Казочка про суддів

Автор — Дід Панас

Із серії «Новітні казки Діда Панаса»

Добрий вечір вам, малятка, любі хлопчики й дівчатка! Сьогодні я приніс вам казочку — ще й бубликів в’язочку! А казочка моя буде про суддів… Отож, діточки, сідайте довкола своїх комп’ютерних моніторчиків, планшетиків чи смартфончиків та слухайте мене уважненько.

Ясна річ, за інших обставин саме таку казочку я б вам не розповідав нізащо. Але ж сьогодні — 31 жовтня 2020 року. За західними традиціями, настало тамтешнє всенародне свято, відоме як Halloween. Доволі-таки панібратське спілкування як з покійниками, так і з різноманітною чортівнею — це прадавня українська народна традиція. Не стану наводити на підтвердження цієї думки посилань ні на ранні твори Миколи Гоголя, ані на численні народознавчі праці Тадея Рильського (батька знаменитого поета), Івана Нечуя-Левицького, Івана Франка та інших авторитетних знавців фольклору і народних традицій. При бажанні ви, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка, і самі можете сходити до найближчої бібліотеки й почитати там їхні праці. А у кого нема поблизу бібліотеки (бо в період Незалежності антиукраїнська влада системно знищувала ці осередки культури) — той може покопатися в Інтернеті.

В будь-якому разі, я знаю, що теперішня малеча з неабиякою радістю сприйняла традиційне, за західним зразком святкування Гелловіну. А тому й моя сьогоднішня казочка буде достатньо жорстокою. Мусить же й Дід Панас підлаштовуваися під сучасність, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка — аякже!.. В іншому разі, ви припините слухати мої казочки, бо знаю я вас, вередунів та неслухів. Бо ще мій далекий попередник нарікав, що молодь його постійно прохає: «А нумо якусь страховинну казочку! а нумо, нумо!.. Розповісти, звісно, не шкода, але подивіться-но, що робиться з ними в ліжку. Адже я знаю, що кожна тремтить під ковдрою, як ніби б’є її лихоманка, і рада би з головою влізти в кожух… І душа у п’ятках».

Втім, оскільки я обіцяв не чіпати Гоголя, то й не чіпатиму. Отже, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка, слухайте мою сьогоднішню гелловінську історію про судів. Як і саме свято Halloween, вона прийшла до нас із Заходу.

Давно це було — ще в ті часи, коли Європа була середньовічною, а отже — менш цивілізованою, ніж зараз. І саме у ті часи побутувала наступна кривава традиція. Якщо якогось суддю ловили на неправедному виконанні своїх обов’язків — то знаєте, як із ним поводилися?! А з такого судді спочатку живцем спускали шкіру, а потім оббивали тією шкірою крісло і дарували його наступникові, щоб судячи людей, він ні в якому разі не забував про сумну долю свого попередника. Оскільки ж цілі суддівські династії виникали ще в ті часи — іноді ставалося так, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка, що син-суддя сидів у кріслі, оббитому шкірою свого ж батька-судді. Бувало і так, мої маленькі, ох, бувало!..

А тепер перенесемося із Західної Європи на наші — на українські простори. Можливо, ви гадаєте, що у нас із суддівством було краще?! То це далеко, далеко не так… У цьому зв’язку нагадаю вам, мої маленькі, про історію заснування Рокитного — є таке селище міського типу на Київщині. У XVI столітті на цьому місці була так звана Рокитнянська пустинь, яку взявся облаштувати власним коштом відставний козацький полковник Криштоф Косинський. Коли ж справи у поселенні, що виникло тут, пішли угору… та ще й неабиякими темпами!..

Отже, тоді на селище Рокитне поклав око один із синів найбільшого магната тієї епохи — Василя-Костянтина Острозького. У підсумку, княжич Острозький заявив, що полковник Косинський… програв селище йому в карти, перебуваючи напідпитку! У свідки ж покликав свого друга — князя Вишневецького. Справа розбиралася в суді, й хоч як намагався старий полковник довести правду — суд «справедливо» вирішив віддати Рокитне синові магната Острозького. Бо зв’язуватися з найбагатшим сімейством Речі Посполитої — собі дорожче, а підмахнути княжичу Острозькому — справа ще й яка вигідна.

А що ж тоді зробив старий заслужений полковник Криштоф Косинський, неправедно ошуканий в судовому порядку?! А він, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка, підняв перше в історії козацько-селянське повстання! Дієву участь у придушенні якого, між іншим, брав Северин Наливайко — бо на той час останній працював сотником надвірної корогви князя Василя-Костянтина Острозького. Це трохи згодом Наливайко став керівником другого в історії козацько-селянського повстання й героєм народних пісень… Згодом, мої маленькі, сталося це трохи згодом!..

Втім, не стану більше відволікатися на сумні й повчальні події нашої давнини. Тим паче, хто хоче — може прочитати про них у цікавому авантюрно-історичному романі Тимура і Олени Литовченків «Шалені шахи». Я ж хочу лише звернути вашу увагу на те, що нашим предкам-українцям теж доводилося стикатись із неправедним суддівством. А також вирішувати спірні питання… так би мовити — на свій, козацький манер.

Не знаю, чим завершиться теперішній конфлікт із [Анти]Конституційним Судом України. Звісно, вчорашня акція під стінами КСУ вражає… та надто велика кількість доволі одіозних персон була на ній помічена, аби беззастережно підтримати її. В іншому разі, можна було би провести паралелі з подіями семирічної давнини. Справді, попервах навесні 2013 року дупутаток-риго-аналок закидали посеред вулиці сніжками, влітку 2013 року міліційний відділок у Врадіївці вперше в сучасній історії закидали «коктейлями Молотова», а восени 2013 року вибухнув Євромайдан. А вчора — 30 жовтня 2020 року будівлю КСУ закидали фаєрами… Аналогії таки напрошуються.

От на цьому казочка моя нарешті добігла кінця. А тепер на добраніч, мої маленькі! Ідіть собі, вмивайтеся, нехай вас батьки напоять тепленьким молочком з медяниками, щоб вночі вам наснилися жахливі сни про те, як з «бородатої бабусі» живцем спустили шкіру, оббили тією шкірою крісло і подарували нашому преЗЕдентові. Залишивши на шкірі бороду, щоб муляла нашому ЗЮ сідниці, нагадуючи про те, що знущатися над нашими людьми ні в якому разі не слід…

З Гелловіном вас!..

На добраніч, малята, на добраніч!

21 Comments on "Казочка про суддів"

  1. Віктор | 31.10.2020 at 20:28 |

    Скоритатись неправедними суддями на користь меблевої промисловості – ідея гарна, це ж оберне явну шкоду на хоч якусь користь!
    Цю користь можна істотно збільшити, якщо згадати й про тих, які забезпечують тих суддів законами, які як дишло. Що куди повернеш – туди й вийшло.
    Меблів можна буде зробити помітно більше.

  2. Анатолій | 31.10.2020 at 20:33 |

    Чи не з наведеної історії “ростуть ноги” відомої повісті Олександра не нашого Сергійовича? Косинський, Дубровський…

    • З росіянської Вікіпедії:
      https://ru.wikipedia.org/wiki/Дубровский_(роман)
      =====
      При создании романа Пушкин отталкивался от рассказа своего приятеля П. В. Нащокина о том, как тот видел в остроге «одного белорусского небогатого дворянина, по фамилии Островский, который имел процесс с соседом за землю, был вытеснен из именья и, оставшись с одними крестьянами, стал грабить, сначала подьячих, потом и других».
      =====
      Там же вказано і джерело:
      Нащокин П. В., Нащокина В. А. Рассказы о Пушкине, записанные П. И. Бартеневым // Пушкин в воспоминаниях современников. — 3-е изд., доп. — СПб.: Академический проект, 1998. Т. 2. С. 223—234.
      Отже, очевидно, в Білорусі на межі XVIII-XIX століть ситуація була такою самою, як і на українських теренах в XVI столітті.

    • Бурнаш | 31.10.2020 at 20:55 |

      таких історій в ті часи було більше ніж масла у Подеревянського

    • Владислав | 31.10.2020 at 23:11 |

      На відміну від Володимира Дубровського Криштоф Косинський особа історична, шляхтич герба Равич.

      • І козацько-селянське повстання він підняв тоді, коли Олександра Пушкіна ще навіть у проекті не було!

    • Валентина Ярошик | 31.10.2020 at 23:54 |

      Реформу треба було починати з судової гілки влади: усіх звільнити, зняти недоторканість, прийняти закон про притягнення до карної відповідальності за незаконні рішення, а потім нових молодих суддів обирати громадами, як це в усіх цивілізованих країнах, але з нашим населенням холопів ще не скоро країна почне розвиватись

  3. Все мероприятия, поддерживаемые лещенками-шабуниными (читай коломойским), вызывают устойчивое подозрение, и требуют тщательного анализа ситуации, а не экскурсов в глубокую историю.

    • В даному випадку, “экскурс в глубокую историю” був спричинений діями суддів КСУ, а не “мероприятием, поддерживаемым лещенками-шабуниными (читай коломойским)”.
      Більш того, в фіналі казки Коломойський таки згадується: “…жахливі сни про те, як з «бородатої бабусі» живцем спустили шкіру, оббили тією шкірою крісло і подарували нашому преЗЕдентові. Залишивши на шкірі бороду, щоб муляла нашому ЗЮ сідниці, нагадуючи про те, що знущатися над нашими людьми ні в якому разі не слід…”
      Отож it’s O.K.

      • Пока ОК только новиковы и вениславские…. наріт не хочет, и не будет разбираться в юридических нюансах, поэтому есть риск ребёночка выплеснуть вместе с водой.

        • Борис | 01.11.2020 at 00:34 |

          Зрозуміло що наріт нє хочєт напружувати мізки, але аудиторія DL просто мусить.
          Ви дуже слушно зауважили щодо можливих небезпек від поспішних висновків. Адже за умови раптової активності антикорупціонерів за викликом, ми маємо пригадати, хто саме зазвичай викликає цих “дівчат”.
          Тому вважаю за доцільне поділитися посиланням на інтерв’ю одного з суддів КС. https://youtu.be/2xY-nb13KrU
          Мені вдалося, що саме цього разу судді суто дотрималися букви закону, але без урахування суспільних наслідків. А от вже решта учасників процесу здійняли гвалт, замість того, щоб попросити суд відтермінувати дату набрання рішенням чинності задля усунення недоліків у законі. Таким чином вважаю метою цієї вистави навіть не скасування кримінальної відповідальності чиновників, а саме підбурення суспільства до радикальних дій проти КС. Що у свою чергу має стати виправданням або прикриттям протизаконних рішеннь найвеличнішого пісюніста сучасності.

          • Аудитория ка бы должна, но это не значит, что прессуху какого-то никому не известного судьи будут смотреть, или тем более его интервью… Это же не зажигательные спичи лещенко, или юридические изыски величайшего юриста всех времён и народов зеленского.

          • Той самий суддя – тільки не в процесі телевізійної бесіди, а на брифінгу: https://www.youtube.com/watch?v=qdsE6p3qE6E&t=2s

      • Сергій-Львів | 01.11.2020 at 00:53 |

        Останній абзац казочки може статись пророчим. Волохата “бабушка” разом з п’ятою колоною пішла ва-банк, видно їм дуже хочеться нарватись на справжній Майдан, якщо вже не можуть зупинитись.

  4. Как же мы завидуем Западу, где за покушать за чужой счет, бюрократы увольняются по собственному, У нас за полный зашквар, преступлений государственного уровня, Беспредел в гонениях за патриотами, выполнения заказов интерисантов, ИТД, Появляются предложения, а давайте подумаем, может не надо, может аккуратно, Надо! И всех надо! Всех уровней, лучше ничего чем такие, Создать фильтры, как наши так и авторитетные иностранные, ну нет вариантов, как для политики так и для экономики,

    • Владислав | 31.10.2020 at 23:06 |

      1.Важкі задачі не мають простих рішень.
      2.Дрібнота звільняється за власним бажанням за “покушать” на халяв, то й що з того, коли при владі ми бачимо Саркозі, Берлусконі, пані Ангелу Меркель тощо? Скупість і продажництво не мають кордонів ні на заході, ні на сході.

      • Перші дві фаміліі по судах тягають добре і вони бувші, І тягають не за рейдерство, кадрові питання чи вплив на державні органи, Один когось не так трахнув, другий гроші не так взяв, по наших мірках просто святі! За Меркель не чув криміналу, а політична корупція, якщо це на користь державі і іх бізнесу, та ще за чужий рахунок, то вибачайте, реал політік,

        • Туточки про пана Саркозі нещодавно було.
          Він організував і очолив мафіозний клан. Задля прикриття шкоди якого була розв’язана війна в Лівії.
          Ну якщо це “святий”, то й вовк вам за брата б сподобався.

    • Евгений О. | 31.10.2020 at 23:34 |

      Оно то так. Только остается вопрос о белых перчатках и продажных “партнерах”. Мне кажется, что следует дождаться разрешения двух ситуаций. Как военной, так и электоральной.

  5. Westinghouse | 01.11.2020 at 00:07 |

    То не наше зє. Московитське. Слід його судити, відібрати у бюджет все, що вкрав, та й подарувати московитам. Хай шукає мир у сраці хуйла. Як кажуть, “шука’ у сраці меду….”

    • “…та й подарувати московитам” (с)
      *****
      Дарувати московитам не треба.
      На довічне ув’язнення. Й як бонус за посаду преЗЕдента – роялю-членограйку зі слонячими клавішами в камеру… Щоб кришка гупала в найнесподіваніший момент! 😀

Comments are closed.