Гибель «Гавниевых конюшен» (Часть 3)

Знак из Кама-Сутры, имеющий свое нынешнее воплощение в знаке “69”

Но мастер-класс, в плане вовремя смыться, показал прыткая бабуля. Она имеет обширный опыт того, что бывает, когда разинуть варежку и остаться на месте дольше, чем следовало. Кроме того, она прекрасно знает, сколько за нею числится разнообразных подвигов, а потому вовремя «встать на лыжи» ей сам бог велел, что она успешно и продемонстрировала.

В общем, после того, как Чинганчгук показал фокус Карлсона и улетел, всем стало понятно, что с вареньем теперь будет совсем плохо ибо его давали только под его имя. Хуже того, теперь стало совершенно непонятно, кто же станет раздавать фельдмаршальские чины, назначать министром тех самых сношений и вообще, создалась ситуация «ни казны», ни атамана.

Последними из тех, кто сообразил смыться, были товарищи, прослышавшие, что в одной из палаток нашли оружие. На такой расклад они явно не подписывались и ушли по льду замерзшего Днепра в плавни. Совсем упоротых бомжей, которые прижились в палатках, пришлось выносить полиции.

ВЫНОС

На фото – рука автора

И тут есть смысл вернуться во вторую половину сентября или чуть позже. Вспомним, как чесались руки вынести это быдло одним быстрым рывком? Автор был на месте событий в самом начале мероприятия и все видел собственными глазами. Еще тогда возникло чувство, что НГ и полиция, добротно обосновавшиеся рядом, не будут гнать «палаточников». Они явно обустраивались для того, чтобы «стоять – не провоцировать». Чувствовалось, что это не проявление слабости, а четкая тактика, основанная на понимании происходящего.

Вынос нескольких тел состоялся только после того, как все, у кого осталась хоть капля здравого смысла, успешно смылись из палаток. Остались те, кому никогда и ничто не доходит, вот их-то и вынесли. На наш взгляд, именно так и должно было произойти, ибо собравшиеся несколько сотен горожан, которых уже утомил этот клоповник, выносили бы его намного жестче и был бы побочный ущерб. А тут все прошло технично и быстро.

А дальше – пошел разбор этого «сакрального места». Замечу со всей определенностью, палатки действующего и борющегося Майдана и того, во что он превратился к лету 2014 года – кардинально разные явления даже по внутреннему содержанию. Здесь – то же самое, натуральный бомжатник. При наличии двух грязных туалетов, палатки содержали кучу пятилитровых бутылок с мочой. Бутылки из-под спиртного присутствовали как должное и куча бомжатского тряпья.

Бутылка с мочой, возможно Богуцкой или даже самого Чинганчгука

В общем, этот вонючий клоповник пришлось выносить комунальщикам, МЧС и просто горожанам, которым это все надоело. Автор наблюдал группки людей, явно – киевлян, которые без слов тянули поддоны, листы фанеры, трубы и прочую дрянь к грузовым машинам. При этом, оцепление не слишком-то и пропускало посторонних, но настойчивость и правильная аргументация – делает свое дело и люди таки проходят. Наверное, завтра утром там уже и следа не останется от вигвамов Чинганчгука и это будет иметь вполне определенные последствия.

На свалку

Первое и самое важное, Киев выплюнул ту мразь, которая пыталась спекулировать светлой памятью Героев Майдана. «Плине кача» стала тем маркером, который однозначно указал на то, что эта шобла – не наши. Они даже не поняли, насколько плюнули в душу киевлянам и всем тем, кто приехал в Киев на Майдан. После этого Чинганчгуку надо было молиться на то, чтобы Киев не встал, ибо если бы встал, то им пришлось бы бежать к Днепру, а оттуда к самой канадской границе.

Второе, важное не только для нас, но и для тех на Западе, кто пристально смотрит на нас, пытаясь понять, насколько мы выплюнули совок и азиатчину. Все прошло подчеркнуто цивилизованно и так, как не всегда проходит в европейских странах. Мы показали наивысшие стандарты цивилизованного решения проблем.

И последнее. То предчувствие, о котором написано выше, возникшее в первый день нашествия в Мариинку, что эта ситуация уже просчитана до конца и ее решение уже предрешено – не обмануло. Все так и произошло. Кстати, как и с Газпромом, как и с агрессором вообще. Это не было в чистом виде созерцание на проплывающий труп врага, но тем не менее, лишних движений сделано не было. Только то, тогда и так, как надо.

