Голодомор потрібно визнати геноцидом!

На «Лінії Оборони» неодноразово публікувалися матеріали, присвячені жахливій трагедії українського народу — Голодоморам 1921-1923 років, 1932-1933 років та 1946-1947 років. Зокрема, минулої осені це були наступні публікації:

Але зовсім нещодавно на одному з патріотичних українських ресурсів я дізнався про петицію в Німецький Бундестаг про визнання Голодомору  геноцидом українського народу, підписи під якою збирає ГО Україна Форум. Долучивши свій підпис до цієї петиції, запрошую завсідників «ЛО» підтримати цю вкрай потрібну ініціативу. Сподіваюся, це наблизить нас до Нюрнбергу-2 — судом над нелюдською комуністичною системою…

Звернення ГО Україна Форум передруковую в незмінному вигляді. Підписи збираються до 29 січня 2021 року.

Тимур Литовченко, письменник (Київ)

* * *

Підтримуємо визнання Німеччиною Голодомору актом геноциду Українського народу

Автор — Люба Покотило

Прошу підтримати вашими підписами:

  • прізвище, ім’я, місце проживання (місто чи село), країна.

Надсилати по ел.адресу: info@holodomor-ukraine.com

до 29. Січня 2021р.


«Голодомор є класичним прикладом радянського Геноциду. Найдовшого і наймасштабнішого експерименту з русифікації. А саме – винищення Української Нації» (Рафаїл Лемкін, автор терміну «Геноцид»).

Такими словами описав Голодомор в Україні 1932–33 рр. Рафаїл Лемкін,  який дав визначення терміну Геноцид.

Після поданої петиції у 2019 році в Німецький Бундестаг про визнання Голодомору  геноцидом Українського народу, ми домагаємося в Німеччині визнання цього факту.

Вкотре надсилаємо матеріали, інформуємо, беремо участь в дискусіях і доносимо правду про Голодомор в Україні.  Працюємо разом з Послом  України в Німеччині  паном Андрієм Мельником, який докладає чималих зусиль у цій болючій для українців темі.

У петиційну  комісію входять представники усіх правлячих партій Німеччини та представники уряду. Партія Лібералів, Християнська,  Соціал-Демократична партії та партія Зелені готові підтримати нашу петицію.

Представники партії Ліві, Альтернативної партії та представники німецького уряду наголошують на кілька пунктів, які не дають їм можливість прийняти рішення на першому етапі – в петиційній комісії.

А саме:

  • Чи був Голодомор геноцидом українського народу.
  • Чи є достатньо документальної інформації про Голодомор 1932-33 років.
  • Яка кількість українців загинула при Голодоморі, при цьому дотримуються чисельності 3,5 мільйонів загиблих.

ГО Україна Форум (Ukraine Forum e.V.) з Берліну підготувала цілу низку відповідей і надсилає їх листами до кожного члена петиційної комісії (32 члени).  До листів додали фільм ЦІНА ПРАВДИ / Mr. Jones / RED SECRETS.

Цього разу підготували ми виписки з боннського політичного архіву,  які були написані дипломатами Німеччини й надіслані до уряду Німеччини з посольства Харкова, Одеси, Києва, а також Генерального Консульства Москви в 1932-33 роках.

Разом з істориком,  автором  книги «Український Голод  – Голокост»  паном  доктором  Дмитром Злепком,  українцем за походженням,  дослідили багато документального матеріалу про Голодомор в Україні.  Увесь цей матеріал свідчить про те, що Європа та Америка знала про ті страшні діяння більшовицької партії в СРСР, але не проявляла дієвих кроків, щоб зупинити знищення Українського народу.

Так, в одному звіті німецького посольства в Ризі до Міністерства закордонних справ під грифом «Абсолютно таємно!» від 15 червня 1933 р. No А-675, повідомлено наступне:

«Італійський бізнесмен у Москві, пан Атоліко,  щойно повернувся з поїздки через Кавказ. Він сказав наступне: “По дорозі я бачив найжахливіші й лякливі сцени голоду, групи голодуючих людей штурмують поїзди і просять шматок хліба. На всіх станціях посилено управління НКВД-истів,  які є для того, щоб очищувати залізничні  вокзали від голодуючих мас….

В одному селі щодня помирає 30-40 людей від голоду. Ви знайдете трупи, в яких вирізають м’язи, і використовують в їжу. Тіла померлих дітей не знайдені, бо, як зізнаються самі селяни, саме м’ясо дитячих трупів варять і їдять….

Насправді “червоне рабство” існує скрізь; ці великі пани, такі як Сталін, Калінін, Каганович та інші їздять всюди і проводять зустрічі, пообіцявши все, і тільки найкраще…»

В іншому звіті до Міністерства продовольства і сільського господарства Рейху від 19 вересня 1933 року (Берлін) під грифом «Секретно! Не для публікації» про голод в Радянському Союзі під заголовком «Забезпечення зерном в Радянському Союзі» повідомляється паном Шиллером, який був сільськогосподарським експертом посольства Німеччини в Москві.

П. Шиллер пише: «Істотно відзначити, що ця територія, де є голод, чітко збігається з цією, так званою територією сільськогосподарських територій надурожайності[*]. Це саме найважливіші зернові регіони, які є житницею старої країни[*], які найважче постраждали від голоду, тоді як так звані сільськогосподарські території в північній і центральній Росії, які раніше самі залежали від поставок зерна з інших районів, мали в цьому році краще постачання хлібом, ніж будь-коли раніше».

[*] так називали УКРАЇНУ


Ще цитата: «Причини голоду не слід шукати в природніх умах і поганому врожаю».

І ще: «На цих територіях майже в кожному окремому селі спостерігаються випадки голоду, при цьому тут помирає близько 25-50% населення».

Доповіді німецьких, італійських і французьких дипломатів не лише розкривали масштаби злочину Сталіна проти українського народу й інформували Захід, а й повідомляли про кількість смертей.

В доповіді Генерального консульства Німеччини Харкова від 11 грудня 1933 року є слідуюче повідомлення про катастрофічну ситуацію в Україні.

Цитата: «Ці жертви, якими досягнута величезна кількість зерна, жахливі. Навіть якщо «перемога над проривом у сільському господарстві» високо цінується з погляду забезпечення народу цьогорічним продовольством, ці досягнення не мають жодного виправдання з людської точки зору. Голод забрав мільйони життів селян в Україні. Сім мільйонів (згідно з конфіденційною офіційною заявою) не будуть перебільшенням».

Відомо багато архівних документів, які свідчать про публікації про Голодомор в Україні в таких відомих газетах, як Berliner Tageblatt і Vossische Zeitung. Тут публікувалися статті кореспондента Артура В. Джаст, який понад 12 років працював журналістом у Радянському Союзі й писав статті про Голодомор в Україні. Також відомою є його книга «Військова сила Радянського Союзу».

У газетах Die Reichspostост  і Vossische Zeitung у серпні 1933 року з ініціативи віденського кардинала-єпископа доктора Теодора Інніцераз були висунуті звинувачення радянській владі в «мільйонах жертв» в Україні та на Північному Кавказі та інших районах. Саме він організував конференцію щодо Голодомору в Україні і розпочав збирати допомогу для України.

Після того як валлійський журналіст Гарет Джонс, побувавши в Україні, задокументував побачені картини лиха Голодомору, він був запрошений на міжнародну пресконференцію в Берліні 29 березня 1933 року. Матеріал пресконференції був опублікований у газетах  Berliner Tagesblatt і The New York Times.

Ми, українці, які знають про цей злочин радянської соціалістичної влади, передаючи цю історичну подію нашим наступним поколінням, хочемо отримати визнання Голодомору актом геноциду української нації,  спеціально спрямованого на знищення українців, і просимо такого визнання в Німеччині.

Ми вважаємо за необхідне віддати шану німецьким дипломатам, журналістам та медіаресурсам, які інформували та публікували про цю тему, і просимо увіковічити цю пам’ять пам’ятником у Берліні.

Ми збираємо підписи і просимо підтримати нас в нашій спільній справі. Для цього необхідно подати прізвище, ім’я, місце проживання та країну на ел. пошту  info@holodomor-ukraine.com

Дякую зі підтримку!

Люба Покотило, голова ГО Україна Форум

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

About the Author

Tymur
Tymur
Письменник, журналіст і блогер

17 Comments on "Голодомор потрібно визнати геноцидом!"

  1. +
    Дякую, пане Тимуре!!!

  2. Дякую, пане Тимуре!

  3. Дякую,пане Тимуре!!!

  4. Дякую, підтримав

  5. Дякую, підтримала

  6. Дякую, пане Тимуре, долучився також.

  7. Підтримала

  8. Підтримав.

  9. Світ забув, про тих хто в часи голодоморів купували українське зерно. Світ забув, що та злочинна влада, обдираючи селян, готувалася до війни. Світ забув хто був ініціатором Другої Світової Війни. Світ забув, хто надавав радянському керівництву заводи і обладнання за зерно. Світ забув, що комуняки сплатили за це життями українців. Німеччина забула, що останній ешелон із зерном в’їхав до них 22 червня 1941 року. Бо, якщо би пам’ять у західних країн не відшибло, то вони би припинили купувати у росії нафту і газ. Вони, на мою думку, не розуміють, що купуючи будь-що у росії, вони своїми власними діями готують Третю Світову Війну.
    Вічна пам’ять українцям, загиблим від голодоморів та війн.

  10. Підтримав.
    На моїй пам’ті це вже друга петиція. Першу підписував на порталі Бундестагу.

  11. Підтримав також.

  12. Дякую, підтримав.

  13. Мій прадідусь помер від голоду у 33-х роках, донька бабусиного старшого брата теж померла. Моя бабуся залишилася сиротою, пішла на Донбас до старшого брата, йшла по залізничній колії, підбирала і їла “білі кульки”, я так розумію селітру аміачну. Не можу спокійно читати про голодомор. У нашій сім`ї і досі не викидається їжа – це гріх. Мене так навчили, я так навчила свою доньку. Сподіваюсь, і вона так своїх дітей навчить. Це в Центральній Україні.

  14. Прадід, мир його праху, жахіття розповідав…
    Підтримав.

  15. Дякую, підтримала

  16. Дякую, підтримала.

Leave a comment

Your email address will not be published.


*


Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: