О транзите газа (Часть 2)

Ще раз нагадаю, що врегулювання — це ще і відмова від позовів з боку Газпрому. Так, вони мають значно меншу ймовірність виграшу, але йдеться десятки мільярдів доларів, що навіть більше, ніж сума наших позовів.

Додам ще один аргумент. Останні п’ять з половиною років я постійно відчуваю ризик того, що якийсь некомпетентний або продажний можновладець свідомо або несвідомо зруйнує нашу юридичну позицію проти Газпрому. Декілька разів цей ризик майже реалізувався.

Для того, щоб запобігти, мені доводилося вдаватися до неординарних кроків.

Наприклад, мені довелося піти на радикальну для корпоративного світу публічність. Ціною багатьох конфліктів. Але я розумів, що для нашої справи критично необхідно, щоб суспільство знало правду. Так само критично необхідно було забезпечувати підтримку міжнародних партнерів.

Тому, враховуючи ці ризики і інтереси країни, коли Газпром пішов на переговори щодо відносно справедливого варіанту врегулювання, я ухвалив рішення саме таким чином досягти бажаного для всіх результату.

Чи можна було отримати кращі умови?

Ті, хто коментує це питання, мають спочатку чесно сказати про таке:

Якби план трансформації Нафтогазу не був провалений, і Нафтогаз би став сучасною і професійною національною компанією, то чи зробило би це нашу позицію більш сильною і всі процеси більш ефективними?

Якби програма збільшення власного газу не була провалена, і якби знизилось неефективне споживання газу, що дало б можливість Україні експортувати газ, а не імпортувати, то чи стояло би так гостро питання цін на газ, яке пов’язане з транзитом?

Якби не були зірвані планові терміни анбандлінгу (відокремлення оператора ГТС), і оператор був би своєчасно сертифікований і забезпечений всіма необхідними ресурсами, а правила роботи ринку реально відповідали би європейським, то чи не змінило б це динаміку переговорів, зокрема у тристоронньому форматі з Єврокомісією?

Тому перед тим, як розповідати про кращі варіанти, давайте спочатку відверто поговоримо про висхідні умови.

Нам багато речей вдалося зробити «всупереч, а не завдяки». Часто вели «партизанську» боротьбу, оскільки на підтримку «регулярних частин» розраховувати не можна.

Так це ще враховуючи те, що у критичні моменти доводилося втручатися та виправляти ситуацію.

Наприклад, коли анбандлінг був заведений у глухий кут, а недовіра з боку ключових міжнародних партнерів до відповідальних за анбандлінг осіб вже перетнула межу, мені довелося втручатися і знаходити рішення, бо у протилежному випадку анбандлінг би або досі не відбувся, або була б зруйнова наша юридична позиція в арбітражі.

Попереду багато роботи

Підписання нового контракту на транзит — це лише початок нового шляху.

Ми маємо завершити реформу ринку газу, зокрема забезпечити повну відповідність європейським правилам.

Ми маємо радикально підвищити рівень енергоефективності, і таким чином зменшити неефективне споживання газу.

Ми маємо значно збільшити власний видобуток газу.

Ми маємо нарешті трансформувати Нафтогаз у сучасну та ефективну національну компанію.

Якщо ми це зробимо, то ми зможемо повністю реалізувати можливості, які нам дає новий контракт на транзит та отримання 3 млрд дол від Газпрому за рішенням Стокгольмьского арбітражу.

P.S. Я дякую всім членам своєї команди, яка останні п’ять днів так напружено працювала над цими угодами у Відні. У ваших стомлених від роботи очах я завжди бачив жагу досягти найкращий для країни результат. Це не переставало мене вражати. Ми могли це зробити тільки разом. І ми це зробили.

Дякую всім хто допомагав. Про це більш детально писав у попередніх дописах.

Коболев

Транзит газу територією України на найближчі 5 років забезпечено. Сьогодні Нафтогаз, Оператор ГТС України та Газпром підписали необхідний для цього пакет угод.

Цей компроміс – результат злагодженої роботи великої команди – від Президента та Уряду України до рядових співробітників Нафтогазу. Головними перемогами є те, що ми сумарно отримали від Газпрому $5 млрд ($2,1 млрд в 2018 році та $2,9 млрд в 2019) і наша ГТС буде завантажена після 2019 року. В ході підготовки цих угод, ми отримали від Європейської комісії чітке визнання надійності та ефективності української ГТС і українського транзитного маршруту в цілому.

Я вдячний всім міжнародним партнерам, хто підтримав Україну і захищав її інтереси протягом складних переговорів. Зокрема, Сполученим Штатам Америки за дієву та дуже вчасну підтримку справжньої енергетичної безпеки Європи.

Зазначу, що з мого персонального досвіду це були перші переговори з Газпромом та РФ, на яких українська сторона мала справді дуже сильну позицію. Рекордні запаси газу, завершений анбандлінг, підготовлена та протестована до довготривалої роботи в реверсі ГТС, вчасні санкції проти Північного потоку-2, новий стокгольмський арбітраж – це були козирі в нашій колоді, які ми наполегливо збирали останні роки.

Саме завдяки ефективній підготовчій роботі сьогодні вдалось уникнути, чергової газової кризи.

Щиро дякую всім причетним!

Замечу, что оба основных участника переговоров, с нашей стороны, делают упор на то, что результаты переговоров стали возможны только и исключительно потому, что Украина, за пять лет, смогла наработать мощную позицию, которая впервые позволила вести переговоры с Газпромом с позиции силы.

Понятно, что они не могут сейчас прямо говорить о том, кто стоял за этим. Но и Витренко, и Коболев пишут о мощнейшей поддержке зарубежных партнеров, а вот кто этих партнеров склонил к поддержке (не Нафтогаз же, ведь у него нет таких возможностей) не назвали, но это понятно и так, поскольку каждый знает, кто имел полномочия формировать внешнюю политику Украины за все это время.

И самое главное, после ухода Пороха, Нафтогазу подыгрывали западные партнеры. Именно на них опирался Нафтогаз практически при нулевых способностях нынешнего МИДа и поедателя шаурмы или как его уже называют – туриста. Это говорит о том, что в Европе понимают, что многие страны проходят полосу популизма. Они сами ее не раз проходили, а некоторые – проходят сейчас и относятся к Украине, как к нормальной стране, переживающей этот неизбежный период, который безусловно пройдет.

Этот контракт и все, что было связано с его подписанием, стало лакмусовой бумажкой того, насколько Украина стала другой страной. Да, сейчас у нас – период дури, но он пройдет. Мы все должны были получить прививку от расслабленности после победы на выборах в 2014, но это – тема отдельной статьи, а я хочу сказать, что эта дурь пройдет. Теперь все видят, где и как надо чистить, чтобы наш дом не вонял разной дрянью. А потому – мы победим. Все будет как надо. Время паники и пораженческих настроений нужно оставить в уходящем году и делать то, что каждый из нас может сделать, а это – совсем не мало!

16 Comments on "О транзите газа (Часть 2)"

  1. Евгений (3-я волна) | 31.12.2019 at 11:29 |

    у Витренко три четверти текста проскакивает: “я сделал… я придумал… я внедрил…”
    у Коболева везде: “МЫ”

    что никак не умаляет заслуг каждого из них – СПАСИБО, ребята, за вашу про-украинскую позицию!

    интересны наших международных партнёров совпали с интересами Украины.

    вопрос! Украина имеет перспективные цифры по разведанным запасам газа – впору бы и форсировать это направление – переходить от статуса импортёра к статусу экспортёра

    тут уже интересы могут (и скорее всего) совпадать не будут. Только, как вариант, участие этих же международных партнёров как инвесторов и совладельцев…

    что думаете?

    • Санто | 31.12.2019 at 15:19 |

      Про “Я” і “Мьі”. Колись я мрацював у невеличкій фірмі інженером. Ми робили багато речей, які тоді робив мало хто. І от розповідаючи про свої досягнення, я казав, як Вітренко – я придумав, я розробив, я приєднав. А от директор казав скрізь “ми” – ми впровадили, ми налагодили, ми співпрацювали. І зараз поясню, чому було так. Я міг все те, про що говорив, зробити і без участі директора, або для будь-якого. Правда, в одному-двох примірниках, але моє інженерне его було б вдоволене. Тому “я”. А от директор без мене нічого того зробити не міг. і він знав, що добрий, обізнаний інженер – то рідкість. Тому “ми”. А чому Україна не розвиває власний видобуток газу – то для мене загадка…

    • Андрій Дар | 31.12.2019 at 15:51 |

      Я не фахівець. Аде чув, що в нас багато перспективних газогідратних та сланцевих родовищ.
      Звісно, в нас немає технологій для їх освоєння, тому запрошення крупних іноземних компаній вирішує одночасно й проблему інтересів: вони стають загальними. Навіть у Сирії, в пустелі, американці так захищали свій завод “Коноко” під Хішамом, що без втрат зажмурили кількасот вагнерівських іхтамнетів. Така “криша” й нам дуже не завадить, і вона буде, в такому випадку – коли в нас будуть працювати американські видобувні компанії.

      Наразі, дякую всім, хто створив перемогу України над газпромом. Якщо ви недооцінбєте масштаб того, що відбулося – почитайте, наприклад, Ель-Мюріда, імперця та анті-україніста, – як це виглядає з боку росії. Підкажу: як повна її поразка, та виплата контрибуції.
      Насолоджуйтеся. Ми маємо право.

    • Укроп | 31.12.2019 at 16:14 |

      США в качестве инвестров и совладельцев новых мощностей по добыче углеводородов это былр бы идеально! Нашим людям достанутся рабочие места, государству доходы, как совладельцу, а всем вместе – “зонтик” защиты своих активов от США. Ну а кацапетовке достанется обещание вломить таких люлей если вздумают возникать и тявкать на американцев, что им бойня под Хишамом, когда ихтамнетов, решивших по тихому отжать нефтяной завод, не жалея ракет, “обрабатывали персонально” 🙂 Так что хорошо будет, по крайней мере я так думаю… Всех нормальных людей – с наступающим! А ненормальным – шоб скотч внезапно отклеился и крышка пианино хряснула 🙂

      • Andriy Moderator | 31.12.2019 at 20:04 |

        Для этого нужно вменяемые правила для инвесторов, а с приходом ЗекоМанды правила стали совершенно невменяемыми.

    • Andriy Moderator | 31.12.2019 at 20:03 |

      Вообще-то в основном кроме “я подписал” (что есть правда) я вижу у Витренко “мы”.
      Но кроме того, что Санто уже сказал – когда берут на себя ответственность, то должно быть “я”, а вот когда делят плюшки, то “мы”.

  2. Максим Казимир | 31.12.2019 at 11:33 |

    Когда-нибудь снимут крутяцкий сериал на эту тему. Детектива,хоррор и триллер в одном флаконе.А Ветренко я верю.И вы не ошиблись в своих выводах.Я думаю получили максимум при минимальной вероятности на победу в этой ситуации.А вот этого никогда не поймут как упоротые зрадофилы и так зеленобобики. Тогда надо будет принять, что Порох в каждой ситуации получал максимум в смых, казалось бы, проигрышных ситуациях.

  3. Yaroslav | 31.12.2019 at 12:26 |

    Отже, яблуко від яблуні далеко-далеко відкотилося.

    • Укроп | 31.12.2019 at 16:17 |

      Діти за батьків не аювідповідають. Дуже далеко відкотилося! На диво…

      • Vadym Kuzmenko | 31.12.2019 at 22:41 |

        Суттєве доповнення з цього приводу з “Вікіпедії”:
        “З 1991 року, після розлучення батьків, Юрій (1976р.н.) залишився жити з батьком. В пресі згадується, що причиною розлучення Наталія Вітренко називала свою активну політичну діяльність.”

  4. Браво, и Спасибо DL за инфоподдержку. Есть кем гордится в Украине. Не забываем об этом.

  5. Наталія М. | 31.12.2019 at 17:57 |

    Уважаемый Автор, спасибо за статьи. Добре, що в нас в “Нафтогазі” є такі класні та принципові спеціалісти, як Коболєв й Вітренко.

  6. komissar kattania | 31.12.2019 at 21:05 |

    самое большое разочарование конца этого! Верил в твёрдость Витренко и Коболева, но решения в угоду путина и газмяса, а значит, сломались, политика лизания победила экономику… нет нужды говорить о годах транзита и объёмах прокачки, надо о говорить о рыночной европейское цене транзита . Повторю, то что писал в Грабли 2: “…Транзит,1000 м куб на 100 км. Для сравнения, тарифы у наших соседей: Румыния 4 дол; Болгария 4-8 дол; Австрия 6 дол; Германия 6-14 дол; . . . Украина 2 дол, при этом сумма платежей за транзит почти 3 млрд дол в год. Отметим, это валовый доход, большая часть которого идёт на содержание и обслуживание самой ГТС. Нас интересует то, что попадает в бюджет страны, а это дивиденды и налоги, но тут ясности нет…”

    7 млр $ (буанапартеЗЕ) за прокачку 225 млрд куб газа на расстояние 1440 км (цифра моя) Вопрос: цена транзита 1000 м куб на 100 км?
    У кого сколько панове инженеры? у меня получилось 2,16 $, хотелось бы сверить с контрактной ценой, которая как всегда строго секретная цифра, покуда в арбитраж не побегут.

    Предмет нашей с вами особой гордости: добровольцы, волонтёры, ВСУ, Нафтогаз. Мы понимаем это и московия это тоже хорошо понимает. Поэтому, то, что мы видим в судах и по прочим событиям – цепочка действий по дискредитации символов новой Украины. Нафтогаз на черзі… К слову, московиты и глазом не моргнут и трёшку ярдов с плюсом, з відсотками, отобьют через лондонский арбитраж.

  7. Микола | 31.12.2019 at 22:28 |

    Порошенко ввів в політику і державні органи молодих спеціалістів за яких не встидно, а оце, прости Господи непорозуміння привело молодих злодіїв, повій і просто придурків. Що тут сказати? – на осині не родять апельсини.

  8. Станислав | 01.01.2020 at 23:27 |

    Що характерно, Німеччина ніде не згадується на відміну від США, яким дякують за захист інтересів Європи)))
    І дійсно – чи є таємницею тариф на транзит? Чому не озвучують цифри?

  9. Victor | 03.01.2020 at 09:52 |

    “Нафтогаз” -один из немногих оставшихся “жовто-блакитных” островов в зеленой жиже окружающего болота.

Comments are closed.