Эпопея с подписанием транзитного договора закончена, контракт подписан. Мы несколько раз уже излагали свое видение ситуации и ждали завершение марафона, чтобы понять, насколько правильно удалось оценить то, что происходит, а заодно и ценность источников того небольшого объема информации, который мы имели. Сейчас мы приведем текст «от первого лица», где первые лица Нафтогаза Витренко и Коболев поясняют то, что удалось сделать, чего удалось избежать и между прочим, даны ответы на вопросы, которые возникали в эти дни.

Почитайте это и сделайте свои выводы как по поводу написанного текста, так и по поводу того, ка мы – ЛО оценивали это на протяжении этих почти двух недель. А в конце мы выскажем некую мысль или если хотите – догадку, которая возникла после прочтения этого материала.

Витренко

Підписали контракт на транзит

Я підписав у Відні о 14:30, а голова Газпрому Олексій Міллер ввечері підписав у Санкт-Петербурзі.

Ми з ним проводили переговори до глибокої ночі, сподіваючись, що підпишемо контракти в одному місці, але мені для підписання потрібні були погодження Правління та Наглядової Ради Нафтогазу, а також Кабміну, тому довелося перенести підписання і робити це вже по черзі і дистанційно.

Щодо продовження транзиту

Україна — надійна країна для транзиту природного газу в Європу. Ми в черговий раз це підтвердили.

Ще нещодавно найбільш вірогідним сценарієм було повне припинення транзиту з 1го січня 2020 року.

Наприклад, за розрахунками Оксфордського Інституту Енергетичних Досліджень, Газпрому не вистачало зовсім небагато, щоб обходитися без транзиту через Україну навіть без Північного потоку 2.

Цей дефіцит потужностей Газпром перекрив би за рахунок сховищ газу в Європі та поставок скрапленого газу з терміналу на Ямалі.

Той факт, що ми підписали контракт на транзит за принципом «качай або плати» на п’ять років — є непересічною подією за таких умов.

Зауважу, що це перший раз в історії України, коли Газпром уклав контракт на транзит за європейським принципом «качай або плати».

До цього часу тільки закупівлі газу в Газпрому покривалися схожим, але невигідним для України та вигідним для Росії, принципом «бери або плати».

Також зазначу, що гарантовані обсяги транзиту за цим принципом значно перевищують обсяги, що називали наші міжнародні партнери як варіант, який вони спробують забезпечити для України, і на який ми маємо погодитися.

Гарантовані обсяги — це мінімум, а не максимум, якого ми очікуємо.

При цьому додаткові обсяги з більшою гнучкістю бронювання будуть оплачуватися за більш високим тарифом.

Визначною подією є також перехід на європейські правила щодо транзиту газу.

Десятиріччями ми працювали за правилами, які склалися ще за радянських часів.

Це блокувало транзит для використання тільки Газпромом, а також не дозволяло нам повністю інтегруватися в європейський ринок.

Тепер це в минулому. Нові правила — це більша прозорість, надійність поставок газу, краща конкуренція на ринку, додаткові доходи.

Важливість цього переходу ми ще маємо усвідомити.

Ми довго йшли до застосування європейських правил до транзиту. Я і моя команда були наполегливими: нове сполучення зі Словаччиною за новими правилами у 2014 році, прийняття закону про ринок газу та Кодексу ГТС 2015, визначення моделі анбандлінгу (відокремлення оператора ГТС) і багато іншого.

Потім все було на межі зриву.

Ми знайшли рішення, які дозволило врятувати ситуацію — Нафтогаз став організатором транзиту. І хоча така структура є більш складною, вона дозволяє більш гнучко застосовувати європейські правила до транзиту газу.

Закриття контрактів 2009 року.

Крім контракту на транзит газу, ми ще підписали угоду про врегулювання.

За цією угодою Газпром повністю припиняє оскарження рішень Стокгольмського арбітражу.

Це означає, що ми можемо остаточно підбити підсумки арбтітражних процесів, які тривали майже шість років.

Нам вдалося захистити Україну від штрафу за положенням контракту «бери або плати», який би перевищував 80 млрд доларів.

2 млрд доларів ми зекономили для України за рахунок перегляду контрактної ціни. Наприклад, у 2му кварталі 2014 року ми знизили ціну з 485 до 356 дол.

5 млрд дол Газпром був змушений доплатити за за транзит: 2,1 мільярди доларів ми фактично отримали у вигляді газу (через залік, який провів арбтраж), 2,9 мільярди доларів Газпром сплатив грошима.

Маю за честь, що моя невеличка команда, яка безпосередньо цим займалася, змогла це зробити. Я вже писав, що нам допомагали багато людей, яким ми за це вдячні. Так само багато хто нам протидіяв. Або просто паразитував на цих досягненнях, замість того щоб чесно і фахово робити свою справу.

Відкликання позовів та скарг

Коли я підписував угоду про врегулювання, що передбачає відкликання всіх поточних позовів і скарг з обох сторін, мені було сумно за ту роботу і знання, які я зі свою командою у них вклали. З нашого боку це були інтелектуальні шедеври, а не просто позови та скарги.

Але я розумію, що наша відподальність перед українцями вимагає від нас ухвалювати рішення в інтересах національної компанії, а не у власних інтресах.

Інтереси країни — це продовження транзиту, це отримання грошей зараз, а не за рік і тим більше не за 3-7 років.

Тразит газу – це десятки тисяч робочих місць. Це більш низькі тарифи на газ для споживачів Украіни. Це економічне заростання. Це доходи державного бюджету. Це геополітика і безпека.

Тому нам потрібно було продовження транзиту, причому з гарантіями.

Міжнародні партнери нам у цьому допомагали, і вони не зрозуміли б нашу неконструктивну позицію, ми би втратили підтримку.

При цьому важливо розуміти, що наші позовні вимоги на 12,2 млрд дол були передусім наслідком очікувань припинення транзиту.

Іншими словами, ми могли б виграти в арбітражі ці 12,2 мільярди тільки якби Газпром відмовився від транзиту. А він не відмовився.

Фактично, як я про це відкрито казав, з нашого боку це був економічний стимул для Газпрому продовжити транзит.

Також зауважу, що далеко не завжди вдається виграти всю суму позову на такі великі гроші.

Арбітраж зазвичай нам присуджує меншу компенсацію, ніж ми вимагаємо.

Мене іноді дивує, що «експерти» кажуть про наш позов на 12,2 мільярди доларів, і про те, чи є економічний сенс від нього відмовлятися в обмін на транзит на умовах «качай або плати» з гарантованими доходами у розмірі 7.2 мільярдів доларів плюс можливість значних додаткових доходів від транзиту. Саме я придумував і обґрунтовував цей позов, і тому я маю підстави вважати, що я знаю, як потрібно приймати це ріщення.

(окончание следует)