Автор — Тимур Литовченко

Матеріал буде дуже стислим. Якщо вважаєте, що це реклама — закрийте його і забудьте, дуже прошу!

Отже, не мені вам розповідати, що Біларусь зараз відверто фашизується і прискореними темпами перетворюється на «БелоруSSию». Відбувається все це через повну тупість переважної частини населення, повну мозкову імпотентність переважної частини того, що там зветься «опозицією» і повну відмороженість диктатора Лукашеску. Повторюю, все це очевидні речі, які давно не потребують ні коментарів, ані зайвих підтверджень.

Але…

В суцільній какофонії, що лунає з-за північних кордонів України, звучить одна дуже важлива нотка справжності.

Отже…

Дві білоруські журналістки — Катерина Андрєєва (Catarina Andreeva) і Дар’я Чульцова (Darja Chulcova), які до останнього моменту працювали в «Белсат TV», під час виконання своїх журналістських обов’язків були схоплені «ланцюговими псами» режиму Лукашеску й віддані під суд. Як і очікувалося, буквально днями обидві були засуджені за політичною статтею (аналогічною сумнозвісній ст.58 радянського КК зразка 1930-х років) на 2 роки позбавлення волі.

За виконання журналістських обов’язків!!!

До того ж, Катерина Андрєєва разом зі своїм чоловіком — Ігорем Ільяшем, створили книгу «Белорусский Донбасс». Видавництво «Фоліо» випустило її в серії «Военные дневники».

Таким чином, я з Катериною Андрєєвою є подвійним колегою: і як письменник, і як журналіст. Отож відчуваю необхідність підтримати її в скрутній ситуації — тому й пишу цей матеріал. Директор видавництва «Фоліо» оголосив, що в якості підтримки свого автора, весь час перебування Катерини Андрєєвої за ґратами електронний варіант (!) її та чоловіка книги на веб-сайті видавництва продаватиметься за 1 грн. Отже, якщо маєте «читалку» електронних текстів або смартфон з великим екраном — можете скористатися пропозицією.

Це не реклама. І директор «Фоліо» не просив мене писати цей матеріал. Але я знаю, до чого непросто журналістові іноді виконувати свої посадові обов’язки — навіть при наявності всіх необхідних «корочок», акредитацій і пільг! І якщо думаєте, що проведені активно в українській журналістиці роки (з 4 березня 1997 року до початку 2014 року) для мене проминули абсолютно безхмарно — то ви глибоко помиляєтесь. Я навіть один раз під суд потрапив (справу на першій інстанції було виграно, апеляції від обвинувачення не послідувало). Один раз мене мало не розстріляли упритул. А прості погрози я вже й не порахую…

До речі, одним з моїх неформальних наставників у журналістиці був той самий Георгій Гонгадзе, з яким ми познайомилися в Центрвиборчкомі восени 1997 року і який просто так навчав мене азам журналістики. Відбувалося це в «польових» умовах. Потім я робив те саме для інших — більш молодих колег по цеху… Але повертаючись до Гонгадзе, чи треба нагадувати, що з ним сталося?! Гадаю, не треба…

А ще в 2002 році, зайшовши в квартиру до однієї київської архітекторки на інтерв’ю, я несподівано зустрів там замість господині… пані Лесю Гонгадзе. В очікуванні господині, вона зварила мені горнятко кави по-львівськи. Після чого ми цілу годину проговорили про життя-буття. І всю цю годину я був змушений дивитися в очі жінці, чиєму синові відрізали голову. І це при тому, що я її сина знав, як одного зі своїх неформальних вчителів… Так і не дочекавшись господині квартири, за годину я просто втік звідти. Бо просто не міг більше дивитись в очі пані Лесі, виразу яких мені е забути до кінця днів своїх. У мене ж теж є нерви…

Тому я знаю, до чого непростою й ризикованою може бути журналістика. Тому й пишу зараз про книгу Катерини Андрєєвої та Ігоря Ільяша. Отже, купуйте електронний варіант «Белорусского Донбасса» за 1 грн! У найближчі 2 роки така можливість забезпечена режимом Лукашеску.