Від редакції

Пропонуємо вашій увазі ще одне своєрідне дослідження нашого читача sk13. Нам напевно відомо, що такі нариси мають свої шанувальників, які чекають на них. Отже.

У 1985 р. в Канаді були надруковані підсумки ста років життя українців там. Пошук власної долі та волі, досягнення успіху, позитивний настрій.  Це виявилось домінуючим серед українських емігрантів. Мені здається напрочуд вдалим співпадіння позитивних рис в сучасній Україні з тими підсумками. Отож розгляньмо їх, але через призму сучасності.

Позитив

1. Освічений прошарок українського суспільства (в Канаді 🙂 ), який мав переконання в самодіяльності, самопошані, самостійності.
2. Власна матеріальна та культурна база українців.
3. Інші українці поважали той прошарок та дослухалися порад від тих людей.
4. Збереження як інституції: родини, місцевої громади. Але що важливо: в традиційних європейських та своїх національних основах. Для цього були задіяні духовні, культурні, соціальні аспекти життя. В Канаді це впроваджувала також їх православна Церква.
5. Ідеологія емігрантів вберегла їх від апатії в праці, культурі, суспільному житті. Що сподобалось уряду Канади.
6. Успішне життя родини:

а) спільна праця й розваги родичів з дітьми;

б) співучасть родини в громаді чи церковній громаді;

в) любов, повага та вдячність одне до одного.

 

Занедбання

1. Культура та нація є постійні складові життя і нічого не треба робити для їх збереження. Це помилка, бо життя потребує їжі, дихання, та не можна відмінити тенденцію або розвитку, або занепаду.
2. Людина може зосередитись на вигоді та матеріальних здобутках, покинувши ідеологію і збереження моральних норм. Також залишивши життя суспільства під опіку влади. Це помилка, бо всяка земна влада, трохи вичекавши, почне грести під себе все.
3. Ідеологія традиційна, інституції родини та суспільства традиційні — якісь покриті пилюкою, нецікаві, несучасні. Можна й інше пошукати.

Це помилка, бо людина від невеликого розуму починає вважати, що її файне життя існує саме по собі, що цю людину нема кому грабувати, обманювати, вбивати. Можна думати, що на океанському судні під час подорожі теж можна підійти до панелі керування, почухати потилицю, сказати собі, що якось воно занадто спокійно, нудно — та вчепитися в штурвала. Наслідки будуть, ще й які!

4. Культура — це не те щоб зайве, але просто забаганки. Від неї грошей не прибуде. Це помилка, бо культурна спадщина та ідеологія (в Канаді то християнська ідеологія) надають якість моралі, якість життю. Це стосується і людини і громади.
5. Люди, які досягли визначних успіхів в мистецтві, вважають себе наче відділеними від грішної землі, від громади, та навіть від своєї родини. Це помилка, бо творчу наснагу можна знайти у вирі життя, але ж там — інші люди! Треба обережніше ставитись до тимчасового піднесення себе, не випадково артисти схиляються перед публікою, не випадково майстри вчать дітей.
6. Багатокультурність сучасного світу начебто зупинила національні культури, тож не треба перейматись своєю. Це помилка, бо тільки конкретне місцеве життя викликає різноманітність та точність мистецтва.
7. На основі вже зробленого, досягнутого виникають нашвидкуруч всілякі організації чи окремі діячі — вони нахабно перебирають на себе чужі досягнення, плоди багаторічної праці і повчають інших. Це помилка, бо вони не пройшли свій шлях, свій пошук і їхня балаканина — то є переспіви з чужого голосу.

 

Майбутнє

1. Підтримувати демократію та розбудовчі програми уряду.
2. Розвивати свою українську культуру.
3. Як мінімум поважати християнські засади життя.
4. Місцева громада є основою подальшого державництва України.
5. Розповсюджувати серед молоді (шкільної) правдиву інформацію про Україну всіх часів.
6. Створювати різні проукраїнські групи та активно діяти в них.

На цьому розгляд закінчено. Досвід 100 років.

Через намір досягнеш міць.

к і н е ц ь

Автор: sk13