Музей Становлення Української Нації (частина 2)

25 сюжетних композицій, де кожну інсталяцію супроводжує інтерактивний аудіо та відео контент, запахи, пристрої віртуальної реальності, що дає відвідувачу відчути атмосферу епохи, в якій він перебуває.

Музей має велику територію, понад 1700 кв.м, а це майже 25 музеїв зібрані в одному просторі.

Ось вам персонаж музею, який невідомий 99% відсоткам жителів держави Україна:

Історія життя українця Івана Даценка більше схожа на сценарій пригодницького фільму, ніж на реальні події. Хоча, зрештою, саме вона надихнула режисера Михайла Іллєнка на створення фільму «ТойХтоПройшовКрізьВогонь».

18 квітня 1944 року Український льотчик Іван Даценко, Герой Радянського Союзу, загинув… Так вважали всі. Проте його доля склалась інакше: після бою він вижив, потрапив в полон, а визволившись, став вождем племені ірокезів в Канаді й отримав ім’я Chief Poking Fire.
Про дивовижну зустріч з індіанським вождем, родом з України, розповів відомий танцівник Махмуд Есамбаєв, який 1967 року в складі радянської делегації відвідав Канаду. З того часу історія про українського вождя племені індіанців стала відомою широкому загалу.
Фігуру Івана Даценка та його вражаючу історію життя ви можете побачити та почути у Музії.

А тепер мої враження.

Музей мене збентежив. Це був якийсь культурний шок. Я залишив усіх друзів, узяв пристрій медіагіда, та на дві години занурився у дивовижну, повну пригод історію моєї країни. Непередавані відчуття – постояти разом з Княгинею Ольгою та Володимиром Великим, відчути поруч Степана Бандеру, подивитись в очі Ігору Сікорському, тримати український стяг разом з Вячеславом Чорноволом!

Неймовірно цікаво дивитися на спресовані тисячоріччя від становлення Київської Русі до битви кіборгів за ДАП.

Музей був народжений зараз та живе разом з нами, пише нашу українську історію.

На фото – легендарна Яна Зінкевич та її копія. Депутат нинішньої Ради від партії ЄС, засновник та командир легендарного медичного батальйону «Госпітальєри», яка особисто врятувала понад 200 наших поранених воїнів.

На фото Андрій Шараскін, позивний «Богема» та його копія. Актор, режисер та командир роти кіборгів, які захищали донецький аеропорт від орків.

Я не можу передати словами, скільки зусиль поклали творці музею для того, щоб передати цю неймовірну атмосферу любові до України, до нашої землі,до наших людей. Навіть експозиції, що показують совкові часи, не мають ворожнечого підтексту. Ці експозиції показують українців, які жили та працювали в ті часи.

Я не питав у пана Галана, чи приймала держава участь у створенні музею чи ні. Тоді навіть не замислився над цим. Та це і неважливо. Цей музей, це диво, підтверджує тезу – держава – це ми з вами, ми, українці.

Я раджу усім читачам ЛО відвідати Музей Становлення Української Нації. Киянам – це просто обов’язково і негайно!
Адреса: вул. Лаврська, 27 (вхід з вул. Запещерна, тильна сторона Меморіалу Батьківщина-Мати), Київ.
Часи роботи: з 09:00 до 20:00

Ваш Готельєр-бандерівець

 

 

19 Comments on "Музей Становлення Української Нації (частина 2)"

  1. Санто | 09.09.2019 at 14:57 |

    Навіть сухий текст публікації – вражає. А з фото видно, яка величезна робота пророблена засновником Музею та його командою. От куди вчителі мають обов’язково водити школярів – щоб вони пишалися історією своєї держави а не висли перед тєліком з “кварталом”. А Брежнєв… Тоді я був студентом КПІ і нас вигнали зображати “всенародну підтримку” підстаркуватого лідера. Стояли ми на Ленінградські площі, чекаючи кортеж, і чомусь пам’ятаю, що мерзли. І от він пролетів – вжух. До честі Брежнєва, він таки визирав у відкрите вікно лімузина і махав нам рукою, Прощався з Києвом, наче навіки, і потім виявилось, що таки так. Так колись і нинішні керманичі помахають нам ручкою і зникнуть назавжди. А Україна – залишиться. Слава Україні!

  2. Воланд | 09.09.2019 at 15:26 |

    Дякую обов’язково потрібно буде потрапити в музей!

  3. АнтонОвич | 09.09.2019 at 19:10 |

    Чудовий допис не менш чудової Людини – дякую щиро, Готельєре!

  4. Дякую! Обов’язково відвідаю!

  5. Софочка | 09.09.2019 at 20:11 |

    Мої вітання, пане Готельєре-бандеревцю! Гарно написано, дякую. Дуже захотілось відвідати цей музей. Своїм друзям та знайомим киянам розкажу яке диво є у їхньому місті.

  6. Ірина | 09.09.2019 at 20:31 |

    Я там була, насправді чудовий музей!!!

  7. Yaroslav | 09.09.2019 at 20:38 |

    Мені завжди подобалися Ваші дописи. Вітаю з довірою Anti-coloradosа. Чекатиму нових статтей.

  8. Микола КР | 09.09.2019 at 20:45 |

    Дякую. Те, що треба!

  9. Гарри Ши | 09.09.2019 at 20:50 |

    Цей музей зробили дійсно ЛЮДИ з великим серцем та великою Любовью до Батьківщини !!!! Честь и Шана йм!!!

  10. Славік | 09.09.2019 at 21:55 |

    Чудова стаття, вже хочеться навідати музею.

  11. Чудовий музей – осередок українства, нашої великої і трагічної історії. Це наше коріння, на противагу совково-москальської брехні, якою досі отруюється “нарід” з зомбоящика, це наша ПРАВДА. А щодо відкриття меморіалу, то я тоді був курсантом школи міліції і теж стояв в оціпленні на проїзді Брежнева. Особливого пафосу не було, люди складали анекдоти про Брежнева – “брови черные густые, речи длинные пустые, нету мяса, нет конфет, нахрена нам этот дед!”.

  12. Благодарность и Искренние Поздравления Автору! Побольше подобного рода статей и просто информации. Абсолютно не хватает. И можно только догадываться, сколько сил, энергии, труда и ЛЮБВИ к Украине вложено создателями Музея в это Дело.

  13. Volodymyr | 10.09.2019 at 06:00 |

    Дякую, чудовий допис. Цю інформацію треба поширювати по всіх ресурсах і за кордонами України теж. Думаю, багато хто з емігрантів хотів би відвідати той музей. Чекаю на нові дописи.

  14. Сергій | 10.09.2019 at 08:11 |

    Я вже хочу попасти в цей музей!)))

  15. vim149 | 10.09.2019 at 09:42 |

    Дякую за вельми корисну інформацію, вже заплановано відвідування.

  16. pitun.pump | 10.09.2019 at 11:27 |

    Иван Даценко на фото выглядит намного мощнее и харизматичнее чем восковая копия. А княгиня Ольга похожа на корпоративного психолога, чем на величайшую историческую личность))) Наверно этим и была сильна, что была как персик – снаружи сладкая, внутри твёрдая.
    Ну а идея музея конечно грандиозная. И как раз к месту и времени. Если бы он был до 2014, а тем более до 2019, эффект был бы не тот. Наверняка сейчас враги попытаются заболтать и умалить идею исторического возрождения нации.

  17. Сергій | 10.09.2019 at 14:32 |

    У першу ж вільну неділю беру онуків та прямую до музею. Вже з нетерпінням очікую цього моменту.

  18. Побували із дружиною і донькою. Багато яскравих вражень і думок після перегляду. Такий музей в нас мабуть вперше.

Comments are closed.