Слово про УПА

Коли відвага клекотіла вшир,

Коли цвіли дороговказні зорі,

А по лісах визвольницька стопа

Гула, як дзвін, звитягою УПА.

Яр Славутич

 

23 травня у Івано-Франківську відкрили пам’ятник Головнокомандуючому УПА Роману Шухевичу. І одразу до міського голови Івано-Франківська Руслана Марцінківа надійшов лист від послів Польщі та Ізраїлю в Україні, у якому вони опротестували відкриття в місті пам’ятника, повторюючи тези російської пропаганди щодо українського визвольного руху.

Джеймс Мейс вважав, що українське суспільство не зможе розвиватись далі без спокути, аж поки над ним тяжітиме страшна спадщина злочинного минулого. А спокути не буде, поки частина суспільства вважає зрадниками справжніх борців за незалежність України.

Найжахливішим прикладом мімікрії під ворога була діяльність радянських чекістів, спрямована на позбавлення УПА підтримки західноукраїнського населення. У повоєнні роки в Молдові базувалися два полки МҐБ, які в одностроях УПА здійснювали рейди до Західної України. Вони палили села, винищували селян. Зазвичай залишали життя кільком дітям і старим людям, щоб ті розповіли, що село знищили бандерівці. Про діяльність цих частин збереглося листування М. Хрущова (який тоді очолював українських комуністів) з ЦК ВКП(б).

Якби я нічого не знав про УПА, то поважав би їх лише за одне. Серед людей Повстанської Армії не було жодної такої наївної людини, яка б вважала, що вони можуть перемогти п’ятимільйонну Червону армію з одного боку і такий само за чисельністю Вермахт з іншого. Усвідомлюючи, що жодного шансу на перемогу не мають, все ж таки воювали. Вони розуміли, що залишитись живими також  немає жодного шансу. Воювали за ідею, за вільну незалежну Україну, як вони її уявляли. Вони володіли таким нечастим в наші часи даром – внутрішньою свободою. Схиляю свою голову перед їх подвигом.

В статті «Авгієві конюшні українського козацтва» Сергій Олійник писав: «У найтяжчі часи своєї історії українці завжди гуртувалися навколо спільної ідеї та мети. Це генетична пам’ять народу пробудила до спротиву загарбникам своїх найкращих синів і доньок – вояків Української повстанської армії. Вони не канючили в окупаційної влади СССР і Німеччини закон про УПА, і їм не було коли крутитися перед дзеркалом, милуючись лампасами, цяцьками на грудях та зірочками на погонах. Вони взяли власну долю у власні руки і боронили свободу народу, не шкодуючи найдорожчого – волі й життя. Це, по суті, і були справжні козаки ХХ століття».

А хіба нормально, що тих справжніх героїв, котрі боролися й віддали життя за незалежність країни, значна частина наших громадян вважає зрадниками.

«Ми не мали б нинішніх фіаско на кожному кроці, якби в нас були серйозні люди, що мають віру і поняття честі. Якби ми хоча б мали таких простих людей, з яких свого часу будувалися загони УПА. Це були хлопці, які мали поняття честі, навіть не маючи освіти. Це був народ непродажний…» – Є. Сверстюк.

Не стану цитувати вислови про УПА українських патріотів, бо їх думка зрозуміла, а надам слово відомому поетові, лауреату премії імені Василя Стуса, кавалеру ордена князя Ярослава Мудрого та ордена Святого Володимира Мойсеєві Фішбейну.

Журналістка BBC: Ольга Бетко розмовляла з українським поетом Мойсеєм Фішбейном в січні 2010 року. Свого часу в інтерв’ю він сказав, що якби жив у ті часи і був молодою людиною, то пішов би в УПА, але чому?

«Мойсей Фішбейн:

– Якби я жив у той час і був навіть не молодою людиною, я б усе одно пішов до Української Повстанської Армії. УПА була єдиною армією, яка воювала за незалежність України. До якої армії ще я, український поет, міг піти!

BBC:

– Навіщо взагалі УПА воювала, адже шанси тоді на створення української незалежної держави були майже нульові?

Мойсей Фішбейн:

– В такому разі я вас запитаю: навіщо була Українська Гельсінська група? Навіщо були українські політв’язні, які знали, що їх все одно заарештують, і Василь Стус знав, й Іван Світличний знав, й інші знали, що їх позарештовують і вони сидітимуть в буцегарні. Воювали ті, а ці – боролися за незалежну Україну.

BBC:

– Ви знаєте, що УПА інкримінують дуже серйозні речі – етнічне насильство, антипольські, антиєврейські дії. Чи це вас турбує?

Мойсей Фішбейн:

– Я вам скажу: те, що ви щойно сказали про антиєврейські акції УПА – то є провокації, які запускаються з Москви. Це провокації. Це брехня, буцімто УПА винищувала євреїв. Скажіть мені, як УПА могла винищувати євреїв, коли євреї були в УПА, служили в УПА? І я був знайомий з євреями, які служили в УПА. Наприклад, я був знайомий з доктором Абрагамом Штерцером, він по війні жив в Ізраїлі. Був Самуель Нойман, його псевдо було Максимович, був Шай Варма (псевдо Скрипаль), був Роман Винницький, його псевдо було Сам. Була видатна постать в УПА, жінка, яку звали Стелла Кренцбах, вона написала спогади потім. Вона народилася в Болехові на Львівщині, вона була донька ра́бина, і вона товаришувала там, у Болехові, з донькою греко-католицького священика, яку звали Оля. 1939 року Стелла Кренцбах закінчила філософський факультет Львівського університету. Від 1943 року вона була в УПА медсестрою і розвідницею. Навесні 1945 року її схопили енкаведисти на зустрічі зі зв’язковим у Рожнятові. Потім там була тюрма, катування і смертний вирок, і її визволили вояки УПА, Стеллу Кренцбах, єврейку.

Влітку 1945 року вона перейшла з українськими повстанцями в Карпати і 1 жовтня 1946 року пробилася до англійської окупаційної зони в Австрії. І відтак дісталася Ізраїлю. Знаєте, де вона працювала в Ізраїлі? В міністерстві закордонних справ. У своїх спогадах Стелла Кренцбах написала: «Тим, що я сьогодні живу і усі сили моїх 38 років віддаю вільному Ізраїлю, я завдячую, мабуть, тільки Богові і Українській Повстанській Армії. Членом героїчної УПА я стала 7 листопада 1943 року. У нашій групі я нарахувала 12 євреїв, з них 8 лікарів».

Так от, я сподіваюся, що Українська держава назве їх усіх поіменно. Їх, що не бувши етнічними українцями, воювали за незалежність України, Українська держава назве своїми героями.

BBC:

– Таке враження, що це дуже складно виходить в Української держави. Поляки шанують свою Армію Крайову, яка воювала з нацистами, чому, на вашу думку, Україні так важко дається оцей історичний консенсус щодо ролі УПА. Можливо, тому, що такі епізоди, які ви зараз навели, невідомі?

Мойсей Фішбейн:

– Насамперед тому, що більша частина Польщі не була ніколи у складі Радянського Союзу. По-друге, Польща набагато далі від Росії, ніж Україна. Дезінформація іде сюди з Москви, люди є дезінформовані, а у нас, на жаль, наша інформаційна політика кульгає. Отак воно і є. А люди не винні, що вони не знають, що таке УПА. Я вам перелічив євреїв, але ж я маю одного з найближчих друзів, який 3 роки був вояком УПА, відомий професор, і не тільки в Канаді, де він мешкає, і не тільки у США і Україні, а навіть в Китаї. Це професор Петро Потічний, 3 роки був молоденьким вояком УПА. Для мене особисто УПА – це святе, і, як на мене, для кожного, незалежно від його етнічного походження, хто має в душі бодай щось українське, УПА – це святе.

Згідно з оприлюдненими документами на Нюрнберзькому процесі не засуджували дій УПА. Реабілітація УПА фактично відбулася ще в СРСР з 1954 по 1956 роки, коли радянський уряд достроково звільнив із заслання тисячі українських повстанців, які боролися за незалежність України.

Внутрішньо-порожні люди, навіть звільнені від пут соціальності, не мають свободи – їм нічого утверджувати, світ їхніх міркувань і бажань примітивний. Як відомо, соціум завжди в динаміці. Кожний обирає, що йому до вподоби. Якась частина прогресує. Інша частина деградує. І таких людей в Україні більше половини. Сумно.

 

Yaroslav

23 Comments on "Слово про УПА"

  1. Vitruvian | 04.06.2019 at 16:41 |

    Дуже багато людей у світі інфіковані радянськими ментальними вірусами. Ніби давно немає СеРеСеР, а хворих ще багато. Може ця хвороба а кшталт СНІДу?

    • Лариса | 05.06.2019 at 12:23 |

      І ця хвороба розповсюджується на їх дітей. Серед зе-фанів багато молоді, навченою своїми токсічними батьками. Бо час батьків сплив, вони не смогли адаптуватись до нових часів. Їх спогади про СРСР – це спогади, коли всеибуло простіше і здоров’я було кращим. На тлі отрути пропаганди. Їх мізки не можуть сприйняти те, що назад вороття немає, треба працювати з тим, що є. Задля своїх дітей. А вони своїх дітей годують лайном своїх фейкових спогадів і нездійснених сподівань.
      Це найбільший жах.
      НАЦІЯ В НЕБЕЗПЕЦІ, КОЛИ ЗНИЩУЮТЬ ЇЇ ДІТЕЙ.

  2. На жаль не знав цих фактів,спасибі!Слава Героям!Слава Україні!

    • Андрій Дар | 04.06.2019 at 18:20 |

      “Армія без держави”, Тарас Бульба-Боровець, командувач УПА, – це його мемуари.
      Дуже рекомендую.

      Ярославе, дякую.

      • Спасибо Ярославу, и Вам Андрей за эту информацию! На самом деле – это очень важно! Поищу в интернете, возможно есть эти мемуары в электронном виде. Вообще-то, было бы неплохо, если бы был раздел с подобной литературой на сайте. Или хоть с перечнем рекомендуемой литературы. А вот и ссылку нашёл, где можно скачать, или прочесть эту книгу – пусть это будет доступно всем желающим: http://chtyvo.org.ua/authors/Bulba-Borovets_Taras/Armia_bez_derzhavy/. Ещё раз, спасибо!

  3. Укр | 04.06.2019 at 17:56 |

    Как раз джидаям про Р. Шухевича и его семью лучше было-бы промолчать, ей богу: https://grimnir74.livejournal.com/5258806.html

    • Укр, и Вам спасибо за очень ценную информацию! Для меня эта информация очень интересна!!!

    • Сподобалося датування публікації в ЖЖ:
      “Sep. 26th, 2020 at 9:00 AM”
      2020 рік, ого )))
      Але за публікацію – респект!

  4. Litovskij banderoviec | 04.06.2019 at 18:11 |

    Slava UPA, Slava lesnym bratjam Litvy, Slava Ukrainie!!!

  5. Санто | 04.06.2019 at 19:45 |

    Сестра батька, давно покійна, після війни була з харківщини направлена вчителювати на Західну Україну. Розповідала про ті часи мало. Але з її розповідей випливало, що стріляли, різали і безчинствували в тих краях переодягнені НКВДшники. Форма була УПА, але вимова видавала. Метою безчинств було відвернути місцеве населення від допомоги повстанцям. На місцях всі це знали, але інтернетустобі не було. А радянські газети – ви самі знаєте, що в них було. І в мене очі наверх лоба лізуть від упрортості вати – як можна вперто вважати братами московитів? Після всього, що вони творили – і досі творять – на українській землі…

  6. Ariel Lototski | 04.06.2019 at 19:54 |

    В ту пору евреев убивали все – немцы, поляки, красная армия, партизаны и украинцы тоже. Потому что у евреи своих вооруженных формирований не имели и в результате они были жертвой любых групп, как идеологических, так и просто бандитских. Является ли этот факт поводом для протеста израильского посла при открытии памятника командующему УПА Роману Шухевичу? Я считаю, что нет. У каждого народа есть право чтить своих героев. И право на свою героическую мифологию. Наших героев Менахема Бегина и Ицхака Шамира тоже многие числят в террористах. Сейчас убить еврея любой группе обойдётся очень дорого, это практическое самоубийство для желающих, и меня такая политика сдерживания нашего правительства вполне устраивает. Наш посол в Украине глупо воюет с тенями прошлого – не послам решать, кто герой. А если нет – то очень глупо портить из-за вещей, которые невозможно изменить, отношения с Украиной – крупнейшей европейской страной с минимальным уровнем антисемитизма. Вперёд нужно смотреть. А Украине давно пора перенести посольство в Иерусалим – такой жест доброй воли оценят и Израиль и США. Будьте мудрее. Слава Украине! Ихье Исраэль!

    • Андрій Дар | 04.06.2019 at 23:28 |

      Дякую за пыдтримку!

    • Uri Lukas | 05.06.2019 at 07:38 |

      Перенести посольство в Иерусалим – правильно.

  7. Роман | 04.06.2019 at 22:11 |

    На каждый израильско-польский чих не наздравствуешься. Там тоже далеко не ангелы, молчание – золото. Или они предлагают ставить памятники АК Польши и командарму Якиру с его китайскими головорезами в обнимку? Или “славным чекистам” на каждом шагу?

    • Ariel Lototski | 05.06.2019 at 00:00 |

      “Славные чекисты” были деятелями УССР. Было такое квази-государственное образование на территории нынешней Украины в 20-м веке. И еврейский народ и Государство Израиль несёт за них ответственность не больше, чем нынешняя Украина и украинцы за действия Украинской Вспомогательной Полиции в Рейхскоммисариате Украина. Оставьте мертвым хоронить мертвецов, вперёд стремитесь.

  8. “Историю пишут победители” – а победителем 70+ лет был совок. Поэтому в наши головы и были вбиты не голодомор а раскулачивание, не украинские патриоты а пособники фашистов, Жуков – герой а Бандера – предатель, крымских татар вообще не было. И сейчас нужны огромные усилия, чтобы восстановить историческую правду. И, возможно, смена нескольких поколений.

    • Добавление.
      И не только в наши головы, но и в мировую историю. Поэтому и протесты поляков, Израиля и т.п.

    • Лариса | 05.06.2019 at 12:26 |

      И гетьмана Мазепу!

  9. Мій батько, фронтовик з 1941 року, після розвалу совка розповідав про роль нквдшних “яструбків”, які прикидались бендерівцями, без усякого сумніву весь бруд на їх лапах, так він казав. Всі військові в той час про це знали.

  10. Uri Lukas | 05.06.2019 at 07:40 |

    Дякую, Ярослав.

  11. Оптимус | 05.06.2019 at 08:05 |

    “Це був народ непродажний…”. Найголовніша теза !!!!

  12. Гатило | 05.06.2019 at 08:51 |

    Тут можливо дві стратегії: або промовчати і не видавати в інформаційний простір ляпи двох ідіотів, або вислати цих послів з країни за грубе втручання у внутрішні справи і перевищення своїх повноважень/функцій

  13. шалтай-болтай | 21.06.2019 at 15:02 |

    Давно цікавлюся справжньою історією ОУН та УПА, воюю з родичами та знайомими, що повторюють сАвєцькі штампи, збираю для себе корисну та цікаву інформацію про повстанців. Якось давно натрапив на ще одне підтвердження, що совок був гнилим наскрізь. Може хто і знає про це, але іншим, вважаю, буде цікаво…
    https://www.istpravda.com.ua/digest/2012/02/27/74692/

Comments are closed.