Апгрейд України

Від редакціЇ:

Наступний текст належить нашому давньому аторові Ярославу. Він давно не надсилав нам своїх творів, отже – з поверненням!

Жодну проблему неможливо вирішити на тому самому рівні, на якому вона виникла.

Альберт Ейнштейн

Кожний наступний Президент України закликав українське суспільство обговорити Проект Закону України «Про внесення змін до Конституції України». Вважаючи себе частиною українського народу, наважився і я, як то кажуть. встромити власного п’ятака. Звичайно, я не фахівець з конституційного права, але так вже повелось у нас, що людина може не тямити в жодній галузі знань, але у державотворенні розуміються усі. Одна бабця, відповідаючи на запитання, щодо Конституції безапеляційно видала власне бачення: «Я її не читала, але впевнена, що вона погана».

На відміну від бабці, я уважно читав усі проекти змін до Конституції України. На мій погляд, будь який проект Конституції не може задовольнити суспільство, за однієї причини: – проекти вносилися ЗАЦІКАВЛЕНИМИ особами.

Наприклад, податкове законодавство доручається розробляти і роз’яснювати податковій службі. Їхня «майстерність», як і нахабство, рік у рік зростає. Вони є головними з інтерпретації законодавства. Це все одно, що у спортивному змаганні двох команд одній дати суддівський свисток…

Яким же чином досягти справедливості і уникнути суб’єктивності при прийнятті Конституції, законів, постанов, та інших нормативних актів, що регулюють та унормовують поведінку як суспільства, так і окремої особи?

На мій погляд, відповідь на це непросте запитання дає «Теорія справедливості» американського філософа професора Гарвардського Університету Джона Ролза. Відверто зазначу, що усю його книжку, написану у 1971 році, в якій біля вісімсот сторінок, я не подужав. Тобто, прочитав, але не засвоїв. Для мене вона виявилась надзвичайно складною. Продираючись крізь усі її хащі, все ж таки второпав про що в цій роботи йдеться. Вона про те, як досягти справедливості, і як зробити так, щоб вважалося найсправедливішим. Отже, навіть не освоївши повністю цієї книжки, з неї можна отримати користь. Читати твори Джона Ролза важко, але дуже корисно. Важко тому, що не так легко збагнути всю глибину його думок і парадоксальність мислення.

Ролз порушує принципові питання щодо розуміння прав, утвердження справедливості і справедливого розподілу благ. Філософ спробував дати відповідь на поставлені питання і цим самим привернув увагу широкого загалу. Особливо гостро проблема справедливості постала перед Україною.

В своїй «Теорії справедливості» Джон Ролз намагається показати, що існують певні принципи справедливості, які б могла обрати кожна розумна людина. Методологічно Ролз здійснює свого роду мислимий експеримент. Якщо б ви не знали своєї національності, свого освітнього, соціального і політичного статусу, своєї статі, класу, чи раси, до яких, можливо, належите, то яку форму суспільства ви б обрали? Якщо б ви опинились в суспільстві, в якому вам невідоме ваше положення і місце, то які принципи справедливості ви обрали б для цього суспільства? Це мислимий експеримент в якому людина повинна обирати принцип справедливості для суспільства, не знаючи, ким би вона була в цьому суспільстві і яке місце би посіла.

Відомо, що людина розумною не народжується, а нею стає. Для цього повинні бути відповідні умови. А розум автоматично не робить людину справедливою. Ролз у своїй «Теорії справедливості» говорить про абстрактну розумну людину, яка від природи, в силу своєї розумності, буде обирати справедливість.

Згідно з теорією Ролза, ми можемо очікувати, що розумна людина, яка навіть не усвідомлює свою природну обдарованість, і власні ресурси, обов’язково зробить вибір на користь ліберальних політичних прав. Ніхто при таких умовах не обрав би суспільство без політичної свободи. Крім того, Ролз говорить, що ця розумна людина обрала б суспільство, де матеріально уражені індивіди ніколи  не були б віддані в жертву заради переваг людей, що живуть в кращих матеріальних умовах. Тобто, вона би діяла справедливо і чесно. Недарма перша глава «Теорії справедливості» Джона Ролза має назву: «Справедливість, як чесність».

Звісно, більшість Ролза ніколи не читатиме. Для звичайних людей вона здається занадто нудною. Вони зауважать, мовляв, теорія то річ темна, а що таке справедливість ми й самі знаємо.

Тарас Стецьків в статті «Первородний гріх української Конституції» («Дзеркало тижня» №9 від 14 — 20 березня 2009р.) зазначив:

«Як ви думаєте — чому останніх десять років у країні щороку політики роблять спроби змінити Конституцію? Може, вони її змінюють, аби відстояти якісь людські права чи свободи? Не помічалося. Конституцію пробують змінювати виключно на догоду перерозподілу повноважень між вождями, які очолюють різні гілки влади. Доки політики володітимуть правом змінювати правила гри, ми в країні нічого доброго не матимемо. Доки у політиків не забрали цього права — писати правила для самих себе і суспільства, у країні не вдасться здійснити вкрай необхідну модернізацію — модернізацію не тільки економіки, а й суспільства».

Я стовідсотково згодний з паном Тарасом, що потрібно терміново позбавити владу права приймати акти установчого характеру. В першу чергу Конституцію, а також конституційні закони, такі як «Про Верховну Раду», «Про Президента», «Про Кабінет Міністрів», «Про Конституційний суд» тощо. Хоча Конституційний суд взагалі непотрібний. Вже давно правники вважають, що Конституцію і ці закони необхідно приймати за спеціальною процедурою Установчих зборів. Учасникам цього зібрання треба заборонити писати правила для влади. Це потрібно, щоб ці люди не сподівались у майбутньому скористатися ними ж самими написаними правилами, щоб не писали правила для себе чи на свою користь, або для тих, хто віддячить за корисні їм правила. Тому потрібні суттєві обмеження.

Звісно, за Джоном Ролзом, неможливо знайти людей, незаангажованих власними інтересами, які б не знали своєї національності, свій освітній, соціальний і політичний статус, свою стать, клас, чи расу.

На мій погляд, учасники Установчих зборів, або Конституційної Асамблеї повинні мати високу освіту, не нижчу за доктора права. Звичайно, не таку освіту, як у Януковича чи йому подібним. Докторська дисертація члена Асамблеї повинна бути присвячена царині конституційного права. Досконале володіння трьома мовами – українською, англійською і російською обов’язкове. Крім цього, потрібна заборона на обрання до Асамблеї всіх, хто на даний момент є представником влади – депутатів, державних службовців та функціонерів місцевого самоврядування, суддів тощо. Можливо і обмеження віку, скажемо, не більше 50 років.

Додатково, ці люди повинні добровільно письмово відмовитись обіймати будь-які посади у владі протягом двадцяти років з моменту прийняття нової Конституції. Можливий і відповідний запис у паспорті.

Саме таку Конституцію потрібно затвердити на всеукраїнському референдумі. Затвердити без обговорення.

Але як обрати таких людей, де їх узяти? Думаю, що цього достеменно не знає ніхто. Хоча, маю надію, що розумні і чесні люди в Україні не перевелись.

Обиратися члени Асамблеї повинні тільки виборцями з вищою освітою, незаплямованих зрадою чи хабарництвом. Не варто довіряти таку важливу справу усім громадянам.

А якщо виборцями стануть усі громадяни України, то отримаємо те, що маємо зараз – перечитайте епіграф до цієї статті.

Дехто пропонує перейти до прямого правління народу. У ХХ сторіччі була все таки спроба перейти до прямого правління народу. У 1975 році у Камбоджі Організація червоних кхмерів здійснила безпрецедентний експеримент – відмінила державу з такими її інститутами, як гроші, право, писемність і навіть місто – міст, як живих соціальних структур, не стало. Результатом стало три мільйони жертв і повна катастрофа.

Вирішальну роль ефективних державних структур, справедливих законів мають навіть таких неринкові чинники, як національна ідея, самоототожнення, а також чесність і талант лідерів.

Вже давно конче потрібний Апгрейд України.

 

Автор: Yaroslav

16 Comments on "Апгрейд України"

  1. Капітан запасу:
    Июнь 22, 2018 в 16:51
    Все таки мене вже зарахували до складу бидла
    ——————-
    Знов розчаровуєте! Я не Бог,на жаль,тому не спроможний нікого нікуди записати.Тільки Ви самі записуєте себе до одних, чи до інших.
    Стосовно військових я зрозуміло сказав,що думаю, що вони не повинні брати участь в політичних діях за будь-якої влади.А вибори-це політична акція.Якщо так небуде, то не бачу трагедії.
    ————
    “…А взагалі, Ваша позиція виглядає так: давайте ми за допомогою адмінресурсу усунемо від виборів наших політичних опонентів,…”
    Ви вважаєте, що армія-це політичний опонент головнокомандувача і за допомогою адмінресурсу її треба усунути? Щось я не розумію Вас зовсім. При чому тут ВОПи? Я не політик і не військовий, що мені там робити? До речі,тому і повинні військові бути поза політикою,бо політичним силам по ВОПам нічого шастать.Бо таке до добра не доводить.
    ———–
    “…PS. Пропозиція відповісти на 9 запитань залишається в силі…” Якщо Ви ще не побачили моєї відповіді на всі вопроси,то, на жаль ми не зрозуміємо один одного.Дякую за спілкування! Спасибі за допомогу в перемозі України.

  2. Капітан запасу | 22.06.2018 at 19:15 |

    Для Andriy Moderator:
    Июнь 22, 2018 в 18:12
    Для тех, кто считает, что его «записали» не в ту команду:
    _____________________________________________________________

    )))

    Я намагався вставити до свого коментаря відео зі словами “Это просто праздник какой-то!”(фрагмент з фільму “Буратіно”, сказані Карабасом Барабасом). Трішечки помилився.

    А по результатах дискусії з Vazek. Я сформулював 8 питань (для опонента Vazek – 9 питань). Чесні відповіді на ці запитання дозволять оцінити наслідки запропонованого часткового обмеження виборчого права для деяких категорій населення. Кожен читач цієї статті може сам оцінити наслідки появлення “нової політичної еліти”, яка може з’явитися тільки після позбавлення прав політичних опонентів. Надати відповіді Vazek не захотів, аргументовано довести непотрібність цих запитань не захотів. Єдине, на що зміг спромогтися мій опонент – дати характеристики моїм аргументам-запитанням, назвавши їх “бидло-запитаннями”. Тобто, опонент, не маючи аргументів у дискусії зі мною, перейшов на обговорення мене особисто з застосуванням образливої термінології.
    А про світлу і темну сторону – у кожного свої поняття про добро і зло. У мене і у Vazekа ці поняття доволі сильно відрізняються.

    • Andriy Moderator | 22.06.2018 at 19:38 |

      Я к тому, что “в команду” не “записывают”, а “записываютСЯ”. Для тех, кто обижается, что его записали в “быдло” по принадлежности к какой-то группе, ошибается – записываются сами и своими делами. Можно быть шахтером/афганцем/whatever и не быть быдлом, а можно быть “прохвесором” права и быть быдлом. Так что тут обижаться совершенно нечего.

      По поводу ваших вопросов, моя первая мысль (а первая мысль самая правильная) была такая, что “быдло”/”люмпен”/и т.п. совершенно не будут интересоваться вопросами Конституции. Их это совсем не интересует, да и в программе у них записано “голосовать как скажет хозяин”. Поэтому протестов не будет. Ограничить их участие в выборах можно таким образом, что они или не будут сильно недовольны (надо куда-то ехать регистрироваться/сдавать какие-то экзамены/заплатить) или довольны (отказаться от права голосовать за деньги).

      Гораздо сложнее их заставить выполнять законы, хоть по новой Конституции, хоть по старой. Но это независимо от их участия в выработке Конституции.

  3. Тут говорили про Конституцію? Як Основний Закон? Але це не вершина. Є ще основніша річ.

    – Найосновніший Закон –

    Отже, Найосновніший Закон будь-якої держави, основа основ легітимності всіх органів влади і всіх інших законів та конституцій:

    – Будь-який орган влади сам собі може взяти тільки обов’язки.

    – Жодний орган влади сам собі не може взяти ні одного права.

    – Будь-які права можуть бути тільки при умові виконання відповідних обов’язків за принципом – спочатку виконання обов’язку, а потім отримання права.

    – Невиконання обов’язку відразу позбавляє відповідного права.

    В державі має бути достатня кількість органів влади з тим, щоб кожен із них міг мати свої права тільки з інших рук у обмін на виконані обов’язки. І достатня кількість, щоб вони один одного контролювали. При певній їхній кількості властива дуже багатьом кар’єристам підлість приведе до того, що ті органи гарантовано не будуть один одному довіряти, а тому контроль один за одним буде жорстким. Це доведено історією всіх тих держав, які мали складну структуру різних розвідок, контррозвідок і всяких спеціальних органів спеціальних розслідувань. Недовіра між ними з’являлася неминуче.

    Про наші справи.

    Акурат у той момент, коли Верховна рада своїм власним голосуванням самій собі встановила свої ж таки власні права і була при тому вельми щедрою – настала узурпація влади. А тому всі подальші закони, прийняті тою радою не мають уже жодної легітимності з точки зору Найосновнішого Закону.

    Про “всі подальші закони”, природно, крайність.
    Але факт, що ігнорування Найосновнішого Закону даром ніяк не минає, всю, й немалу, шкоду від цього маємо.

  4. Slavko: “Європа тисячу років перебуває в жахливому християнському сні, і як тільки вона почала прокидатися — ми побачили шалені успіхи наук, мистецтва, економіки etc.”

    Це — з історичної точки зору не витримує ніякої критики. Тільки Ваші емоції і нічого більше. Недоречно.

  5. onosamo | 22.06.2018 at 21:41 |

    Вот это место вызвало большие сомнения:

    “Обиратися члени Асамблеї повинні тільки виборцями з вищою освітою”

    К сожалению ВО в стране профанировано настолько, а дипломы настолько девальвированы, что просто наличие высшего образование в анамнезе жизни не даёт никаких гарантий.

  6. Евгений О. | 22.06.2018 at 21:41 |

    Благородна таки справа, шукати ідеальний устрій своєї держави.
    Але чи можливий він? Ідеальний.
    Ідея про те, що орган влади повинен мати обов’язки, а права потім, після виконання обов’язків… Бажані приклади…
    Ну то, так…
    Здається, все це десь уже було, чи то в курсі філософії в совєцькому візі, чи то ще десь читав про Сен-Сімона, Фур’є, чи ще когось там з теоріями ідеального устрою , коли всі хороші, всі добрі та законослухняні.
    За свою історію людство дійшло, на мою думку, до чи не найголовнішого принципу демократичної влади. Це тимчасовість перебування при владі окремої особи. Змінність складу владних структур. Тим більше структур вищих рівнів.
    Якщо звернути увагу на формування тоталітарних держав, то там при владі, як правило, дуже довгий час перебували одні й тіж самі особи, чи всякі там партії та інші рухи, легіони, ордени чи подібні утворення.
    Влада, що дається людині, хай і трохи вище плінтуса, в більшості випадків суттєво деформує її, людини, психіку, коли особа користується нею досить тривалий час.
    Маючи можливість примушувати інших до тих, чи інших дій, а особливо ще й визначати ступінь покарання за протиправні дії, чи дії, які ця владна особа такими визначає самостійно, людина, практично гарантовано, переносить на себе особисто функції держави, контролюючі, судові і так далі. Після чого власниа кишеня вже починає вважатися державною скарбницею.
    Найкраще в недалекому минулому ця біда проявилась в правоохоронних органах. А особливо в тих товстомордих лягавцях, що їх випустили на дороги. Про тих, хто був вище цих покидьків всі знають.
    То ж можна безліч слів видати про права, обов’язки влади, про критерії вибору та право голосу (це, до речі, таки досить суттєве питання, що потребує тверезого і холоднокровного вивчення). Так само, як і про всілякі недоторканості і імунітети.
    Як на мою думку, то мають перш за все бути встановлені з гранітною твердістю наступні речі.
    Перше. Термін перебування на посадах всіх рівнів, пов’язаних з виконанням владних повноважень має бути обмеженим. Повторне призначення особи на владну посаду повинно бути виключенням, за особливі достоїнства та здобутки.
    Окремо це повинно стосуватися безпосередніх виконавців владних повноважень, таких, як поліція, місцева влада, суди і таке інше.
    Професійні поліцаї, як показала світова практика, це вже величезний ризик корумпованості і неправомірних репресій.
    Друге. Має існувати два варіанта всіляких кодексів, що встановлюють відповідальність громадян за правопорушення.
    Для тих, хто бере на себе виконання державних функцій, разом з достойною, суттєво достойною оплатою праці, має існувати адекватно високий рівень відповідальності за правопорушення.
    Далі можна вже варіанти того, чи іншого.
    Але базовий принцип повинен бути в тому, що будб яка влада для особи то є річ тимчасова і відповідальна.

    • Євген, людина просто трохи не в курсі, що права не існують окремо від обов’язків, от і все. Право особи на власність, наприклад, це по суті обов’язок третіх осіб не зазіхати на володіння та розпорядження чужою власністю.

      Дуже жаль, що люди пишуть про те, в чому геть не розуміються, і тут в коментах цього вистачає, м’яко кажучи. Все це особисто мене зовсім не мотивує сюди ще щось писати. Я близько 10 років утримувався від коментарів в інтернетах, і зараз бачу, що це було правильно. Не буду цитувати з цього приводу Марка Твена або Ісуса Христа, просто повернусь в режим read-only.

      P. S. Пане Євген, дякую за те, що у Ваших коментах не має ні невігластва, ні поверхневості, ні зазнайства. Просто у Вас ще є відчуття, що з Ваших коментів може бути комусь користь, а в мене вже ні 🙂

  7. OS: “Будь-який орган влади сам собі може взяти тільки обов’язки.”

    Питання: війско зі зброєю — права чи обов’язки? Патрулювання вулиць? Догляд за станом швидкісного шосе?
    І які наслідки таких “обов’язків”?

  8. І наостанок, цитата спеціально для шанувальника цитат sk13 (з посиланням!):

    Коли світ стає надміру жорстоким,
    тоді черга за «гуманізмом» і «справедливістю».
    Коли навколо багато розумників,
    тоді з’являється велике лицемірство.
    Коли в родині розлад, тоді вимагають
    «батьківської любові» та «чемності».
    Коли в державі безлад і колотнеча,
    тоді об’являються «щирі патріоти»

    Лао Цзи, “Дао Де Дзин”, вірш 18.

    Щиро бажаю усім коли-небудь осягнути ці слова.

  9. Евгений О. | 22.06.2018 at 23:15 |

    yuris:
    Июнь 22, 2018 в 21:59
    —————————————————–
    Щиро вам дякую.
    Та прошу вас звернути увагу, що існує сутєва кількість людей, для яких чесно, відверто і з відповідальністю висловлені думки інших, які вони можуть прочитати в тому числі і тут, можуть стати опорою в цьому суворому і вимогливому світі. То чому ми маємо відмовляти їм у допомозі здобути розум і впевненість , в тій допомозі, яку ми, щиро сподіваюсь, своїми дискусіями можемо їм надати? Окрім того, формулюючи ті чи інші речі, погодьтесь, ми самі дещо здобуваємо. А цей процес не має права перериватись. Ніде і ніколи.

    • Дякую, пане Євген. Згоден, що обдумуючи відповіді, ми здобуваємо чіткіше усвідомлення предмету дискусії.

      Однак, поекспериментувавши з дописами тут, я також усвідомив чіткіше, що особисто я ще не досить вкорінений в мудрість, щоб зовсім не підпадати під допаміно-зумовлені емоційні реакції на провокації на мою адресу. І не досить вкорінений в усвідомлення, щоб зовсім не провокувати інших (sk13, приношу свої вибачення – а втім, чи потрібні Вам вибачення від такого самого солом’яного опудала? 🙂 )

      Постараюсь зрідка дописувати строго по суті і не залучаючись до пустих розмов.

      Дякую!

  10. Yaroslav | 23.06.2018 at 12:40 |

    Хоча моя стаття майже утопічна, перефразую слова великого Фізика Нільса Бора: «Якщо ідея не здається божевільною, від неї не буде жодної користі».

  11. Для yuris
    Але ж хіба не видно, що навкруги точиться війна. Війна ідей, основ різних світоглядів, та різних цивілізацій. В Україні існують поряд абсолютно різні напрямки морального вибору та світогляду. Європа зараз сама в кризі (в цій галузі), Росія — зло, Польша зовсім ніяка. США теж має чудернацьку суміш в суспільстві, там придивлятися ще та придивлятися.
    В мене склалося враження, що Ви, yuris — воїн на розумовому фронті і до того ж “свій”. Чого це Ви задньої даєте? Пишіть більше, роз’яснюйте своє бачення.

    Для Yaroslav
    Ваша стаття, мабуть є початком розмови. Також думаю, що через кілька років українцям вже і робити щось доведеться.

    • sk13, аби не війна на всіх фронтах, я напевне не переривав би своє мовчання взагалі.

      Я обдумаю Ваші слова.

  12. sk13:
    Июнь 22, 2018 в 21:43

    “Питання: війско зі зброєю — права чи обов’язки? Патрулювання вулиць? Догляд за станом швидкісного шосе?
    І які наслідки таких «обов’язків»?”

    Зустрічне питання: військо зі зброєю, патрулювання вулиць, догляд за дорогами – це ОРГАНИ ВЛАДИ? Явно ж ні, до органів влади всього лиш ПРИМИКАЄ військо. Як інструмент.
    А я говорив САМЕ про органи влади.

Comments are closed.