В общем, мы обещали, что примем участие в выносе Гавниевых конюшен и сдержали свое обещание – вынесли!

23 Comments on "Гибель «Гавниевых конюшен» (Часть 3)"

  1. Да.
    Всё пральна.
    Ещё бы михуйловский трон к делу подшить… 😉

  2. SoldatYdachi | 03.03.2018 at 21:28 |

    В общем, мы обещали, что примем участие в выносе Гавниевых конюшен и сдержали свое обещание – вынесли!
    ================================================================
    Нарешті!
    Ця купа людського сміття в самому центрі столиці вже давно муляла очі та наводила на сумні думки хлопців що тримають фронт або знаходились на ротації.

  3. Не по теме статьи, просто чтобы выложить…

    Много положительных событий в Украине и не только. Много сросшихся щупалец России и Запада. Много вопросов, ещё больше ожиданий. А я вот тут статейку нашёл, почти столетней давности и выдержки из неё хочу предложить. Как-то уж очень в тему получается.

    Рабіндранат Тагор (1861-1941), “Націоналізм”, 1917 —

    Але, на щастя для людини, найлегший шлях не є її найправильнішим шляхом. Якби її природа не була така складнр, як вона є, а була така сама примітивна, як у голодної вовчої зграї, то за цей час орди здирників уже заполонили б увесь світ.
    Ані безбарвна невизначеність космополітизму, ані войовниче, доведене до культу самообожнювання Нації не становлять мети людської історії. На Заході національний механізм торгівлі та політики продукує акуратно спресовані паки людського товару, які мають певне застосування й високу ринкову ціну; але вони стягнені металевими стрічками, позначені й розфасовані з науковою точністю і дбайливістю. Певна річ, Бог створив людину, щоб та була людиною; але цей сучасний виріб має таке винятково прямолінійне призначення (яке відгонить велетенським виробництвом), що Творцеві було б важко розпізнати в ньому духовне створіння – істоту, створену на його власну Божу подобу.
    Саме собою суспільство не має такої зовнішньої мети. Воно самодостатнє. Воно – природний регулятор людських стосунків, потрібний для того, щоб люди могли розвивати свої життєві ідеали у співпраці.. У нього є й політичний бік, але для розв’язання особливих завдань. Для забезпечення самозбереження. Тоді йдеться про силу, а не про людські ідеали.

  4. прода
    А прощо свідчать усі ті страйки у світі економіки… ? Про що ж іще, як не проте, що механізм продукування багатства розростається до неймовірних розмірів, цілком неспівмірно до задоволення інших потреб суспільства, а істинна суть людини все більше й більше нівечиться під його тягарем. Коли воно (суспільство) дається, щоб його перетворили на досконале знаряддя влади, тоді залишається мало злочинів, яких би воно було нездатне чинити. Адже успіх – то мета і виправдання машини, тим часом як добро – мета і покликання людини.
    Але ж ми, ті, ким керують, – не гола абстракція. Ми, зі свого боку, особистості, наділені живими почуттями. Те, що приходить до нас у вигляді такої собі безкровної політики, може зачіпати саму суть нашого життя, може загрожувати самій будучині нашого народу, доводячи його постійним вихолощуванням до стану безпорадності, а проте не здатне зачепити жодної струни людяності на другому боці чи бодай якось її зворухнути.
    Ця історія сягнула вже того щабля, коли моральна людина – цільна людина – майже несвідомо все більше й більше поступається політикові та крамареві, – людині обмеженого завдання.
    Захист із боку закону – то для нас не лише благо, а й цінна наука. Ми вчимося дисципліни, конче потрібної для підтримання стабільності цивілізації і безперервності поступу. Завдяки законові ми усвідомлюємо існування загальних норм справедливості, на застосування яких мають рівне право всі люди, незалежно від їхньої касти чи кольору шкіри.
    Там, де Влада для зручності усуває всі перешкоди на своєму шляху, вона тріумфально простує до свого смертельного кінця. Вона й незчується, як її моральні гальма почнуть слабнути з кожним днем, а її легкий шлях стане ковзанням по краю загибелі. Хіба призначення порядку – не створювати в житті людини більше можливостей для вільного розвитку? Досконалість цього порядку – досконалість шкаралупки яйця, справжня цінність якої у захисті курчатка та його поживного середовища, а не в забезпеченні вигод того, хто ласуватиме яйцем за обіднім столом.
    Обмеження волі виявляється злом значно більшим не всилу своїх розмірів, а в силу своєї природи. Майстерна брехня стає приводом для самозамилування. Врочисті обіцянки перетворюються на фарс – стають смішними саме завдяки своїй урочистості.
    Хоч би як це було сміливо з мого боку, але я тверджу, що людський світ – світ моральний, не тому, що нас до цього змушує сліпа віра, а тому, що це ІСТИНА, нехтувати яку нам було б небезпечно. І ця моральна природа людини не може бути розчленована з міркувань зручності й законсервована з метою збереження для майбутніх часів.

  5. Ддр | 03.03.2018 at 21:30 |

    Во всяком случае место притяжение дегенератор убрано и это большой плюс.Очень важно это было сделать и с Саакашвили и с палатками до потепления,все выполнено.Молодцы.

  6. прода
    Хіба не збагнули ви цієї істини тепер, коли люта війна запустила свої пазури в живе тіло Європи? Коли її багатства розвіялись, мов дим, а її людяність шматують на бойовищах? Він(Захід) повсякчас окрадав життя особистості, зводячи його до діяльності фахівця.
    Впродовж усієї бурхливої пори її (Європи) молодості світські й духовні сили справляли великий вплив на природу людини і виковували з неї викінчену моральну особистість. Європа завдячує свою гуманістичну велич цьому періодові дисципліни – дисципліни людини, що зберігає свою людську цілісність. Наш розум подібний до аскета, що не носить одягу, не їсть, не спить, не має жодних бажань, не відчуває ні любові, ні зненависті, не журиться людською обмеженістю, він лише розмірковує, лишаючись незворушним серед мінливостей життя. Дійсність – це та гармонія, яка надає всім складникам речі рівновагу цілого. Ви порушуєте її і дістаєте блудні атоми, що стикаються один з одним, а отже не мають сенсу.
    Завдоволення людських потреб – велика річ. Воно дає людині волю в матеріальному світі. Воно надає переваг повнішого володіння часом і простором. Це зростання могутності дедалі пришвидшується, а що це тільки одна частина, вирвана з людини, то невдовзі її розвиток випереджає цілісну людяність. Скидається на те, що Захід перебуває у блаженному невіданні щодо сьогочасної дисгармонії в людській природі. Грандіозність його матеріального успіху відвернула всю його увагу в бік самозамилування з цього приводу. Оптимізм його логіки живиться підрахунками багатства, яке йому обіцяє необмежена розбудова залізниць у майбутньому. Логіці невтямки, що під найнижчим шаром нескінченних покладів багатства і розкоші визрівають землетруси, покликані відновити рівновагу морального світу, і що одного чудового дня прірва духовної порожнечі затягне на самісіньке дно всі оті звалища речей, охоплених вічною любов’ю до праху. Цей процес дегуманізації відбувається в торгівлі та політиці.
    Але ми дуримо самих себе, гадаючи, ніби людство проти минулих часів посунулось далеко вперед. Причина такого самообману в тому, що людина тепер має величезні можливості, щоб задовольнити свої життєві потреби, і її фізичні страждання полегшуються з більшим успіхом. Та більша частина цього стала можливою не завдяки духовній самопожертві, а завдяки силі розуму. Знання та виробничі сили могутні своєю зовнішньою дією, проте всі вони служать людині, не бувши нею самою. Та чи може тривати вічно постійне продукування моральної нечулості на великому шляху нашого природного життя? Чи вірите ви в те, що зло можно врівноважити іншим злом і що конференції, пройняті духом розважливості, можуть утримати диявола, ув’язненого в тимчасовій клітці взаємних угод?
    Живі ідеали не повинні втрачати зв’язку з життям, що росте і змінюється. Гарант їхньої справжньої свободи не охорона (звички, звичаї, усталений шлях), а широка дорога пригод, сповнена ризику нових випробувань. Моральний закон, який є найбільшим людським відкриттям, являє собою усвідомлення тієї істини, що людина стає тим справжнішою, чим більше вона впізнає себе в інших.
    – – – – – – – – – –

    • As Uprox | 04.03.2018 at 15:15 |

      Дуже цікава стаття!
      Але після неї виникає питання: де брати орієнтири? Найчесніше було б у собі, але для цього потрібно пройти чималий шлях до розуміння своєї справжньої сутності, яку завалили хламом хибних та облудних цінностей ті самі політики та комерсанти.
      Наразі я бачу для себе єдиний шлях – повсякчасно відкидати метушню та вчитися довіряти Світові та Собі-Справжньому спираючись на залишки морального еталону, який є в кожному з нас. Їх неважко пізнати: це совість, яка є тихим голосом Людської Душі.

  7. Укроп | 03.03.2018 at 21:31 |

    Да.
    Всё пральна.
    Ещё бы михуйловский трон к делу подшить… ?

    Да ну, то мелочи, а вот если бы моторчик с пропеллером нашли… 🙂

  8. Представить можно как противно это г**но и то , что от него осталось, но после зачистки – дышать легче стало не только в Киеве. Теперь неплохо бы согласно алгоритма следственных органов вывести на чистую воду тех, кто все это забаламутил, во флаги заматывался, гранаты приносил, ребят-нацгвардейцев с полицейскими калечил. Статей там можно достаточно набрать, доказательств – тоже, ну и дать мятежным отдохнуть хотя бы по несколько годиков в предназначенных для такой публики местах. Надо доводить дело к достойному финалу. А так – действительно и Февраль и по крайней мере начало Марта просто радуют.

    • Евгений О. | 03.03.2018 at 22:43 |

      Насчет следственных органов, так в самую, шо ни на есть,д середину!
      Потрясающая выдержка у людей. Очень хочется, чтобы ликвидация казачков засланых, ну ладно, скажу мягче, нейтрализация, стала бы систематической.
      Ну, скажем, на манер сериала про Эркюля Пуаро, с изложением обстоятельств дела и пр.
      И с постоянной передачей по основным ТВ сетям. В самое смотрибельное время.
      Тогда бы упоминаемый уважаемым Автором Пуштун сидел тихонько и трясся от звука проезжающих мимо его дома машин. А то вишь, “палаточников” не с почетным караулом и прохождением оркестра в автобусы грузили. Не понравилось ему, понимаете ли.
      Похоже, что пора нашим кормчим наглухо завязывать с толерантностями всякими.
      А то, ить, наглеют , “михомышы” от безнаказанности.

  9. Костянтин Ф | 03.03.2018 at 22:22 |

    А це чмо знов кличе людей на “марш” саме 18 березня – знакова подія:”головний ворог пула №1″ ще раз показав,що він грає на боці свого куратора.

  10. хрестоносець | 03.03.2018 at 22:55 |

    Вже сам факт того, що бомжатник місяцями стояв під урядовими будівлями в центрі столиці – ганьба! Треба було не давати цим dolbojebam жодної палатки поставити!

  11. Прохожий из ФРГ | 04.03.2018 at 01:41 |

    Кажется мне, что скоро россияне объединят три исторических события в одно а именно:
    Пленение фельдмаршала Паулюса сразу при штурме мини фанерного Рейхстага и героическую оборону палаточной цитадели бомжепрогрессивных защитников в центре Киева…..Представьте сюжет,реконструкцию тех событий дряхлая старушка Юля сидя в коляске по глубоким снежным сугробам, уходит от погони мусорной машиной, а на крыше Рейхстага Мимино толкает пламенную речь соратникам…Соловьев и Кобзон исполняют исконо русскую песню – Ти ж мене підманула.

  12. Олександр Ярославович | 04.03.2018 at 05:14 |

    Цитата по теме:
    “.. действительно, качество “человеческого материала” на “михомайдане” и в захваченной сепаратистами ДонОГА мало чем отличалось. Похожие лица, похожее поведение, похожие бытовые повадки. И отдельные честные и наивные граждане, словно непереваренные зёрнышки кукурузы в известной субстанции, не меняли ни общей картины, ни фонового запаха.” (с) Д.Чикин
    Супер!

  13. Олександр Ярославович | 04.03.2018 at 05:22 |

    По поводу трона Карлсона:
    Меня возмутило использование жовто-блакитного Прапора в качестве скатертини на столе! (там торта в форме України не бьіло случайно?).
    Егорка обгортьіш Прапором давно примелькался, а вот вомбат Лушпайка срьівающий шевроньі со своих титушек!!!
    Єто же по канонам скрепьі “ихтамнет”!

  14. “Плине кача”, “Жовтневий”, червоно-чорні прапори, “хлам на Майдані” щодо акції пам’яті Небесної сотні, 18 лютого, 27 лютого, 18 березня.
    Я зневажаю це лайно вже тільки за те, як воно цілеспрямовано чіпляється за атрибути Майдану, намагаючись видати себе за його захисників.
    Хочеш протестувати — протестуй, але:
    – припини порівнювати Пороха з яником — це знущання над героями, які викинули останнього і ліквідували диктатуру;
    – веди нормальну політичну кампанію під вибори, а не верещи “імпічмент!”, “барига!”, “Мальдіви!”;
    – збирайся мирно і висувай адекватні вимоги, не влаштовуй цирків з бомжами. Одна щира акція 20-30 студентів варта більше, ніж увесь цей бомжатник;
    – не прикривайся символами Майдану чи “ветеранами АТО”, коли йдеться про окремий підрозділ під керівництвом сумнівної особи;
    – взагалі поменше тринди, особливо з закликами до зброї. Навіть мільйонний Майдан до останнього дотримувався мирних методів.

  15. Gala SS | 04.03.2018 at 08:29 |

    Як для мене то ця бадяга ну дуже довго відбувалася. Можна було ввічливо та інтелігентно КОЖНИЙ день проводити перевірку документів на виявлення елементів які перебувають у розшуку, запускати санепідстанції і “пляшка з жовтявою рідиною” вже привід для закриття “дитячого майданчика”. Та купа всяких цікавих заходів під маркою “Ми ж про вас дбаємо!!!” які не давали б спокою мешканцям табору))))))

  16. “Бутылка с мочой, возможно Богуцкой или даже самого Чинганчгука” ну це то точно під троном лежала ))

    Знаєте, що хочу додати, що самий точний діагноз у патологоантатома. Наш любимий Антиколорадос побував і провів розтин “тіла”, діагноз остаточний.

    А ось ще: “Оказавшись на грани распада, государство позволяет увидеть, чем именно оно было в момент возникновения и что у него внутри”. У нас Майдан і прапор жовто-блакитний, який став символом свободи у всьому світі. А що продемонструють нам кацапи, поки що симптоми хвороби важкі, не всі ветеринари з таким зустрічались.

  17. Николай | 04.03.2018 at 11:34 |

    Я бы не удивился, если бы было еще одно фото,с подписью: На фото нога автора. А нога была бы, ну вы понимаете возле какого места одного из тех, лучше из перечисленных…

  18. As Uprox: “бачу для себе єдиний шлях — повсякчасно відкидати метушню та вчитися довіряти Світові та Собі-Справжньому спираючись на залишки морального еталону, який є в кожному з нас. Їх неважко пізнати: це совість, яка є тихим голосом Людської Душі.”

    Р.Тагор был уверен, что Бог создал человека по своему образцу, а следовательно, из логики Тагора дожно выводиться следствие о некоем взаимодействии человека и Бога (в духовном плане). Но то другая тема как бы. Что касается статьи Тагора, то там ещё есть и о Японии статья. И история с ней вообще “весёлая” – он был в Японии, его статью перевели и напечатали, а затем высмеяли как блаженного дурачка. И что? А то, что через четверть века и Европа и Япония кровью умылись, подтверждая каждое слово этого беспокойного индийца. Особенно японцы постарались – выполнили всю программу зла, о которой предостерегал Тагор, и получили расплату. Конечно, тогда уже было не смешно. Кстати, японцы в 1917 били себя пяткой в грудь и клялись в вечной приязни и благодарности по отношению к США и их роли в модернизации Японии, заявляли о невозможности войны с США…

  19. Volodymyr | 04.03.2018 at 19:23 |

    Добру справу зробили, що зачистили той гадюшник. Подяка Авторові, що теж взяв участь у прибиранні та фіксації того дійства. Надіюсь з часом ще буде викладено фото з описом та деталями всього, що там відбувалось. Дякую.

  20. Finaly done.Rad za vas.Ja komentiroval toje samoe no toliko v Kishinau 2015-2017 god,te je palatki,taje publika prorosiiskaia,sovpadenie? ne dumaju.

  21. Finally done.Rad za vas.Ja komentiroval toje samoe no toliko v Kishinau 2015-2017 god,te je palatki,taje publika prorosiiskaia,sovpadenie? ne dumaju.

Comments are closed.