«Ой Богдане, Богдане
Славний нашъ гетьмане!
На-що віддавъ Украіну
Москалям поганимъ?!»
Перша публікація вірша П.Чубинського у львівському журналі «Мета», 1863, № 4, с.271-272).

 

Вже давно час замислитися, чи такий вже великий Богдан Хмельницький, бо ще радянська влада постійно прославляла Богдана і встановлювала йому пам’ятники. «Міф про Хмельницького» свого часу був створений російською імперською пропагандою. Пам’ятаймо свою справжню історію і опираймося ідеологічним і міфологічним побудовам. Адже у нас історію не вивчали, а ліпили за заздалегідь заданими параметрами.

В 1954 році місто Проскурів було перейменовано на Хмельницький, а в 1943-му місто Переяслав – на Переяслав-Хмельницький.

У Києві є пам’ятник Богдану Хмельницькому, якого зображено верхи на коні. Пам’ятники встановлені у містах Чигирин на Богдановій горі, у Хмельницькому, Черкасах, Нікополі, Скалаті та у селі Суботові.

У Запоріжжі пам’ятник встановлено на вул. Б.Хмельницького, а також пам’ятний знак Б. Хмельницькому на острові Хортиця.

Іменем Богдана Хмельницького названі вулиці і площі в багатьох містах і селах України. Його ім’я присвоєне академії Державної прикордонної служби України в місті Хмельницькому та університету в Черкасах. Також у Чигирині діє музей Богдана Хмельницького.

Портрет Богдана Хмельницького зображено на банкноті номіналом 5 гривень. Національний банк України у свій час випустив пам’ятні монети присвячені Б. Хмельницькому.

За часів СРСР існував Орден Богдана Хмельницького, призначений для нагородження, як офіцерського, так і солдатсько-сержантського складу. Також Орден Богдана Хмельницького встановлений у сучасній Україні для нагородження громадян України за особливі заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, у зміцненні обороноздатності та безпеки України.

Про угоду між гетьманом Богданом і московським царем Олексієм написано багато, та досі невідомо де перебувають оригінали переяславських статей. Мабуть в Переяславі сталось щось таке, що комусь знадобилось оригінали сховати.

Кривава совєцька влада не припиняла співати осанну цій угоді. Ця влада була настільки брехливою, що забула про що писала радянська енциклопедія першого видання у 30-х роках (БСЭ. 1-изд. Т.59. С.818-819). Там Богдан Хмельницький офіційно оцінювався як «зрадник і запеклий ворог повсталого українського селянства» внаслідок того, що відкрив шлях російським феодалам на українську землю, сприяючи закріпленню колоніального панування Росії над Україною і кріпосного гноблення, а Переяславський акт, як «союз українських феодалів з російськими, який, по суті, юридично оформив початок колоніального панування Росії над Україною і кріпацтва».

Що ж було після Переяслава? Продовження війн, по суті, громадянська війна (Руїна), жорстоке кріпацтво і, в подальшому, комуністичне панування та винищення мільйонів українців.

В Україні Указом президента від 14 березня 2002 року пропоновано широко відзначали 350-річчя Переяславської козацької ради 1654 року. Уряду та усім місцевим органам влади було наказано провести наукові конференції, «круглі столи», книжкові виставки, інші культурно-просвітницькі заходи. Вони стосувалися всього суспільства – від Академії наук до школярів. Було передбачено все можливе, щоби наново переконати Україну у благодатному рішенні Богдана Хмельницького про приєднання України до Москви.

Україні було мало московського ордена Богдана Хмельницького, так указом №112/2004 від 30 січня 2004 р. був заснований ще один.

Залишимо поза увагою жорстоке ставлення козаків Б. Хмельницького до мирного населення. Запросимо у свідки духовного батька української нації – Тараса Шевченка, котрий за Переяслав гнівно таврував «Богдана п’яного».

Ось поема Т. Г. Шевченка «Великий льох». У ній три білі пташки – три душі померлих дівчат – жаліються, за що не пускають їх до раю. Перша душа оповідає про свій непростимий гріх:
Дивлюсь – гетьман з старшиною.
Я води набрала
І вповні шлях і перейшла;
А того й не знала,
Що він їхав в Переяслав
Москві присягати!..
І вже ледви я наледви
Донесла до хати
Оту воду… Чом я з нею
Відер не побила!
Батька, матір, себе, брата,
Собак отруїла
Тію клятою водою!
От за що караюсь,
От за що мене, сестрички,
І в рай не пускають.

 

Батько, матір, сама дівчина, її брат, навіть собаки – усі потруїлися водою, що її дівчина через невідання пронесла перед Богданом, який їхав до Переяслава. Страшні лиха принесло Україні єднання з Москвою.

Ось поема Т. Г. Шевченка «Розрита могила». У ній говорить сама матір-Україна:
Ой Богдане, Богданочку!
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати.
Написано так, наче бачив Тарас сьогоднішню Україну:
Ой Богдане! Нерозумний сину! Подивись тепер на матір,на свою Вкраїну…

Ім’я того, хто відкрив шлях московитам на українську землю, як не дивно, досі шанується українцями.

ЯРОСЛАВ