Милые лица народных избранников

Российские депутаты. Нашим есть куда расти

Судя по тому, что приходится сейчас видеть и слышать, 60 млн. гривен (не своих, своих у нее нет), потраченных старушкой-молодушкой на предвыборную наглядную агитацию еще тогда, когда кампания еще не началась – выброшены зря. Похоже на то, что электоральные предпочтения уже довольно четко укрепились, и то, что показывают опросы – просто еще один честный способ отъема денег у заказчиков. Дело даже не в том, сколько “соцопросники” рисуют тому или иному кандидату, тут все понятно.

Скажи какому-то денежному аксакалу, что он – вылитый Шварценеггер, только росточком поменьше, и путь к его кошельку станет короче. Или барышне с косой скажи, что больше тридцатника ей не дашь, и тоже станешь идейным побратимом. Так и социологи, они нарисуют заказчику то, что он готов принять и одновременно не расстроиться и не заподозрить их в мошенничестве, когда хоть и не круглая, но довольно высокая статистика его поддержки, допустим в 112,53% выглядит несколько завышенной.

Поэтому с рейтингами в этой части – все понятно. Каждый может посмотреть подобную циферь и поймать себя на мысли, где же «социолог» нашел в одном месте столько сторонников Рабиновича, Таруты или подобных им пациентов. Такой расклад вызывает интерес уже просто эстетического характера. Интересно посмотреть на то, как это выглядит живьем. И тут спорить – бесполезно.

Если даже удастся поймать за галстук этого мастера социологических опросов, и сурово спросить его о том, как он подманивал таких пациентов, то скорее всего, он ответит в стиле: «я художник, я так вижу» и все! Кто его знает, проводил ли он опрос не выходя из дома или кабинета, или действительно набрел на секту святой девы Юли с гармошками, барабанами и пением мантр: «Харя Юли, Харя, Харя! Юли Харя, Юли, Юли!». Все может быть. Это – дело вкуса, а о них – не спорят. Больше всего же смущают довольно большие проценты тех, кого принято называть еще не определившимися.

Скажем так, любителей Юли встречать доводилось, даже доводилось видеть живых поклонников Ляшко и некоторых других персонажей, но вот тех, кто понятия не имеет, за кого голосовать – не встречал. Возможно, за них принимают тех, кто не ходил на выборы и не собирается этого делать впредь, но это – другая категория, которую не стоит позиционировать как потенциал для того или иного кандидата.

В общем, личные наблюдения говорят о том, что любая рекламная кампания с выбрасыванием кучи денег на агитацию в условиях Украины почти бесполезна. Общество, со времен Майдана, довольно сильно политизировано и не сильно шарахается из стороны в сторону. Единственное, что может происходить, так это миграции популистских групп от одного краснобая, к другому. Например, электорат амстердамского борца Михо уже довольно хорошо распределился между его клонами от популизма. И то, если бы Саакашвили выперли не полгода назад, а грядущей зимой, то подвижки этой публики могли бы внести коррективы в реальные рейтинги популистских кандидатов, но сейчас уже все в прошлом, они нашли себе пристанище и вся эта дорогая агитация уходит в песок.

Недавно в Сети появилась риторика о том, что изменением своих лозунгов и ударением на ЕС и НАТО, Тимошенко пытается сыграть на электоральном поле Порошенко. Наверное, эти «эксперты» слабо себе представляют электорат Пороха, если полагают, что подобными банерами и постерами можно работать именно с этой частью электората.

В общем, субъективно все выглядит так, что все довольно четко устоялось, и какие-то заметные изменения могут произойти только в результате очень крупных и значимых событий. Сейчас больший интерес вызывают уже не столько президентские выборы, а парламентские. Причем – не только интерес, но серьезные опасения. Дело в том, что в отличие от института президента, мы еще ни разу не имели вменяемого и главное – работоспособного парламента. Термин «ответственный» тут не подходит по определению, поскольку депутатскую книжечку, в первую очередь, пытаются получить для того, чтобы иметь иммунитет, а проще – безответственность.

Хуже того, большая часть лиц ни по умственным способностям, ни по образованию не может выполнять своих законодательных функций. К тому же, они не имеют понятия о базовых принципах формирования законодательного фундамента, они не понимают как между собой взаимодействуют различные нормативно-правовые акты, а большая часть этих деятелей будет блымать глазами, если его спросить об иерархии этих самых актов.

Сборище деградантов в парламенте неизбежно генерирует это внутрь государства и общества, тормозя его развитие и вызывая раздражение у населения. И так будет продолжаться до тех пор, пока статус депутата не перестанет быть кормушкой и амнистией в одном стакане. Если этого не изменить, то он будет вырождаться дальше, и что из этого может получиться, легко посмотреть на примере РФ. Обе палаты парламента, особенно – нижняя, наполнены просто форменными дегенератами.

Даже внешний вид этих парламентариев говорит о многом, а если уж дело доходит до того, что они разевают варежку, то можно тушить свет. На акциях протеста, прошедших в Москве на выходных, один из таких деятелей кричал толпе протестантов примерно следующее: «Я вызову 10 тыс. росгвардии и вы просто исчезнете, родные вас никогда не найдут!»

Именно в том направлении скатывается и наша Рада. Что самое обидное, этих дегенератов избираем мы сами. С этим уже пора что-то делать.

PS

40 Comments on "Милые лица народных избранников"

  1. no name | 12.09.2018 at 11:27 |

    Если в одном зале собрать 450 Эйнштейнов, то работа не улучшиться , они просто будут говорить на знакомые темы и бить лица из-за не согласия с принципами релятивистской теории. Законы должны готовить специалисты, а Эйнштейны пусть на кнопки нажимают, у каждого есть советник, во фракции есть группы, в зале надо иметь решимость вынести вердикт. Работа Рады организована не правильно.

    • Завжди дивуюсь, коли люди висувають пропозиції поліпшення того, на чому явно не розуміються.

      Тексти законопроектів готують професійні юристи, кожен законопроект проходить експертизу юридичного експертного відділу Ради, депутат це політик, а не юрист і не має ним бути – це абсолютно базові принципи парламентаризму і в нашій Раді з цим усе просто чудово, і організовано все прекрасно.

      Перш ніж висувати пропозиції змінити законодавчий процесс, спочатку усвідомте, як він організований насправді, порівняйте з процессами в інших парламентах, потім робіть висновки та пропозиції – хіба це не очевидно?

      Все що треба, це змінити статус депутата, прибрати недоторканність, в першу чергу, та ряд пільг – тобто саме те, що приваблює рішал, паразитів та злочинців. Це самі нагільні зміни, все інше працює, а спроби пофіксити те, що й так добре працює – це надійний, перевірений практикою рецепт фейлу.

      • Миха | 12.09.2018 at 13:36 |

        Ви оптиміст, шановний yuris, щодо фахових юристів навколо Ради. Фахові юристи якраз у розпачі через неузгодженість законодавства.

        • Свого часу читав висновки експертного відділу Ради на деякі законопроекти, і всі зауваження та висновки були (на мій погляд людини, яка непогано орієнтується в теорії держави та права взагалі, і парламентаризмі зокрема) абсолютно доречними і професійними.

          Неузгодженість законодавства виникає під час правок та голосувань в комітетах та на засіданнях, експертний відділ якраз і дає свою оцінку щоб цьому запобігти, але на все воля депутатів, що проголосували, те і буде, якщо Президент не накладе вето і не поверне на доопрацювання (в АП теж є юридичрий відділ що дає оцінки законопроектам, що подані на підпис Президенту).

          Неузгодженість законодавства це можна сказати, звичайна річ. Ви ознайомтеся з міграційним законодавством США, наприклад, після цього, наше податкове законодавство буде здаватися стрункою системою правових норм, практично без коллізій.

          Просто ми дуже звикли хаяти те, що маємо, та відчувати пієтет до чужого, навіть коли наше об’єктивно краще. А от неупереджено аналізувати та порівнювати, не звикли.

          • no name | 13.09.2018 at 05:00 |

            Вы пишите то же самое что и я, депутаты должны голосовать, а не лезть в законы.

  2. Руслан | 12.09.2018 at 12:02 |

    1. Стандартная формула статьи на “Линии обороны” – 80-90% воды и преамбулы, и 10-20% содержания. Хотя читаю с удовольствием и перечитал все без исключения статьи с 1.08.2018 и некоторые глубже. Есть конструктивные предложения, но о них – в личке.
    2. Жаль, что автор как типичный порохобот использует любую возможность, чтобы преподнести Пороха, несмотря на ряд закономерных вопросов к его деятельности, и утопить любых (даже мнимых) соперников. В отношении Юли, Ляшко, Рабиновича – ничего не имею против. Но не понимаю, зачем делать это по отношению к Саакашвили? Зачем унизительно отзываться о нем и его электорате в разделе о президентских выборах, к которым он никакого отношения не имеет и не мог иметь в ближайшие 10 лет даже в те времена, когда у него было гражданство Украины (отобранное незаконно)? И почему бы не отдать должное его партии РНС, которая была одним из организаторов митингов 17 октября 2017 года, в результате которых сдвинулся с мертвой точки процесс создания антикоррупционного суда (который правящая коалиция БПП+НФ пыталась заморозить)?

    • Руслан 12:02
      Саакашвілі майстер у політиці, та Грузія його не схотіла далі бачити. Одєсу він сам покинув, написавши заяву про відставку з посади губернатора. То хто йому доктор? І от ви із за Міхо даєте епітети. Так ви завоюєте мало прибічників. Дето так

    • anti-colorados | 12.09.2018 at 13:29 |

      По сути написанного вами коротко. В указанном промежутке времени, который вы сами привели, в котором вы прочли все статьи, есть 2 (минимум) статьи, в которых указан изобретатель терминов, в том числе и “порохобот”. Вы сами составили свой текст таким образом, поэтому – не взыщите. Отсюда следует вывод, что вы либо врете, что читали эти статьи (надеюсь, что так), либо читали, поняли, что оперируете фсбшными терминами и позволяете себе это делать применительно к автору ресурса. Надеюсь, вам понятно, что в бан вы ушли именно за что-то из эти двух вариантов. Удачи на других ресурсах 😉

      • +++
        То ли мерзость, то ли тупость это “Руслан”

      • Евгений О. | 12.09.2018 at 17:39 |

        Уважаемый Антиколорадос.
        Прошу Вас, не стоит обьяснять подобным “объектам” причину отправления их куда надо. Смею утверждать, что адекватным Вашим читателям после первого же явления этих чудаков на ресурсе все становится кристально ясным: и кто, и что, и откуда взялось. Означенные же чудаки, в силу их природы, никакие объяснения не воспримут. Ну и пусть их.

        • А новые читатели как тогда обучатся культуре, традициям сообщества? Это ж как последний завтрак для приговорённого, это конституционно )

    • Ruslan | 12.09.2018 at 15:24 |

      Зміни нік

    • СергІй | 12.09.2018 at 18:12 |

      Русик! Вы вначале плюнули в лицо редакции, а потом предлагаете конструктив в личку. Вас самого от этого не знобит?
      Ваш поступок, может говорить о Вашем юном возрасте, а если Вам больше 30, то извините только в бан.

  3. Начебто представники всіх верств населення зібрались для формування сприятливого “поля гри” в Україні. На відміну від спорту, в грі беруть участь не дві, а чи не з десяток груп населення. Та в тому й важливість Законодавчих зборів, щоб кожен рік віднаходити чергову конфігурацію для політичного, економічного, культурного життя країни загалом.
    Населення, яке віддає свої повноваження аби комусь, та ще й з надією на “покращення життя” — справжні дурні. Бо чого б оце людині, якій перепало таке щастя у вигляді влади, бюджету, і ніякої відповідальності перед дурнями, які віддали все це — чого б оце перейматися забаганками тих простаків. Власні бажання та домовленості між такими самими і багатіями — єдине, що варто уваги. В античній республіці Риму відповідальність таки була, перед громадянами Риму, які, між іншим всі мали армійську зброю. Але то інша тема.
    Що сьогодні? Наприклад, який культурний рівень населення України, чи присутня культура мислення та навіть первісного критичного аналізу і таке інше?
    Можна відзначити, що є сама культура, є культурна політика (її носіїв) як “м’яка сила”, є культура як засіб пошуку спільного. Автор Дж. Най «М’яка сила» (1990 р.) згодом визначив це так: “вміння досягати результатів через переконання та привабливість, а не через примус та оплату”. Тобто культурні верстви населення України при бажанні мати хоч оскільки спрогнозоване позитивне майбутнє (а не готуватись до занепаду та втечі) повинні докласти зусиль для:
    1) підвищення культурного рівня людей а) у побуті, б) музика та художні фільми, в) технології виконання робіт;
    2) практичне застосування ідей чесності та відкритості у політиці з введенням норм відповідальності;
    3) пропозиції на участь в становленні місцевих громад.
    Якщо не занедбані будуть оці напрями “м’якої сили” — шлях у майбутнє стане більш ефективним з точки зору Європейських цінностей. Звичайно, зброя в руках нормальних (не кримінального ґатунку) людей та рішучі дії у випадку псевдо-Лугандон №2, №3 — це обов’язково!

    • На мою думку, найважливіші чинники зі списку, це культурний розвиток та розвиток самоуправління громад. Для забезпечення першого треба закінчити реформу освіти та взятися за ЗМІ, які зараз по факту працюють на відділ пропаганди ворога і роблять все для перетворення споживачів медіапродукту в несвідоме і кероване бидло. Розвиток самоуправління, це вже наступний етап, який має покласти край совковим муніципальним “вертикалям”.

  4. Для Руслан
    Конструктивні пропозиції викладаю я і публічно. А Ви пишете суто власне незадоволення чимось, не даючи аргументів. Це виглядає як спроба пресінгу на сайт.

  5. Анатолій | 12.09.2018 at 13:07 |

    Для Руслан
    Добре що Ви почитали останній місяць публікацій, а тепер почитайте ще глибше і тоді зрозумієте, що автор(-и) геть не за Пороха, а за Україну. Порох сьогодні президент, завтра вже ні, а Україна назавжди. І те що він на даному етапі нашої історії веде Україну в правильному напрямку, за це йому спасибі. А всі його “офшори” “мальдіви” “ліпецьки”, то тема для розслідування після перемоги. Тоді, можливо, за сукупністю позитивного, що він зробить для України, на його “промахи” закриють очі. А можливо й ні. Віримо в перемогу України!

  6. Инк | 12.09.2018 at 13:29 |

    Руслан! здесь кучкуются умные люди, ПРидуркам здесь не место.Сракашвили разшатывал украинскую стабильность во время войны, что было на руку врагу. это позор, что кто-то заступается за этого идиота. Автору, поймите правильно, Руслан инородное тело-засланый козачек!

  7. Укр | 12.09.2018 at 13:36 |

    ..после фразы про 80-90% воды дальше не читал. КГ/АМ, не пЕшЫ сюда, рЮссланЪ ))

  8. С точки зрения разнообразия потенциальных кандидатов неплохо бы смотрелась и Гадя.

  9. ViktorDp | 12.09.2018 at 14:28 |

    Так уж сегодня сложилось, что мыслящяя часть Украины вынуждена поддерживать Пороха…
    Как бы там не было, а он всетаки самый нормальный из всей этой публики…
    Надеюсь, что за пять следующих лет подрастет смена…

  10. Игорь Украина | 12.09.2018 at 14:46 |

    Из этого паноптикума абсолютный чемпион Бойко. Присутствовать на 99% пленарных заседаний и голосовать всего лишь в 7% случаях- это значит находиться в зале ВР вместо мебели. Да и Юлька с другими предметами интерьера ВР недалеко от Бойко ушли.

  11. Monomer | 12.09.2018 at 14:48 |

    Может не совсем по теме…Есть такая “чат рулетка”… Основной вектор действия наших блогеров и просто адекватных людей направлен на рашу… Но вот на днях посмотрел наших украинцев, в свете будущих выборов.. просто пипец-пипец: от праститюли до зеленского… Понимаю, что голосовать будут как чатрулеточники, так и обычные люди, но блин, кто-то же им это говно вложил в голову???

  12. АнтонОвич | 12.09.2018 at 14:52 |

    Щодо Порошенка – я бачу його, використовуючи аналогію, як такого хазяйновитого господаря, що прийшов на господарство до вдовиці, у якої перед ним були чоловіки- п”яниці і лежні, підхопив те напівзруйноване господарство і почав відбудовувати по мірі можливостей. Перед ним “хазяї” намагались щось пропити, програти, забирали у жінки гроші на свої потреби, часом і побивали жінку. Господарство хиріло, вдовиця зажурювалась; а тут ще й зухвалий сусід почав землю відорювати. Аж ось – новий господар, що з повагою (а, може, любов”ю) ставиться до вдовиці, дбає про господарство. Відгородився від сусіда, почав відновлювати зруйноване – по своєму умінню та знанню. І хай не все гладко відбувається, але радісно, що господар не ходить по буфетах, розповідаючи побрехеньки, а хазяює.

  13. Оксана | 12.09.2018 at 15:06 |

    Хорошо бы ввести экзамен для претендентов на депутатский мандат. Пусть каждый ответит на вопросы по конституции, по правовым вопросам, покажет , насколько он соответствует статусу законотворца! Как с судьями в ВС. Сколько можно терпеть тупых, но лояльных водителей, секретарш, братьев, кумовьев, друзей детства и т. д

    • Френк | 12.09.2018 at 23:13 |

      Файна ідея!! Припускаю, що це обгрунтування звичайне і очевидне в світі демократії, бо я не в курсі. А на справді, нічого складного для цивілізованого суспільства. Якщо мітиш в депутати – давай тест-відповідь з можливими послідовностями! Потрібна законодавча, і не тільки норма в голові.

  14. Аркадий, Бостон | 12.09.2018 at 15:20 |

    “И так будет продолжаться до тех пор, пока статус депутата не перестанет быть кормушкой и амнистией в одном стакане.”
    —————————-
    Умри, лучше не скажешь. Причём эта проблема везде – у нас в Штатах тоже. Хочется только добавить – нужно ещё иметь жёсткое ограничение на пребывание одного лица в Раде. Подобно президентским “не более двух сроков, и то только подряд”. Потому что неограниченное депутатство (сидение в Конгрессе) ведёт к нещадному подкупу избирателей за счёт “государства” (этих же самых избирателей на самом деле).

  15. Я заметил у Автора критическое отношение к социологам, А зря, у ребят сезон хорошего урожая и им надо! Я всегда уважал сравнительно честный кусок хлеба, На фоне других участников выборов эти вполне даже ничего, Пример с статьей о неопределившихся, объясняющая любой исход выборов просто идеальная для этих фирм, А вот уже пошедшие заявления от Московских башен, которые точно знают реальные настроения в Украине, Что Порошенко поднимет эти выборы, говорят о многом, И думаю что скоро мы увидим перевод стрелок давления и пропаганды от президентских на парламентские, где промосковские силы имеют больше шансов,

  16. Не розумію, як Вона може зробити заможними простих громадян, як що Вона, згідно своєї декларації про доходи, не змогля саму себе зробити заможною? І це при тому, що Вона, на відміну від простих громадян, багато років знаходиться у владі. Виходить із двух одне, або Вона бреше в декларації, або нікчема. Чи є ще якійсь варіант? Тільки не кажіть, що вона свята…

    • В цю маячню, тобто обіцянки вони, може повірити тільки зовсім простий громадянин, я б навіть сказав, найпростіший. Геть проста особа навіть не зрозуміє такої постановки питання, як в Вашому дописі.

      На щастя, це зникаючий вид, як і виборець комуняк, наприклад. Їх ще багато, але вирішального впливу ці організми не мають. Про це свідчить негативна динаміка підтримки на виборах протягом останніх 10-15 років.

  17. yuris, це був стьоб, але нажаль, я навколо бачу дуже багато цих найпростіших амеб….

    • Як на мене то це просто здоровий глузд, дивитись на вчинки і наслідки вчинків людини, і судити про неї виключно на основі цих данних (враховуючи їх обмеженість).

      Ваше (риторичне) питання на початку допису це просто прояв здорового глузду, насправді саме так і треба ставити питання, що конкретно людина досягла і які наслідки це має? У випадку вони це просто жесть, її “досягнення” та, особливо, їх наслідки. Голосувати за неї може тільки людина, що остаточно втратила зв’язок з реальністю і здоровим глуздом. Після виборів матимемо статистику політично активних найпростіших.

  18. СергІй | 12.09.2018 at 21:51 |

    За это : «Харя Юли, Харя, Харя! Юли Харя, Юли, Юли!». – отдельное спасибо. Напомнило пионерское прошлое.
    Вожатый: – Харя Юли!?
    Пионэры хором: – Харя, Харя!!!
    Вожатый: – Юли Харя!?
    Пионэры хором: – Юли, Юли!!!

    • )) да и ещё песню Майка Науменко “Гуру из Бобруйска”, он там придавливает одного прислуживающего власти музыканта (морозова), взявшего на себя (или доверенной ему..) миссию гуру духовности (скре-поносца, в нынешних смыслах). Из под того скре-поносца вышел учеником как бы “”походник”” митяев, сначала на исполнении Визборовских пьес, а ныне успешно концертирующий с помоями типа “э сэ сэ сэр Битлз и хрущёв”.
      А Майк не понятно погиб, за год до него тоже непонятно как Цой .. духовных лидеров убирали ..

  19. Евгений О. | 12.09.2018 at 23:15 |

    yuris:
    Сентябрь 12, 2018 в 22:12

    Як на мене то це просто здоровий глузд, дивитись на вчинки і наслідки вчинків людини, і судити про неї виключно на основі цих данних (враховуючи їх обмеженість). ……
    —————————————————————————————-
    Як не прикро, та основна проблема і є саме зі здоровим глуздом.
    Не знаю,, скільки ще важких років доведеться пережити нашому суспільству, допоки не будуть подолані наслідки панування комуняк.
    Бо ж саме за той час була сформована величезна спільнота наших співгромадян, для котрих здоровий глузд ототожнюється лише з базовими біологічними потребами та з найпримітивнішими розвагами, що знову ж таки мають на меті здебільшого суто біологічний фінал.
    Навіть ті, хто, має, на перший погляд, аналітичний склад розуму, частенько потрапляють під вплив чогось, схожого на массовий психоз. А на висловлені, здавалося б, аргументовані на належному рівні, заперечення про явну помилковість пануючих в певній частині суспільства поглядів, відповідають просто і залізобетонно: “Всі не можуть помилятись.”
    При появі цього “постулату” втрачають сенс будь-які аргументи. Будь-які.
    Причина такого ставлення до розумних речей лише одна, вона згадана вище. Тому й побігла певна кількість народу за Карлсоном, тому побіжать і за “воною”. Бо ж там обіцяють прості, зрозумілі “народу” речі, а не “парять мізки, щоб дістатись до корита”.
    У будь-якому соціумі, за всіх умов, існує певна частка виборців, наведеного вище типу. Величина цієї частки може вважатись критерієм розвинутості суспільства.
    Однак такі “виборці”, при всьому тому, можуть бути належним чином орієнтовані аргументацією в такій формі, що ними сприймається, але має потрібний зміст.
    В такому випадку може з’явитись питання етичного характеру.
    Може. Тоді треба зважувати всі плюси з мінусами і робити висновки стосовно прогнозованого результату та його наслідків. Для тих же виборців, до речі………

  20. Господи, допоможи зрозуміти нишим політикам, які думають, що Россія буде втручатися у наши вибори і що цьому треба буде якось запобігнути! Не вийде, вона вже давно це робить, втручається своєю агресією, підштовхуючи громадян зробити правильний вибір на користь якого небудь продажного популіста, що пообіцяє негайний мир. Для Росії наши вибори, це також фронт у цій гібрідній війні, на якому вона хоче отримати перемогу, нашими руками усунути нашого верховного головнокомандуючого який не продався і не прогнувся під агресора, втримав ситуацію у самі важкі часи, а ми як лохи невільно будемо їй підігрувати своєю участю в них. Боюсь, що наших ватників, які не розуміють звідки у наших бідах ростуть ноги, за чисельністю може вистичити для цієї чорної справи, але вже тоді майданом не обійдеться. Хтось може уявити, щоб США у подібній ситуації проводила вибори? Смішно, правда? Те що американці називають втручанням, порівняно з нами, це як піксель на екрані. Як що без цього не можна, то на мою думку, при гібридній війні можливі тількі гібрідні вибори, накшталт – нас там “нет” – ми все “чесно” порахували. Нажаль, мене нут ніхто не почує…

    • Цілком слушна думка, і я певний, що її поділяє багато людей, зокрема, дописувачів та читачів ЛО.

      Проте, на моє переконання, для того щоб рости, потрібно приймати виклики і знаходити способи відповісти на них так, щоб мейнстрім за голову хапався (як це в них виходить???). Ми зупинили російське вторгнення в умовах, в яких це здавалося неможливим. Що може бути більш драйвовим та надихаючим, ніж здійснення неможливого?

      Я певен, що успішне проведення виборів Президента, а потім парламентських виборів (останніх навіть більшою мірою) в умовах війни та тотального домінування рашкованської пропаганди – це те, що зробить Україну непереможною, це те, що змінить нас назавжди. Не треба недооцінювати наш народ, і переоцінювати вплив ватників та пропагандонів і зрадофілів, ми вже робили неможливе, зробимо іще, і не раз.

      Ми просто зобов’язані це зробити, бо ставши на шлях здійснення неможливого треба йти до кінця, а потім ще далі.

  21. yuris, дякую за увагу до моїх коментарів. Те, що ви кажете, було б ідеально і круто, будемо в це вірити.

Comments are closed.