Автор: Тимур Литовченко

22 травня 2020 року на «Лінії Оборони» був оприлюднений мій матеріал:

• Бабин Яр. Київ (Частина 1) — https://defence-line.org/2020/05/babin-yar-ki%d1%97v-chastina-1/
• Бабин Яр. Київ (Частина 2) — https://defence-line.org/2020/05/babin-yar-ki%d1%97v-chastina-2/

Окрім короткого екскурсу в історію трагедії Бабиного Яру, там містилася інформація про приватну (!) інституцію — Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» (МЦГБЯ), за якою стоять російські бізнесмени Михаїл Фрідман, Павло Фукс та Герман Хан, з подачі та зусиллями яких розпочато активну підготовку до реалізації масштабного ПРИВАТНОГО (!!!) проекту на території Бабиного Яру. Відтоді минуло літо, настала осінь… і як виявляється, в ситуації відбувся певний зсув. Причому в далеко не кращий бік…

Отже, травневе «Звернення української культурної та наукової спільноти щодо меморіялізації Бабиного Яру» підписали, насамкінець, близько 750 українських науковців, культурних діячів, журналістів та інших активістів. Після чого воно було надіслано адресатові — президентові України Володимиру Зеленському. Але за деякий час за вже встановленою недоброю традицією не сам адресат, але загадкова персона на ім’я «Офіс президента» обмежилася формальною відпискою з приводу Звернення.

Після того на початку липня поточного року тепер вже сам український президент Зеленський на словах підтримав російський проект меморіалізації — той самий проект МЦГБЯ, який просувають путінські «гаманці» Фрідман, Фукс і Хан. Відтоді протистояння між двома проектами (з одного боку — між приватним російським МЦГБЯ та з іншого боку — між українською Концепцією комплексної меморіялізації Бабиного Яру, підготовленої робочою групою українських науковців при Інституті історії України НАНУ на виконання розпорядження КМУ від 26 липня 2018 року та на замовлення Міністерства культури України і Національного історико-меморіяльного заповідника «Бабин Яр») загострюється постійно й невідворотно. З завидною регулярністю обома сторонами протистояння публікуються матеріали на користь своєї точки зору.

Скільки ще може тривати протистояння? Хтозна…

В будь-якому разі, найсвіжіша тематична публікація в українській пресі — це «Звернення українських євреїв до громадянського суспільства України», оприлюднене вчора, 3 вересня 2020 року в газеті «День»:

• українською мовою — https://m.day.kyiv.ua/uk/article/podrobyci/tragediya-babynogo-yaru-ce-chastyna
• російською мовою — https://m.day.kyiv.ua/ru/article/podrobnosti/tragediya-babego-yara-eto-chast

Підкреслюю: це вже не звернення до теперішньої української влади — це послання тих українських євреїв, які «ототожнюють себе з демократичним європейським майбутнім України, хто пліч-о-пліч із побратимами з інших етносів впродовж 30 років незалежності підтримував прагнення України до демократії та справедливості, розбудовував і захищав Україну на майданах, на фронті проти російської аґресії, у волонтерському русі та у громадському просторі (морально, матеріально й особистою участю)» до громадянського суспільства нашої країни. На мій погляд, це крок у вірному напрямі. Попереднє — травневе Звернення до президента Зеленського було необхідне хоча б тому, щоб потім не дістати звинувачень в упередженості до теперішньої влади «слуг народу». Однак відтоді, повторюю:

• загадкова персона на ім’я «Офіс президента» відповіла сотням представників української наукової та культурної спільноти формальною відпискою…
• а сам президент Зеленський на словах підтримав російський проект МЦГБЯ…

Отже, тепер сподіватися на чинну українську владу — справа марна. Для того, щоб ефективно протистояти спробам путінських «гаманців» увіпхнути приватний російський проект МЦГБЯ в меморіальний простір Бабиного Яру, необхідним видається зміцнення горизонтальних зв’язків у громадянському суспільстві України. Саме на таке зміцнення і спрямоване теперішнє — вересневе «Звернення українських євреїв до громадянського суспільства України». Ось деякі цитати звідти:

• Не можна допустити, щоб десятки тисяч єврейських та неєврейських жертв Бабиного Яру навіть через 80 років після страшної смерті стали заручниками й знаряддям російської пропаганди проти України.
• …поява двох окремих проектів меморіалізації Бабиного Яру — українського та російського — стала потужним чинником продовження ідеологічного протистояння старої — євразійської, постімперської позиції та нової — української, проєвропейської. Саме тому ми неприємно здивовані відкритою підтримкою, яку надав чинний президент України Володимир Зеленський саме російському проекту.
• Поява російського проекту була розіграна як улюблена путінськими пропагандистами «многоходовочка», аби загнати Україну у цугцванґ —  певний стан «мовою» шахів, коли кожен хід веде до погіршення ситуації й програшу. Якщо цей проект буде втілено, це не лише продемонструє всьому світові, що Україна нібито нездатна гідно вшанувати пам’ять єврейських і не єврейських жертв Другої світової війни…
• Звертаючись до громадянського суспільства, ми, українські євреї, закликаємо сприймати Голокост і зокрема трагедію Бабиного Яру не лише єврейськими трагедіями, але частинами української історії та української політики пам’яті, як Голодомор і депортація кримських татар, сталінські репресії 1920-1950-х років. Ми добре пам’ятаємо, що наприкінці тоталітарного терміну нашої спільної історії та на початку відродження національно-демократичних рухів українців і євреїв у середині минулого сторіччя, саме Бабин Яр став тим місцем, де зустрілися активісти згаданих вище рухів і знайшли спільну мову.

(Далі буде)