Помилка режисера Кеосаяна (частина 2)

Насправді все дуже просто: Едмонд Гарегінович наступив на хворий мозоль радянської влади… Ба навіть гірше: він на повній швидкості наїхав на святе — себто, продемонстрував, грубо кажучи, що не рубить фішку! Свідомо він зробив це чи несвідомо?.. Оскільки після більш ніж десятилітнього заслання йому все ж дозволили повернутися на «Мосфільм» — то найшвидше, наїзд був таки несвідомим. Або ж він спромігся довести, що ніяких особливо важких каменюк за пазухою не тримав, не тримає й не збирається. Інакше б кукувати йому в Єревані до скону.

Але в чому ж конкретно полягала причина провалу режисера Кеосаяна?! На якій такій «міні» він неумисно підірвався?..

При поверхневому погляді виникає враження, що фінал кінотрилогії вийшов нецікавим через надлишок сюжетних «дірок» і безглуздих натяжок. Проте якщо бути чесними, то їх вистачало і в перших двох стрічках. Почати з того, що поява китайця Ю-ю в оригінальній повісті «Червоні дияволята» або негра Тома в її екранізації цілковито обґрунтована. Яким чином з’явився на хуторі Збруївка Яшка-циган — теж зрозуміло: поруч табір кочував, хлопець запав на Ксанку Щусь — от і все. Але що робив у сільській глушині вчорашній гімназист Валерка?! Яким вітром занесло туди вчорашнього городянина?! Задовільного пояснення цьому в «Невловимих месниках» не дається.

Те, що Ксанка є слабкою ланкою всієї четвірки, як і те, що Яшка її постійно рятує — виправдано лише в першій стрічці. Але навіщо тягати дівчину із собою й надалі?.. Загадка. А як міг якийсь там гімназист-окулярик обдурити всю білогвардійську контррозвідку в «Нових пригодах невловимих»?! Це ж шито білими нитками!..

Втім, всі подібні моменти спокутуються динамікою пригодницького кіно… принаймні в перших двох фільмах. І саме тут можна зауважити, що «Корона Російської імперії…» є, швидше, детективом, ніж стрічкою в стилі екшн. Велика кінна «наздоганялка зі стрілялками» (якими й уславилися «невловимі») на всі дві серії, здається, одна-єдина: коли Ксанка невдало переслідує штабс-капітана Овєчкіна, котрий встигає сховатися в одеських катакомбах. Однак лише цього для провалу явно замало.

Можна припустити, що в «Нових пригодах невловимих» надмірну глядацьку увагу перетягнув на себе куплетист Буба Касторський — тому-то режисер і вбив його у фіналі, щоб він не затуляв четвірку підлітків… Частково це справді так. Мотивація дій героя зрозуміло викладена в одному з його куплетів:

Мой старший брат — чудак невероятный,
Перед расстрелом пел такой куплет:
«Ой, мамочка, роди меня обратно!» —
Но был погром, и мамы год как нет…

Отже, Буба зголосився допомогти «невловимим», аби помститися за знищених родичів — за брата й матір. До речі, аналогічний конфлікт підігрівав і сюжет «Невловимих месників»: Данька Щусь намагався помститись отаману Сидору Лютому за вбитого батька, а той прагнув упокорити «щусьонка» — типу того, що син за батька не відповідає… Тоді як в «Короні Російської імперії…» четвірці головних героїв доручають запобігти викраденню Великої імператорської корони — от і весь мотив! Як-то кажуть, це просто робота, нічого особистого.

Втім, тут вже стає «тепліше»: адже відомо, що продажем за кордон коштовностей (зокрема тих, що належали розстріляній царській сім’ї) в перші 10-15 років радянської влади активно займалися саме більшовики. Були плани і на продаж Великої імператорської корони, що фігурує у стрічці. Більш того, за неперевіреними відомостями, з цієї корони таки виколупали півдюжини камінців, які «штовхнули» з вигодою… Такі маніпуляції були припинені лише в 1930-х роках за особистою вказівкою Сталіна — аби не ганьбити Країну Рад.

Оскільки довкола Великої імператорської корони зав’язаний весь сюжет, можна припустити, що сценаристам Едмонду Кеосаяну й Олександру Червінському від початку поставили завдання: перекласти провину за торгівлю царськими коштовностями з радянської влади на білу еміграцію (штабс-капітан Овєчкін, полковник Кудасов, екс-отман Бурнаш) і підступних іноземців (месьє Дюк). Ну гаразд, сценарій написали… Очевидно, вже на етапі зйомок режисер Кеосаян із поставленим завданням не впорався. Але знов-таки, в чому ж він проколовся?!

А в тому, що «перегнув палицю» з наїздами на білу еміграцію! Справді, всі білоемігранти в «Короні Російської імперії…» — це або корисливі торгаші, або відверті злодії (як-от аферист і крадій палацових коштовностей князь Наришкін), або повні придурки (підставні члени царської родини — «кошлатий імператор» і «лисий імператор», які влаштовують показові «змагання» за право коронуватися на еміграції). Нормальних патріотів серед них просто нема, про що і співає шансонетка Аграфена Заволзька: кому тільки вона не пропонувала «за Россию умереть ради чести и престижа» (безіменному месьє полковнику, Керенському) — всі обирали життя в Парижі.

Однак трилогія Кеосаяна знімалася на межі 1960-1970-х років. На той час після Великої Жовтневої соціалістичної революції (як називався більшовицький контрреволюційний переворот) минуло понад півстоліття. Малювати білоемігрантів карикатурними торгашами, злодіями і придурками можна було по «гарячих» слідах тих бурхливих подій — але не зараз! Глядачі вже не вірили таким карикатурам!!! Натомість вони охоче сприймали ад’ютанта Кудасова — поручика Перова, який у передчутті майбутньої невідворотної розлуки з Росією-Матінкою співає під гітару ностальгічне «Русское поле» («Нові пригоди невловимих»). А коли він же бігає перевдягненим у жіночу сукню з пістолетом в руці («Корона Російської імперії») — це вже фальш, обман…

От чого не зрозумів Едмонд Кеосаян: що червоні радянські чекісти, що їхні антиподи-білоемігранти — вони усі були й лишилися ІМПЕРЦЯМИ! Просто червоні — це «правильні» імперці, тоді як білі — імперці «неправильні». Тому максимум, що дозволяли неформальні «пристойності» — це легенько пожурити білоемігрантів за їхню «неправильність», а не робити з них відстійних придурків!.. Режисер не зрозумів цього — отож і вилетів на довгі роки з Москви подалі у Вірменію.

