Крок за кроком (Частина 2)

ЦВК визнала референдум таким, що відбувся і Л.Кучма, згідно до норми Статті 156 Конституції України, вніс на розгляд ВРУ проект Закону України «Про внесення змін до конституції України за результатами всеукраїнського референдуму за народною ініціативою».

Стаття 156. Законопроект про внесення змін до розділу I “Загальні засади”, розділу III “Вибори. Референдум” і розділу XIII “Внесення змін до Конституції України” подається до Верховної Ради України Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України.

Верховна Рада мала би, без всяких викрутасів, внести зміни до Конституції України, але натомість прийняла постанову № 1867 – III, від 13 липня 2000 року, якою постановила розглянути це питання у вересні 2000 року, на шостій сесії Верховної Ради України III -го скликання, чим порушила Статтю 156 конституції. В цей день, 13 липня 2000 року нардепи узурпували владу в Україні знехтувавши нормою Статті 5 Конституції України яка проголосила «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування»н

У вересні 2000 року, на шостій сесії ВРУ нардепи імплементували (на якій основі відбулася процедура імплементації, якщо Ст.156 КУ найвищою інстанцією законотворення визначила всеукраїнський референдум) тільки перше питання референдуму про розпуск ВРУ якщо протягом місяця не сформована парламентська більшість і від себе добавили, якщо протягом 3 місяців не затвердили раніше схвалений Бюджет поданий Кабінетом Міністрів України.

Не були внесені до Конституції України положення затверджені виборцями у другому, третьому та четвертому питаннях референдуму, тому, що стосувалися шкурних інтересів нардепів. Захоплення влади народними депутатами мало на меті власне збагачення. Ніхто із них не хотів втратити доступ до корита.

Конституційні норми.

Стаття 69. Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Стаття 5.  Україна є республікою.

п.2 Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Ніхто не може узурпувати державну владу.

Якщо в Англії йде політична битва за виконання волі 51% виборців то в Україні воля більш як 4/5 виборців проігнорована ВРУ. ВРУ плюнула в лице народу за його волевиявлення. Ось так тихенько без гармат і крові народні депутати Верховної Ради України узурпували, інакше кажучи захопили державну владу. Тобто народні депутати зрадили основний закон державотворення і народ України. А  державна зрада терміну давності не має.

Одноосібний позов до суду про встановлення факту узурпації влади ВРУ не має перспектив. Але. Якщо подати позов від політичної партії, або громадської організації, то шанси на позитивне вирішення дуже великі. Партію з прицілом на майбутні вибори необхідно створити. Назва повинна бути нейтральною, назву якої легко запам’ятати, наприклад, повна назва – Конституційні демократи, скорочена, – (кадети).

Труднощі у поданні позову можуть бути викликані тим, що ЦВК сховало дані про референдум у формі пошуку по кодифікації і реквізитам документу. Знайти необхідні документи під силу тільки кваліфікованим юристам, які працювали у цій царині і мають свій архів документів. Крім того знають як правильно скласти позовну заяву і які додаткові документи може вимагати суддя при розгляді цієї справи.

Крок перший. Дії.

Подати позов. Головне. Отримати рішення суду про факт порушення норм Конституції України та про захоплення влади ВРУ.

Крок другий. Дія.

Подати позов згідно Статті 109.1. ККУ «Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій», по факту захоплення і утримання влади депутатами ІІ – ІХ скликань ВРУ, та визнати нікчемними законодавчі акти, які шкодили економіці та розвитку суспільства України. Це регуляторні акти у царині суспільних, соціальних, виробничих та господарських відносин.

Зауваження. Нема сенсу притягати до кримінальної відповідальності по Статті 109.2. ККУ всіх нардепів, одним махом. До відповідальності треба притягти тільки тих, хто готував, лобіював прийняття антинародних та антиукраїнських законів, та скуповував голоси депутатів.

Мета цих дій.

Довести до свідомості народу України, що ВРУ, – це злочинна організація, яка проти волі народу захопила владу задля власного збагачення і довела народ України до злиднів. Повідомити народ України і наших західних партнерів про припинення повноважень ВРУ. Позбутися зеленого принтера.

