29 січня – день вшанування пам’яті Героїв Крут

 

Помните, что так или иначе, а нам необходимо возвратить Украину России. Без Украины нет России. Знайте, что для достижения намеченной цели все средства одинаково хороши.

Л. Троцкий: «Инструкция агитаторам-коммунистам на Украине»

«Мы должны ударить по этой сволочи так, чтобы у них через 50, даже через 100 лет не возникло даже мысли о сопротивлении».

Ленин

На Аскольдовій Могилі поховали їх –
Тридцять мучнів українців, славних, молодих…
На Аскольдовій Могилі Український цвіт! –
По кривавій по дорозі нам іти у світ.
Павло Тичина

29 січня в Україні відзначають День пам’яті Героїв Крут – саме там у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.

«Кривавий підпис під формальним документом про незалежність України поставили діти, запасний первоцвіт нації – юнаки і студенти крутянські, припечатавши той підпис важкою печаттю скипілої на поколотих грудях – мученицької, але збавчої молодої крові, першої крові, пролитої в нашій українській війні». – так про цей бій писав поет Євген Маланюк.

29 січня під станцією Крути дорогу їм перепинили загони українських студентів та гімназистів-старшокурсників. У нерівному бою, що тривав і 30 січня, 300 юнаків-українців віддали своє життя за незалежність України.

29 січня, у День пам’яті героїв Крут, згадаймо юнаків, прізвища яких вдалося встановити. Це студенти Київського університету Святого Володимира Попович, Шульгин, Божко-Божинський, Андрієв, Дмитренко, студенти Українського народного університету Пурин, Шерстяк, Омельченко, Борзенко-Конопчук, Головащук, Чижов, Сірик, гімназисти Соколовський, Тарновський, Ганцевич, Гнаткевич, Пинський… Згадаймо й інших, невідомих героїв, із майже 300 загиблих…

30 мільйонів замордованих українців – така ціна «дружби» зі старшим братом. Крути –лише етап цього шляху. Зимою 1918 р. армія Муравйова широким фронтом вдерлася в Україну. «Даешь Киев!» Люди кажуть, що різали всіх. «Наглая ложь», – кричать комуняки. Свідки також кажуть, що всіх не різали – тільки українців!! Наш «старший брат» вступив на Хрещатик 5 лютого з лозунгом: «Смерть буржуям й украинцам!» Украинские усы – к стенке! Украинский паспорт – к стенке! Не дай Бог, украинский студентский билет – шашками его – 6уржуя недорезанного.

Усі вулиці Києва були завалені десятками тисяч замордованих українців! Чимало їх конало по дворах, пустирях, гімназіях та інститутах, у будинку барона ІІІлінга, де було перше київське ЧК!! Хрещатик був завалений трупами, у деяких місцях – у декілька рядів! І так було не тільки в Києві. Уся Україна стояла по коліна в крові! Червоні готували парад на Хрещатику з суто ленінським лозунгом «Смерть буржуям і українцям!»

Тоді російське червоне військо окупувало Київ і розпочало вже відому нам криваву оргію. Свідчить більшовик Затонський В. в своїй книжці «Національна проблема на Україні»: «Ми увійшли в місто: трупи, трупи і кров… Тоді розстрілювали всіх…»

«Кожний комісар Троцького в українському селі мав у кишені наказ з його 10 заповідями. Ці 10 заповідей – шедевр агітаційного мистецтва! І результат був блискучий! Усе українське село купилося на їхні обіцянки. І сталося найжахливіше – усі чоловіки залишилися сидіти у своїх теплих мазанках, маючи дома зброю! І думали, що обдурили всіх! Тому захищати Київ вийшло в мороз аж – 600 студентів-курсантів! А решта дома їла галушки! Ці кляті галушки дуже скоро «повилазять їм боком»! Прости, їхні грішні душі, Боже! Дуже гірко писати зараз про це! Україна має низько схилити свою голову від сорому на могилі 300 героїв!

І останньою крапкою, як їм тоді вважалося, в «освобождении Украины» була постанова Народного комісара із закордонних справ («Известия» ВЦИК Советов № 282 від 24.12.18 р.) про скасування самостійности України як держави!

Увечері комісари зарізали сімдесятирічного митрополита Київського і Галицького Володимира. «Так проходила боевая юность»! А зараз… «эта же старость», здерши з напівзадушеної (їхніми ж руками) голої України всі можливі і неможливі пільги… кричать: «…украинизация.. двуязычие.. двойное гражданство колбасу по 2,10 бандеровцы!» (Е. Сорока, Час«Час-Time» № 2 від 15-21 січня 1998р.)

9 лютого більшовики захопили Київ «Я наказав артилерії бити по найвищих і найбагатших палацах, по церквах, попах і монахах… Я підпалив снарядами великий дім Грушевського, і він протягом трьох діб горів як яскраве багаття. Сотні офіцерів і юнкерів було вбито…» – похвалявся згодом Муравйов. Коли 1 березня 1918 року Київ звільнили від муравйовців, знайшли вбитими близько 5 тисяч його мешканців.

Усі сущі в Україні повинні знати про найтрагічніші сторінки історії України. Українці повинні переконатися, що справжня історія не має нічого спільного з історією в інтерпретації комуняк, найзапекліших ворогів українства.

Отже, хоч якими героїчними були дії захисників маловідомої доти залізничної станції, вони, врешті, не мали жодного шансу на успіх, тим більше – на перелом загальної ситуації на фронті. На кінець дня Крути опинилися вже в руках більшовиків, а шлях на Київ, де того ж дня почалося робітниче повстання проти Центральної Ради, було відкрито. Річ у тім, що у Києві нараховувалося до 20 тис. військ, але частина з них під впливом більшовицької пропаганди оголосила нейтралітет і не брала участі у боротьбі.

На рівнинній станції між Бахмачем і Ніжином, 300 зовсім молодих людей зі зброєю в руках стали на захист незалежності проголошеної напередодні Української Народної Республіки. Силою своєї мужності вони створили таку духовну висоту, до якої піднятися  поки що можуть тільки одиниці. «Мамо, ми вмираємо, але щоб Україна вічно жила!» – гине славною смертю один з них з ім’ям Вітчизни й Матері на устах…

Особливої трагічності бою під Крутами надала одна обставина: чота (взвод) студентської сотні, відступаючи у сутінках, заблукала і потрапила у полон. 27 студентів і гімназистів були розстріляні. Під час слідства над М.Муравйовим у квітні – травні 1918 р. з’ясувалося чимало фактів, які засвідчували його надзвичайну жорстокість.

Хто сьогодні візьме на себе роль того сотника, який вивів на подвиг недосвідчених, але, озброєних передусім світлим почуттям любові до своєї неньки-України, ще зовсім юних українців?

А громадянської війни взагалі б не було, якби не більшовики. Все могло би бути інакше. М. Грушевський і В. Вінниченко, усі есери і есдеки щиро вважали негайне проголошення незалежної України акцією контрреволюційною, ножем у спину російських «братів по духу».

У перші дні після проголошення Центральної Ради В. Липинський (колишній офіцер кінноти) власним коштом скомплектував і озброїв перший український кавалерійський ескадрон. У Полтаві, де йшла комплектація, вишитий був штандарт, на якому було написано: «В своїй хаті й своя сила, і правда, і воля». Генеральний Секретар у військових справах С. Петлюра на прохання затвердити цей підрозділ, дати йому ім’я, прийняти присягу на жовто-блакитному штандарті і дозволити формувати кавалерійський полк, відповів… відмовою.. Для тодішніх провідників нації постать Липинського – давнього самостійника, який не проголошував демагогічних промов і не записався в партію есерів – була політично непевною.

Весь перший період Центральної Ради пройшов під гаслом боротьби з самостійниками взагалі, а самостійниками «не-соціалістами» зокрема. Тільки по довгих і великих ваганнях згадував пізніше М. Грушевський, що есери й есдеки вирішили проголосити незалежність України. Але запізно. Славетний Четвертий Універсал був адресований нікому і нікуди, бо більшовики вже захопили Київ. Захопили півмільойонний Київ, маючи 2,5 – 3 тисячі багнетів… Три військові потуги – Галицькі Січові Стрільці, загони під орудою С. Петлюри і загони під орудою Н. Махна – жодного разу не об’єднались проти спільного ворога. Пізніше перші підтримали Денікіна, другі Пілсудського, а Нестор Іванович одержав від більшовиків орден Червоного прапора за №1.