Але тим самим радянська система хоча й неформально, однак дуже впевнено розписалася в тому, що СРСР — це та ж Російська імперія, просто дещо осучаснена, підтягнута під реалії ХХ століття! Оббріхувати українських махновців та «зелених» повстанців (які нібито грабували українських селян) можна і навіть потрібно, натомість оббріхувати білогвардійців — зась!.. Саме цей висновок є важливим для нас в тих давніх перипетіях довкола одного з радянських істернів, що вийшов на екрани півстоліття тому.

About the Author

Tymur
Письменник, журналіст і блогер

62 Comments on "Помилка режисера Кеосаяна (частина 2)"

  1. VolodymyrSR | 16.01.2021 at 04:26 |

    Дякую. Дуже цікава стаття. Досі пам’ятаю перегляж цих стрічок. Дуже подобались ці стрічки.Тепер Ви дали погляд з іншого ракурсу, шо теж цікаво.

    • “Невловимі месники” та “Нові пригоди невловимих” мені також подобалися в дитинстві. Але на перегляді в кінотеатрі “Корони Російської імперії…” я навіть пару разів відключався з розплющеними очима – чого зі мною в кіно не траплялося жодного разу ні до того, ані після! Очевидно, мій дитячий мозок чогось в “Короні…” не сприймав категорично. Перегнув Кеосаян палицю, так, перегнув!..

      • pan_futiy | 16.01.2021 at 10:01 |

        Не знаю, может у меня склероз-альцгеймер-деменция-маразм… “Тут помню – тут не помню”.
        “Неуловимых” помню. Может, потому что смотрел в те годы не единожды.
        “Новые приключения” точно смотрел один-два раза, но помню очень плохо.
        “Корону” (не вирус!) не помню напрочь! Может, вообще не смотрел, но скорее разок глянул и поспешил забыть…

        Ситуация, описанная уважаемым Тимуром, очень похожа на ситацию с фильмами о Второй мировой войне (ака “Великая Отечественная” в совке).
        В фильмах времен войны и первых послевоенных лет германцы всегда изображались тупыми, недалекими и психически ненормальными дураками. Потом это постепенно сошло на нет и апофеозом этого стали “17 мгновений”.
        Полагаю, такое изменение отображения произошло потому, что все больше людей стало задаваться вопросом: Если немцы были такими тупыми и дурными, то почему мы их победили с таким трудом и такими огромными потерями? Может, наше руководство тоже не блистало умом и сообразительностью?
        Допускать такие вопросы было нельзя и, по всей вероятности, “искусствоведы в штатском” ненавязчиво порекомендовали деятелям искусств изменить тренд и изображать идеологических и военных противников более серьезными, достойными и опасными.
        Ну а Кеосаян не прислушался к рекомендациям или не успел перестроиться…

  2. rodnoy | 16.01.2021 at 06:29 |

    Да, наверное, с какого-то момента в совке началась “мягкая реабилитация” “беляков”. Видимо, ближе к 40-м, когда начали вводить звания адмиралов, маршала и т.п., а в 43-м вернули погоны.

    В 56-м вышел фильм “41-й” – про то, как не всё однозначно было с “беляками”. Но их явное “отбеливание” началось с конца 60-х:
    – 1968: Служили два товарища (с “самим” В.Высоцким в главной роли – играл как раз “хорошего беляка”)
    – 1969: Адьютант его превосходительства
    – 1970: Бег (по потивам разных романов М. Булгакова)
    – 1976: Дни Турбиных (по “Белой гвардии” того же М. Булгакова) – это наверное кульминация “белого” тренда.

    Это так, что вспомнил навскидку…

    • Дивно, чому не екранізували п”єсу булгакова “Батум”, де він змальовує сталіна як батька всіх та вся. Мабуть після культу особистості не стали екранізувати. До речі булгаков для мене закінчився після прочитання саме цієї п”єси. Як він у ній радісно полірує язиком п”яту точку вождю всіх народів – просто бридко!

      • І зовсім не дивно: адже п’єса “Батум” неявно адресувалася самому Йосипу Вісаріоничу й мала на меті підлизування дупи Вождя і Вчителя, як Ви висловилися. Але товариш Сталін чудово розумів, що з отакого прямого підлизону аж надто явно “стирчать вуха” того, хто підлизує!!! А отже, є зрозумілою і його мета… Тоді як треба працювати тонкіше, тонкіше треба працювати!..
        Бо головна складність пропаганди (як і реклами, до речі) – зробити так, щоб з неї не “стирчали вуха”… Знаю, партайгеноссе Геббельс вивів іншу формулу: “Чим примітивніша брехня – тим охочіше в неї повірять”. Але ж це стосується саме БРЕХНІ! “Розп’ятого малчіка в трусіках”. “Зґвалтованої вогнегасником бабушки-епілептички”. “Корови, яка плакала на городі чєловєчєскімі сльозамі”… Коли ж підлизують дупу – тоді, по ідеї, лестять ПРАВДОЮ, а не брехнею, і формула партайгеноссе Геббельса не працює.
        От тому товариш Сталін і забракував п’єсу “Батум”, як таку, з якої аж надто “стирчали вуха”. А нещасний товариш Булгаков, який підлизував, не витримав того і скопитився від горя й розчарування… Бо дуже хотів реабілітації в очах Вождя і Вчителя, після якої розраховував жилти зі своєю коханою “Маргаритою” – Оленою Сергіївною Булгаковою (в попередніх шлюбах – Нейолова та Шиловська) довго і щасливо “в тихом светлом домике”!.. Але не склалося.

