Невідома війна

images


…В селі співали. Хтось виводив тонко,
І коники озвалися – живі! –
Коли вона виймала похоронки
І клала обережно на траві.
– Дмитро? – питав за діда.
– Ні,– зітхнула.
– Андрій? Микола? –
Мовила: – Прости
І краще не питай, бо те минуло…
– Чия ж то смерть?
– Лишився, хлопче, ти…
Павло Гірник – «По війні»

Запланована Сталіним «маленька війна» з фінами перетворилась у важку, довголітню, криваву бійню, яка продовжувалась з 30 листопада 1939 року по 5 вересня 1944 р. Майже п’ять років. В грудні 1939 року саме агресія проти Фінляндії стала причиною виключення СРСР з Ліги Націй. Для московського керівництва фінська війна була тим епізодом, котрий їм менш за все хотілось згадувати. Ані в злочинних задумках кремлівських володарів, ані в ганебних поразках Червоної Армії не було достойного матеріалу для виховання трудящих в «духе беззаветной преданности и любви к родной Коммунистической партии». Тому було наказано про цю війну забути. Всі й забули.

За 50 років після її закінчення не було знято жодного художнього чи документального фільму. Навіть центральні газети 1939-1940 року були вилучені з відкритого доступу в усіх бібліотеках.

Нагадаю, що на початку «зимової війни» фінська армія налічувала в 60 разів менше за кількістю військовиків, в 100 разів менше літаків, в 350 разів менше танків ніж СРСР. В 1939 році в Фінляндії налічувалось 6,65 млн. населення.

Тепер багато істориків сходяться на думці, що якби не було в 1939-1940 рр. «зимової війни», то під час німецького наступу восени 1941 року на Ленінград, в тилу б була нейтральна Фінляндія і мирний кордон на річці Сестра. І мільйон людей, які загинули під час облоги Ленінграда, залишились би живими.

Що ж вимагав Сталін від Фінляндії?

Віддати в оренду на 30 років порт Ханко разом з територією до шести міль, і озброєння берегової артилерії.

Вимагав права ВМФ СРСР використовувати залив Лапохья, як якірної стоянки.

Вимагав віддати частину Карельського перешийка.

Вимагав західну частину півострова Рибачий, площиною 2761 квадратний кілометр.

Вимагав віддати СРСР 7 островів.

Цікаво, що Фінляндія погодилась передати острови.

Як компенсацію. СРСР віддавав 5529 квадратних кілометрів болотяної радянської території.

Зрозуміло, що Фінляндія, як суверенна країна не була зобов’язана віддавати жодного сантиметра власної території і не була зобов’язана навіть брати участь в «переговорах», предметом яких був примусовий «обмін територій». Адже, небажання жертви зґвалтування добровільно виконати «мінімальні запроси» ґвалтівника, в жодному суді світу не розглядається, як обставина, пом’якшуюча провину злочинця.

Це небажання керівництва суверенної країни підписувати договір, умови якого, за думкою парламенту і уряду, суперечать державним інтересам Фінляндії, сучасні російські історики трактують таким чином: «Демонстративная неуступчивость Финляндии и развернутая в мировой прессе кампания поддержки ее позиции, не оставляли Москве иного выбора, кроме войны». Логіка приголомшлива! Виявляється, своєю непоступливістю жертва не залишала ґвалтівникові «іншого вибору».

Війська Ленінградського воєнного округу отримали наказ «ОТБРОСИТЬ» (!) фінські війська від Ленінграду. Фраза в наказі вистроєна таким чином, нібито «фінські війська» перейшли кордон та вийшли до пригороду Ленінграду – після чого їх довелося «ОТБРАСЫВАТЬ».

Сталося це 77 років тому, морозяного ранку 30 листопада. То був початок чи не найганебнішої, найбезглуздішої війни, розв’язаної сталінським режимом. Війни, впродовж десятиліть замовчуваної радянською історіографією, бо перемога у ній впродовж 105 днів запеклих боїв стала пірровою.

Чи не найтрагічнішою сторінкою тієї безславної війни стала загибель у районі загубленого серед лісових нетрів села Суомуссалмі 44-ї стрілецької дивізії, практично сто відсотків якої складали наші земляки. Переважно мобілізовані селяни Житомирщини. Із 17,5 тисячі чоловік смерть забрала понад 12 тисяч, у полоні опинилось 1200 бійців і командирів.

Навіть нині, з певної історичної відстані, моторошно про це писати. Про те, як у пожежному порядку, зодягнених у «підбиті вітром» суконні шинелі та благенькі «будьонівки» червоноармійців (їм, зазвичай, збрехали, що кожухи, валянки, рукавиці та інші теплі речі отримають на місці прибуття) перекинули в крижане пекло Суомуссалмі виручати рештки розгромленої 163-ї дивізії. Щоб «за компанію» розділити її трагічну долю.

Загибель майже цілої дивізії у маленькому прикордонному районі Фінляндії десятиліттями лишалася в нашій історіографії «білою плямою». Ні абзацу, ні рядка, ні слова. Трагедія, що вкарбувалася у пам’яті тих, хто дивом вирвався з цього снігового пекла учасників боїв, стала предметом досліджень вузького кола військових фахівців. Чимало її подробиць заховано на стелажах російських державних архівів.

Фіни зі своїм впертим прагненням незалежності стали єдиними з-поміж інших жертв пакту Молотова – Ріббентропа, хто наважився дати рішучу відсіч Кремлю. Радянське командування сподівалося закінчити війну за десять діб, натомість кампанія розтягнулася на 105 днів і коштувала СРСР 127 тис. загиблих. Фіни ж поховали 26,6 тис. своїх вояків.

