Послесловие ко дню рождения ЛО

Спасибо всем коллегам, кто заглянул на наш праздничный огонек. На самом деле, четыре года – ощутимый срок, по человеческим меркам, а по историческим – один миг. Но мы изначально создавали наш ресурс именно для людей, а не для истории или чего-то еще, поэтому – срок немалый.

В послесловии к праздничной статье хочу заметить одну маленькую, но важную деталь, которую (судя по комментариям) упустили все, и которую (по всей вероятности) упустил Порох.

В комментариях все поздравляли редакцию, в том или ином формате, но на самом деле, поздравлять надо было и себя, и вот почему. Писатель пишет свои тексты для того, чтобы они ложились в книги, а они – продавались и доходили до читателя. Как бы он ни говорил о том, что для него важен сам процесс творчества, но если его книги не расходятся, что с ним будет?

Это к тому, что подобная деятельность обязательно завязана на обратной связи. Да, мы подняли и держим флаг, и будем это делать и дальше, но его очень сложно держать в пустоте. Вы, наши коллеги, кто сознательно, а кто нет – взялись за древко этого флага и уже давно его держите вместе с нами. Взять хотя бы наших модераторов. Это – маркер всего, что мы называем «майданом» или его духом. Вот уже полтора года эти три человека присутствуют в комментариях и создают там ту атмосферу, о которой сегодня так много писали.

Замечу, это не к тому, чтобы их отдельно хвалили или что-то такое – абсолютно нет. Просто они не дадут соврать, за все это время у нас не было ни одного «совещания» о том, что им делать, а чего не делать, кого пропускать в наш клуб, а кого исключать. Один из них, когда ему было предложено стать модераторм – прямо написал о том, что у него собственная точка зрения по многим вопросам и ради модераторства он не намерен ее менять. И вот ему ничего не пришлось менять, и теперь вы ежедневно с ним общаетесь, как и с другими модераторами, обсуждаете, спорите и даже что-то расследуете. А все потому, что сама ЛО и ее уже бесценный блок комментариев, куда редакция в лице автора почти не вмешивается, созданы по непривычному для пост-совков принципу самоорганизации.

То есть, я ничего им не советую, не объясняю, а им эти советы и не нужны! Они сами все понимают и знают, что как, и главное – зачем они делают. Те, кому выпало счастье дышать воздухом Майдана знают, что именно на этом принципе он и держался. Там никто, никому и ничего не был должен. Никто не мог кому-то что-то приказать и этого не нужно было делать. Просто каждый делал то, что нужно, и так, как он это понимает.

Это – совсем другой тип организации процесса. У него нет явного центра и наоборот, он имеет массу центров, которые собираются в нужный момент и в нужном месте. Тут важно понимать, что это – не процесс, пущенный на самотек, а работа коллективного «я», которое собралось, благодаря личной воле и личному желанию каждого, кто его составляет.

К сожалению, Порох не уловил именно этого неуловимого духа, основанного на общей цели, равности и взаимном доверии. Все же, он пошел по классическому принципу организации своей работы, выборов и теперь – партии. Там все – как всегда, и нет именно того, что способно на чудо, коим стал Майдан, или то чистое, не перекупленное Беней добровольческое движение, которое остановило агрессора и повергло его в ужас.

Так и у нас. Просто почитайте комментарии под статьей. Многие читатели пишут о том, что благодаря нашей общности, кому-то удалось «раззомбировать» родных и близких или просто знакомых людей. А теперь вспомните, кто-то хоть раз такую задачу ставил? Нет! Просто наши коллеги сами понимают, что надо вытравить из себя совка и помочь это сделать еще кому-то.

Главный наш посыл: мы не сможем вытравить из вас ту коммуно-московскую дрянь, на которую долго и жестко подсаживала большевистская дрянь, мы можем лишь быть рядом с вами, когда вы это будете делать самостоятельно. За вас этого никто не сделает. Судя по комментариям, многим это удалось, и именно их руки подхватили древко нашего флага, который идентичен флагу Украины.

И конечно же, мы не пишем и не продаем книжек, но критерий правильности и нужности нашей работы как раз в том, чтобы таких людей, какие сегодня собрались вокруг ЛО, становилось все больше. Чем больше, тем выше наша собственная оценка всего проекта. Причем, мы прекрасно понимаем, что количество людей, которые хотят и умеют думать самостоятельно – ограничено, и потому – каждый из наших коллег – исключительная ценность.

В последнее время мы несколько раз писали о том, что если говорить о духовной и идейной элите Украины, то она – не в дорогих кабаках или высоких кабинетах, а вот здесь. Честно, нам очень жаль, что не отсюда Порох черпал тех, кого не купишь, не согнешь и не сломаешь, хотя не раз предлагали присмотреться к нашей комментирующей братии.

Было бы желание и был бы запрос, мы бы нашли как минимум пару десятков человек, которых смело можно было делегировать в бой, и они бы не подвели.

В общем, это наш общий праздник. Наш – тех, кто создал ресурс и двигает его уже сквозь годы, и тех, кто присоединился и продолжает присоединяться к нам именно на основе тех принципов, о которых только что писали.

В общем, с днем рождения всех нас!

32 Comments on "Послесловие ко дню рождения ЛО"

  1. Прохожий из ФРГ | 19.06.2019 at 01:57 |

    С Днем Рождения дорогая линия обороны!
    Хотите Вы того или нет, но Ваша деятельность уже вписана в хронологию будущего Украины.
    Читаю статьи и комментарии по мере возможности и времени и могу подтвердить – Линия не прогнулась, не продалась, не изменилась. А это дорого стоит.
    С уважением ко всем и моим доброжелателям и так же недоброжелателям.
    Прохожий из ФРГ.

  2. Виктория | 19.06.2019 at 04:05 |

    Находясь в душной постсовковой атмосфере маленького городка, более чем наполовину наполненного выходцами из России, где за новое зе проголосовало более 80% населения, когда на приверженцев европейского курса Украины смотрят, как на пришельцев с НЛО, все эти годы ЛО для меня была оазисом здравого смысла и надежды, что все будет хорошо. Очень благодарна трудягам нашего любимого ресурса и желаю Вам и нам исполнения нашего общего желания, чтобы Украина вырвалась из цепких объятий соседа и, наконец, зажила нормальной цивилизованной жизнью и чтобы это случилось еще при нашей жизни.

    • Дмитрий | 19.06.2019 at 08:22 |

      Скажите, Виктория, а ваш городок случайно не на севере Донецкой области расположен?) А то уж больно мой город под описание подходит ?

      • Виктория | 19.06.2019 at 08:26 |

        Наш городок находится на юге Днепропетровской области и называется Зеленодольск.

        • Приветствую, землячка! Я на восток от Вас, ровно 50 км 🙂

        • Дмитрий Мишин | 19.06.2019 at 15:56 |

          А я-то думал, что наша область бьёт все рекорды по объёму красной заразы, а после выборов уже всё окончательно понял, насколько печальна картина.

  3. “Ай, не надо! Ай, бросьте!” (с)

    Я не дихав повітрям Євромайдану з суто технічних причин – бо першу операцію на ногах я переніс 20.9.2013, другу – наприкінці листопада 2013, а третю – в березні 2014. Тож в розпал подій я лежав на дивані горизонтально, лише трохи повернувшись на лівий бік і спілкуючись з товаришами через мережу. Тим не менш, на моєму рахунку – три принципово важливі (світоглядні) статті про Євромайдан для “Главкома”. Третя з цієї добірки стаття називалися “Євромайдан. Якою має бути революція ХХІ століття?” – https://glavcom.ua/publications/123433-jevromajdan.-jakoju-maje-buti-revoljutsija-hhi-stolittja.html – вона була оприлюднена 8 січня 2014 о 17:30. Отож метою цієї статті було показати, що революція ХХІ століття має бути і є ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНОЮ, що у неї нема одноосібного лідера і бути не може! Бо якби Євромайдан мав лідера (чи лідерів) – революцію було б легко обезголовити (за принципом китайської стратагеми “Вбий ватажка банди”). А з Євромайданом такі номери не проходили в принципі – і це стало несподіванкою для влади і тих, хто намагався протести придушити! Більш того, я навів три приклади “децентралізованих предків” Євромайдану:
    1. Інтернет;
    2. міжнародний хактивистський рух Anonymous;
    3. український громадянський рух “Відсіч”.
    Отож Євромайдан, як революція нового типу, саме таким і мав би бути…
    Повторюю, статтю я писав наприкінці грудня 2013, “Главком” оприлюднив її на початку січня 2014 (одразу після Різдва). Таким чином, ми й раніше розуміли і враховували значення кожного з нас як “самостійного багнета”, який і сам знає, що йому робити…

    Але з вами, дорогі іменинники з “ЛО”, ситуація все ж таки інша! Ви підняли і тримаєте прапор “ЛО”, ви є “центром збирання” нашого товариства, авторів, коментаторів і читачів!!! Отже, ви тримаєте удар більший, ніж ми. Вам необхідно тримати ресурс “ЛО”, боротися з вірусними і хакерськими атаками, адмініструвати його, працювати зі сторонніми авторами, проплачувати хостинг і т.ін. Все це робите ВИ, а не ми – тому з 4-м днем народження все ж таки ВАС, а не нас!…
    Отак.

    P.S. Звісно, сказане не означає, що якщо (не дай боже!!!) хакери завалять “ЛО”, якщо вас заблокують і т.ін., ми всі зникнемо. Справді, кожен з нас продовжуватиме свою особисту війну з агресором або до перемоги – або… до того, коли кожного з нас персонально не вколошкають фізично. Інакше будемо боротися…
    Зокрема, для мене головний вид діяльності – це, загалом-то, мої книги. Плювати на те, що у ваших матеріалах ніхто не порекомендував їх прочитати. У мене, як у письменника, є своя аудиторія. Ну, не збігається вона з вашою – і що?.. Я і до вас знав, що моя головна справа в житті – книжки писати. На тому зичу вам спокійної ночі… Ой – вже доброго ранку! Адже вже 5:20 на моєму лаптопі… Повертаюся до чергового художнього тексту. І ще раз – вітаю ВАС із днем народження )))

    • Андрій Дар | 19.06.2019 at 19:53 |

      Дякую, Тимуре, за Ваші статті. Це суто Ваш, індивідуальний вклад, Ви робите свою, яку вмієте і можете, частину роботи. За це ми всі і дякуємо Вам.

      І хочу принагідно віддати шану нашим модераторам – дякую, Наталю, Андріє, Норфолк!
      Ви робите нашу коментаторською спільноту чистою й придатною, створюєте середовище, де кожен може бути по-справжньому вільний.

      • Прошу пана! Хоча… Не заради подяки я це писав, звісно, а заради того. щоб люди сприймали Євромайдан у правильному світлі ))) Щоб наша спільна справа жила й перемагала, а Україна нарешті розквітла ))) Будьмо – бо ми того варті!..

  4. +++++

  5. Сергій | 19.06.2019 at 06:45 |

    Вітаю і Дякую за Вашу працю!

  6. Наступного разу, треба не повторити помилок крайнього майдану – не зупинятися на досягнутому, розвивати успіх, люструвати по справжньому, міняти самі підходи до управління і кадрів – нахрін всі ці кулуарно-комсомольські договірняки, та соціальні паркани замість ліфтів. Я згоден з автором, що найбільшою помилкою Пороха було те, що він діяв у знайомій йому парадигмі управління, і опирався зовсім не на ту публіку. Якби хватило духу повірити людям, що робили майдан, запровадити простий і прозорий механізм кадрового відбору – і у владу прийшли б люди, які можуть і хочуть робити все як належить.

    Особисто я ніколи не працював в держ.органах і відмовлявся вступати в будь-які партії через те, що добре розумів, як працює наша постсовкова колоніальна адміністрація. Хоча, з моїм бекграундом я міг би принести державі немало користі (диплом юриста в мене не куплений, а справжній, і питаннями держави і права, історії, політології, макроекономіки, я переймався свого часу цілком щиро, вільно розмовляю трьома мовами, швидко думаю, можу в голові тримати складні проекти і не втрачати лісу за деревами). Втім, за існуючої політичної системи, та політичної культури, мені у владі робити абсолютно нічого. Нинішній припиздент туди вписується ідеально, а такі люди як я від владних структур тримаються якнайдалі, бо там не про управління і розвиток йдеться, а про торгівлю посадами, доступом до бюджетних потоків і про рішалово. І все це серед моральних покидьків та посередностей. Таких як я людей у нас не так і мало, навіть тільки з коментів на ЛО це очевидно, але ніхто з них не піде у владу при тій системі, що існує.

  7. Елена | 19.06.2019 at 07:57 |

    Задавала себе вопрос – было бы нам интересно в живой жизни общаться, а не через ЛО? ДА! Потому, что умные люди всегда имеют точку зрения, интересную другим. По комметам видно, что сложилась команда соавторов. Дякую ЛО за те, що поруч!

  8. Руслана | 19.06.2019 at 08:05 |

    Дякую вам за роботу. Завжди з нетерпінням чекаю статті.

  9. Yaroslav | 19.06.2019 at 08:07 |

    Приєднуюся до вітань із 40-річчям ресурсу ЛО.
    Я почав читати шановного Автора ще 10.11.2014 року – Дурман для нацлидера
    http://politkuhnya.info/avtorskie-blogi/durman-dlya-naclidera.html
    Мої підлеглі на роботі колись ображалися на мене, що я, нібито, не враховую досягнення і взагалі добрі справи. А я їм казав – забудьте про досягнуті успіхи, зосереджуємося на недоліках і поміркуємо, як їх подолати.
    Боляче було дивитися на помилки Пороха. Але я вважав, що моя критика йому зашкодить. Це моя помилка і помилка цього ресурсу. Не тільки ігнорування ворожої інформаційної війни. Не було проведено радикальної судової реформи. Не були припинені зв’язки з Московією. Все було занадто демократично. А під час війни демократія мала бути обмеженою. Не були вичищені авгієви стайні старих кадрів. Перефразую Игоря Губермана:
    Раз проснулся, здрасте
    Нету старой власти
    а у новой власти
    Те же рожи, здрасте.
    Втім, я не претендую на безспірність моїх думок, бо є кваліфіковані експерти:
    http://ru-mir.net/2019/05/20/poroshenko-oshibki-i-uspehi-zelenskiy-zadachi-i-vyizovyi/

    • Андрій Дар | 19.06.2019 at 19:55 |

      “Приєднуюся до вітань із 40-річчям ресурсу ЛО”

      Правдивий голос з майбутнього! 🙂

  10. Yaroslav | 19.06.2019 at 08:45 |

    У попередньому коментареві помилився з цифрою. Забіг наперед. Треба читати «4-річчям»

  11. Дед Панас | 19.06.2019 at 08:56 |

    Щиро дякую!

  12. DmitryKherson | 19.06.2019 at 10:01 |

    Дякую! Слава Україні!!!

  13. sergant95 | 19.06.2019 at 10:16 |

    Ще раз вітаю ЛО з днем народження.
    Я теж був присутнім при народженні ЛО , не зважаючи на те що знаходився на той момент на Славкурорті, а може й на виїзді.
    Але був присутнім при народженні!

    • Sergij | 19.06.2019 at 14:58 |

      Невичерпне джерело Сили ,Оптимізму і Віри . Це про ЛО.
      Такий маленький колектив … , а яка міць ! В хвилини розпачу Ви додавати сили , ми відчували підтримку . В час Сили Ви додавати впевненості . І ми мали і маємо можливості ділитися з тими , хто цього потребував і потребує тепер . Не у всьому наші погляди співпадають , але в цілому схожі . А на величезну купу питань , можна віднайти відповіді з самих несподіваних ракурсів ! Я вдячний Авторові , пані Редактору , шановним Модераторам і всім , хто приймає участь в коментарях . Будемо поряд . З річницею ЛО !

  14. Волегал | 19.06.2019 at 11:17 |

    Вже четвертий рік кожного дня заходжу на цей сайт і звіряю свої думки,найкращі гратулювання всім, хто в цьому винен.

  15. Albert | 19.06.2019 at 11:25 |

    Пожалуй и я присоединюсь к поздравлению.
    Тех, кто сохранил с детства свою исходную точку, само идентичность, др. словами – своё Я, сопоставляя его «с внутренним понятием справедливости» . Тех, на чьё Я, утрируя, не оказала влияние колбаса за 2.20 и другие вкусности. Кто продолжает руководствоваться «высшим пониманием справедливости» и по сей день. Не могу сказать, что это свойство ценится большинством, но при «переходе» имеет значение.
    И ,как написано в ведах о любителях чрезмерных материальных ценностей: «смерть уже так близка, а ты всё ещё не собрал котомку в дорогу»
    ….и, Слава Украине.

  16. Мої вітання до Дня народження ЛО і подяка за ВЕЛИЧЕЗНУ працю, яку редакція проробляє щодня. Ви нам дуже потрібні, ми це дуже цінуємо. Завдяки вам я зміг краще структурувати свої думки і сформувати свою позицію. Писали про переконання рідних. Так, багато статей я теж переповідав своїм рідним, їм це було і є дуже цікаво. Багато в чому вони погоджувались із тим, що я їм старався донести, а іноді – навіть бували різнопозиційні обговорення і дискусії. Вперше прочитав статті на іншому ресурсі (подібного спрямування), але з часом захотів ознайомлюватись із всіма статтями ЛО. Це трапилось влітку 2018 року. Я ще тоді був дезорієнтований в питанні “за кого голосувати на виборах?”. Статті про Пороха сприймав критично, вони видавались пропагандою за нього. Але з часом прийшло розуміння, що редакція не сліпо “топить” за нього. Це – не “бірюковщина”. Загалом, почав аналізувати і швидко відкинув усі ті пропагадистькі кліше і став дивитись з різних боків на події. Коли маєш алтернативу і нормальну голову, то це не важко. І так – телевізор виключив повінстю з життя. Шкода, що багато хто захотів дива і швидко. Люди дуже розбещені “совком”. Вірю, що разом ми переможемо) Слава Україні!

  17. Всё сообщество DL – с ДР, особенно Автора Ресурса и его команду! 4 годика – это уже хороший стаж, если смотреть со стороны результата, а если год – за 10, то и по времени?. Огромная Благодарность Автору, за работу для мозгов и для сердца. Её трудно переоценить с самого начала, тем более теперь. Работаем дальше. Укрепляемся, по тому как от нас тоже многое зависит. От каждого. И не забываем, Украина -Наша. И как не крути – мы все в большом долгу перед ней, и перед своими детьми / внуками – тем более! На внешние помехи обращаем внимания, но делаем всё, что нужно. И всё будет – Украина!

  18. Сергей (Киев) | 19.06.2019 at 14:30 |

    Меня так же, как и Автора очень волнует вопрос – как же подключить настоящую элиту Украины к управлению страной? Как объединить многие положительные моменты в деятельности Пороха как Президента с духом Майдана? Похоже, нужно время и увеличение количества сторонников идей ресурса ЛО, количества “прозревающих”. А как бы хотелось пораньше пожить в обществе с духом Майдана в стране с цивилизованными отношениями!
    Не уверен, что “пару десятков человек, которых смело можно было делегировать в бой” кардинально бы что-то изменили, но идея интересная и действительно жалко, что никому из команды Пороха не удалось обратить внимание на феномен ресурса ЛО (а по большому счету продолжению идей, заложенных Майданом).
    Тем не менее с оптимизмом смотрим в будущее, занимаемся самосовершенствованием и привлечением новых сторонников.
    Слава Украине! Героям слава!

    • розумію, що, крім модераторів, цього вже ніхто не прочитає, але, блін!, цю ідею вже реалізовує зелень! Там не дуже розпитують, хто ти і що, а набирають людей за принципом “За Зе!”. Вони одне одного не завжди розуміють, там лише ідея: “Геть владу!” (до речі, гасло те саме)

  19. Бог і Україна понад усе.Я 2роки захищав Україну,а не Майдан.Інвалід війни,під Логвиново контужений,нас було 70,вийшло з оточення 7контужених.Мені 62,як би призвали,служив би й далі.І по всьому видно таки призовуть.Ми ще не воювали по справжньому.Ми породили колєновстан,ми його й знищемо.Ніхто крім нас.

    • Андрій Дар | 19.06.2019 at 20:01 |

      Дякую! Ви зробили більше, ніж навіть могли.

  20. parabellum | 19.06.2019 at 15:25 |

    ЛО, с днем рождения вас. Я коренной литовец и читаю вас с самого вашего начала. Так держать до полной победы! Ждем вас в НАТО и в ЕС!

  21. Рубик | 19.06.2019 at 18:08 |

    Помню как я в начале войньі кремля против нашей страньі искал в сети ресурсьі, сайтьі и видео канальі на ютьюбе, которьіе бьі отражали то, что я думаю, как мьіслю, просто оптимистические, не зрадофільские заметки. Єто бьіли Гармата, жж Леусенко, Горький лук. Послушал книгу “Земля Моксель”. Потом набрел на ЛО. Сначала просто читал, потом нашел озвучку ваших статей, потом начал иногда комментировать. В общем вьі всегда актуальньі. И востребованьі. Хорошо что вьі есть.

Comments are closed.