    • Реабілітували не просто “білогвардійшину” – реабілітували ще й дворянство на додачу! М’яко – але реабілітували… Кінофільм “Зоря принадливого щастя”, наприклад. Або знаменитий “троїстий” танцювальний номер культового ансамблю “Берізка”, коли спочатку танцюють “дворяни”, потім – “буржуї”, а на завершення – “революційний матрос і пролетарка”. Звісно, “дворянський” початок був найбільш витонченим.

    • P.S. До речі, до реабілітаційних фільмів слід зарахувати, на мою думку, всю “сагу про резидента” із Жжоновим у головній ролі: “Помилку резидента”, “Долю резидента” і т.ін. Адже за сюжетом він – граф Тульєв (син графа-емігранта, “хворого на ностальгію”), який переходить на бік радянської розвідки й у фіналі другого фільму повертається на Захід вже в якості радянського агента.

      • Николай | 16.01.2021 at 10:23 |

        Можно сказать что , режиссёр Кеосаян имеет и ещё одну ошибку, сына. Которого он отлично воспитал.

    • Федір | 16.01.2021 at 15:40 |

      а еще про колаборанта перебежчика “Проверка на дорогах”. википедия пишет мол поначалу ярые комми возмущались как так, власовца показали хорошим. но народу понравилось

  3. soma10 | 16.01.2021 at 08:43 |

    У мене цікаве спостереження. На прокаzzапських каналах “інтер” та “нтн” ці фільми крутять дуже часто, не менше двох разів на місяць. Частіше за все показують один за другим, але завжди тільки “Невловимих” і цю дешевку “Корону”. Другу частину, “Нові пригоди”, не показують НІКОЛИ! Чому? Особисто мені спадає на думку єдине пояснення: заборонив хазяїн (Бл. Бл. Х..ло), бо там невловимі пошили в дурні саму контррозвідку, а такого не може бути в принципі.

    • Оооо, дуже цікаво!!! У нас вдома немає телевізора з 2013 року – віддали моїй мамі. Отож я не в курсах, що зараз крутять по сепарських каналах… Мабуть, погоджуся з Вами. Це справді дивно, як гімназист Валерка (навіть дуже розумний!) спромігся обіграти й Овєчкіна, і Кудасова, і ще й Бурнаша на додачу! Для радянських дітлахів це годилося. Як на теперішній час – абсолютно неправдоподібно!.. Що ж, на все свій час. А “Корона Російської імперії…” – це таки дешевка, маєте рацію.

  4. Kostyantyn | 16.01.2021 at 10:42 |

    А песней «Белый вальс» тот же Высоцкий наглядно нам показывает свою имперскость.

    • У Висоцького насправді чимало пісень, які видають як його прихильність до Російської імперії, так і бажання тривіально “виправити” СРСР, “відрихтувати”, щоб він мав “людське обличчя”. Хоча…
      ІМХО, звісно, але все ж найпоказовішим є те, що Київ згадується в усьому огромезному масиві його текстів лише один-єдиний раз:
      Открыты КИЕВ, Харьков, Кишенев,
      И Львов открыт, но мне туда не надо!
      (“Москва – Одесса”)
      І це при тому, що в Києві Висоцький мав купу родичів, а також тут жила і працювала його дружина, до якої він літав щотижня! Та й концертував він у Києві неодноразово. Але при всьому тому, окрім наведеної цитати, Київ не згадує зовсім. Це засвідчує, що “духовне серце України” він не сприймав, бо не розумів абсолютно. Але Київ – це абсолютно НЕ імперське місто!!! В цьому відношенні Київ – антипод Москви, де Висоцький жив, працював і помер. І це видає його імперськість ще рельєфніше.

  5. Андрій Дар | 16.01.2021 at 10:52 |

    Дякую, дякую, Тимуре!
    Зранку, така свіжа стаття для роботи з власною ностальжі та з дитячими “втовкмаченими пропагандою” установками.

  6. Ilya56 | 16.01.2021 at 11:26 |

    Тимур, спасибо за погружение в ностальгию. Действитель, на “Неуловимых…” шли классами, в 67 г.(был в 3-м классе), и не раз. Шли мы “вооруженные”, с саблями, пистолетами, автоматами и в зале по ходу фильма неистово поддерживали героев 🙂 . Расходились так, что работникам кинотеатра приходилось успокаивать. “Новые..” были чуть взрослее и смотрели уже по другому, но с интересом. Ну а последний может глянул раз. Что по поводу “прокола Кеосаяна”. Интересная версия, но не верю. В совке, чтобы снять фильм могу представить сколько было разных цензур, и самая главная была от “старшего брата”. А там сидели спецы своего дела, которые руками и ногами держались за свое место. Поэтому они четко знали, куда дует ветер партии. Поэтому, если делать “предъяву” режисеру, то вырисовывается групповуха, а комитет это любил. А там все московские, попробуй зацепи. Плюс деньги потрачены народные вроде как на ветер, тоже не хорошо. Может ветер поменялся во время съемок и выпуска фильма, взяли на карандаш, потом где то что сказал не так и ….. Вы все же боец идеологического фронта 🙂 и пересекаетесь с бывшими бойцами совкового фронта идеологии, думаю, им есть что рассказать интересного. А за статью спасибо.

    • “Поэтому, если делать “предъяву” режисеру, то вырисовывается групповуха, а комитет это любил. А там все московские, попробуй зацепи. Плюс деньги потрачены народные вроде как на ветер, тоже не хорошо” (с)
      *****
      От за це його й викинули в Єреван на цілих 11 років! Бо “деньги потрачены народные – не хорошо”. Не виправдав надій…

      “Может ветер поменялся во время съемок и выпуска фильма” (с)
      *****
      Можливо і так…

      • Евгений | 17.01.2021 at 01:12 |

        Нет, не стыкуется. Фильм был принят Госкино, выпущен в прокат, никогда не был под запретом, с чего же такая немилость к режиссеру? Ведь были режиссеры, чьи фильмы клали на полку, а они снимали дальше.