Ми не маємо морального права засуджувати історичних діячів нашої минувшини, але мусимо аналізувати їх помилки. Лютнева революція 1917 року і крах імперії давали Україні історичний шанс, але… Але перші місяці урядування Центральної Ради цей шанс відібрали.

Правда згодом, починаючи з 6 грудня 1919 року відбувся п’ятимісячний Зимовий похід по ворожих тилах Армії УНР, об’єднаними силами наддніпрянців і галичан. Україна пам’ятає, що саме цей похід започаткував традицію збройної боротьби українства у ворожому оточенні, яка була успішно використана вояками Української Повстанської Армії через чверть століття.

З того часу ми не тільки не здолали так званої совковості, а й навіть не почали по-справжньому серйозно осмислювати наше недавнє минуле.

«Крути» давно перестали бути географічною назвою: за цим словом – легенда про безмежну відданість Вітчизні…

 

Yaroslav

32 Comments on "29 січня – день вшанування пам’яті Героїв Крут"

  1. Did Groza | 29.01.2021 at 15:12 |

    Интересный исторический комментарий по это му поводу:
    https://www.youtube.com/watch?v=KUD3QfgkBSo

  2. Укроп | 29.01.2021 at 15:44 |

    Ми не маємо морального права засуджувати історичних діячів нашої минувшини
    ===
    Чому? Час з них не зробив святих, а саме їх тогочасна дурість і підлість одне до одного і призвела до мільйонних жертв нашого народу. І ще нічого не закінчено, запарєбрикорвий Молох ще живий, хоча є сподівання що ще на нашій пам’яті нарешті буде поставлена крапка на його існуванні, але це аж ніяк не обілює тих діячів.

  3. Лисий із Бразерс | 29.01.2021 at 15:49 |

    Кацапи – вони як рак, поки існують – вбивають або забруднюють навколо все живе, а в інших місцях пускають свої метастази!

  4. Лисий із Бразерс | 29.01.2021 at 16:01 |

    Ми не маємо морального права засуджувати історичних діячів нашої минувшини
    ___________________

    Мене більше турбує (і вже давно) наскільки той пан, що згаданий автором, заслуговує “прикрашати” 50тигривневу банкноту Національного Банку України!

    • Федір | 29.01.2021 at 20:46 |

      абсолютно не заслуговує! і вулиця його лівацького імені …
      мабуть Крав-чуки просували прославляння подібних до себе 🙁

  5. Самое важное событие тех времен конечно был акт злуки! После восемьсот летнего кризиса, начался процесс объединения земель, Ошибки, тупость, предательство, глупость, того поколения, они заплатили, и по максимому, Нам выводы и свое делать,

  6. Michael Starykov | 29.01.2021 at 16:53 |

    Орден Красного знамени #1 был у Блюхера.
    #2 – Василий Панюшкин за взятие Казани.
    #3 – Филипу Мироновичу
    #4 – Ян Фабрициус
    #5 – С.И.Антонов.

    Махно официально никогда не награждался этим орденом.

  7. Зерно | 29.01.2021 at 17:36 |

    Так, сумна дата, сумні події. Що ми робимо не так? Так, герої не вмирають, а пам’ять про них живе у віках. Та чому після піднесення 14 року ми знову дивимось на посіпак, що плюндрують нашу землю. Когось ми не добили…

    • Укроп | 29.01.2021 at 19:28 |

      То все кляті “білі рукавички”, що у Пастооаспочатку, що в Петра пізніше… У внутрішній політиці вони хотіли все зробити “цивілізовано”, а воно ж бачиш як – комуняцька наволоч, яка сказала “только та революция имеет право на жизнь, которая умеет защищаться” таки була права… Ну може наступний раз ті “рукавички” вже викинуть таки на смітник…

  8. leonpod | 29.01.2021 at 18:15 |

    так, когось ми не добили…

  9. Yaroslav | 29.01.2021 at 18:58 |

    To Зерно 29 Січня, 2021 at 17:36
    Що ми робимо не так?
    Скільки разів поспіль людям треба ставати на одні й ті самі граблі, щоби до них дійшла незмінна істина, що безкоштовний сир буває лише у пастці? На власних помилках здатні вчитися тямущі мавпи шимпанзе, але для громадян України це непосильне завдання. А переконати їх у нас сил не вистачає. Їх занадто багато –73%.

    • Укроп | 29.01.2021 at 19:32 |

      Шановний Ярославе, Глрліс на це відповів непогано – нам і не треба щоб всі 73 стали за нас. Досить трьох процентів активних громадян!
      https://gorlis-gorsky.livejournal.com/3439996.html

      • Укроп | 29.01.2021 at 19:33 |

        Горліс звісно, пробачайте, клавіатура в телефону мала 🙂

      • Alex_k | 30.01.2021 at 02:51 |

        Проценти активних можуть зробити і змінити багато, але, як бачимо, поки голоси кожного організму однаково враховують на виборах, 73% можуть спустити в унітаз усі досягнення та жертви активної меншості.

        • Вуйко з Донецька | 30.01.2021 at 23:52 |

          З цього висновок – ми десь недопрацювали, десь помилилися, не згуртувалися, щось не врахували. Не варто розраховувати на прозріння тих 73% (але працювати з ними необхідно), треба самим більше та збільшим ефектом працювати.

  10. Люто плюсую

  11. Федір | 29.01.2021 at 20:40 |

    гарна стаття! дякую!

  12. Дякую, пане Ярослав!

  13. Сергій-Львів | 29.01.2021 at 21:32 |

    Львівський ліцей імені Героїв Крут презентував музичний кліп: http://tvoemisto.tv/news/lvivski_viyskovi_litseisty_zapysaly_pisnyu_na_chest_geroiv_krut_video_117060.html
    Молодці, ось це і є наше майбутнє, яке не дозволить нашій Україні зникнути у вирії історії.

  14. “«Крути» давно перестали бути географічною назвою: за цим словом – легенда про безмежну відданість Вітчизні…”- привсій повазі до загиблих під Крутами… Але це була далеко не перша битва з більшовиками https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%B1%D0%B8%D1%82%D0%B2_%D0%A3%D0%9D%D0%A0 І до речі, якщо Крути захищали приїзджі студенти, то станцію Лозову захищали місцеві ополченці гайдамацького Слобідського коша.

  15. Дуже дякую! Дуже цікава стаття!

  16. Harper | 30.01.2021 at 14:20 |

    А про восстание “самостийников” полка им.Полуботка в июле 1917, когда настоящие борцы за независимость захватили у Временного правительства власть в Киеве,арсенал,жд,телеграф. Но приверженцы автономии-грушевские,винниченки с петлюрами- подлостью помогли росиянам захватить власть обратно (подменив ночью часовых “Полуботковцев” лояльными россиянам вояками полка им.Хмельницкого. Полуботковцев выслали на фронт на германские пулеметы а м.Михновского-их лидера выслали на Румынский фронт.. это был шанс который просрали теперешние “герои” типа петлюры. Они же сгноили в холоде и голоде “первый украинизованый корпус” Скоропадского который предлогал присягнуть Центральной Раде весной 1917.

  17. Harper | 30.01.2021 at 14:28 |

    Про 300 загиблых юнакив- это уже даже не смешно. Только отбита вышивата верит в эту фигню. Миф для избирателей Ляшка. Там участвовали не только студенты, и было их около 400-сот. И почти все отошли с позиций и уехали на поезде, выстриляв боекомплект и узнав что украинизованый полк в Нежине и Броварах (в тылу по пути их отступления по ж/д в сторону Киева) обьявил нейтралитет и сказал что не будет воевать против красных. Только до взвода который был в резерве в лесу вовремя не дошла новость об отступлении, и они вышли на станцию уже когда она была в руках большевиков. Их пытали, расстреливали…но семерых раненых потом отхаживали в Харьковском госпитале…Общие потери украинской стороны и в помине не приближались к трем сотням… Нацию, уважаемая вишивата, не воспитать на лжи, даже если это ложь во благо.

