Вот и сейчас Израиль демонстрирует примерно такой же подход к развивающейся ситуации у его границ, в первую очередь – благодаря активному вмешательству в нее Ирана. Тот настойчиво пытается втянуть в Сирию, Ливан и сектор Газа свои ракетные технологии, чтобы с минимального расстояния наносить ракетные удары по Израилю.
Несколько месяцев назад уже была первая проба пера, когда за пару часов по Израилю было выпущено больше сотни ракет именно из сектора Газа и тамошние боевики обещают это повторить но в более крупном масштабе. Похоже на то, что израильтяне поступают как Порох: «Стадион, так – стадион». В общем, Израиль стал усиленно готовиться именно к уличным боям, поскольку сектор Газа – почти сплошная городская застройка. Это следует из сути заказа, который выдало министерство обороны и на что откликнулись три оборонных концерна: Elbit, Rafael и Israel Aerospace Industries.
К нам едет ревизор:
https://timeze2019.blogspot.com/?m=1
А не причина ли вот єто: (заказчики то — саудитьі!!!)
https://timeze2019.blogspot.com/2019/08/blog-post_37.html?m=1
Ну щодо нового типу бронетехніки можна й посперечатись.
Першими цю тему практично реалізовувати почали швайнехундени після епічного розгрому російських сил у Грозному. Об’єкт 199 «Рамка» або БМПТ “Термінатор” створювався якраз для значного підвищення живучості і боротьби з ворогом в умовах щільної міської забудови, для чого отримав здвоєну 30-мм гарматну установку по типу зенітної, плюс 4 ПТРК “АТАКА” та 2 модернізовані АГС-17 у корпусі танку Т-72/Т-90 замість штатної башти.
Але з чим не посперечаєшся, так це з тим, що питання ізраїльтяни намагаються вирішити на іншому технологічному рівні з використанням, судячи з усього, шасі легкого танку або БМП.
Але сумнівно, щоб в них це вийшло. Бо проблема боїв в місті – це не тільки захист верхньої напівсфери і отримання максимальної вогневої потужності. Це ще й проблеми захисту від саморобних вибухових пристроїв, створених з потужних авіабомб та артснарядів великих калібрів (122,152-мм), від яких 30-тону машину просто рознесе на друзки без жодних шансів. При правильно облаштованій обороні бої в місті перетворюються у багатомісячну м’ясорубку з непевним результатом.
Починаючи з боїв у Алеппо (Сирія 2012-16) і далі у Бенгазі (Лівія 2014-17), Мосул (Ірак 2016-17), Дарна (Лівія 2018-19) та ін. ми бачимо, що проблема міських боїв погано озброєних, але гарно вмотивованих оборонців міст проти високотехнологічних наступаючих сил полягає у неможливості нанесення швидкого нокаутуючого удару без повного знищення міста як такого. І навіть в цьому випадку ще не факт, що це призведе до перемоги без довготривалої щільної облоги