Спекотне літо сорок першого(ч.2)

 war_barbarossa

22 червня 1941 року Радянський Союз настільки переважав Німеччину за чисельністю танків і літаків, гармат і бронеавтомобілів (а також за якістю новітніх зразків озброєнь), що навіть раптовий німецький напад мав захлинутися у цій масі військ. Але цього не сталося.

Станом на 16 травня 1941 року, не враховуючи військ НКВД, чисельність Червоної Армії перевалила за 8 млн, це 650 дивізій, а танків було 23925 готових і ще 11000 проходили заводські випробування. Літаків було 20000, з яких 17000 бойові.(ВИЖ №11/89).

На початок війни 1941 року число літаків досягло 37000, танків 32628, артилерійських і мінометних стволів 106 тисяч. (ЦАМО, ф.15А, оп.2154, д.4, л.199-287). Такої армії світ не знав з часів Чингізхана, але у нього не було танків, літаків, артилерії, хімічної зброї і телеграфу.

Червона армія після ҐУЛАҐу і голодомору не хотіла воювати. Війська, коли за ними не стояли у тилу загороджувальні загони та частини НКВД, втрачали боєздатність. Армія розбігалася й здавалася в полон. Станом на вересень 1941 року 106 радянських генералів опинилися в німецькому полоні; безвісти пропали 20 генералів і майже 200000 командирів. Рядові полонені й пропалі безвісти обчислювалися мільйонами.

Цитую С. Грабовського: «24 травня 1941 року в кабінеті Сталіна у Кремлі відбулася таємна нарада військово-політичного керівництва СРСР, на якій, очевидно, й було визначено нову дату нападу на Німеччину («очевидно», бо документи, пов’язані з цією датою, не опубліковані. Кремль і зараз боїться розголошення його останньої Таємниці). Віктор Суворов вважає, то такою датою мало бути 6 липня. Проте інші дослідники, у тому числі Михайло Мельтюхов і Борис Соколов, схиляються до іншої: 15 липня. Отож усі факти свідчать, що влітку 1941 року кремлівське керівництво вважало, що Радянський Союз був готовий до війни. Зовсім іншої, ніж та, що почалася реально. Проти свого недавнього союзника».

Дуже красномовно висловився колишній начальник оперативного управління штабу Південно-Західного фронту генерал-майор М.Грецов: «… в сейфах кожного штабу зберігалися знамениті пакети, в яких точно було розписано, коли і куди треба було рухатися військам. Але, на жаль, у них нічого не говорилося про те, що робити, якщо противник раптово перейде у наступ» (ВИЖ, №9, 1965 р., с.84).

І все ж таки перемогти Гітлер не міг. Надто вже брутальним щодо інших народів і відвертим щодо власних цілей був режим націонал-соціалізму. Але Гітлер своїм нападом на СРСР зірвав сталінський похід на Захід. Він дав змогу Кремлю прикрити свої злочини і своє суто паханське ставлення до люду, до «мужиків» міфом про «Велику Вітчизняну». Тим більше, що у цього міфу є реальне підґрунтя – це кров понад тридцяти мільйонів громадян СРСР, що полягли у 1939 – 45 роках. Велика Кров – на цьому будувалася вся повоєнна піраміда радянської влади. І свідомий та підсвідомий страх людей перед новою війною, страх майже панічний і ледь не генетичний. Таким народом можна було вільно маніпулювати впродовж десятиліть.

Ця величезна Кров, пролита солдатами, не бентежила Сталіна. Розкриємо трилогію Костянтина Симонова «Живые и мертвые». Ці об’ємні три томи були закінчені автором у 1970 році: «Что-то мешало, задевало, терло, словно незаметно для себя наизнанку надел рубашку. И вдруг понял: мешало то, как Сталин слушал сегодня про лишние людские потери, слушал совершенно равнодушно, как о чем-то уже давно и бесповоротно решенном им самим и с тех пор не относящемуся к делу».

(Далі буде)

ЯРОСЛАВ

 

2 Comments on "Спекотне літо сорок першого(ч.2)"

  1. Наталия | 21.06.2016 at 21:32 |

    Yaroslav: @« Велика Кров – на цьому будувалася вся повоєнна піраміда радянської влади. І свідомий та підсвідомий страх людей перед новою війною, страх майже панічний і ледь не генетичний. Таким народом можна було вільно маніпулювати впродовж десятиліть”. Неодноразово чула від людей похілого віку, які перенесли 2-гу мирову війну, що вони згодні “на хліб та воду (!), лише б не було війни”. Вон як! До чого довели людей кремлівська пропаганда, яка, безумовно, зналася у своєї праці. Жахіття!!!

  2. Вася Пупкин | 22.06.2016 at 12:35 |

    А мне мой отец, которому в 41-м было 12 лет, его семья пережила окупацию, и все эти события он очень помнил, еще в советские времена на вопрос почему отступала красная армия – просто и честно ответил как очевидец – НИКТО НЕ ХОТЕЛ ВОЕВАТЬ ЗА СОВЕТСКУЮ ВЛАСТЬ.
    А когда простой народ “нахлебался” немцев, которые по отношению к оккупированому народу вели откровенно репресивную политику, (у немцев не было советского разгильдяйства и такой коррупции и потому эти реперсии действовали гораздо жеще сталинских), тогда и стали по настоящему воевать против немцев.

Comments are closed.