Граматії

Автор: sk tredecim

Запорозька Січ, середина 18 ст. Плин історії…

Адже ви всі пам‘ятаєте, що античні римляни ставили на перше місце розсуд та логіку, але ніяк не прийдешні рожеві чи навпаки брудно-тьмяні почуття. Отож римляни крок за кроком із маленької країни розрослися до успішної та великої, підпорядковуючи навколишні країнки, країни і таке інше. Та в них вистачало розуму не розповсюджувати римське громадянство, інакше вони б розчинилися в юрбі інших етно-культурних популяцій.

За часів Римської імперії та розквіту рабства частково так і сталося, а в іншому — доля імперії, то зжерти когось, витрачаючи сили на бійку, а потім перетравити й саму себе, полишивши руїни по собі. Але ж я кажу про первинний успіх Риму. Хіба ж вони (римляни) були здоровезні, як бугаї чи прудкі, як горобці? Чи може в них було досхочу заліза, а в інших його не було? А може, вони знайшли в потаємних сховищах допотопні супер-знання? Ні.

Чим насправді вони пишалися і за рахунок чого перемагали при досить схожих інших умовах? То є розум, чітке розбиття справи на завдання, більш-менш рівні відносини між своїми. З часом це породило ефективні: економіку, закони, війско. О, люди там чогось вважали за потрібне записувати якамога більше. Ти ба, які грамотії знайшлися. І мова в них чітка та впорядкована.

Наприклад:

а) femina formosa est = жінка прекрасна є;

б) blanditia, non imperio fit dulcis Venus = лестощі, не наказ роблять лагідною Венеру;

в) malam rem, cum velis honestare, improbes = погану річ, разом з твоїм шануванням, — негідно;

Мабуть вони добре бачили секрети свого успіху.

Якщо не чіпати сучасну Україну, то можна повернутись в Нову Січ. У 1788 р. військовий отаман Чорноморського війська Сидір Білий написав: “З письма та письменних людей нема добра, і ви… Військо Запорожскоє, пропадете от них.” Он воно як! Атож, більшість козаків мали отаке ставлення до грамотних.

Від початку на Січі головними були горизонтальні зв‘язки між вояками, “просте вільне Військо” і є носій влади, а повноваження делегувались старшині. Як свідчать історики: письменна людина не могла стати ні кошовим отаманом, ні військовим суддею, ні осавулом. В 1761 р. було підписане  зобов‘язання викорінювати гайдамаччину, 37 курінних отаманів поставили хрестики, тільки один, 38-ий написав своє ім’я та прізвище.

Життя “в простоті і вольності” для запорожцця — це зовсім не те, що може мати на увазі європеєць. Ставлення запорожців до своїх же січовиків, але не війскових — виявилось в тому, як називали тих своїх: рибалок — “ниткоплутами” або “мокрогузами”, шинкарів — “брагарниками”, торговців — “щепетинниками”, тих, хто займався скотарством — “коровниками”, писарів — “шенцевенци”. На першому місці була не систематична праця (навіть війскова), а ризик та випадок, і взагалі, власність — явище тимчасове.

Все ж Військова канцелярія у козаків в ті часи була, тобто цивілізація брала своє. Стосовно самих писарів. Військовий писар Петро Чернявський про керівників Січі: подлый, легкомысленный, злодейственный народ.  Іван Чугуївець: простая вольница. Артем Зубов бажав, щоб: невигласы роты свои замкнули, а злодеев от злодейства уняти били.

Так, були одружені, грамотні, але домінуюче уявлення про “справжнього козака” серед більшості козаків залишалось іншим. Тоді і легке розформування Січі росіянами не виглядає загадковим. В Україні зараз як справи?

Автор: sk tredecim

28 Comments on "Граматії"

  1. Не забуваймо – уся історія у полум’ї каміну Катерини якоїсь там і усе переписали спочатку німці.

  2. Теж саме й зараз . Тільки ще добавилось класової ненависті , хамства та совкового жлобства .

  3. Автор як завжди, натягує сову на глобус.

    У 18 ст. Україна мала в кожному селі церковно-парафіяльні школи, і рівень писменності в Україні сернд наріду був один з самих високих на той час у Європі.

    За кошових отаманів, наведу тільки один приклад “неписьменного” кошового – Кость Гордієнко-Головко, кінець 17 початок 18 ст. вільно володів купою мов, включаючи латину, мав університетського рівня освіту, тощо. Обирався рекордне число разів, навіть попри інтриги Мазеп. Мій прапрапрадід, сотник одного з полків на полтавщині – письмений був цілком, тощо.

    Які саме, перепрошую, “історики” свідчать, що на Січі зневажали освіту і кошові були неписьменні????

  4. Автору самому б почитати хоча б “Історію запорізьких козаків” Д. І. Яворницького. Чи три томи то для нього занадто “многа букаф”? А то насмикав цитат де сам знав і хотів, які чомусь геть усі стосуються періоду занепаду Січі і робить сумнівні висновки. Порада:займаєтесь чимось іншим, писати – то не ваше.

  5. Эмоции вместо разума? Всё ясно. Некоторые комментаторы напрочь игнорируют текст. Новая Запорожская Сечь. Разогнали её легко. В интернете можно проверить фамилии и цитаты. Я же не пишу “со времён динозавров”. 🙂

  6. Складається враження, що автор допису занадто багато Дмитра, чи то як там цього автора “Откуда пошло самостийничество” кличуть, Ульянова штудіював.

  7. Спочатку подумала, те, що мій предок-сотник був грамотним – це виключення, але бачу, що ні. Тай Тарас Бульба навіщось своїх синів у бурсу віддав – якось не в’яжеться з твердженням про “престижність” серед козаків бути неграмотним.

    • Гоголівський Тарас Бульба в розмові з синами і сам трохи видав свою власну освіченість – хоча і прикидався “не дюже грамотним”. В повісті цей момент відображений 🙂
      https://ilibrary.ru/text/1070/p.3/index.html
      *****
      …Ну, подставляй свою чарку; что, хороша горелка? А как по-латини горелка? То-то, сынку, дурни были латинцы: они и не знали, есть ли на свете горелка. Как, бишь, того звали, что латинские вирши писал? Я грамоте разумею не сильно, а потому и не знаю: Гораций, что ли?
      «Вишь, какой батька! — подумал про себя старший сын, Остап. — Все, старая собака, знает, а еще и прикидывается». (с)
      🙂 🙂 🙂

  8. Прикрий факт — за совка був проїздом у Запоріжжі. Тамтешній приятель запропонував показати фокус. Для цього у тролейбусі треба було заговорити українською. Люди почали обертати голови так, ніби ми ми говорили іноземною.

  9. Також, цікаво було б дізнатися, як неписемна низова козацька голота, якщо вона була охоплена класовою ненавистю до писемних грамотіїв, постійно обирала грамотну старшину та кошових? Останні вели в 17-18 ст. дипломатичні зносини з сусідніми країнами, укладали угоди про участь куренів у бойових діях в Європі, і були вельми підготовленими людьми, запідозрити їх в неписемності може тільки зовсім оригінальний на всю голову тип. Або кацап.

    А (вельми успішна) тактика використання москітного флоту чайок проти турецького флоту – це не результат освіти, а “вдача” та “інтуіція”? Нуну.

    Січ це було як наш майдан. Там були різні люди. Як і в наших добробатах. Траплялися і дурні і гайдамаки, а траплялися і люди виключного духу та освіти.

  10. Щоб не бути голослівним, процитую “До 400-ліття заснування Києво-Могилянської академії: події, імена” – http://www.nbuv.gov.ua/node/2573
    *****
    “Велике значення для зміцнення позицій Київського братства та розбудови його школи мала підтримка православного духовенства та козацтва. В 1620 р. гетьман Петро Конашевич Сагайдачний вступив у братство разом із усім запорізьким військом, став опікуном і меценатом братської школи, спонсорував будівництво першого храму Братського монастиря – Богоявленської церкви з приділом Благовіщення. В 1622 р. спудеї школи вшанували пам’ять свого покровителя урочистими «Віршами на жалісний погреб», складеними спільно з керівником школи Касіяном Саковичем. У 1629 р. діяльність Київського братства та братської школи («училища») була санкціонована грамотою польського короля Сигізмунда ІІІ Вази”. (с)

    Зі свого боку зазначу, що ще на початку 2000-х, працюючи в журналі “Політика і Культура (ПіК)”, я виписав на редакцію 1 примірник унікального видання “Києво-Могилянська академія в іменах”, здійснене до 390-річчя НаУКМА. Оскільки окрім мене, ніхто довідником не користувався, то після закриття журналу я забрав довідник собі додому. Він і досі у мене є. Й я цей довідник завжди використовую, коли треба дослідити козацькі родоводи: бо через “Могилянку” пройшла практично вся українська еліта XVII-XVIII століть (і навіть початку ХІХ століття). Й навіть у передмові до авантюрно-історичного роману “Помститися імператору”, з якого розпочався мій “гетьманський” цикл, прямо розповідається історія написання твору із згадкою цього довідника. Отож мені тільки встати на милиці, доповзти до книжкової шафи – і довідник у мене в руках! А там весь список української еліти… Отож не треба говорити про нібито “культивування неосвіченості”. 🙁

    • Україна в середні віки, як раз, культивувала освіченість, і не тільки в шляхетних станах суспільства, базову освіту можна було отримати будь-якому гречкосію в парафіяльних школах, де дяки вчили дітей письму руською мовою, арифметиці, основам грецької, та закону божого.

