Невеличкий додаток до «Богдана…»

 Богдан_Хмельницький

Про Б. Хмельницького багато писане. Вітер з півдня вкотре виявився руйнівним суховієм, а українці знову обрали, як вони вважали, менше зло – московську владу.

Особливо розповсюджувалася інтерпретація Московії. Тому там і заховали оригінали угоди. А може і не ховали, а просто фальсифікували. Деякі історики стверджують, нібито ніякого письмового договору в Переяславі не було укладено, там велися усні переговори, які носили репрезентативний, декларативний характер і не мали ніякої юридично-правової сили. В Переяславі українська сторона не отримала жодної письмової гарантії виконання царським урядом усних запевнень московських послів.

Для козаків домовленості теж не були обов’язковими для виконання. Наприклад, умова із поляками у Ведмежих Лозах великої ваги для козаків не мала. Хоч в ній вони й обіцялися не нападати на турецькі землі, проте ходили морськими походами на турецькі городи, як і раніше. У 1629 р., під проводом Богдана Хмельницького, запорожці вийшли у море на 300 чайках і напали на околиці Константинополя. З-під Константинополя подалися козаки по західному березі Чорного моря, поруйнували Кілію, Ізмаїл, Варну та інші міста.

Б. Хмельницький домовлятися вирішив лише з Московію: «Православний же великий государ, цар восточний — одного з нами грецького закону…» А як Московія ставилася до будь-яких угод, ми відчуваємо і досі.

Домовляючись з московським царем гетьман Хмельницький, погодився, що Україна піддасться під царську руку і признає над собою верховну владу царя.

Хто не потрапив у козацький реєстр, ставав посполитим. Під Польщею селянин був цілком безправним, але згодом і на Вкраїні ставало селянам гірше. Через те, що сусідні держави, Польща й Росія хотіли поневолити селянина так, як він був у них поневолений. А наше, українське панство, наша козацька старшина почала й собі також заводити то польські, то московські порядки і гнобити хлопів. Закріпачення селян йшло з попитом на землю. Як селянин хотів землі, то брав її, чи від Гетьмана, чи від кого там, не зважаючи, що за тую землю треба було відробляти тому, хто землю давав, або платити дань. Але все ж таки наш селянин, під українською управою, був вільніший від селян в Польщі та в Москві – через те, що йому вільно було перейти з місця на місце, та як не тут, то там шукати собі кращої долі. А в Польщі селянин був приписаний до ріллі і поводилися з ним як із твариною.

Наслідки Переяслава українці відчули згодом.

У 1763 році цариця Катерина завела справжнє кріпацтво: вона заборонила селянам переходити од одного пана до другого, а пізніше завела такі кріпацькі порядки, які були в Московщині.

Поза всяким сумнівом, Богдан, домовляючись з Московією, не піклувався про простий український люд. Його не обходили страждання українців.

Після ганебної Зборівської угоди, яку уклав Богдан Хмельницький, татари, вертаючись додому, грабували по дорозі і погнали в Крим великий – кілька десятків тисяч – ясир: набрали в неволю жінок, дівчат і молодиць.

Звинувачують Хмельницького Т. Шевченко, П. Чубинський, радянська енциклопедія, закріпачені селяни, нарешті, молоді бранки, яких захопили у полон татари. Ледве сталася присяга у Переяславі, як зараз склався чималий гурт таких старшин і козаків, що не хотіли йти у московське підданство. Заперечували: старшина Сірко – був пізніше кошовим Запорожським та й любий усьому козацтву полковник Богун, який з усім Побужжям теж не схотів присягати цареві і цурався того єднання. Проти цієї угоди з Московією був і полковник Петро Дорошенко.

На мій погляд, досить пристойно написав про Богдана Хмельницького М. М. Аркас – український письменник, композитор, історик. Основна його робота: – «Історія України-Русі», писана українською мовою і видана в 1908 р у Петербурзі. Писав про Богдана також В. Білінський: – «Країна Моксель, або Московія».

Московська влада виявилася найбільшим злом для України. З 1654 року і дотепер.

ЯРОСЛАВ

 

5 Comments on "Невеличкий додаток до «Богдана…»"

  1. Константин | 16.04.2016 at 20:32 |

    Справді, існує інформація, що Хмельницький уклав ВІЙСЬКОВУ угоду з московським царем. Тобто, ні про яке входження України (яка тоді називалася Гетьманщина) до складу Россії (якої ще взагалі не існувало, а існувало Московське князівство, або царство, як стверджують москалі) не йшлося. Була укладена угода , згідно якої на землях Гетьманщини було росташовано декілька військових загонів московського царя (нічого не нагадує?), які б мали допомагати козакам у військових справах проти татар і поляків. У свою чергу, козаки б мали допомагати московитам у бойових діях проти поляків, якщо б таки розпочалися. Але згодом царю цьго стало замало і він зажадав повного підпорядкування козаків. Йшлося вже не про військо, а про землі і значна більшість козаків виступила проти.
    Також згодом (вже після смерті Хмельницького) з’ясувалося, що ніби то підписаний Хмельницьким договір виявився дешевою фальшивкою, якою москалі намагалися шантажувати козацьке керівництво. Жодного документу, підписанного Хмельницькою рукою, в якості доказів досі не предствалено.
    Доказ цьму – купівля Єкатерини другої гетьмана Разумовського і ще деяких козацьких діячив і передача символа козацької влади, булави, россійській імператриці. Гетьманська булава, доречі, і досі перебуває у Москві і всі намагання за часів Кучми та Ющенка повернути її в Україну виявилися марними. Кремль не бажає її повертати взагалі за будь яких умов.

  2. Розумовського гетьманом поставила Елезавета, і начеб-то вони з Розумовським були таємно вінчані.Розумовський(Розум)став останнім гетьманом України.

  3. Ярослав | 17.04.2016 at 15:11 |

    Константину
    Дякую за професійний коментар.
    Для мене важливо не оприлюднювати історичні факти, які відомі будь-якій освіченій людині, а спростування москальських міфів. Намагаюся говорити не від свого імені, а від беззаперечних авторитетів. Тому і прихилився до Аnti-coloradosа, бо ми обоє сповідуємо однакову ідеологію.

    • Константин | 17.04.2016 at 15:35 |

      Ярославу
      Абсолютно з Вами згоден: москалі створили велику кількість міфів, особливо стосовно України (про “один народ”, наприклад). І саме тому мене ця тема також бентежить. Сучасна молодь повинна знати справжню історію України, а не вивчати “міфологію” за россійскими вказівками.

  4. Микола | 17.04.2016 at 19:10 |

    Може трохи і не по темі, але. У 18 столітті був релігіозний історик Феодосій Макаревський, який написав колосальну, як на мій погляд, працю “Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской Епархии: Церкви и приходы прошедшего XVIII столетия”. – Екатеринослав, типография Я.М. Чаусского, 1880.
    (посилання http://www.libr.dp.ua/book.htm). У цій праці описана історія приходів і в них декількома реченнями згадана історя заснування населених пунктів Південно-Східної України. І сучасна Луганщина і Донеччина – це бувші землі Війська Запорізького,на яких були козацьки зимівники і більшість ннаселених пунктів Донбасу засновані українцями після ліквідації Січі царським генералом Текелі по указу Катерини. Так, що Донбас – це ніякий не рузький мір, а споконвічна Україна.
    Прочитавши, я відкрив багато фактів, яких не находив у інших істориків. А дати заснування населених пунктів (які я особисто знаю і в них був) згадуються на 50-100 років раніше, ніж в Історії міст і сіл Дніпропетровської області УРСР.

Comments are closed.