Мабуть таки, про фундаментальне (Частина 1)

Від редакції

Пропонуємо вашій увазі ще одне дослідження автора, який вже виставляв на суд читачів свої дослідження. Це – новий матеріал з дещо оригінальним поглядом на сьогодення. Ще раз нагадаємо, що викладений нижче текст може частково, або повністю не збігатись із думкою редакції.

Автор: Євген Орел

Так, чи інакше, більшою, або меншою мірою, але ми всі живемо в лабетах певних усталених поглядів. На життя, на людські відносини, на власну професію, та практично на все.

Можна достатньо довго перераховувати фактори, що формують отой комплекс поглядів та уподобань, але то буде наразі зайвим.

Останні роки мене пригнічувала одна обставина. Я не міг знайти пояснення, звідки взялась та глибоченна прірва, що розділила мене і тих людей з Росії, з якими були достатньо прийнятні відносини. Мало того, ті, хто виріс зі мною разом, практично як член моєї сім’ї, виїхавши до Росії років з надцять тому, з початком війни просто зникли. Зовсім. Хоча ніяких перепон ні для телефонного дзвінка, ні для листування не було.

Але панує гнітюча тиша. Є і родичі. Достатньо далекі, але вони є. Чи вже нема? Не знаю. Нікому зі згаданих вище  не спало на думку  поцікавитись, як ми тут на фоні пропаганди в зомбоящиках. Чи живі, взагалі.

Останнім часом і в ефірах і в друкованих матеріалах зустрічаю такі слова, як мораль, моральні цінності, загальнолюдські цінності, аморальність і таке інше.

Виникла потреба конкретизувати отой термін мораль. Перевірити, чи співпадає моє власне розуміння цього слова з тим, який зміст надається цьому терміну в загальновживаній мові.

Перша адреса, за якою звернувся з означеною метою, то ж був Інтернет, а саме українська Вікіпедія. Далі – цитата.

Мораль у політиці

Це сукупність норм і зразків політичної поведінки, яка створює можливість оцінювати її на підставі критеріїв добра і зла. Моральність політична є наслідком конкретних суспільних умов, до складу яких входять рівень розвитку суспільства, його культурні досягнення, відкритість або закритість щодо впливів інших культур тощо. Формулюючи окремі критерії оцінки політичних дій, М.п. посилається на універсальні гуманістичні цінності, на цінності релігійні, на цілі політичних дій або інтереси індивідів чи великих суспільних груп. Різнорідність основ критеріїв оцінки створює умови для появи моральних дилем політичної діяльності, які можуть призвести до глибоких суспільних конфліктів. Етика переконань потребує від людини лише таких дій, які відповідають вимогам норм моралі. Етика відповідальності потребує від політика оцінювати не лише моральну якість своїх дій, але й їх суспільно-політичні наслідки. Політик, на відміну від приватних осіб, відповідає не лише перед судом своєї совісті, але й несе відповідальність перед суспільством, доля якого значною мірою залежить від його рішень і дій.

Ну, чому цитую саме “Мораль у політиці”, то мабуть сьогодні обґрунтовувати не варто. Маючи, визнаю, мабуть таки надмірне, бажання докопуватись до витоків, виділив для подальшого осмислення термін ” універсальні гуманістичні цінності” та почав шукати визначення отих самих універсальних цінностей.

Звичайно ж, маючи недоліки освіти, почав з російськомовного Інтернету… І, як виявилось, таки не даремно. На запит відкрилась купа робіт філософського характеру. Спробував читати.

Виявив доволі таки цікаві речі. Причому достатньо свіженькі. Деякі допомогли, хай і частково, зрозуміти як витоки, так і перспективи, з дозволу сказати, “розвитку” сучасного суспільства нашого, на превеликий жаль, сусіди.

Виявляється,

“В новоевропейской культуре под гуманизмом понимался секуляризированный антропоцентризм, доведенный до отрицания всего, что вне самоутверждения человека, его потребностей и интересов.

“В своем последовательном выражении секуляризированный антропоцентризм, элиминирующий какие-либо высшие по отношению к автономному человеческому индивиду метафизические ценностные инстанции, является источником нигилистического мироотношения,рассматривающего мир с позиции утилитарности, как доступный опыту де-сакрализированный объект утилитарной эксплуатации.”

(цитата мовою оригіналу, Российский гуманитарный журнал. 2016. Том 5. №4, Гуманизм и общегуманистические ценности в условиях и перспективе глобализации культурно-исторического процесса © И. Г. Сухина, Донецкий национальный университет экономики и торговли,имени Михаила Туган-Барановского,83050 г. Донецк, ул. Щорса, 31.)

То ж в деякій мірі стало яснішим походження досить “давньої”, 2016 року, проповіді Гундяєва з тезами, про “глобальну єрєсь людинопоклонства”. Навіщо це все? Як на мене, то для повноти розуміння глибини тієї, згаданої на початку цього тексту, прірви, її походження.

Фактом постає те, що цілеспрямовано і по всіх напрямках ведеться наполеглива робота по формуванню в російському суспільстві засад масового світосприйняття, яке стає навіть не протилежним, а відверто ворожим такому в сучасному цивілізованому світі.

Реальність же полягає в тому, що суспільство, яке достатньо довгий час мало змогу розвиватись, зокрема технологічно, достатньо високими темпами, почало втрачати суттєву кількість соціальних запобіжників.

В багатьох країнах сьогодні рівень технологічності суспільства виріс настільки, що, наприклад, багато побутових необхідностей, які вважались абсолютною нормою ще менш, ніж два десятиліття назад, сьогодні виглядають  архаїзмом, а побутова, наприклад техніка, що була доступна лише вельми забезпеченим родинам, сьогодні є загальновживаною.

Вельми суттєві досягнення в різноманітних військових технологіях призвели до того, що навіть такі масштабні катаклізми з відчутними жертвами, як війна в Затоці, яка закінчилась в решті решт стратою Садама Хусейна, для Європи була “десь там”. Так, поговорили в ООН, потім поговорили про те, що дарма туди взагалі заходили, та й фактично все. Щодо бувшої Югославії, то там  взагалі до прямого наземного бойового зіткнення не доходило. Окрім тих, що між ворогуючими сторонами відбувались хіба що.

Тихо спокійно, економічно вигідно. І наче б то нема необхідності в занадто прискіпливому ставленні до  всіляких ідей, теорій і таке інше, що з’являються в пресі, ТБ і радіо, приходять з мігрантами…Свобода слова, терпимість, політична коректність…

(далі буде)