Битвы импотентов (Часть 3)

Франция же – наоборот имела не слишком большой, хоть и не маленький ВМФ, но куда более мощную и оснащенную сухопутную армию. Собственно говоря, все проблемы, которые могли возникнуть на континенте, должна была решать Франция, при поддержке Великобритании.

И если первый тест, связанный с тихим захватом германскими войсками рейнской демилитаризованной зоны, в принципе не привел к изменению конфигурации европейских границ, а лишь изменил статус этой области, то в Мюнхене все было иначе.

Здесь речь прямо шла об изменении границ и передаче части территории Чехословакии в пользу Германии. Причем, договоренности эти были за спиной чехословацкого правительства, представителя которого в Мюнхене просто не было. Поскольку речь шла о событиях внутри континента, то решающую роль в переговорах играла Франция, и именно премьер-министр Франции Деладье взял на себя миссию уговорить президента Чехословакии Бенеша не оказывать сопротивления оккупации Судетской области.

Между прочим, это было крайне важно потому, что численность чехословацкой армии была равна численности германской армии вторжения, а вот в техническом плане, в первую очередь – по части оснащения бронетехникой, чехословацкая армия представляла собой куда более мощную силу. Более того, чешские танки были лучше бронированы и имели более мощное вооружение, а промышленность страны всегда славилась своими оружейными производствами.

Это значит, что именно в тот момент Чехословакия имела все возможности дать отпор Германии, поскольку ведя оборонительную войну на заранее подготовленных позициях, она могла нанести Вермахту просто непоправимый ущерб. Но Бенеш дал себя уговорить Деладье и вскоре, вместе с Судетами, была аннексирована вся Чехословакия, без единого выстрела и сопротивления. Причем Деладье, уговаривая Бенеша, убеждал его в том, что уступка Германии – единственный шанс избежать захвата всей Чехословакии, и если Бенеш не согласится с его предложением, то Франция не сможет гарантировать безопасность всего мероприятия, а так – он дает эти гарантии от имени своей страны.

В итоге, позиция Франции оказалась просто деструктивной и по сути, открывшей ворота Второй Мировой войны. Чехословакия, усилиями Франции, почти мгновенно исчезла с карт Европы, а Париж не предпринял ровно никаких действий для того, чтобы как-то повлиять на ситуацию. То есть, Чехословакия, наученная Францией – позорно капитулировала, даже не сделав попытки защитить себя.

В связи с этим, в послевоенной Европе был сгенерирован миф о том, что ни в случае с захватом Германией Чехословакии, ни в случае с захватом Польши ни Франция, ни Англия, ни они вместе ничего не могли поделать, поскольку жертвы агрессии находились на восточной границе Германии, в то время как Франция находится на западной.

Удивительно, что эта легенда вообще была успешно использования для смещения точки внимания. Ведь именно Франция имеет общую сухопутную границу с Германие и дважды, в описанных выше случаях, практически вся наличная военная мощь Германии отводилась на Восток еще до вторжения во Францию. То есть, Париж дважды имел возможность нанести удар по территории Германии с рубежей своих границ и между прочим, был обязан это сделать потому, что Германия начала войну со странами – союзницами Франции.

То есть был формальный повод для активных боевых действий и были все военные условия для того, чтобы эти боевые действия были успешными. Но оба раза Франция спокойно смотрела на то, как весь Вермахт ушел на Восток и дождалась того, что он таки вернулся, и в мае 1940 года теперь уже собрался на западных границах. Это был первый крупный опыт Франции к склонению других стран к позорной капитуляции. Первый, но не последний.

(окончание следует)

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

6 Comments on "Битвы импотентов (Часть 3)"

  1. Пропоную все ж не плутати причини та наслідки.

    Франція мала найбільшу континентальну армію Європи, яка понесла найбільші втрати серед країн Антанти у Першій світовій (1 800 000 загиблих, 2 800 000 поранених, 600 000 калік. У період з 1914 – 1918 років Франція втратила 16-27% чоловіків у віці 20-40 років). І відповідно повоєнна доктрина була створена на досвіді створення та утримання суцільної лінії оборони “Лінія Мажино” проти слабкої, скаліченої Версалем, німецької армії. Плюс, наступальна тактика французів у Першій світовій призвели до невиправдано високих втрат серед солдат, тому тільки варіант гри від оборони розглядався французами. Жодних активних дій, особливо після завершення під тиском США та Великобританії Рурського конфлікту у 1924 році, для французької армії не передбачалось в принципі. Хіба що якась участь у колоніальних конфліктах типу Рифської війни та пацифікації виступів на французькій підмандатній території на Близькому Сході. Тому дуже малою була механізація армії, тому питання переозброєння розтягнулось з 1924 до моменту розгрому. Армія переможців за 20 років деградувала настільки, що це був переважно будинок престарілих з середнім віком генералітету – 70 років.

    За 7 років після приходу до влади нацистів отримати капітуляцію ніхто з французького як політичного керівництва, так і з боку військових, не передбачав.

    • При всем при том никто не заставлял Францию принудить Чехословакию к капитуляции. Наоборот, в стратегическом плане война Чехословакии с Германией была бы на пользу Франции. В результате которой ее агрессивный сосед понес бы ощутимый урон и акценты бы резко сместились бы в сторону Франции. Не говоря уже о том, что война Германии на два фронта ( против Чехословакии и Франции ) вообще бы не оставила ей ( Германии ) никаких шансов.

      • Для підтримки Францією Чехословаччини у першої мав бути при владі адекватний парламент та уряд. Ні того, ні іншого не було навіть теоретично. Плюс абсолютна переконаність у необхідності гри від оборони завдяки наявності “Лінії Мажино” показувало, що першою атакувати Франція не планувала взагалі. Бойові плани французької армії міжвоєнного часу та початку війни будувались на розширенні лінії Західного фронту за рахунок бельгійської території та армії (План “Діль”).

        Єдині активні дії Франції до початку німецького наступу в травні 1940 року – обмежити ареал німецької присутності в північній Європі, зокрема в Норвегії, зазнали краху через слабкість та нерішучість союзного експедиційного корпусу. Власне французька наступальна операція в Саарі теж завершилась безславно через неготовність французької армії діяти активно

  2. Мій переклад частин 1-3 українською:
    https://svitoch.in.ua/1840-bytvy-impotentiv.html
    Зараз підготую переклад фінальних частин.

  3. Мій дідусь служив у польській армії, у ІІ-й СВ брав участь як солдат французької армії. Розказував, як служив на одній із ділянок лінії Мажино,по наказу вищого командування вони покинули свою ділянку оборони і прибули в гарнізон міста(не пам’ятаю якого міста), там їх назбиралось кілька десятків тисяч військових і що вони за наказом без бою здались німцеві. Розказував як проходило розброєння такої маси військових. Пізніше він тікав у напрямку Ла Маншу, щоб перебратись до Англії, але німецька авіація бомбанула скупчену на шляху військову техніку і живу силу. Там він попав у німецький полон.

Leave a comment

Your email address will not be published.


*


Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: