Автор — Дід Панас

Із серії «Новітні казки Діда Панаса»

Добрий вечір вам, малятка, любі хлопчики й дівчатка! Сьогодні я приніс вам казочку — ще й бубликів в’язочку! А казочка моя буде про Сон Херсону… Отож, діточки, сідайте довкола своїх комп’ютерних моніторчиків, планшетиків чи смартфончиків та слухайте мене уважненько.

Що вам сказати про те, наскільки кепською є поточна ситуація в нашій нещасній країні, мої маленькі?..

Зайчик-Побігайчик (луною, з кухні): Овва! Звісно, Дідусь Панас скаже!..

Котик-Муркотик (так само луною, з кухні): Няв-няв! Ще б пак, щоб Дідусь Панас та й не сказав?! Бути такого не може!..

Зайчик-Побігайчик: Тільки дивіться, Дідусю Панасе, без жорстких матюків, будьте ласкаві!..

Котик-Муркотик: Няв-няв! Так-так, не вистачало ще, щоб вас, дорогий наш Дідусю, забанили на «Лінії Оборони» так само, як колись на республіканському телебаченні за радянських часів! Це нам, бойовим котам ЗСУ, колишнім учасникам Антитерористичної операції, що переросла в Операцію об’єднаних сил, можна час від часу вживати міцні слівця, а вам…

Котику-Муркотику, Зайчику-Побігайчику, заспокойтеся обидва, прошу!..

От бачите, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка: недарма я попрохав обох своїх помічничків посидіти на кухні. Адже сама тема моєї сьогоднішньої казочки провокує на вислови, незрозумілі такій малечі, як-от ви — проте цілковито зрозумілі дорослим. До речі, якщо повернутися до прецеденту, згаданого Котиком-Муркотиком… По-перше, жодного відеозапису не зберіглося. По-друге, якщо розібратися, нічого особливо жахливого я тоді не сказав. Адже «хѣръ» — це офіційна назва однієї з літер дожовтневої кирилиці, а тому знаменита фраза Дідуся Панаса: «Отака хѣрня, малята!» — це ще більш-менш пристойний замінник фрази жорсткішої…

Зайчик-Побігайчик (луною, з кухні): Ой, Дідусю Панасе, ой-йо-йой!..

Котик-Муркотик (луною, з кухні): Дідусю Панасе, а як же ж модератор?..

Котику-Муркотику, Зайчику-Побігайчику, а як же ж бути всій Україні, переважна більшість регіонів якої опинилися в помаранчевій зоні, а місто Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Івано-Франківська, Одеська області, а також Закарпаття й Буковина — в червоній?! Більш того, вже відомо, що починаючи від післязавтра, до червоної зони увійде ще й Львівщина.

Вважайте, третина українських регіонів вже опинилися в найжорсткіших карантинних умовах. І це все — після цілого року (!) нібито «боротьби» з COVID-19… То які ж пристойні слова підібрати мені, старому?!

Звісно, можна не вірити офіційним статистичним даним, якими «зелена» влада крутить, як той циган сонцем…

Зайчик-Побігайчик (луною, з кухні): Ой, Дідусю Панасе, ой-йо-йой!..

Котик-Муркотик (луною, з кухні): Дідусю Панасе, це не толерантно.

Перепрошую, любі мої помічнички, це прислів’я — елемент фольклору. Та й чого це ви обидва сьогодні на мене накинулися?! Ви краще уявіть, які сни сьогодні насняться жителям Херсонщини — єдиного українського регіону (за винятком окупованого московитськими чортами Криму), який поки що лишається в жовтій карантинній зоні?!

Зайчик-Побігайчик (з кухні, непевно): Та-а-а… Ті самі сни.

Котик-Муркотик (з кухні, непевно): Якби я лишався в зоні ООС — тоді сказав би… Няв-няв!.. А так краще промовчу.

Ну отож, отож!.. А я, Дід Панас, не мовчатиму!!! І скажу прямо: дуже-дуже поганий сон насниться сьогоднішньої ночі херсонцям і жителям Херсонської області — такий самоі поганий, як той, що нібито наснився одного разу чи то князеві Григорію Потьомкіну-Таврійському, чи навіть самій цариці Катерині Другій. Через що Херсонщина нібито й дістала свою назву… Хоча насправді як князь Потьомкін-Таврійський, так і імператриця Катерина Друга орієнтувалися на Χερσόνησος — античне, а згодом візантійське місто-державу в південно-західній частині Криму, на території сучасного Севастополя, між бухтами Карантинною і Пісочною.

Але ж повертаючись до теперішніх снів, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка, ви мусите погодитися: бути хорошими при нинішній «зеленій» владі вони аж ніяк не можуть! Бо вже долікували вони нас. Ох, долікували! Для себе у них — «Велюри» з Буковелями, для нас — дуже дивні карантинні заходи без компенсацій бізнесу, змушеному призупиняти діяльність. А ще вакцина незрозумілої якості та ефективності за захмарною ціною… А ще затягування початку масової вакцинації. Тільки б наша медицина тепер встояла!..

От на цьому казочка моя нарешті добігла кінця. А тепер на добраніч, мої маленькі! Ідіть собі, вмивайтеся, нехай вас батьки напоять тепленьким молочком з медяниками, щоб вночі вам наснилися хороші сни про той час, коли ніхто в цілій Україні не бачитиме поганих снів через якість нашої влади, яку визначають припиздент ЗЮ і його весела компашка «слуг народу»…

На добраніч, малята, на добраніч!