Згідно до волі виборців на референдумі 2000 року створити новий інститут законотворення, – Народні Збори України які будуть складатися із, Палати представників (Нижня Палата) у кількості 300 обранців, та Сенату (Верхня  палата). Вибори до Сенату провести після проведення адміністративно-територіальної реформи. Зауваження. Господарська самостійність адміністративних одиниць не буде означати політичної самостійності. Тобто унітарність України не буде піддаватися сумнівам. Вертикаль влади буде збережена.

Крок третій.

На перехідний період – від розпуску ВРУ, до легітимізації НЗУ тільки президент може очолити Антикризовий штаб. Президент України В. Зеленський своїм Указом може внести зміни до Закону про вибори. Він наділений таким правом. Легітимність проведення виборів депутатів до Народних Зборів України не повинна викликати сумніву у наших західних партнерів.

Подальші кроки, – ситуативні. Головне, – це уникнути кривавої лазні для очищення влади в Україні.

32 Comments on "Крок за кроком (Частина 2)"

  1. Dmytro Podkowa | 15.10.2019 at 16:02 |

    Все це добре, ось тільки назва вже трішечки зашкварена в 1917 році. Недобра карма за цією назвою (Маю на увазі – “Кадети” – конституційні демократи).

  2. Dmytro Podkowa | 15.10.2019 at 16:07 |

    “Зеленський своїм Указом може внести зміни до Закону про вибори” – людина це цілком свідомо пише? По мені, так краще або міняти все скопом, або намагатись, поки що, впливати, принаймні на Гідранта.

  3. Санто | 15.10.2019 at 16:22 |

    Продавити розпуск Ради руками Зеленського – це дійсно найбільш правильна ідея легітимної зміни влади. От тільки братися за реформу самої Ради варто після того, як буде обрано Президента України, а не оце…

  4. azrdms | 15.10.2019 at 16:46 |

    Крок перший. Дії.

    Подати позов. Куда подать? В наш самый гуманный суд в мире? Вы смеетесь наверное?

    • VolodumurzDnipra | 15.10.2019 at 19:33 |

      в принципе следующий выход на майдан может быть обращен именно к нашим судьям или еще быстрее к самой ВР. гуманизм может запросить гуманности а клован с облегчением поймет, что он только второй на очереди и может воспользоваться подсказкой по оттяжке времени или даст другим подержать булаву

  5. Евгений О. | 15.10.2019 at 17:09 |

    Після цілої низки малозрозумілих рішень українських судів … якось не вкладається в раціо, що і як і куди є сенс подавати. Можливо я помиляюсь.
    Стосовно ж: “Президент України В. Зеленський …. може …”.
    то перепрошую щиро…
    А от про
    “Стаття 69. Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.”
    варто поговорити більш докладно.
    Особливо про інші форми.
    Бо ж з огляду на згадані вище рішення судів та інші відомі обставини з діяльністю різноманітних державних органів, що зазнали руйнівного впливу “прямої і абсолютно безпосередньої демократії” на останніх двох виборчих перегонах, вибору практично не лишається.

    • Микола КР | 15.10.2019 at 20:18 |

      Згоден повністю. Дійти до вердикту – “рішення остаточне і оскарженню не підлягає” стосовно вироку по справі “Рада 2000”, це не за наших реалій.

  6. Оптимус | 15.10.2019 at 20:16 |

    “…Довести до свідомості народу…”

    Доволі смішно після таких виборів . Не знаходите ?

    Що до законів , процедур , судів , рішень , голосувань та постанов – англіцький Парламент може собі дозволити мусолити подібні речі століттями . А в нас під боком , а по факту вже в середині , гебнявий монстр , який давно бажає “окончатєльно рєшить українскій вапрос” . Йому перетворити всю цю демократичну процедуру на цирк , як нашому препезденту членом на роялі збацати . Що вони успішно роблять вже не один десяток років .

    Я особисто схиляюсь до більш радикального варіанту . Нас весь час лякали тим , що той демократичний Захід жодної диктатури не потерпить , що відвернуться , перестануть підтримувати та таке інше . З огляду на Сингапур або Китай можна стверджувати , що це не зовсім так . Все залежить від того , хто взяв владу та чого прагнуть . Ну і гарантії капіталовкладень , а не націоналізацію . А Порох нажив за свою каденцію купу вірних друзів на Заході . Думаю , якби він ту владу в разі падіння останньої в результаті революції , підхопив та сконцентрував у своїх руках , то з західних демократів хіба що геноссе штайнмайєр разом з орбаном та земаном підняли гвалт . Врешті навіть наші зелепухи проголосували за “сильну руку” , яка їм мала “навести порядок” . )))
    Як казав затутанхамонений “вождь всєго міравога пралітаріата” : пгамідлєніє смегті падобна ! Ми дограємось у ту демократію аж до нового Голодомору та нових ешелонів на Колиму з нашими жінками та дітьми у “пульманах” для худоби .
    Ще раз наголошую , що я не проти демократії . Проте в нас для цього немає а ні народу , який би грамотно користувався її плодами та можливостями , а ні часу для виховання критичної більшості свідомих виборців .

    • Оптимус, я давно уже писал на ЛО комментарии похожего содержания. И как Вы думаете – многие меня поддержали? Как бы не так! Хотя в нынешней ситуации, это наиболее рациональное развитие событий! Интересный вопрос возникает с Петром Алексеевичем – способен ли он быть диктатором? Загнать на пару метров ниже поверхности грунта все пророссийские СМИ, убрать из политики уродов смотрящих на восток…? Я не уверен почему-то, при всём уважении к Петру Алексеевичу. Но могу быть не прав. И буду рад, если ошибусь!!! Но то, что Украину удастся спасти, вернув территории и восстановив целостность, только таким образом – уверен. До сих пор – были полумеры, которые видите к чему привели.
      То что автор статьи опубликовал – филькина грамота. Депутаты и суды, вместе с Моникой – ложили, кладут, и будут класть, на это всё. На что они не смогут положить – на суровых пацанов, которые придут спросить… Примерно, как в 2014.

    • И да – Моника Зеленский, то ли идиот – то ли такой уродился… Оно собралось о чём-то договорится с хуйлом, чтобы остановить войну! Этому кретину, больше 100 лет назад, прекрасно ответил Отто фон Бисмарк!!! Оно с какого-то перепугу решило что умнее его!

      • Оптимус | 15.10.2019 at 21:52 |

        С Петром Алексеевичем как раз вопросов не возникает . Во-первых и самое главное – диктатором должен стать человек , способный , подготовив условия для демократии , уйти в сторону и не цепляться за власть . Как сделал Пиночет в свое время . Порох цеплялся ? Во-вторых диктатором должен стать человек , способный поднять экономику , армию и международный авторитет страны . Как там с этим у Пороха ? В третьих у будущего диктатора в ключевых странах мира должны быть хорошие друзья , способные понять , для чего это все делается . И тут Порох тоже может дать фору кому угодно . Что у нас осталось ?
        Сопли . Это проблема , согласен . Но опять же , я не уверен , что он не научился на ошибках этих выборов и понимании катастрофичности их последствий .
        Но еще большая проблема в том , что он не согласился бы на такое развитие событий . А жаль . Ибо на кого-то другого , незнакомого , на темную лошадку , я бы не согласился . Очень рисковано – можно желать Пиночета , а получить лукашенку .

        • И тут я с Вами соглашусь – лукашенки нам только и не хватало, для полного счастья. Да и с остальным. Не уверен в одном – что ПАП, сможет быть диктатором… Не сомневаюсь в его качествах – кроме одного…

      • Оптимус | 15.10.2019 at 21:58 |

        Что до Моники , то тут все ясно . Пацан оказался удобной для восприятия охлосом фигурой . Думаю , что его просто поставили перед фактом – надо поиграть в президента , только уже не в кино . Чем он и занимается . Пока за кулисами происходят дела , смысл которых большинству населения непонятен да и не интересен . Вот Моника и исполняет роль картонной дурилки .

        • Нифига себе – дурилка!