        • никогда не был под запретом (с)
          *****
          Не скажіть, не скажіть… Я не можу пригадати, щоб після прем’єри “Корону Російської імперії” випускали в кінотеатрі повторного перегляду або на ТБ. Принаймні в 1970-ті роки я цієї стрічки не бачив жодного разу! А переглянути ще раз хотілося через те, що на прем’єрі в кінотеатрі я немовби вирубився з розплющеними очима від моменту, коли після гонитви Ксанки за Овєчкіним “невловимі” розпитують старожила про катакомби й аж до моменту, коли екскурсовод “маринує” гостей в музеї. Отже, суттєву частину фільму у мене немовби з пам’яті зрізало! Я дуже хотів дізнатися, що було в тій “дірці” – але не міг… Стрічку показали по ТБ десь вже в Перебудову. Отже, понад 10 років вона не демонструвалася.

          • Евгений | 18.01.2021 at 01:52 |

            Я ее в кино никогда и не видел, а по телеку пару раз смотрел. То есть запрета никакого не было, видимо попросту сборы давала малые.
            Ввиду своего еврейства самой запомнившейся сценой была Толдод в музее.

  7. Сергій-Львів | 16.01.2021 at 11:41 |

    О, як приємно зранку прочитати таку статтю, думки якої попали в резонанс з власними відчуттями тих далеких, на жаль, часів. Ми ж таком бігали підлітками дивитись, й не один раз, “месників”. Навіть з часом, вже в інтернеті, переглянув їх та отримав якусь ностальгійну насолоду. А “Корона”, дійсно, не зайшла, здалась якоюсь штучною. Чи то ми вже дорослішати стали, навчались жити і думати з подвійною мораллю – офіційною та неофіційною, чи на вильоті зі школи дитяча романтика ставала вже на друге місце, у будь-якому разі відчувалась якась фальш у цьому фільмі, тому й дивитись його ще раз не мали бажання. Були інші, більш яскраві враження (згадався фільм “Ромео и Джульєтта” Дзефірелли, оце була тоді бомба!). А “Корона…”, як й теперішня – краще не треба. За Л.Гурченко, окреме дякую… 🙂

    • Сергій-Львів | 16.01.2021 at 11:48 |

      За помилки вибачте, якась дивна ситуація – коли набираю в рамці текст, помилок не бачу, а потім, після Enter, бачу … 🙂 🙂

      • Укроп | 16.01.2021 at 17:50 |

        Не Ви один жахаєтесь від помилок, які видно вже коли текст відправлений 🙂 На жаль, це вимога безпеки, нема “каналу зв’язку” з відправником тексту щоб можно було редагувати. Нічого страшного, Автор сам досить часто робить обдруківки, розумні люди зрозуміють і так 🙂

  8. Виктор | 16.01.2021 at 12:00 |

    Не касаясь ложных или действительных достоинств фильмов Кеосаяна…
    После выхода последнего он с героями-актерами совершал турне по городам и в Краснодаре влип в скандал (изнасилование героини), после которого срочно покинул город и, по «случайному» совпадению, исчез из инфопространства.
    Так что всё может оказаться значительно проще, без подрыва основ …

    • Детективна якась історія… Все ж таки я читав про те, що ще під час прем’єрного показу в Москві люди полишали глядацьку залу ще до завершення сеансу – просто зараз джерела знайти не можу. Про скандал в Краснодарі не чув і не знав. “Зґвалтування героїні”?! Мається на увазі акторка Валентина Курдюкова?.. Це вже схоже на підставу – щоб надійно здихатися режисера, який не виправдав надій. Хоча за зґвалтування можна було загриміти на зону по відповідній статті, тому заслання в Єреван – якось надто м’яко…

      • Ilya56 | 16.01.2021 at 12:38 |

        Значит была “попытка”, тронул пальцем и чтобы не было дальнейшего хода-поехал в Ереван. Было принято решение, выслатьиз москвы, но без зоны…

  9. Віталій | 16.01.2021 at 12:26 |

    Дякую пане Тимур. Таки антиімперскість у вас в генах. Гарний штрих перед падінням останньої шовіністичної “обітелі”. І особлива подяка за ключ (для мене) розуміння, чому авторитарні араби не сприйняли створення держави Ізраїль. 🙂

  10. уася | 16.01.2021 at 12:30 |

    це ж дитяче кіно а ви тут шо

    • Отож бо!!! Діти багато в чому сприймають художні твори некритично, тому якщо дитячий твір – це лайно, то таке лайно заливається в дитячу свідомість без належного фільтрування. Тому “дитячість” (ба навіть “підлітковість”) того чи іншого фільму – це привід не для відпущення всіх гріхів, а навпаки для прискіпливого розгляду на предмет того, як цей мистецький витвір вплине на дитину!

  11. Vadym K | 16.01.2021 at 13:22 |

    В тоже самое время в комфортной “ссылке” в Риге работал Валентин Пикуль. Небезталанный писатель (сам зачитывался), но истовый имперец. Сейчас его книги издают в России в кожаных переплетах с золотыми обрезами. Пришла слава посмертно (известность и при жизни была). Смердящий труп-зомби империи выползает из могилы.