      Я не знаю, яким треба бути “істориком”, щоб стверджувати протилежне.

      • Прабачце, а калі была такая “освіченість”, то чаго ж выбралі не освічені захід ці самастойнасьць, а цемрашальную маскву з яе царком-людажэрам ?

        • Ви про 18 століття? Мазепі дістався важкий політичний спадок, і сам він тільки в другій половині життя усвідомив всю суть московії… низове козацтво, запорожці тоді були сильно проти москалів, Кость Гордієнко був мабуть найлютішим антагоністом Москви в ті часм, кошовий отаман Січі. На жаль, Мазепа надто пізно усвідомив свої помилки. Вони спробували відіграти ситуацію – Мазепа, Гордієнко та Карл 12 в 1712 році.. але було вже надто пізно, і під Полтавою ми втратили можливість здобут свою державу нм довгі роки.

          Але це мпло, або взагалі не коррелює з середнім рівнем освіти в середньовічній Україні. Він був відносно високим. Втім, ми ще в ті часи мали проблеми самоідентифікації, вірніше, проблему її відсутності. Що, в підсумку, і завадило нам здобути власну державу.

          • “Мазепі дістався важкий політичний спадок, і сам він тільки в другій половині життя усвідомив всю суть московії…” (с)
            *****
            Навіть гірше! У Мазепи на “усвідомлення всієї суті Московщини” була навіть не “друга половина життя”, а буквально декілька останніх років! Бо початок Північної війни – це 1700 рік на той час Мазепі вже був 61 рік. Більш того, навіть після цього у Мазепи з Петром І були “мир, дружба, жвачка”…
            А чорна кішка між ними пробігла, лише коли Карл ХІІ повернув свої війська проти українських земель, а Петро І, нехтуючи обов’язками сюзерена, відмовився надати Мазепі військо для оборони українських земель. І запропонував оборонятися власними силами козацтва…
            Перехід Мазепи на бік шведів – це осінь 1708 року. Запам’ятати це легко бо тоді сталася Батуринська різанина… На той час Мазепі було 69 років.
            Ну, а Полтавська битва і смерть Мазепи в Бендерах – це 1709 рік, Мазепі було вже 70… Отож я й кажу: у нього була не “друга половина життя”, а лише пару останніх років!.. У мене вдома є 1 том листування Мазепи з Петром І, підготовлений Таїровою-Яковлєвою. Там на зламі століть – “мир, дружба, жвачка”, старий Мазепа – мудрий наставник юного Петра та інша ідилія…

            P.S. А щодо 1712 року… То провальна для московитів Прутська битва і Прутський мирний договір – це події, що мали місце за рік до того, і 1711 році! Тоді гетьманом у вигнанні був вже Пилип Орлик, а Мазепа на той час вже відійшов у позасвіти… Отож не знаю, що Ви мали на увазі, підписуючи Мазепу під 1712 роком???

        • Кто ж выбирал этих уродов! Когда нападают с севера поляки, с юга турки выбор сделали на православие головного мозга, хотя были турецкие варианты.Болгария под турецким игом 500лет пробыла, мы под московским 350 где-то.Умнее было бы с иноверцами, их легче сбросить.

        • Під час Визвольної війни Богдана Хмельницького, якщо розглядати ті події від початку війни в 1648 році й до Переяславської угоди з московським царством 1654 року – то головною метою українців тоді було РОЗМЕЖУВАННЯ З ПОЛЯКАМИ. Чому?! Бо була свіжою пам’ять про політику, яку розпочав Сигізмунд ІІІ Ваза! Докладно я не розписуватиму – бо вийде не відповідь на коментар, а розлога стаття.
          Переяславська угода 1654 року вирішувала проблематику суто військового союзу Гетьманщини з Московським царством. Хмельницький уклав її тільки тому, що була ще надто свіжою, буквально “пекучою” пам’ять про утиски українців у складі Речі Посполитої.
          Але вже наприкінці життя Хмельницький дійшов до висновку про необхідність денонсувати Переяславську угоду. Зробити це завадила йому хвороба і смерть в 1657 році.
          Зате цю угоду денонсував у 1658 році його наступник – Іван Виговський! Ви ніколи не запитували себе, чому не зберігся оригінал Переяславських статей?! А саме через їхню ДЕНОНСАЦІЮ!!! Вони були, свою неефективність і навіть шкідливість довели – отож їх денонсували і забули… От і вся розгадка!
          Більш того, вибір на користь “освіченого Заходу” був зроблений!!! Бо саме з подачі Юрія Немирича – генерального писаря при гетьмані Виговському були ухвалені Гадяцькі статті. Просто польський сейм їх вихолостив, бо від початку документ передбачав перетворення Речі Посполитої на троїсту федерацію – Королівство Польське, Велике князівство Литовське й Велике князівство Руське. На жаль, цього так і не вдалося досягнути, бо в 1659 році Немирича вбили, а Виговського запідозрили в тому, що він хоче “покласти Гетьманщину під ляхів”… й обрали гетьманом Юрія Хмельниченка.
          І хоч він був сином Богдана Хмельницького – проте Москва змусила його підписати відновлені Переяславські статті-2. А там вже передбачався не суто військовий союз, а політичний! а все тому, що Юрій Хмельниченко був таким собі “тихим миротворцем”, як наше нинішнє ЗЕ. Тільки якщо ЗЕ мріє “просто перестати стріляти”, то Юрій Хмельниченко мріяв… просто піти в монастир і жити тихим самітником!.. Схоже, правда?..

          P.S. Знов-таки перепрошую, що не пишу докладно. Можете вважати це саморекламою, але… Якщо захочете – дістаньте роман “Фатальна помилка”. Ми з дружиною присвятили цей роман саме Юрію Немиричу – кардинально забутому нашою історією автору Гадяцьких статей. Роман продається навіть в Розетці: https://rozetka.com.ua/ua/folio_9789660372139/p62776978/

          • “Отож я й кажу: у нього була не “друга половина життя”, а лише пару останніх років!..”

            Так, Ви праві, я просто хотів викласти цей прикрий факт м’якіше. До того ж, справжнімм послідовним ворогом Москви був Кость Гордієнко, шалено популярний на січі кошовий. Цій популярності Мазепа сильно заздрив і тому всяко інтригував проти Костя особисто, і шукав способів ослабити січ в цілому, яку він бачив як конкурента. Іронія в тому, що саме Кость допоміг домовитись Мазепі з Карлом, потім після поразки під Полтавою, переправляв Карла, Мазепу та Орлика на правий берег, домовлявся з султаном про їх захист… Мазепу спасала людина, яку той все життя вважав ворогом, від того, кого Мазепа все життя вважав сюзереном (Петра). Іронія долі.

  11. Нажаль з автором не згідний хочаб через такий приклад:
    https://cdiak.archives.gov.ua/v_Hrabianka_Hrygorii_Ivanovych.php

  12. Дякую за доповнення. Дехто з моїх предків служив саме в Гадяцькому полку.

    Освіта в Могилянці в стані козацькому та шляхетному було стандартом в ті часи.

  13. — Эмоции вместо разума? Всё ясно. Некоторые комментаторы напрочь игнорируют текст. Новая Запорожская Сечь. Разогнали её легко. В интернете можно проверить фамилии и цитаты. —

    скористався порадою – читаємо у Вікіпедії українською по білому:
    “Нова Січ була заснована з дозволу і під наглядом російського уряду 31 березня 1734 року отаманом-гетьманом І. Малашевичем на Правобережжі Дніпра у Великій плавні, що займала 26-тисяч десятин.”

    Ех, автор.
    Створене росіянами – ніяк ні на що не наштовжнуло?
    читаємо далі:
    “Для нагляду за діями козаків імператорський уряд побудував за 2 км від Нової Січі укріплення з двома напівбастіонами і постійною залогою — так званий Новосіченський ретраншемент.

    За визначенням істориків, Новосіченський ретраншемент зведено в Січі імператорським урядом з показною метою допомоги запорожцям у їхній війні з османами, але в дійсності з прихованою метою — тримати їх у своїх руках. Щоправда запорожці добре розуміли причину зведення російської цитаделі, висловлюючи своє незадоволення словами: «Засіла нам московська болячка на печінках». З огляду на історичні події, що сталися в часи існування Нової Січі, маємо визнати, що імператорський уряд досяг своєї мети, відсторонивши січовиків від участі в загальнонародній боротьбі проти знедолення.”

    Чи які джерела використовував автор – рассєянськІ?

  14. “Я же не пишу “со времён динозавров”.Краще взагалі не пишіть, кажу ж не ваще.

  15. Хто це таку муйню тут наваяв про грамотність старшини 18-століття.Це рівної диверсії годі було придумати і тут викласти.Настільна книга Скальковського у когось траплялася перед мутними очима?
    Сидір Білий себе не прославляв ніяк у писемних способах,але він у цьому не мав жодної потреби,на основі своєї безприкладної мужності у полях за своє Товариство і за наш утрачений рай.
    Згадували навіть вороги,як він виїжджав верхи з неприкритими сивими грудьми проти куль супротивника.

Leave a comment

Your email address will not be published.


*