Від редакції

Цей текст від нашого колеги Готелєра-бандерівця. На двох мовах, аби усім було зрозуміло по всьому світі, де нас читають.

ДЯ-КУ-Є-МО!
Вирішив не відразу написати свої враження від Маршу Захисників, а почекати пару днів, щоб емоції улягліся. І ось пишу.
Вранці, 24 серпня, зібралися з родиною та сусідами і висунулися в центр. Зустрілися з друзями, сіли в метро, виходимо з вагону на станції Льва Толстого, близько 10-ї ранку, щоб йти у парк Шевченка. Йдемо по станції на вихід. З нами Гєна, волонтер з 2014 року. Одягнений в усі кольори хакі. Вид суворий, голос гучний, глибокий. Типаж людини такий, що привертає увагу поліції.
Під колоною стоять два молоденьких поліцая, сканують простір. Народу тьма. І ось поліцаї зупиняють погляд на Гєні і переводять фізіономії в режим «рентген». Гєна це помічає, рішучим кроком підходить до них і гучним голосів заявляє: «Слава Україні!».
У поліцаїв округлюються очі. Проходить двосекундна пауза, і під склепіннями станції Льва Толстого вибухає грім: «Героям Слава!».
У поліцаїв відпадають щелепи. Гєна переможно крокує до ескалатору.
Виходимо з метро, йдемо до парку Шевченка. І ось тут у мене виникає дежавю з атмосферою Майдану. Тільки на Майдані у повітрі ще була небезпека, невизначеність, загроза. А на вулицях Києва 24 серпня була атмосфера Майдану, яку важко описати. Це як єднання з Всесвітом.
Якщо спробувати виразити єдиним словом те, що було на площі Шевченка з 10 години ранку 24 серпня, і з 11:20 На Хрещатику, то це слово було «ДЯ – КУ – Є – МО!».
На всьому протязі від Університету до Майдану Незалежності стояли люди, плескали в долоні і безперервно скандували «ДЯ – КУ – Є – МО!».
Мені було дуже цікаво, що, де і як відбувається, тому я носився, як сайгак, від Університету по бульвару Шевенко і Хрещатику до Майдану і назад, і вбирав в себе враження та емоції. Колона Маршу була величезна. Голова колони підходила вже до Майдану, а хвіст ще формувався біля Університету. Формування відбувалося з ходу, тому що площа перед Університетом просто не вміщала всіх учасників Маршу.
Величезна кількість людей у вишиванках. Діти – так майже всі.
Безперервно гриміло в повітрі:
СЛАВА УКРАЇНІ! – ГЕРОЯМ СЛАВА!
СЛАВА НАЦІЇ! – СМЕРТЬ ВОРОГАМ!
УКРАЇНА! – ПОНАД УСЕ!
ПУТІН – ХУЙЛО!
І ось стоїть група пенсіонерів, солідних, сивих, усі в вишиванках. Після чергового наголосу про плішивого царька московії один з дядьків каже: «Панове, а мені здається, що скоро ми будемо скандувати «ЗЕЛЕНСЬКИЙ – ПОЦ!».
На Хрещатику. Дівчинка з мамою, років 7 – 8. На дівчинці блакитне платтячко, жовта сумочка. Мама в вишиванці, і у мами ще дитя в колясці. І ось дівчинка зустрічає кожну колону і таким тонесеньким голосочком кричить «СЛАВА УКРАЇНІ!», «СЛАВА НАЦІЇ!», «УКРАЇНА!». І дорослі камуфляжні дядьки посміхаються і кричать в усі свої горлянки «ГЕРОЯМ СЛАВА!», «СМЕРТЬ ВОРОГАМ!», «ПОНАД УСЕ!» (Відео додається).

Тим часом мої друзі-болгари, яких я за час роботи в прекрасній країні Болгарії встиг перетворити на бандерівців, дивляться стрім з Києва і задають питання, типу, а що це за червоно-чорні прапори, і чому їх так багато? А це правда відбувається в Києві чи ні? А ти там? А такий натовп в центрі Києва, а влада де?
Я посилаю болгарам короткі шматки відео від Університету, з Бессарабки, із Хрещатика, з трибуни нашого гідранта. У відповідь здивування: у вас там що, взагалі немає загороджень? Ти там лазиш де завгодно? Пишу що так, саме так. І це істина.
Працює та саме велика самоорганізація, яка працювала на Майдані. Немає загороджень, немає тих, хто стежать і керує. Цей увесь величезний натовп людей управляється якимсь єдиним духом, як колонія мурашок або бджіл. Ті, хто стоїть на узбіччі, плескає у долоні кричить «Дякуємо!», Навіть не палять! А хто хоче палити або їсти, йдуть н тротуари і лавки Хрещатика, і там палять!
Величезна кількість відомих політиків на Хрещатику. Ну, тих, які бариги. Мастафа Джемілєв, Ірина Геращенко, Уляна Супрун, Георгій Тука. Вважаю, що відомі блогери, адепти хунти, були всі. Бачив Лука Горького, Мирослава Гая, Сержа Марко. Яніні Соколової так взагалі не давали пройти, все хотіли з нею селфі. А ось хлопців з народу, які зараз влада, не зустрів. Напевно, сиділи біля телевізора, дивилися, і злобно гризли нігті.
А як вітали колони Криму, Донецької та Луганської областей! Коли йшли ці колони, просто стояв рев по шляху!
Потім я зацікавився, а де ж поліція? Хто ж мене, громадянина, охороняє тут? На всьому шляху від Університету до Майдану бачив трьох. Поліцаї просто стояли і не заважали громадянам України святкувати день незалежності. Побіг шукати інших поліцаїв. Ну не може ж їх не бути, коли по центру Києва ходять і кричать десятки тисяч людей. Виявив гнізда, де гніздилася поліція. Наприклад, на Городецького, автобус з поліцаями стояв на дорозі між кінотеатром і кафе. Поліцаї розслаблено палили і розмовляли по телефону з кумами, домовлялися на вечір. Деякі сиділи в кафе. І тут у мене з’явилася думка, що поліцаї більше вірять в самоорганізацію українців, ніж в директиви своїх начальників. Сподіваюся, що я прав.
Коли втомлені від війни і зубожіння 73% народу України обрали нинішнього гідранта, я на сторінках ЛО попереджав, що захисники України відійдуть в сторону, і почекають, поки ця зелена піна не осяде, щоб не забризкала мундир. Ось і сталося перша дія. Реальні захисники України не стали брати участь в шоу гідранта.
Мій висновок. Це була репетиція Майдану. Гідранту і упоротим зелебобікам час серйозно замислитися про своє майбутнє.
Ваш готельер-бандерівець.

Російською

СПА-СИ-БО!
Решил не сразу написать мои впечатления от Марша Защитников, а подождать пару дней, чтобы эмоции улеглись. И вот пишу.
Утром, 24 августа, собрались с семьей и соседями и выдвинулись в центр. Встретились с друзьями, сели в метро, выходим из вагона на станции Льва Толстого, около 10 утра, чтобы идти в парк Шевченко. Идем по станции на выход. С нами Гена, волонтер с 2014 года. Одет во все цвета хаки. Вид суровый, голос зычный, глубокий. Типаж человека такой, что привлекает взгляды полиции.
Под колонной стоят два молоденьких полицая, сканируют пространство. Народу тьма. И вот полицаи останавливают взгляд на Гене и переводят физиономии в режим «рентген». Гена это замечает, решительным шагом подходит к ним и зычным голосов заявляет: «Слава Украине!».
У полицаев округляются глаза. Проходит двухсекундная пауза, и под сводами станции Льва Толстого разражается гром: «Героям Слава!».
У полицаев отпадают челюсти. Гена победно марширует к эскалатору.
Выходим с метро, идем в парк Шевченко. И вот тут у меня возникает дежавю с атмосферой Майдана. Только на Майдане еще витала в воздухе опасность, неопределенность, угроза. А на улицах Киева 24 августа была атмосфера Майдана, которую трудно описать. Это как единение с Вселенной.
Если попытаться выразить одним словом то, что было на площади Шевченко с 10 часов утра 24 августа, и с 11:20 на Крещатике, то это слово было «СПА – СИ – БО!».
На всем протяжении от Университета до Майдана Незалежности стояли люди, хлопали в ладоши и непрерывно скандировали «СПА – СИ – БО!».
Мне было жутко интересно, что, где и как происходит, поэтому я носился как сайгак от Университета по бульвару Шевенко и Крещатику до Майдана и обратно, и впитывал в себя впечатления и эмоции. Колонна Марша была огромная. Голова колонны подходила уже к Майдану, а хвост еще формировался возле Университета. Формирование происходило с хода, потому что площадь перед Университетом просто не вмещала всех участников Марша.
Огромное количество людей в вышиванках. Дети – так почти все.
Непрерывно гремело в воздухе:
СЛАВА УКРАИНЕ! – ГЕРОЯМ СЛАВА!
СЛАВА НАЦИИ! – СМЕРТЬ ВРАГАМ!
УКРАИНА!- ПРЕВЫШЕ ВСЕГО!
ПУТИН – ХУЙЛО!
И вот стоит группа пенсионеров, солидных, седых, все в вышиванках. После очередной речевки про плешивого царька московии один из дядечек говорит: «А ведь скоро мы будем кричать «ЗЕЛЕНСКИЙ – ПОЦ!».
На Крещатике. Девчушка с мамой, лет 7 – 8. На девчушке голубое платьице, желтая сумочка. Мама в вышиванке, и у мамы еще дитя в коляске. И вот девчушка встречает каждую колонну и таким тоненьким голосочком кричит «СЛАВА УКРАИНЕ!», «СЛАВА НАЦИИ!», «УКРАИНА!». И взрослые камуфляжные дядьки улыбаются и орут во все свои луженные глотки «ГЕРОЯМ СЛАВА!», «СМЕРТЬ ВРАГАМ!», «ПРЕВЫШЕ ВСЕГО!» (видео прилагается).
Тем временем мои друзья-болгары, которых я за время работы в прекрасной стране Болгария успел превратить в бандеровцев, смотрят стримы из Киева и задают вопросы, типа, а что это за красно-черные флаги, и почему их так много? А это правда происходит в Киеве или нет? А ты там? А такая толпа в центре Киева, а власти где?
Я посылаю болгарам краткие куски видео от Университета, с Бессарабки, с Крещатика, с трибуны нашего гидранта. В ответ изумление: у вас что там что, вообще нет заграждений? Ты там лазишь где угодно? Пишу что да, именно так. И это истина.
Работает та именно великая самоорганизация, которая работала на Майдане. Нет заграждений, нет следящих и направляющих. Эта вся огромная толпа людей управляется каким-то единым духом, как колония муравьев или пчел. Те, кто стоит у обочины, хлопает и кричит «Спасибо!», даже не курят! А кто хочет курить или кушать, идут на тротуары и скамейки Крещатика, и там курят!
Огромное количество известных политиков на Крещатике. Ну, тех, которые барыги. Мустафа Джемилев, Ирина Геращенко, Ульяна Супрун, Георгий Тука. Полагаю, что известные блогеры, адепты хунты, были все. Видел Лука Горького, Мирослава Гая, Сержа Марко. Янине Соколовой так вообще не давали пройти, все хотели с ней селфи. А вот парней из народа, которые сейчас власть, не встретил. Наверное, сидели у телевизора, смотрели, и злобно грызли ногти.
А как приветствовали колонны Крыма, Донецкой и Луганской областей! Когда шли эти колонны, просто стоял рев по пути!
Потом я заинтересовался, а где же полиция? Кто же меня, гражданина, охраняет тут? На всем пути от Университета до Майдана видел трех. Полицаи просто стояли и не мешали гражданам Украины праздновать день независимости. Побежал искать других полицаев. Ну не может же их не быть, когда по центру Киева ходят и орут десятки тысяч человек. Обнаружил гнезда, где гнездилась полиция. Например, на Городецкого, автобус с полицаями стоял на дороге между кинотеатром и кафе. Полицаи расслабленно курили и болтали по телефону с кумовьями, договаривались на вечер. Некоторые сидели в кафе. И тут у меня возникла мысль, что полицаи больше верят в самоорганизацию украинцев, чем в директивы своих начальников. Надеюсь что я прав.
Когда уставшие от войны и нищеты 73% народа Украины выбрали нынешнего гидранта, я на страницах ЛО предупреждал, что защитники Украины отойдут в сторону, и подождут, пока эта зеленая пена не осядет, чтобы не забрызгала мундир. Вот и произошло первое действие. Реальные защитники Украины не стали участвовать в шоу гидранта.
Мой вывод. Это была репетиция Майдана. Гидранту и упоротым зелебобикам пора серьезно задуматься о своем будущем.
Ваш отельер-бандеровец.