    • Добре запам’ятав одну цитату з Пікуля:
      =====
      Бардак развивается по всем правилам великороссийского разгильдяйства. Без петровской дубинки не обойтись!
      (“У последней черты”)
      =====
      У-у-ух-х-х, до чого ж точно!!! 😀

  12. Гена | 16.01.2021 at 14:22 |

    Дійсно, одне – показувати дуркуватих хохлів у першій серії, інше – блискучий бурлеск:
    https://www.youtube.com/watch?v=Df10nO_ud_E
    https://www.youtube.com/watch?v=bgqadl2sXD4

  13. Евгений О. | 16.01.2021 at 14:48 |

    Стаття цікава. Безумовно.
    Але маю, перепрошую, на те все свою думку.
    Коротко її можна висловити наступним чином: Лені Ріфеншталь.
    І такого добра за часи “диктатури пролетаріату”, що продовжувалась суттєво довше, аніж існування Третього Райху, було і було.
    Зусиллями більшовицьких пропагандерів в країні, в свідомості людей, що за своїми інтелектуальними параметрами фізично не могли належати до “робітничого класу і трудового селянства” в тодішньому розумінні зазначеного, за роки і роки був сформований стереотип сприйняття літературного, сценічного чи режисерського таланту, як аналога високих моральних якостей. І тільки дуже і дуже малій кількості було доступно знати про реальні людські якості кумирів публіки. Пропаганда ж робила з таких ідеали, приклади для наслідування і так далі.
    Я свого часу, як і мільйони моїх однолітків, був у цілковитому захваті від отого кіна, про частку якого пише шановний Тимур.
    А чи був вибір? А чи можна було інакше в суспільстві, де батьки біліли від дитячого анекдотика, що я свого часу приніс додому через короткий час після вбивства Д.Кеннеді?
    Анекдотик був такий.
    Двоє малих, американець і совєцький сперечаються. Американець : а у вас білого хліба нема! (Хтось пам’ятає хліб зеленого кольоруі півбатона білого по рецепту лікаря ветеранам?)
    Совєцький: А у вас президента вбили!
    Американець: А ми вашого президнта собі заберем!
    Совєцький: Тоді і у вас білого хліба не буде!
    А потім я дивився “Чапаєва”, і Мальчиша-кибальчиша” і ще багато чого.
    Звичайно, з точки зору фахівців у царині кіно театру і літератури, було створено не мало цілком талановитих речей. Таких що добряче западали в душі і свідомість……
    Створюючи там атмосферу у відповідності до поставленого “старшими товаришами” завдання…
    Бо ж альтернатива насправді була відсутня абсолютно.
    І у повній відповідності з настановами програмного твору Оруела “1984” ті роботи, що певний час вважались зразками “соціалістичного реалізму”, при зміні точок зору чи то політбюрів, чи енкаведів с кагебами, чи просто генеральних секретарів , отримували інші оцінки, аж до злочинних проявів ворожої антикомуністичної нечисті…
    То ж, з викладених вище міркувань, власного, часом таки доволі болючого досвіду, здається мені, що чим менше ми будемо згадувати тогочасні шедеври, у будь-яких сенсах, в доступних широкому загалу публікаціях, тим буде краще для формування світогляду наших сучасників. Особливо молоді. Молоді, що з цілком природних причин шукає героїки, героїв і моральних авторитетів, з яких має формувати свої світоглядні фундаменти.
    Як показує нам сьогодення, чи не найстрашнішим за будь-які природні жахи є сьогодні навіть залишковий вплив того марксизмуватого більшовизму, чи більшовизованого марксизму, що продовжує нищити і людей і природу нашої, такої зовсім не великої та вразливої планети.

    • Я б і погодився, але!..
      Але є оцей камент (див. вище):
      =====
      soma10 | 16 Січня, 2021 at 08:43 | Відповіcти
      https://defence-line.org/2021/01/pomilka-rezhisera-keosayana-chastina-2/#comment-308775
      На прокаzzапських каналах “інтер” та “нтн” ці фільми крутять дуже часто, не менше двох разів на місяць. Частіше за все показують один за другим, але завжди тільки “Невловимих” і цю дешевку “Корону”.
      =====
      А цьогоріч з часу виходу “Корони Російської імперії” виповнюється 50 років! Отже, в інформаційному просторі явно розпочнеться движуха з агітацією за Російську імперію з використанням цього кіно. Це тим ймовірніше, що в стрічці зайняті талановиті радянські актори, а музику написав талановитий композитор Ян Френкель.
      Моя стаття – це упереджувальний хід, не більше. Але зробити цей хід потрібно заздалегідь! І я його зробив.

      • Евгений О. | 16.01.2021 at 15:15 |

        Звичайно, шановний Тимуре, звичайно. То ж і я в силу своїх моживостей.
        Бо, як казав один кіногеройчик, коли хто що посіяв, то воно і виросло, а якщо не сіяв, то воно і не виросло.

      • Puzat-Pasuk | 16.01.2021 at 15:57 |

        Насправді так:”Чим жахливіша /p> брехня від євреїв,тим більше інші люди в неї вірять”.І цей наклеп на євреїв робив не Гебельс,а Гітлер /p>

    • Я би додав до вашого опису ще сцени з білою еміграціею, Сьогодня вся Московія така, Істерика, крики, корона, Імперія наш, слюняві пісні, соплі за минулим, Згадалися моі почуття до цих лузерів тоді, і сьогодня такіж до москалів,

  14. Федір | 16.01.2021 at 15:32 |

    цікаво!
    а може причина також, що режисеру з вірменською фамілією не дозволялось висмиіювати “русскіх” ,хоч і біляків ???? чи то шовінізм чи то образа на вірменина за наїзд на “великоросыв” ? от хтозна

    • Тим паче, що в першому фільмі мусується “Гражданская война на Украине”, і “банда Бурнаша” та “банда Лютого” – це, фактично, бунтівні хохли, яких перемагають як “невловимі месники”, так і будьоннівці. Отже, висміювати бунтівних, але дурнуватих хохлів-анархістів можна!

  15. Ігор | 16.01.2021 at 15:56 |

    “От чого не зрозумів Едмонд Кеосаян: що червоні радянські чекісти, що їхні антиподи-білоемігранти — вони усі були й лишилися ІМПЕРЦЯМИ! …. Тому максимум, що дозволяли неформальні «пристойності» — це легенько пожурити білоемігрантів за їхню «неправильність», а не робити з них відстійних придурків!” Як приклад подібного трактування історії можно згадати фільм “Дні Турбіних” 1976 року.

