Постскриптум

Уважаемые коллеги, мой вчерашний день оказался «в забеге» и только под вечер редактор обратила внимание на то, какой отклик вызвало вчерашняя утренняя статья. Вернее, это вы ее утром читали, а я ее писал ночью, как и эту. И должен сознаться, что она была написана в пику «сказке для взрослых», которая пошла на ночь. Мне было сказано, что она слишком жесткая и наверняка оно так и есть, но как говорил известный персонаж, указывая на фигуру, изображенного им «сеятеля»: «Я художник, я так вижу».

Критика была конструктивной, и эту жесткость, адресованную переобувальщикам и прочим, которых не хочу награждать эпитетами, надо было разбавить. Хорошо, что в нашем небольшом редакционном коллективе работает здоровая и мудрая компенсация и потому следующая статья была в противовес первой. Если там было высказано то, как я вижу их, то в этой мне не пришлось ничего выдумывать и поступить ровно таким же образом – написать то, какими я вижу вас. Вот и все. Написал, компенсировал и пошел дальше. Но оказалось, что этот маленький материал вызвал просто шквал совершенно неожиданной нами реакции.

Я не могу взять и просто выложить отдельным материалом все ваши комментарии, но поверьте, они – того стоят. Однако и не опубликовать хоть один – два – тоже нельзя, поскольку тогда сам замысел окажется незаконченным. Так что вот цитаты.

«Дмитро пише:

Героям слава!
На мій пересічний погляд, відповідь на задані Автором питання, в тому, що народ України – це активна частка всього населення, яка не тільки бачить цілі і не бачить перешкод, але й робить все для того, щоб їх досягти. Все інше – то “пасажири”, яким байдуже куди їх везуть, аби годували в дорозі, та ще й розважали (хліб та видовища – всі їхні цінності).
Дуже погано, що всі мають однакове право на обрання лідерів, від яких залежить доля країни.
Якби це право було тільки в тих, кому дійсно не байдужі питання, поставлені в цьому пості, а інші щось там на щось би намазували під акомпанемент на роялі чимось там і більше ні на що не відволікались, мені здається, що країна швидше б досягла розвитку, до якого ми прагнемо.
Коли маятник піде в інший бік і ми забудемо все що зараз коїться, як дурний сон, треба закласти в конституції обов’язкові іспити на право обирати і бути обранним (критерії хай пророблять фахівці, але обов’язково на користь України).
Отаке в мене виникло бачення, вибачайте, якщо виклав його сумбурно.
Шануймося!»

HEL пише:

«Лично я просто люблю свою страну, а от поражений только упрямей становлюсь, не сомневаюсь в нашей победе, в сердце с времён Майдана живёт и горит огонёк завзяття и веры в лучшее для нашей страны.

Дякую авторам и единомышленникам, что не дали повода усомнится и опустить руки.

Зря враги от не далёкого ума связались с Нами,они ещё горько об этом пожалеют…»

Stan пише:

«Київ – столиця української державності щонайменше 1 500 років. Навіть Китай перебував під владою загарбників-кочовників довше ніж Україна. “…the best revenge is living well”. Цінуйте себе, бо якщо ми не потрібні нам, то кому? Слава Україні!»

Тимур пише:

«Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми” (Матв. 5:13) Звертаю увагу на те, що СОЛІ НЕ МАЄ БУТИ БАГАТО – інакше замість землі вийде СОЛОНЧАК, на якому нічого не росте… Отже, таких людей ЗАВЖДИ МАЛО»

В общем, это – малая часть того, что можно было бы здесь опубликовать, но желающие могут все увидеть лично просто в ленте комментариев под текстом статьи. Вот об этом я в ней и писал. О том, что пять лет не прошли даром. А сейчас это не может видеть лишь тот, кто не хочет видеть или не может, по разным причинам.  Но мы-то видим и противник тоже. Так что мы выстояли, перевили дух и движемся вперед бодро и уверенно. Пускай враг трепещет!

16 Comments on "Постскриптум"

  1. Ух ти!!! Дякую за те, що звернули увагу на мій скромний камент… 🙂
    Я тут теж всю ніч писав, писав…
    Оце глянув на “ЛО” – а там і про мене згадлчка!
    Приємно, дякую 🙂

  2. 73% – це лише зворотній зв’язок, який і оцінює стан стан суспільства. Така моя думка…

  3. parabellum | 21.02.2020 at 09:21 |

    Украинцы, респект вам!

  4. Ludmila | 21.02.2020 at 09:58 |

    Автор : …пять лет не прошли даром. А сейчас это не может видеть лишь тот, кто не хочет видеть или не может, по разным причинам. Но мы-то видим и противник тоже. Так что мы выстояли, перевили дух и движемся вперед бодро и уверенно. Пускай враг трепещет! +++++ Дякую, що Ви є. Кожний ранок починаю з ЛО і закінчую день з Вами. Ваш ресурс (статті і коментарі )- ковток свіжого повітря і впевненість, що все буде Україна.СЛАВА УКРАЇНІ! СМЕРТЬ ВОРОГАМ!

  5. Дмитро | 21.02.2020 at 12:08 |

    Дякую!

  6. Люди, дай вам Боже за такі коментарі. Допомагають вижити, їй-бо!

  7. Sergij | 21.02.2020 at 18:21 |

    Така реакція у всіх була скоріше від несподіванки . А все тому , що НІХТО не сподівався і не очікував, що хтось згадає про них , дасть оцінку проробленій роботі . Кожен робив те , що міг і без лишніх рухів , шуму і реклами .
    Найвищим могла бути лиш подяка бійців , передана через ” десяті “руки .
    А тут таке ! Ще й так талановито !
    Ще раз дякую Автору і пані Редактору !
    Якось так.

    • Найвищим могла бути лиш подяка бійців , передана через ” десяті “руки. (с)
      *****
      Таке теж буває. Мені якось прилетів “привіт” від спецназу: після прочитання однієї з моїх книжок, відправлених на фронт, хлопці одностайно вирішили перейти на українську мову в живому спілкуванні. Чесно кажучи, я тоді напився…

  8. Укр | 21.02.2020 at 22:38 |

    По ходу пьесы и Автору привет от ДШВ ЗСУ, Бо завжди перші! https://www.youtube.com/watch?v=ouTYs10vIOM

  9. Укр | 21.02.2020 at 23:01 |

    Карочі, Шаббат шалом, зацне та моцне панство, ібо переможемо!! https://www.youtube.com/watch?v=K_isLbQKXNk

  10. Ole-Ole | 22.02.2020 at 08:44 |

    От що нам всім потрібно і автору велика за це подяка- відчуття своєї гідності та того, що попри весь треш сьогодення та негаразди ми не здаємось! Стаття вийшла настільки сильна, настільки мотивуюча ,що розійщлась зранку між друзями та підняла настрій всім- хоча мабуть не в настрої справа, а як написав автор одного з коментарів :«Лично я просто люблю свою страну, а от поражений только упрямей становлюсь, не сомневаюсь в нашей победе” Дякую, Авторе!

Comments are closed.