимудрейший и прочая чушь, в которую реально верили 99%! и вдруг он всех верунов кинул-верить не в кого!
    Т.е., если бы сейчас окурку прилетела пепельница, то паРаша стопудово развалилась бы на ошметки. Ну так они устроены! Нужен царь-поводырь….вы не понимаете этого, просто потому, что мы украинцы! Я прожил в мацкве 15 лет, поясняю- РАБЫ!!!!! Дали пайку-заипца, кинули-ну ладно, утремся….психология рабов!
    Хватит балаболить! Мы с кацапьем совершенно разные цивилизации! Это трудно понять некоторым, да, типа одну сиську в совке сосали. А вот нифига! У нас есть то, чего нет на паРаше – вольница, СВОБОДА! Лучше умереть, чем быть рабом!Не всегда это помогает, да, но оно же внутри, внутри каждого украинца – СВОБОДА!
    Как я ранее высказывался, Окурок забздит пойти на нас буром, оно сцикливая мразь, чмом родилось, чмошно и подохнет!

    Слава Украине!

Leave a comment

Your email address will not be published.


*


Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: