Від редкакціі

Не дуже часто, але іноді повертаються наші старі автори. Ця стаття – один з таких випадків.

Автор: Yaroslav

“Нам не потрібна Росія без Путіна, нам потрібен світ без Росії.”

Сергій Ільченко

Один з найвидатніших творів світової літератури – «Мандри Ґуллівера», був написаний знаменитим англійським письменником Джонатаном Свіфтом 1667–1745 роках. Цей твір сприймається актуально і в Україні навіть сьогодні.

Надаю коротеньку вирізку з роману «Мандри Ґуллівера»:

«Багато століть точиться в Ліліпутії непримиренна боротьба між «тупоконечниками» та «гостроконечниками» за те, з якого кінця надбивати яйце при його споживанні — з широкого чи з гострого…

…дві могутні держави протягом тридцяти шести місяців перебувають у стані запеклої війни, приводом до якої стала ось яка річ. Усім відомо, що яйця, перед тим, як їх їсти, розбивають з тупого кінця — так воно ведеться споконвіку. Та одного разу дід його величності ще в дитинстві, розбивши яйце таким чином, порізав собі пальця, і його батько, тодішній імператор, видав указ, що ним під страхом найсуворішої кари всім підданцям було звелено розбивати яйця тільки з носика. Цей новий закон так обурив населення, що від того часу в літописах занотовано шість спричинених ним повстань, внаслідок яких один імператор втратив голову, а другий — корону. Що ж до монархів Блефуску, то вони ніколи не проминали нагоди ще дужче розпалити ці внутрішні чвари; після придушення повстань давали притулок вигнанцям у своїй імперії. Нараховується одинадцять тисяч чоловік, які пішли на страту, але не згодились розбивати яйця з носика. З цього приводу було написано сотні книжок, але твори тупоконечників давно вже заборонено, а всю їхню партію оголошено поза законом. Протягом усього цього часу імператори Блефуску через своїх посланників не раз заявляли протести, звинувачуючи у єресі та в порушенні основної доктрини великого пророка Ластрога, викладеної у п’ятдесят четвертому розділі Брандекраля (це їхній коран).

Та все це чистісіньке перекручення, бо насправді там сказано, що всі вірні повинні розбивати яйця з того кінця, з якого зручніше. А який кінець вважати за зручніший — це, кожному мусить підказати його совість, або, в крайньому разі, нехай би це вирішив верховний суддя. А що вислані тупоконечники здобули великий вплив при блефущанському дворі і мають неабияку підтримку з боку своїх однодумців тут, на батьківщині, то між двома імперіями почалась кривава війна, яка з перемінним успіхом точиться ось уже тридцять шість місяців. За цей час одні втратили сорок великих кораблів, не кажучи вже про малі судна, а також тридцять тисяч найкращих солдатів і матросів. Втрати ворога, ще тяжчі.

На жаль, герої його роману не знали, що означає справжній компроміс – розбивати яйця із середини.

Обговорюючи угоду, укладену з Московією у 2009 році ЗМІ писали:

«Газові угоди, укладені цього тижня в Москві, — ніяка не «Перемога Росії!» і ніяка не «Перемога України!» Це компроміс».

Але ніякого компромісу не було. Україна стовідсотково програла, а Московія стовідсотково виграла. Це визнали і в Україні і на Московії. Визнали і одразу, визнали і згодом.

Звернемося до Вікіпедії:

«Компроміс у політичній взаємодії є однією з суттєвих ознак демократичного суспільства, важливим, визначальним його принципом, згідно з яким учасники політичного процесу мають погоджуватися на поступки, вміти жертвувати певною другорядною часткою своєї позиції заради досягнення згоди у головному, для встановлення взаємної прийнятності намірів та рішень».

Цивілізований світ вважає, що компроміс означає вирішення конфлікту шляхом взаємних поступок, згідно з Вікіпедією, жертвуючи ДРУГОРЯДНОЮ часткою своєї позиції.

На Московії компроміс тлумачать тільки на свою користь. Мовляв, ви поступаєтеся своїми інтересами, а ми залишаємося при своїх.

Наш компроміс висловив Президент України Порошенко, звертаючись до Московії:

«…вам тут немає чого робити. Немає що робити вашій церкві, немає що робити вашим збройним силам, немає що робити вашому озброєнню. Додому, в Росію!»

«Компромісом» Московія називає путінські умови, трансльовані його кумом, і за сумісництвом ворогом України Медведчуком:

«Окремі райони Донецької і Луганської областей повинні мати автономію у складі України».

«Запровадження миротворчої місії ООН, яка, мала б тільки охороняти місію ОБСЄ з обов’язкової згоди бойовиків».

«Передбачити для окупованих територій «особливий статус».

«Надати окупованій території автономію, можливість створити свій уряд і свій парламент».

«Прямий діалог із окупованими частинами Донбасу Донецьком і Луганськом, маючи на увазі тих, ким керує Московія».

«Визнати, що на Донбасі росіян нема і ніколи не було».

«Вести перемовини із зрадниками і терористами, яких Московія вважає «політичними діячами» і «лідерами республік».

«Визнанні російського статусу Криму».

«Якщо ці умови не будуть виконані, ніяких домовленостей про повернення цих територій і людей, які живуть на цих територіях, не буде».

Це не компроміс, а ультиматум.

А на ультиматум найкраща відповідь – зустрічний ультиматум.

Піти Україні на такі поступки означає –Україна має  визнати власне приниження і власну поразку.

Вимоги, озвучені Медведчуком, повторює інший ворог України Борис Колесніков. Він був активним учасником і організатором сепаратистів в Сєвєродонецьку в 2004 році, коли утворювали так званий «ПіСУАР» і закликав до створення нового державного утворення на східних теренах України. Звичайно, Колесніков в Україні чужий. За повідомленням журналу Фокус, вся родина Бориса Колеснікова постійно мешкає в Москві, й він сам літає до Москви на майже кожні вихідні.

Україна більше ніколи не буде піддаватися на російський шантаж. Ніколи і ні з яких питань. Причому, незалежно від того, хто стане президентом України і яким буде склад новообраної Верховної Ради. Нехай московіти запам’ятають це раз і назавжди.

Випустіть всіх українських військовополонених і цивільних політв’язнів.

Поверніть вкрадений Крим. Виведіть всі свої війська і збройні формування з усіх тимчасово окупованих територій України.

Видайте всіх осіб, причетних до військових і іншим злочинам, в тому числі і проти людяності на території України, українському і міжнародному правосуддю.

Відшкодуйте Україні та її громадянам матеріальну і моральну шкоду, заподіяну тимчасової анексією АР Крим і окупацією частини територій Донбасу.

Принесіть Україні офіційні вибачення за все безчинства і злочини. За майже 12000 загиблих і за мільйони вимушених переселенців, за калік та інвалідів, за мільйони зруйнованих доль.

І тоді, можливо, ми ще подумаємо про те, а чи є сенс з вами розмовляти про компроміс.

Автор: Yaroslav