    • Andriy Moderator | 30.01.2021 at 14:49 |

      Допустим вы правы, и это миф, на самом деле все было не так. И вот в данном месте требуется подтверждение. Без него это называется “наброс”.

    • Serhii17 | 31.01.2021 at 20:21 |

      Певно ви, товарісч невишивата, учасник тих подій. Інакше звідки такі подробиці? Правда з підрахунками – просто біда.

      • Serhii17 | 31.01.2021 at 21:38 |

        Перепрошую, що не вказав, що мій коментар до Херпера.

  18. Yaroslav | 30.01.2021 at 17:34 |

    TO Harper 30 Січня, 2021 at 14:28
    В мене щодо періоду 1917-1919 року матеріалу на кілька томів. Там багато суперечностей, які я відкидав. Параметри статті не можуть перевищувати півтори сторінки, тому я багато чого, часто-густо із жалем, а іноді, як недостовірне пропускав.. Втім, головна ідея цієї статті – виховання патріотизму. Таку інтерпретацію тих подій вважаю найбільш достовірною, бо кожне слово можу підтвердити документом.
    Якщо я написав неправду, то розкажіть це в українській школі учням та в окопах, де гинуть наші хлопці. Тільки спочатку потренуйтеся швидко бігати.

  19. Yaroslav | 30.01.2021 at 18:12 |

    Для моїх читачів.
    Петро Порошенко
    28.01.2021
    «Вони», – писав В’ячеслав Чорновіл, – «були зовсім юні… Але в грудях кожного з них билося серце Мужа, який обороняє Матір від лютого ворога».
    29 січня 1918 року, незабаром після проголошення незалежності Української Народної Республіки, українські студенти та гімназисти старших класів разом із вояками УНР об’єдналися і на кілька днів зупинили просування на Київ московсько-більшовицької орди. Сьогодні, 103 роки потому, ми згадуємо і вшановуємо їхній подвиг.
    Бій під Крутами – одна із численних битв в одвічному «хрестовому поході» Росії проти України. Але Крути в просторі та часі буття українського народу посідають надзвичайно важливе місце.
    Аналізуючи події сторічної давнини, згадую мудрі слова В’ячеслава Чорновола, які не втрачають актуальності:
    «Можливо, для українських патріотів Грушевського, Винниченка події в Крутах уперше явили жахливу правду про комунізм і соціалізм. Можливо, тоді українські соціал-демократи, есери, монархісти, незалежники бодай на мить усвідомили, чим окошаться міжусобні конфлікти та загравання з комунізмом для України й для них самих. Це урок, дорогі мої, й нам, сьогоднішнім, це докір нашим демократам – роз’єднаним, непоступливим, осілим по партійних хуторах та хутірцях. Це пересторога тим, хто нині впритул не бачить загрози реваншу, натомість скеровує свій бійцівський запал проти недавніх однодумців».
    Тоді молоді захисники УНР, не вагаючись, віддали життя за свободу та незалежність рідної землі. Зараз, більш ніж сторіччя потому, тисячі нових героїв продовжують боротьбу за Україну проти московського поневолення.
    Вічна слава кожному з них.
    Слава Україні!
    Петро Порошенко
    29.01.2021 в 00:37
    Сьогодні святий день для кожного українця – ми вшановуємо подвиг Героїв Крут. Для нас важливо бути тут, на Аскольдовій могилі. Ми згадуємо світлих та молодих хлопців, які дали бій російському агресору у 1918 році, тоді, коли ситуація була майже безнадійною. На їхньому досвіді покоління українських воїнів вчиться, як потрібно боронити Україну.

  20. Ukrainian | 30.01.2021 at 20:44 |

    До питання об’єктивного висвітлення бою під Крутами, а саме про те, як перемогу української зброї зусиллями московитської пропаганди було перетворено на “трагедію”, дуже рекомендую знайти 19 хв і ознайомитись з розслідуванням Ютуб-каналу ім. Т.Г.Шевченка “НАЙЗАГАДКОВІШИЙ “Бій під Крутами”

Comments are closed.