          • Оптимус | 16.10.2019 at 09:39 |

            Что значит “нифига себе” ? Сколько не всматриваюсь в действия клоуна , никакой мощи , уверенности или твердой позиции не просматривается . Складывается впечатление плохо отрепетированного спектакля или очередной серии мыльной оперы , сценарий которой пишут на колене перед самой съёмкой . Общая цель , к которой идут кукловоды , просматривается – подороже нас здать . Но путь к такой цели в Украине очень напоминает танцы на минном поле . Потому игра нанятого клоуна такая дерганная . Он вынужден постоянно прибегать к демонстрации своей “мощи” – громко стуча кулачком по столу , увольнять лесников с таможенниками . Своего “ума” – один только 14-часовой марафон чего стоит . И своей “решительности” – постоянно напоминает всем , что он препездент . На самом деле он просто перемешивает дерьмо в бочке , чтобы муть не осела и истинная цель спектакля не проявилась во всей своей безпредельщине . Ни у него , ни у его кукловодой долгоиграющих планов по Украине нет . Они совершат хапок и слиняют . Ну , кукловоды так точно слиняют . Остальные – как получится . Исходя из того , что тот же портнов сегодня чувствует себя в Киеве хозяином , шансы хапнуть и при этом уцелеть у них довольно высокие . Вот так вижу .

        • Puzat-Pasuk | 16.10.2019 at 13:02 |

          Піночет чіплявся,та ще й як!Його ще в 1980 не переобрали,але Гусь підробив результати виборів.А в 1988 таки винесли

          • Оптимус | 16.10.2019 at 20:24 |

            І де тепер Чилі , а де Венесуела ?

          • Оптимус | 16.10.2019 at 20:25 |

            Тим більше , що якби дуже захотів , то зачепився би на довше – можливості були .

  7. Андрій | 15.10.2019 at 21:19 |

    Це потрібно робити тільки після повного перезавантаження судової гілки влади.Портнов компанія суддів таких рішень наприймають, що буде гаряче всім…

  8. Анастасія | 15.10.2019 at 21:21 |

    Дуже цікавий і повчальний матеріал, але цей план можна здійснити, коли президентом знову буде Петро Олексійович.

    • Этот план можно осуществить, когда будет мир, и восстановлена целостность Украины, Анастасия! И не так уж важно, кто будет президентом, на тот момент.

  9. Valerii Salyvin | 15.10.2019 at 21:32 |

    Автор пише це цілком свідомо. Тому, що президент на має конституційного права видавати закони України. Це прерогатива ВРУ. А от внести деякі тимчасові правки так. Це вимушена дія

  10. Anatoliy Petrovich | 15.10.2019 at 22:21 |

    Автор публикации предлагает классический консервативный вариант.Дело хорошее-в не воюющей стране,а у нас-война и это надо учитывать.Скорей всего нам бы подходил изральский вариант т.е.окрыситься и надеется только на собственные силы.Для этого надо не так уж и много-интересы государства должны преобладать над интересами собственного кармана или личных амбиций а без принудительной смены случайно попавших во власть клоунов наверное не обойтись.И еще,лица желающие стать кандидатами на занимаемое кресло должны проходить конкурс типо вступительных экзаменов в ВУЗы в совковые времера т.е. теоритические знания и опыт работы по профилю.

  11. Valerii Salyvin | 15.10.2019 at 22:38 |

    Автор поділяє занепокоєність читачів про те, що в корумпованій країні тяжко знайти чесного суддю, який може винести правочинне рішення по позову про узурпацію влади ВРУ. Але світова історія боротьби з мафією стверджує, що є честі судді і прокурори навіть в Італії та США. Впевнений, що такі судді є і в Україні, але їх треба пошукати. І коли разом із судовими виконавцями ми прийдемо до ВРУ, то питань з припиненням діяльності ВРУ не виникне.

  12. › «навіть в Італії та США»
    Навіть у США?!

  13. Vadym Kuzmenko | 16.10.2019 at 09:10 |

    Не хотелось бы обижать автора данной статьи, но в ней просто изложен бред, причёсанный под наукообразность.
    Объясняю, почему это так.
    Во-первых, предлагаемая схема сразу же перечёркивает и период настоящего возрождения Украины – 2014-2019 годы.
    Во-вторых, вносится “негодный объект”, на который отвлекается внимание.
    В-третьих, абсолютно игнорируется текущая ситуация (в первую очередь – состояние судебной власти и личность особы, числящейся президентом).
    Ну, и в дополнение могу заявить, что “референдум 2000 года” – яркий пример бессовестного фарса. О каком сравнении с британским референдумом (т.н. “брэксит”) или любым другим аналогичным мероприятием может идти речь?! Наверное, за всю историю Украины не было более постыдного зрелища. Если годом раньше (в 1999-м) Кучма добился продолжения своего правления тотальными фальсификациями, то тогда хоть явка была около 50%. А на этот “референдум” люди вообще не пошли. Например, в Донецке были избирательные участки, на которые явились менее 2 (двух) процентов избирателей. Но, как и положено, отрапортовали о более, чем 80-процентной явке.
    Так что не нужно строить здание своих размышлений на липовой основе.
    “Сизифов труд” не в почёте!

    • Puzat-Pasuk | 16.10.2019 at 13:03 |

      щодо фальсифікацій–не впевнений.Особливо якщо врахувати,що головним суперником Кучми тоді був Симоненко

      • Vadym Kuzmenko | 16.10.2019 at 18:18 |

        Ви не праві!
        Головним суперником Кучми у 1999 році (після вбивства В’ячеслава Чорновола) був Олександр Мороз, який тоді мав неабиякий авторитет (перед тим чотири роки очолював Верховну Раду, а перед самими виборами був очільником так званої “канівської четвірки”, яка протиставляла себе Кучмі). Саме його і було усунуто перед другим туром, а залишено явного “андердога” Симоненка.
        Однак це побіжно, а головна моя теза – щодо фарсу з “референдумом” 2000-го.
        Так що Ви просто зсуваєте акцент (свідомо чи несвідомо).

  14. Chieftain | 16.10.2019 at 09:18 |

    Реально лячно читати подібні статті, бо автор в принципі не розуміє, до яких наслідків може призвести визнання незаконними дій Верховної Ради всіх скликань від 2000 року.

    По-перше, це буде підставою автоматичного виключення України з СОТ, припинення участі України в програмах МВФ, припинення дії Угоди про Асоціацію і багато інших двосторонніх та багатосторонніх угод – бо їх дії так чи інакше впливали на економіку міксом позитивних та негативних наслідків.

    По-друге, дії Верховної Ради України у лютому 2014 року будуть трактуватись як повторний антиконституційний заколот, що призведе до:
    – нелегітимності виборів п’ятого і шостого президентів України;
    – визнання такими, що мають характер незаконних, наказів в.о. Президента Турчинова про початок проведення АТО і далі всіх бойових наказів;

    По-третє, у рік проведення всеукраїнського референдуму, за відсутності у законодавстві норм, які чітко та однозначно регламентують порядок імплементації результатів референдуму, це питання покладається на дві інституції:
    1) Верховну Раду України як єдиний законодавчий орган державної влади України, та
    2) Конституційний Суд України, який здійснює вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, офіційне тлумачення положень Конституції України.
    Але, і це ключове зауваження, КСУ формується колегіально з представників, призначених ВРУ, Президентом та з’їздом суддів. Цілком зрозуміло, що колегіальний орган, сформований за квотним принципом з тих, хто на думку автора поклав на Конституцію, в принципі не здатний визнати дії всіх органів влади України нелегітимними з липня 2000 року.

    По-четверте, це було актуально до внесення змін в Конституцію (конституційна реформа) в грудні 2004 року, коли Україна перейшла від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми республіки. З того часу Конституційний Суд робив три майстер-класи з прогибу під поточну політичну ситуацію, визнаючи зміни конституційними в 2004 році, неконституційними в 2010 році, знову конституційними в 2014 році. Останнім актом правового нігілізму було публічне зґвалутвання Конституції під час розгляду рішення зеленського про розпуск ВР, де фінальним обґрунтуванням став “поточний запит суспільства”.

    Ну і вишенька на тортик – сподівання на самостійну гру “Разумково-обмеженого” зеленського… Тут навіть нема чого коментувати

    • Vadym Kuzmenko | 16.10.2019 at 18:23 |

      Браво, шановний “Chieftain”!
      Ви дуже чітко “розклали по поличкам” найбільш суттєві аргументи.
      Дякую.

  15. Віталій | 16.10.2019 at 13:34 |

    То може зробити простіше:
    Конституційний суд оголошує про тиск при розгляді питань про дострокові вибори з боку адміністрації президента й скасовує своє попереднє рішення й відновлює легітимність ради попереднього скликання?

  16. Ви що – серйозно? Серйозно обговорюєте цей вкид про двопалатний парламент (читай – федералізацію) і визнання нечинними ледь не всі законодавчі акти України? Чи це – підказка Моніці – як зробити з України пусте місце? (і терміни “антинародні” – здрастуй, срср!)

Comments are closed.