  16. Puzat-Pasuk | 16.01.2021 at 15:59 |

    Едмонд Кеосаян i”Hoві пригоди”не хотів знімати.примусили.А 3 частину вже робив неохоче

  17. Олександр Таллінн | 16.01.2021 at 16:17 |

    Нічого не скажу про “імперкість”, але на ті часи мене вразила в “Короні” живучість Яшки цигана. Його б’ють-місять чверть фільму, а він як у тій пісні – “встав і пішов”. Можливо, як для дитячого фільму перебор садизму? В ті роки вже існувала і набирала силу фраза “Нє травміровать зрітєля”.

  18. Максим Казимир | 16.01.2021 at 16:25 |

    Я не согласен с автором , что главным посылом для забвения фильма “Корона Российской Империи.” послужил тезис о “правильности” или “неправильности” имперцев.Начиная со второй части трилогии армянский режиссёр зашёл на поле страстно охраняемое главным идеологом КПСС Сусловым.И это поле называется “русский национализм”.У руководства СССР имелся опыт борьбы не на жизнь, а на смерть с проявлением национального самосознания в ряде республик , но что делать с “русским национализмом” в случае его проявления они напрочь понимать отказывались.Просто не допускали это в своих мыслях.Этого быть не должно и точка.
    Насчёт “больше шедевров на создал”.Автор забыл упомянуть фильм “Когда наступает сентябрь..” который посмотрели около 17 млн. зрителей в 1975 году.Насчёт травли.Помню разгромную статью в “Комсомольской правде” от 1978 года, о поступлении в высшее учебное заведение по-моему его сына Давида.В вину
    ставилась поблажка в том, что как “нацменьшинству” на вступительных экзаменах он сдавал диктант, а не сочинение.

    • Насчёт “больше шедевров на создал”.Автор забыл упомянуть фильм “Когда наступает сентябрь..” который посмотрели около 17 млн. зрителей в 1975 году. (с)
      *****
      Можливо, я неточно висловився, але малося на увазі, що Едмон Кеосаян більше не зняв жодного хіта після повернення на “Мосфільм” – себто, в період 1982-1994 років. Тоді як к/ф “Когда наступает сентябрь” був знятий в період “єреванського заслання”. Бо там ще можу пригадати таку стрічку, як “Мужчины”: не те щоб вона була лідером прокату, але по телебаченню в моєму дитинстві її крутили доволі часто. При тому, що живу я в Києві…

  19. Дмитро | 16.01.2021 at 18:07 |

    Бог його зна, за що саме Кеосаян в немилість потрапив. Не оспорюючи тези шанованого Автора, зауважу: в цих закулісних совіцьких інтригах – чорт ногу зломить… От, до прикладу, Параджанов… Талановитий режисер, але надто вже вільно себе почувати почав після успіху “Тіней забутих предків”. Не приховував своєї антисовітскості, хоч, зрозуміло, відкрито не хамив. І що ж? Що він – гомосексуаліст, в їхній “тусовці” знали всі, а відтак – і “конторські”, і “товарищі з внутрішніх органів”. Але, до пори до часу, мали команду не чіпати. А виник казус з підписом листа на захист дисиденства – о, все йому й пригадали. Парадокс – за радянським кодексом все було вчинено по закону: мав сексуальні контакти з чоловіками, сам визнав! А те, що він жертва політичного переслідування – мало хто й сьогодні сумнівається. Розбери їх, ці “таємниці двору Борджіа”…

  20. Domino | 16.01.2021 at 18:50 |

    Думаю, все было проще. Из-за успеха первого фильма советская культурная верхушка и идеологи заставили его снимать продолжения, чего он не очень хотел. Второй он вытянул на опыте и таланте, но на просьбу снять третий уже сделал “итальянскую забастовку” и третий фильм специально снял страшно карикатурным и убогим, даже по меркам 1971 года. Третью часть прохладно принял даже неискушенный и неизбалованный советский зритель, поскольку она похожа не на фильм, а на издевательство. И, кстати, один из карикатурных претендентов “на престол” почему-то страшно похож на “дедушку Ленина”.
    За такое издевательство и саботаж задачи, поставленной партией и правительством, откровенное халатное ее выполнение и отправили в ссылку.

    • И, кстати, один из карикатурных претендентов “на престол” почему-то страшно похож на “дедушку Ленина”. (с)
      *****
      Це “лисий імператор”, зіграний Роланом Биковим?.. Так, схожий 😀
      Можливо, “Корона Російської імперії” – це дійсно саботаж “задаия Партии и Правительства”. Цікава версія… 😀

  21. Алексей Ш | 16.01.2021 at 19:02 |

    Версия интересная.
    Действительно где-то в конце шестидесятых в СССР наблюдается плавная перемена отношения к белой эмиграции. (“Все эмигранты там второго поколенья,…”, ага).
    Скорее всего связать это явление стоит с политой разрядки.
    Во время испытания “кузькиной матери” Хрущевым, очаг атмосферного взрыва не захотел гаснуть. Похоже, что в термоядерную реакцию стал вступать воздух. Почему очаг таки погас неизвестно до сих пор. Физики испугались не на шутку и слили втхаря результаты испытаний в США. Стало понятно что с этими игрушками можно и доиграться. Взрывы в атмосфере запретили и решили “мирно сосуществовать”…
    Вот в рамках политики разрядки, с целью придать “человеческие черты” коммунистическому оскалу и был предпринят ряд идеологических “смягчений”, в том числе и по отношению к белому движению.
    Но то, что автор “Неуловимых” попал под раздачу за несоответствие этому духу разрядки?

    Нет, это явный перебор.

    Переход к новой политике осуществлялся плавно. Наряду с фильмами с новой “мягкой” идеологией выходило много старого кондового.
    Посмотрите кучу фильмов того периода, которые немцев во время войны изображают почти так же, как и в Сталинские времена. Хоть “Руины стреляют…”, хоть “Всадников”.

    Опять же, а за что под раздачу в то же время попал В. Мотыль, снявший “Белое солнце”? Я даже как-то смотрел передачу во времена перестройки, где объясняли за что… Но в виду абсолютной ничтожности тех идеологических вывертов, которые в тот момент идеолухи сочли значимыми, не запомнил причину абсолютно.

    Так что Киосаяна могли турнуть за что угодно. Вполне возможно, что за мелочь, которую сегодня в электронный микроскоп не разглядишь.
    И, если исходить из строгости наказания, я скорее соглашусь с версией про аморалку.
    Не смотря на все эти партийно-комсомольские курсы/конференции, где махровый разврат цвел буйным цветом, но в случае, если дело грозило оглаской, меры принимались весьма жесткие. Ибо “моральный облик строителя” надо было блюсти – это был идеологический вопрос.
    (Вот забавная параллель: как в средневековой Европе первым сословием считались священнослужители, так в СССР партийные идеологи)

    Опять же современное использование “Неуловимых” для пропаганды совковой имперскости абсолютно ничего не говорит о причине вылета Кеосаяна с Мосфильма.

    • Опять же, а за что под раздачу в то же время попал В. Мотыль, снявший “Белое солнце”? Я даже как-то смотрел передачу во времена перестройки, где объясняли за что… Но в виду абсолютной ничтожности тех идеологических вывертов, которые в тот момент идеолухи сочли значимыми, не запомнил причину абсолютно. (с)
      *****
      “Белое солнце пустыни” сподобалося не тільки Іллічу, але й усім радянським космонавтам, які обов’язково дивилися цю стрічку перед стартом у Космос.
      Тут треба врахувати, що Мотиль потрапив під роздачу зовсім не за “Белое солнце пустыни”, а за “Женю, Женечку и “Катюшу”! Саме цей фільм визнали “ідеологічно шкідливим”. До того ж, в роботі над сценарієм там брав участь Булат Окуджава, який був “на олівці” у КДБ… Отже, складна доля режисера Мотиля після 1967 року (зокрема, фільму “Белое солнце пустыни”) – це розплата за історію про Женю Колишкіна та Женєчку Зємлянікіну на тлі військових буднів батареї “гвардійських мінометів”.

  22. Аккерманец | 16.01.2021 at 20:57 |

    Не знаю. умисно чи не умисно це допустив Кеосаян, але, на мій погляд, головна допущена ним помилка це те, що “Корона”, на відміну від попередніх частин фільму, зроблена двосерійною. Внаслідок цього кіно втратило свою динамічність та виглядає занадто затягнутим. До цього додається недолугість та фантастичність самого сценарію, починаючи з головної теми – спроби викрадення з музею в Пітері (чому, наприклад, не з патріаршого подвір’я в Кремлі?) корони російських імператорів. Також відверто слабким та непереконливим виглядає втеча від радянської влади до Парижу гімназиста, якого його старі знайомі по контррозвідці навіть не спробували належним чином “віддячити” за попередні “прикрості” чи просто допитати “з пристрастю”. Таких моментів можна наводити багато, але апофеозом для мене є те, яким чином славетна четвірка разом з короною з пароходу під Одессою опиняється за п’ять хвилин у пітерському музеї?! Так, показано, як вправний екскурсовод – потомок Моїсея водив кілька годин залами музею нетерплячих іноземців, але ж явління там четвірки відбувається майже відразу після доповіді ЧКістському боссу про повернення корони! Невже телеграфу чи телефону в ЧК для доповіді не існувало або наші герої скористалися якимось таємним транспортом, що прискорило їх переміщення на відстань 1700 км менш ніж за добу? Мабуть до написання сценарію до фільму такі доклав руку Кір Буличьов!

    • явління там четвірки відбувається майже відразу після доповіді ЧКістському боссу про повернення корони! Невже телеграфу чи телефону в ЧК для доповіді не існувало або наші герої скористалися якимось таємним транспортом, що прискорило їх переміщення на відстань 1700 км менш ніж за добу? (с)
      *****
      Так, я теж не міг збагнути, на якому такому реактивному ракетоплані “невловимі” домчали з Одеси до Ленінграда за лічені хвилини 😀 Але це далеко не єдиний ляп тієї бездарної стрічки, тому він просто виглядає черговим “мінусом” на тлі решти “мінусів”.

  23. Центровий | 16.01.2021 at 21:02 |

    Прямо якесь оспівування ностальгії та совка. наче не Лінія Оборони, а Однокласнікі якісь.

    • Евгений О. | 16.01.2021 at 21:35 |

      Так ото ж….
      Ну шо поробиш, пам’ять дитинства, молодості…
      Ібо слаб человєк і нємощєєєєєєєєн…

    • По-перше, де Ви бачите “оспівування”?! По-друге, де тут “ностальгія”?! Нічого не розумію.