Під червоними прапорами Червона армія слухняно лягла трупом у сорокаградусні морози біля лінії Манергейма у «зимовій війні» проти Фінляндії. Сучасні історики сходяться в тому, що радянські втрати (вбитими, померлими від ран та замерзлими) у цій війні сягали півмільйона людей.

І вже 14 березня 1940 року 72-літній маршал Манергейм підписав свій останній наказ «зимової війни», який я знайшов у перекладі на російську мову і не насмілююсь перекласти українською:

«Солдаты славной армии Финляндии!

Вы не хотели войны, вы любили мир, работу и прогресс, но вас вынудили сражаться, и вы выполнили огромный труд, который золотыми буквами будет вписан в летопись истории…

Солдаты! Я сражался  на многих полях, но не видел еще воинов, которые могли бы сравниться с вами. Я горжусь вами так, как если бы вы были моими детьми…

Я одинаково горжусь жертвами, которые принесли на алтарь Отчества простой парень из крестьянской избы, заводской рабочий и богатый человек».

Маршал Ворошилов не сказав своїм бійцям і командирам нічого подібного. І зовсім не тому, що малограмотний сталінський висуванець був позбавлений літературного таланту. Просто йому не було що сказати, бо уся війна з Фінляндією звелась до того, що СРСР приєднав шматочок землі і поніс сотні тисяч жертв.

Висновок робили прості солдати: «Білофіни живуть краще за нас, у них добротні будинки, а наших колгоспників ні в кого немає таких. Добре, що уклали мирну угоду, а то б білофіни угробили половину Червоної Армії».

І все ж таки Фінляндія не капітулювала, як Німеччина. 2-а радянсько-фінська війна закінчилась підписанням Угоди про перемир’я 19 вересня 1944 р.

Кінець-кінцем виявилось, що з чужого добра користі мало. Це може побачити кожний турист, який в’їжджає з сучасного російського Виборга в сучасну фінську Лаппеенранту. Може здатись, що не Фінляндія Радянському Союзу, а навпаки СРСР кожного року сплачував Фінляндії незчисленні мільйони.

В статті використані матеріали найкращої, на мій погляд, книги про Радянсько-фінську війну Марка Солоніна «25 июня. Глупость или агрессия?», яка написана на підставі 374 документальних джерел.

ЯРОСЛАВ

 

5 Comments on "Невідома війна"

  1. Наталия | 18.05.2016 at 21:07 |

    Цікаво, треба почитати цю книгу.
    Расейский ватник, вызубри:
    Во время 2-й Мировой войны было:
    – 3 Прибалтийских фронта,
    – 3 Белорусских фронта,
    – 4 Украинских фронта.
    И ни одного! росийского!!! (из интернета)

    @”Що ж вимагав Сталін від Фінляндії?Віддати в оренду на 30 років порт Ханко разом з територією до шести міль, і озброєння берегової артилерії.Вимагав права ВМФ СРСР використовувати залив Лапохья, як якірної стоянки.Вимагав віддати частину Карельського перешийка.Вимагав західну частину півострова Рибачий, площиною 2761 квадратний кілометр.Вимагав віддати СРСР 7 островів”. Это называется:”Всё, что вижу и даже не вижу -фсьо моё”! Ну, просто до чёртиков не понятно, зачем вчерашним “лапотникам”, убийцам, грабителям и прочей шушере, коими являлись “бальшевики” – столько чужой земли?! За 100 лет не дать ладу такой огромной территории, как бывший “совок”, бОльшая часть из которой является бесцеремонно отжатой у других народов! У “горького лука” по этому поводу есть хороший пост “Русская земля! Ты опять за холмом?” http://gorky-look.livejournal.com/63792.html

    • Константин | 18.05.2016 at 21:37 |

      Вместе с островами, Выборгом и карельским перешейком сталин отжал город Петсамо. Там добывался никель.

  2. mariposa | 19.05.2016 at 13:10 |

    Кривошеев выдвинул такую концепцию, что мол в ВМВ мы потеняли 27 мил, где 9 мил военные потери.
    ОСТАЛЬНОЕ, ЭТО ЛЮДИ ГРАЖДАНСКИЕ, то есть 19 миллионов погибших, это не комбатанты.
    Если признать то, что немцы оккупировали порядка 70 миллионов, и выпилить из них 19 миллионов;— уже интересно.
    Но важно уяснить и количество мужчин.

    Пусть из 19 миллионов гражданских потерь, придётся 2, пусть три миллиона евреев, которых нацисты убивали по этническому признаку–Что жуть, и карать надо.

    Пусть нацисты 10-20 тыс цыган, уничтожили по принципу нацизма.

    ПУСТЬ В ЛЕНИНГРАДЕ ПОГИБЛО ОТ ГОЛОДА НЕ МЕНЕЕ МИЛЛИОНА ЛЮДЕЙ.

    ПРОСТЫМ ВЫЧИТАНИЕМ ПОЛУЧАЕТСЯ НЕ МЕНЕЕ 15 МИЛЛИОНОВ НЕ КОМБАТОВ НА ОККУПИРОВАННЫХ ТЕРРИТОРИЯХ.
    \
    \70-15 активных членов общества, это кирдык всему!!

  3. Ярослав | 19.05.2016 at 17:57 |

    Для mariposa
    Про людські втрати раджу читати:
    Борис Вадимович Соколов:
    «СССР и Россия на бойне. Людские потери в войнах XX века» (1904 до 1994)
    Окрема глава має назву:
    «Оценка общего размера советских потерь и потерь мирного населения СССР в Великой Отечественной войне».

  4. олег | 19.05.2016 at 23:14 |

    О 44СД кстати
    http://crime-ua.com/statti/20160519/finwor Козаки в снегах Карелии. Как украинские добровольцы защищали Финляндию

Comments are closed.