  24. Этот фильм смотрели, практически, все советские подростки. На счет, за что попал в немилость, тоже считаю, да кто его знает. Возможно, что и за неуважение к белым, а возможно и за какой то пустяк. Но я немного обобщу взгляд автора на т.н. советскую имперскость. Дело тут вот в чем. Кем была, по сути, верхушка большевиков, хотя бы тот же Ульянов-Ленин? Ведь вся верхушка, она ведь была, если не из высших слоев , то уж наверняка не из люмпен-пролетариата. Чего они хотели, если не брать во внимание, что по заказу Германского Генштаба произвести в лагере их врагов некий хаос, выбив этим Россию из войны? Да? Ну получилось у них это. И что? Надо было как то жить дальше? Ну да. Они до этих событий что то там читали-писали о равенстве и братстве между людьми? Все так и есть. Но, когда пришли к власти, равенство и братство, все это как то померкло в их глазах. А верх взяли обычные привычки, амбиции и вкусы, которые выработались у них в допереворотной жизни. Другими словами – они были теми же самыми имперцами, что и белогвардейцы, и хотели только одного – отодвинуть первых от кормушки. Но люмпену этого сказать они не могли, ибо были бы там же, где и царская семья. Сразу же все эти “новые лица” заселились во дворцы изгнанных вельмож, и начали пользоваться всеми благами сбежавших хозяев. НЭП тому косвенное подтверждение. Вывод – им хотелось быть аристократами, а имперцами они были от роду. Дальше пришел Иосиф Виссарионович, который понял, что новообразованную, в основном показушно-аляповатую аристократию, нужно “прижать к ногтю”, дабы люмпен и дальше верил в сказки о светлом будущем и не пытался бузить. Фактически Сталин очень хотел и был тем же аристократом и имперцем, только замаскированным под “в сапогах пришел, в сапогах умер”. Еще раз. Сталин уничтожил аристократов и имперцев, которые не захотели это замаскировать. Потом, когда их приперло к стенке в 41-45г.г., Сталин немного отошел от своих требований; это и погоны, и Новый Год с елкой, Дедом Морозом и Снегурочкой, и церковь, и привлечение еще не уничтоженных “беляков” на свою сторону. Когда Сталин “уехал на пушке”, вся эта аристократическая имперская спесь зацвела новыми цветами, и продолжалось вплоть до развала совка, а уж при нынешней России это приняло тотальные формы везде, где только можно, вплоть до гротескных явлений, типа упоминание борща в каждом фильме после 2013 года. Таким образом, что мы имеем? А имеем мы то, что начиная от времен Петра Первого, Россия ведет постоянное накачивание своего населения всем этим имперским великодержавным угаром. Для этого используется все: переписывается история, слагаются сказки о царе-батюшке, песни о вЯликой-могучей-благородной-бескорыстной и прочих хороших качеств России, где каждая, даже заведомо разгромная для них ситуация, перекручивается и выставляется в победном свете(Крымская война и “неприступный” Севастополь, сданная в 41-м Одесса и “цветущий в акациях город”, разгром Балтийской эскадры в Цусимском проливе и “..врагу не сдается наш гордый Варяг”, пока немцы дошли до Москвы, нескольких миллионов пленных красноармейцев, как будто и не было, зато под Сталинградом вЯличайший разгром Паулюса.) И так во всем. Наши – разведчики, американцы – шпионы. Я уже не говорю за пропихивание везде, где только рука дотянется всех этих; “поручиков Голицыных”, “господ офицеров”, “офицеров рАссеян” с пускающими сопли под них экзальтированными старперами и слюнявыми “Нашими”. Исключительно все явления жизни на территориях, которыми управляет Москва, используются для пропаганды именно имперского и только имперского величия, и ничего больше! И, надо признать, это дает результат. Очень большая часть всех этих, т.н. добровольцев, ехавших на Донбасс, да и по всему миру от Африки до Сирии, взращены на всем этом дутом величии, на всех этих песнях, рассказах, выдуманных имперскими же прихлебателями и проплаченными пропагандистами. И вот в чем загвоздка, чем больше лжи и откровенного бреда присутствует во всех этих продуктах, тем они интересней быдлу и тем лучше воспринимаются соответствующей упоротой публикой, а чем больше правды в материале, которым мы пытаемся побороть их ложь, тем неинтересней и преснее он выглядит в глазах той же публики, поэтому люмпену так интересны их фильмы о “героях”-спецназовцах, “честных” ментах, “неподкупных” судьях и неинтересны наши, хотя наших и физически то почти не существует. А те, что есть непрезентабельные и блеклые. Хотя, надо сказать, что правда, она всегда серенькая и непрезентабельная, тогда, как ложь – цветастая и яркая. Вот такому противнику нам приходится противодействовать на сегодняшний день. Вот поэтому я всегда против того, чтобы “забрасывать шапками” этих упырей.

    • Domino | 16.01.2021 at 23:36 |

      +
      Согласен с каждым словом. Из написанного вытекает вывод, что даже если выгнать лысого деда ввх и заменить его на какого-нибудь навального, то спесь и ипмерскость, как бытовая, так и среди расеянской элитки никуда не денется. В иной парадигме это чудо, выросшее из Золотой Орды (про что, кстати всегда врали и врут до сих пор в мокшанской историографии) существовать не может.

      • А тому нам з усім цим треба буде мати справу й надалі. На покоління й покоління наперед… 🙁

  25. nicksaf | 17.01.2021 at 00:18 |

    А я один раз посмотрел первую часть и всё…, мне это уже тогда было не интересно. А здесь прочитал статью и все Ваши комментарии и понял, что был прав тогда.

  26. А і справді! В радянських фільмах про громадянську, національним рухам завжди відводилася роль придурків. Будь то Середня Азія чи Україна. Імена вимаривалися. Були “Бурнаші”, “пани Гриціани-Таврічєскіє”. Ніяких Махно чи Григор’єва. Отаман Зелений – то мабуть єдиний, чиє ім’я у радянському фільмі звучало (хоча грав дід, до віку якого Зелений не дожив).
    А ще цікавий момент, якщо в книзі полонять наче самого Махно, а за Бурнашом, це було на Херсонщині, то теж не складається. Махно оперував більше у Катеринославській губернії, а південніше діяли григор’євці (щоправда, не так довго як рух Махно).

    • Махновці насправді зробили те, що потім приписали Червоній армії: взяли штурмом Перекоп і остаточно вишибли залишки “біляків” з Криму. Коли вони це зробили – махновських керівників заарештували й розстріляли. А заслуги махновців приписали 2-й Кінній армії, якою командував Пилип Миронов. Втім, останньому радянська влада теж зробила “сюрприз” – про що свого часу співав Тальков (“Бывший подъесаул”):
      https://www.youtube.com/watch?v=KF1J4WYiDbU

      • Так, з усіх протиборчих сторін, Махно був найбільш схильним до більшовиків, за що, на жаль, і розплатився.
        Свого часу Віктор Савченко дав мені свою книгу “Нестор Махно” – результат величезної роботи з архівами. А в результаті – максимум фактів і мінімум інтерпретацій. Дуже раджу, якщо ця тема цікавить.

Comments are closed.